Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №420/39403/24 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/39403/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабенка Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 р. до 19.07.2022 р. в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 р. до 19.07.2022 р. в загальній сумі 58240,37 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.

Стислий виклад позиції позивача.

У позовній заяві зазначено, що позивач проходив службу у Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області та на час подання позовної заяви позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

При цьому, як стверджує позивач, за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року, йому не була нарахована та виплачена «фіксована» сума індексації грошового забезпечення щомісяця, всупереч приписам пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Позивач зазначає, що його представник звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому за період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року індексацію грошового забезпечення в повному обсязі, з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, проте, відповідач листом від 16 липня 2024 надав копію довідки, з якої вбачається, що в період з 01 березня 2018 року по 19 липня 2022 року, «фіксована» сума індексації грошового забезпечення позивача не нараховувалась та не виплачувалась.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, та такою, що порушує встановлене статтею 43 Конституції України право позивача на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Як зазначено у позовній заяві, грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року становить 27600,86 грн. (з урахуванням військового збору 1,5%), а за березень 2018 року – 30957,05 грн. (з урахуванням військового збору 1.5%). Отже, у березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився на 3356,19 грн порівняно з лютим 2018 року (30957,05 - 27600,86 = 3356,19 грн).

Позивач, з посиланням на постанову Верховного Суду від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, зазначив, що, відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується так: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).

У зв`язку з цим, на переконання позивача, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078, сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, тобто 4463,15 - 3356,19 = 1106,96 грн.

Підсумовуючи наведене, позивач зазначив, що сума можливої індексації у березні 2018 року становить 1106,96 грн і, виходячи з цієї суми, різниця індексації з 01.03.2018 до 19.07.2022 має становити 58240,37 грн.

Окрім того, позивач наголошує, що здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення відповідач має здійснити з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві зазначено, що місяцем, в якому відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців є березень 2018 року, за приписами Постанови Кабінету Міністрів України №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації, який встановлено у розмірі 103%. При базовому місяці березень 2018 року величина приросту ІСЦ для проведення індексації з`являється у грудні 2018 року, а тому, на думку відповідача, підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період березень-листопад 2018 року відсутні.

У відзиві також зазначено, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (який діяв в період спірних правовідносин) і Порядок №1078 такого поняття як індексація-різниця не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений в новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Крім того, за твердженням відповідача, позивачу з липня 2019 року була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в межах бюджетних асигнувань.

Відповідач у відзиві зауважує, що право на отримання індексації-різниці, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку 1078, виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної у цьому місяці. З метою встановлення наявності у позивача права на отримання індексації-різниці, має бути встановлений розмір підвищення доходу в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх.

Як зазначає відповідач, позивачем зазначено, що «відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100. Тобто: 1762,00 гри. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.» Таким чином, розмір індексації грошового забезпечення, яка мала скластися в березні 2018 року, складає 4463,15 грн.

Відповідач у відзиві зауважив, що позивач, отримавши довідку про розмір грошового забезпечення від Головного управління, самостійно провів розрахунок підвищення доходу у березні 2018 року, вирахував суму індексації-різниці, про що зазначив у позовній заяві. Але при цьому Головне управління повідомляє про те, що на розгляді Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа №420/36461/24, в якій предметом спору є перерахунок грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року з визначенням посадового окладу шляхом множення прожиткового мінімуму працездатних осіб станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023. На переконання відповідача, при задоволенні судом таких позовних вимог, розмір окладу (відповідно, усього доходу) позивача буде підвищено 2020-2022 роках. Отже, на думку відповідача, право на отримання індексації повинно буде визначатись у кожному році при збільшенні окладів.

На переконання відповідача, позивач у такому разі, звертаючись до суду одночасно з декількома позовами щодо і перерахунку грошового забезпечення, і виплати індексації, зловживає процесуальними правами та вводить суд в оману, оскільки позовні вимоги щодо отримання індексації (розрахунку її розміру) є похідними від позовних вимог у справі №420/36461/24, а, відтак, позивач бажає отримати індексацію-різницю при підвищенні окладу лише у березні 2018 року, а також отримати перераховане грошове забезпечення шляхом підвищення окладу щороку у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму.

