Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №420/22596/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22596/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Херсонської обласної прокуратури (вул.Михайлівська,33, м.Херсон, 73025) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (вул..Велика Васильківська,69, м.Київ, 03150) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов Херсонської обласної прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, за результатом якого позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69, код ЄДРПОУ 39766281) щодо невжиття заходів із скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622;

зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Херсонській області скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Херсонською обласною прокуратурою за результатами вивчення стану законності під час формування та державної реєстрації земельних ділянок державної власності на території Дар`ївської територіальної громади Херсонського району Херсонської області виявлено порушення вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про державний земельній кадастр», Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051. Позивачем зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622 зареєстрована в Державному земельному кадастрі 17.04.2020. З наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформації вбачається, що реєстрація речових прав на ділянку з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622 понад рік з дня її державної реєстрації, не проводилась. Так, опрацюванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з`ясовано, що станом на 08.07.2025 майнові права на земельну ділянку з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622 площею 0,1200 га не зареєстровані.

Проте, після розроблення проекту землеустрою на підставі заяви ОСОБА_1 , зареєстрованої 17.04.2020, державним кадастровим реєстратором відділу у Білозерському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області 17.04.2020 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622 площею 0,1200 га; цільове призначення – 16.00 Землі запасу; категорія земель – землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки – для індивідуального садівництва; форма власності – державна власність.

Підстава, на якій здійснено державну реєстрацію земельної ділянки – Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 24.03.2020, виконаний ФОП ОСОБА_2 у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 14 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст.262 КАС України).

Відповідач своїм правом на надання відзиву не скористався. У встановлений ухвалою суду строк відзив не надав.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

Херсонською обласною прокуратурою за результатами вивчення стану законності під час формування та державної реєстрації земельних ділянок державної власності на території Дар`їнської територіальної громади Херсонського району Херсонської області виявлено порушення вимог Земельного кодексу України, Закону України «Про державний земельний кадастр», Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 20.02.2020 № 2126-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Микільської сільської ради Білозерського району Херсонської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 0,1200 га, із цільовим призначенням – для ведення індивідуального садівництва.

В подальшому, 02.03.2020, ОСОБА_1 звернувся до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із заявою розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Після розроблення проекту землеустрою на підставі заяви ОСОБА_1 , зареєстрованої 17.04.2020, державним кадастровим реєстратором відділу у Білозерському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області 17.04.2020 у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622 площею 0,1200 га; цільове призначення – 16.00 Землі запасу; категорія земель – землі сільськогосподарського призначення; вид використання земельної ділянки – для індивідуального садівництва; форма власності – державна власність.

Підстава, на якій здійснено державну реєстрацію земельної ділянки – Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок від 24.03.2020, виконаний ФОП ОСОБА_2 .

Опрацюванням відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з`ясовано, що станом на 08.07.2025 майнові права на земельну ділянку з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622 площею 0,1200 га не зареєстровані.

З наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформації вбачається, що реєстрація речових прав на ділянку з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622 понад рік з дня її державної реєстрації, не проводилась.

Херсонською обласною прокуратурою 07.03.2025 за № 12-67 вих-25 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надіслано лист щодо наявних порушень вимог законодавства та про наявність підстав для скасування державними реєстраторами державної реєстрації вказаної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Натомість, з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 09.04.2025 № 10-21-0.202-1077/2-25 вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області без доведення вини особи (заявника) не вбачає підстав для скасування земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

У зв`язку із невжиттям Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області заходів щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки Херсонською обласною прокуратурою на адресу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру 13.05.2025 за №12-129 вих-25 направлено лист для вжиття відповідних заходів реагування.