Отже, Головне управління вважає, що до моменту вирішення судом спору щодо перерахунку грошового забезпечення позивача, по цій справі неможливо об`єктивно та в повній мірі вирішити право на отримання індексації-різниці за весь період з 01.03.2018 по 19.07.2022.

З урахуванням наведеного у відзиві. відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 25.12.2024 прийнято до розгляду позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Суд ухвалою від 20.01.2025 зупинив провадження в адміністративній справі №420/39403/24 до набрання законної сили рішенням по справі №420/36461/24.

Ухвалою від 01.09.2025 суд поновив провадження в адміністративній справі за №420/39403/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою від 17.11.2025 суд витребував у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області інформацію та докази здійснення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року до 19 травня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі 420/36461/24, яке набрало законної сили 25.07.2025.

Суд ухвалою від 02.12.2025 витребував у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області інформацію та докази щодо розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням усіх його складових (основних та додаткових видів грошового забезпечення, премії) та відповідного тарифного розряду:

станом на 28.02.2018;

станом на 01.03.2018;

станом на 29.01.2020 з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі 420/36461/24;

станом на 01.01.2021 з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі 420/36461/24;

станом на 01.01.2022 з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року у справі 420/36461/24.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, ознайомившись з відзивом відповідача на позовну заяву та наданими ним доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, і перевіривши їх доказами, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області.

Згідно з витягом з наказу (по особовому складу цивільного захисту) від 11.06.2024 №387 (т.1 а.с.9), полковника служби цивільного захисту ОСОБА_1 , колишнього заступника начальника Головного управління з реагування на надзвичайні ситуації Головного управління ДСНС України в Одеській області, звільнено зі служби цивільного захисту за підпунктом 3 пунктом 176 (за станом здоров`я).

Відповідно до Довідки про грошове забезпечення та нараховану індексацію полковника ОСОБА_1 , колишнього заступника начальника Головного управління з реагування на надзвичайні ситуації Головного управління ДСНС України в Одеській області від 16.07.2024 №6001.2-5051/6013, за період з 01.03.2018 до 19.07.2022 позивачу виплачена індексація грошового забезпечення у загальному розмірі 14310,85 грн, в тому числі по місяцях: за грудень 2018 року – 71,08 грн., за липень – листопад 2019 року у розмірі 62,22 щомісячно, за грудень 2019 року – 65,16 грн, за січень – листопад 2020 року – 216,51 грн щомісячно, за липень – листопад 2020 року – 226,29 грн щомісячно, за грудень 2020 року – 233,81 грн, за січень – березень 2021 року – 331,42 грн щомісячно, за квітень – червень 2021 року – 415,41 грн щомісячно, за липень – листопад 2021 року – 540,03 грн щомісячно, за грудень 2021року – січень 2022 року – 563,19 грн щомісячно, за лютий – квітень 2022 року – 672,35 грн щомісячно, за травень 2022 року – 913,01 грн, за червень 2022 року – 1017,21 грн, за липень 2022 року – 1066,00 грн.

При цьому, як свідчить зміст довідки про грошове забезпечення та нараховану індексацію від 16.07.2024 №6001.2-5051/6013, у період з 01.03.2018 до 19.07.2022 позивачу не нараховувалась і не виплачувалась індексація-різниця у зв`язку зі зміною розміру грошового забезпечення позивача на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018. Зазначена обставина також не заперечується сторонами у заявах по суті.

Згідно з інформацією про нараховане грошове забезпечення, що надана відповідачем на виконання ухвали суду від 02.12.2025, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року складало 23390,56 грн, а у березні 2018 року – 26234,79 грн.

Отже, сума грошового забезпечення позивача у березні 2018 року збільшилась на 2844,23 грн.

Суд встановив, що, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/36461/24, яке набрало законної сили 25.07.2025, зобов`язано Головне управління ДСНС України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до інформації про розмір грошового забезпечення позивача, що перераховано на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/36461/24, розмір грошового забезпечення позивача складає:

з 29.01.2020 – 36595,47 грн;

з 01.01.2021 – 42319,90 грн;

з 01.01.2022 – 40539,99 грн.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати відповідачем індексації-різниці протиправною, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи адміністративну справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011 XII (надалі - Закон №2011-ХІІ), до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно ч.3 вищезазначеної статті, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.2001 №1282-ХІІ (надалі – Закон України №1282-ХІІ) визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Частиною 2 ст.5 Закону України №1282-XII передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (надалі - Порядок №1078).

Згідно п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абз.2, 5 п.4 Порядку №1078).

Поняття індексації-різниці викладено у абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 п.5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 передбачають обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абз.4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абз.6 п.5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз п.1, абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 дає підстав для висновку, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила п.п.5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі 320/8554/21.

Суд враховує, що «поточна індексація» грошового забезпечення за спірний період з 01.03.2018 р. до 19.07.2022 р. не є предметом даного спору.

Звернувшись до суду з позовом, позивач наголошував, що відповідачем не нараховувалась і не виплачувалась йому індексація різниці грошового забезпечення у відповідності до абз.4, 6 п.5 Порядку №1078 за період з 01.03.2018 р. до 19.07.2022 р.

Так, з огляду на приписи п.5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити/спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці і що це право порушив відповідач.

Згідно сталої практики Верховного Суду для правильного застосування абз.3, 4, 5, 6 п.5 Порядку №1078, буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У цій категорії спорів Верховний Суд неодноразово зауважував, що для належного та ефективного захисту прав та інтересів позивача судам необхідно перевірити обґрунтованість нарахованих ним сум індексації, розрахувати їх і, відповідно, у судовому рішенні вказати конкретні суми (індексації грошового забезпечення), на які позивач має право та які відповідач зобов`язаний нарахувати й виплатити (постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 07.12.2023 у справі №360/381/23, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 06.07.2023 у справі №560/6684/22, від 15.08.2023 у справі №400/3784/22, від 19.12.2024 у справі №420/11410/23).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що застосований судами спосіб захисту, а саме зобов`язання нарахувати індексацію, без визначення її конкретного розміру, не вносить юридичної визначеності у спірні правовідносини та не забезпечує ефективного захисту прав та інтересів позивача від порушень з боку відповідача.

Як зазначено вище, у такому випадку відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

З урахуванням вищевикладеного, актуальної та сталої правової позиції Верховного Суду, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року складає 1762 грн*253,30%= 4463,15грн.

За висновками Верховного Суду, викладених у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі постанови №704, та виходячи із приписів абз.4, 6 Порядку №1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

Так, згідно з інформацією про нараховане грошове забезпечення, що надана відповідачем на виконання ухвали суду від 02.12.2025, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року складало 23390,56 грн, а у березні 2018 року – 26234,79 грн. Отже, сума грошового забезпечення позивача у березні 2018 року збільшилась на 2844,23 грн.

Враховуючи викладене, у період з 01.03.2018 р. до 19.07.2022 р. позивач мав право на отримання щомісячної індексації-різниці у сумі 1618,92 грн (4463,15 грн - 2844,23 грн) до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини.

Суд відхиляє покликання позивача, що здійснені ним при розрахунку розміру грошового забезпечення у лютому та березні 2018 року, на довідку про грошове забезпечення та нараховану індексацію від 16.07.2024 №6001.2-5051/6013, оскільки зазначена довідка міститься в собі грошове забезпечення, з якого неможливо встановити його складові.

Разом з тим, суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/36461/24, яке набрало законної сили 25.07.2025, зобов`язано Головне управління ДСНС України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації невикористаної щорічної основної відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум.

Тобто, вказаним судовим рішенням встановлено, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням за відповідною посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023.

Таким чином, з січня 2020 відбулась зміна посадового окладу позивача у зв`язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та, відповідно до інформації про розмір грошового забезпечення позивача, що перераховано на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/36461/24, розмір грошового забезпечення позивача становив:

з 29.01.2020 – 36595,47 грн (сума збільшення перевищує розмір можливої індексації на 8741,76 грн);

з 01.01.2021 – 42319,90 грн (сума збільшення перевищує розмір можливої індексації на 14466,19 грн);

з 01.01.2022 – 40539,99 грн (сума збільшення перевищує розмір можливої індексації на 12686,28 грн).

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що у відповідача відсутній обов`язок щодо нарахування позивачу індексації-різниці у період з 29.01.2020 по 19.05.2023, оскільки з 29 січня 2020 відбулось підвищення посадового окладу позивача, що є підставою для припинення нарахування та виплати фіксованої індексації, як це вказано в п.108 постанови Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.

Крім того, суд враховує, що не може одночасно існувати двох судових рішень, у яких встановлені взаємовиключні юридичні факти щодо однієї і тієї ж особи (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень). Саме такі висновки висновував Верховний Суд, зокрема у постановах від 09.11.2022 у справі №205/7254/18, від 25.01.2024 у справі №500/2239/22.

На підставі наведеного, суд вважає, що вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення відповідно до абз.4, 6 п.5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 за період з 29.01.2020 по 19.05.2023, за умови здійснення перерахунку розміру грошового забезпечення (окладів) позивача з 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 виключають можливість їхнього одночасного задоволення, у зв`язку з чим в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Враховуючи, що під час розгляду справи підтвердилось безпідставне незастосування відповідачем норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу належних сум індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Провівши відповідний розрахунок, суд доходить висновку, що розмір невиплаченої позивачу індексації за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 становить: 35616,24 грн (1618,92 грн х 22 місяця (з березня 2018 року до грудня 2019 року включно) + 1462,44 грн (28 днів січня 2020 року (1618,92 грн / 31 днів х 28 днів), всього 37078,68 грн.

При цьому, розрахунок індексації за 28 днів січня 2020 року здійснений з урахуванням приписів пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 р. №260, відповідно до якого розмір грошового забезпечення, що належить військовослужбовцю не за повний календарний місяць, визначається шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у цьому місяці. При цьому, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.

Наведені судом висновки та здійснені розрахунки підтверджують наявність підстав для нарахування та виплати позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 в загальній сумі 37078,68 грн.

Саме в такий спосіб, на думку суду, слід захистити права позивача, передусім враховуючи те, що спірна сума індексації-різниці позивачу не нараховувалася.

Аналогічна позиція щодо способу захисту порушеного права позивача викладена в постанові Верховного Суду від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22.

У зв`язку з цим, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, оскільки позивач невірно визначив розмір різниці-індексації, яка підлягає нарахуванню та виплаті відповідачем у спірному періоді, а також з огляду на зміну посадового окладу позивача з 29.01.2020, з урахуванням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №420/36461/24, яке набрало законної сили 25.07.2025.

Суд також зауважує, що у постанові Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Судом встановлено, що відповідачем не здійснено нарахування та виплату позивачу індексації-різниці, а, відтак, відповідач вчинив саме протиправну бездіяльність.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та зобов`язання Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 з розрахунку 1618,92 грн на місяць у загальній сумі 37078,68 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію-різницю за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Отже, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.

Суд звертає увагу, що на відповідача, як податкового агента, Законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.

Таким чином, відсутні підстави зобов`язувати відповідача здійснити на користь позивача заявлену компенсацію, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованої відповідачем сум грошового забезпечення, які не були належним чином виплачені під час проходження військової служби, тобто у майбутньому, а отже відповідні позовні вимоги є передчасними, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язати відповідача при нарахуванні та виплаті індексації-різниці одночасно відрахувати 1,5 % військового збору, то суд зазначає, що така вимога стосується порядку виконання рішення суду, а тому задоволенню не підлягає.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, норми діючого законодавства, правові позиції Верховного Суду, суд дійшов до висновку про те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Зважаючи на відсутність доказів понесення інших судових витрат позивачем, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 9, 72, 77, 90, 120, 139, 241-246, 258, 262, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, яка полягала у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 28.01.2020 з розрахунку 1618,92 грн на місяць у загальній сумі 37078,68 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, код ЄДРПОУ 38643633, місцезнаходження: вул.Прохоровська, буд.6, м.Одеса, Одеська область, 65091.

Суддя Дмитро БАБЕНКО