Проте, листом Держгеокадастру від 21.05.2025 № 10-28-0.214-4679/2-25 відмовлено у вжитті відповідних заходів та повідомлено про можливість оскарження дій або бездіяльності державного кадастрового реєстратора, зокрема, до суду в порядку, встановленому КАС України.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень абз.3 ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Вказані положення передбачені також у Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (надалі Порядок), згідно з пп.2 п.114 якого державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

При цьому за абз.5-6 п.114 Порядку у разі скасування державної реєстрації з підстав, зазначених у підпунктах 2,3 цього пункту, Державний кадастровий реєстратор у десятиденний строк повідомляє про це за формою згідно з додатком 23 особу, за заявою якої здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, а в разі наявності зареєстрованих речових прав на неї - суб`єктів таких прав.

Відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації:

набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора;

відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи;

зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі Положення № 15), Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Основними завданнями Держгеокадастру, зокрема, є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів (п. 3 Положення № 15).

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що Державний земельний кадастр єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Повноваження Державного кадастрового реєстратора визначено статтею 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Зокрема, частиною першою вказаної статті передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Приписами ж п. 5 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (далі Порядок № 1051) встановлено, що до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.

Підпунктом 3 пункту 6 Порядку № 1051 визначено, що до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та державних кадастрових реєстраторів його територіальних органів (у тому числі таких, що провадять свою діяльність на районному (міському) рівні, в мм. Києві та Севастополі) належить здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації.

Положеннями пп.2 п.114 № 1051 встановлено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру.

При цьому підстави для скасування Державним кадастровим реєстратором державної реєстрації земельної ділянки встановлені, зокрема, у ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відповідно до положень якої державна реєстрація земельної ділянки скасовується у разі:

поділу чи об`єднання земельних ділянок;

якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;

ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Аналогічні положення містяться також у Земельному кодексі України, відповідно до ч.13 ст.79-1 якого земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Питання наявності вини заявника як кваліфікаційної ознака для вчинення такої реєстраційної дії неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

Зокрема, у Постанові від 24.04.2019 у справі № 826/4542/18 (провадження №К/9901/5517/19) Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що вина заявника як кваліфікаційна ознака для вчинення такої реєстраційної дії може бути як у формі дії, так і бездіяльності, тобто може передбачати активну чи пасивну поведінку особи.

Верховний Суд зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що у зв`язку з відсутністю державної реєстрації речового права на земельну ділянку протягом одного року з дня реєстрації земельної ділянки, відповідач мав достатні правові підстави для скасування державної реєстрації відповідної земельної ділянки.

Дана позиція Верховного Суду є сталою та знаходить своє відображення також у постановах від 01.06.2022 у справі №640/25083/19, від 06.10.2022 у справі №260/2081/21, від 21.08.2023 у справі №818/555/18 тощо.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622 зареєстрована в Державному земельному кадастрі 17.04.2020.

З наявної у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна інформації вбачається, що реєстрація речових прав на ділянку з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622 понад рік з дня її державної реєстрації, не проводилась.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду ефективним вважається такий спосіб захисту, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) відшкодування шкоди, заподіяної порушенням права; обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає завданню адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, від 15 липня 2019 року у справі № 420/5625/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18).

Відтак, у діях відповідача наявні ознаки протиправної бездіяльності.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Так, поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Верховний Суд у справі № 640/16224/19 (провадження № К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Враховуючи обґрунтовані доводи прокурора, оцінені докази, встановлену судом бездіяльність відповідача щодо скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622, суд дійшов висновку про наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо невжиття заходів із скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622 та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області привести у відповідність до чинного законодавства України відомості в Державному кадастрі відносно державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622, з урахуванням правової позиції, викладеної у рішенні суду.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Херсонської обласної прокуратури (вул.Михайлівська,33, м.Херсон, 73025) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (вул..Велика Васильківська,69, м.Київ, 03150) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69; код ЄДРПОУ 39766281) щодо невжиття заходів із скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622.

Зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Херсонській області (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 69; код ЄДРПОУ 39766281) привести у відповідність до чинного законодавства України відомості в Державному кадастрі відносно державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6520384500:03:001:0622, з урахуванням правової позиції, викладеної у рішенні суду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко