Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №420/7540/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7540/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Березівської окружної прокуратури (вул. Шаховцева, 4, м. Березівка, Березівський район, Одеська область, код ЄДРПОУ: 0352855225 ) до Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області (вул. Преображенська, 118, с. Великий Буялик, Березівський район, Одеська область, 67224, РНОКПП 04378416) про визнання протиправними бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Березівської окружної прокуратури до Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області, яка полягає у неоформленні правовстановлюючих документів та непроведенні державної реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно – магазин №3 (склад) площею 152 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с-ще Буялик (колишня назва смт. Петрівка), по вул. Андрія Дудника, 25 (колишня назва вул. Лядова);

зобов`язати Великобуялицьку сільську раду Березівського району Одеської області вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно – магазин №3 (склад) площею 152 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с-ще Буялик (колишня назва смт. Петрівка), по вул. Андрія Дудника, 25 (колишня назва вул. Лядова).

В обґрунтування позовних вимог та відповіді на відзив зазначено, що рішенням Великобуялицької сільської ради Іванівсього району Одеської області № 96- VІІІ від 20.01.2020 затверджено передавальний акт Петрівської селищної ради. Згідно передавального акту від 20.01.2020 комісія з реорганізації Петрівської селищної ради, Великобуялицька сільська рада (ЄДРПОУ 04378416), вул. Преображеська,118, с. Великий Буялик, Іванівського району, Одеської області внаслідок реорганізації Петрівської селищної ради (ЄДРПОУ 04378385) шляхом приєднання до Великобуялицької сільської ради є правонаступником майна, активів та зобов`язань Петрівської селищної ради, а саме необоротних активів: рахунок №1013 – 11 581 168,00 грн, рах. № 1014 – 212 065,00 грн; основних засобів: рах. № 1114 – 35 602,00 грн, рах № 1512 – 12 654,90 грн, рах № 1513 – 10 953,00 грн; МБП –рах № 1812- 115 962,62 грн; знос основних засобів – 9 056 550,00 грн;; прод. харчування рах № 1511-18967,49 грн; дебіторська заборгованість -12235,27 грн.(батьк. плата). Також, згідно передавального акту разом з майном селищної ради Великобуялицька сільська рада приймає документи, що підтверджують право власності (володіння, користування, розпорядження) на об`єкти основних засобів та документів, які підтверджують право власності або користування земельними ділянками. Відповідно до акту передачі інших необоротних матеріальних активів та запасів від 20.01.2020 з Петрівської селищної ради до Великобуялицької сільської ради передано нерухоме майно, яке позначене в акті під порядковим номером 8, як магазин №3 (склад) (інвентарний номер 101312), з фактичною та за даними бухгалтерського обліку вартістю 12 892,19 грн. Відповідно до інвентаризаційного опису необоротних активів Великобуялицької сільської ради Березівського (колишнього Іванівського) району Одеської області від 25.12.2020 під номером 7 зазначено вказаний об`єкт нерухомості, як магазин №3 (склад) з інвентарним/номенклатурним номером 101310027, де у графі фактична наявність (вартість) та за даними бухгалтерського обліку вартістю 12 892,00 грн. З наведеного, нерухоме майно – магазин №3 (склад) з інвентарним номером 101312 (101310027) перейшло до комунальної власності Великобуялицької сільської ради Березівського (колишнього Іванівського) району Одеської області, яка є правонаступником Петрівської селищної ради, що також підтверджується довідкою Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області № 993/02-15 від 08.10.2024. На теперішній час частина вказаного нерухомого майна загальною площею 84,48 кв.м перебуває в оренді у приватного підприємства «АГА», код ЄДРПОУ 21034351 згідно договору оренди від 31.12.2003 № 7-с/2003/КЕВ м. Одеса та додаткової угоди № 1 від 25.12.2009, якою продовжено строк договору до 01.11.2024. Водночас у Державному реєстрі речових прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію права комунальної власності на нерухоме майно - магазин №3 (склад), загальною площею 152 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва вул. Лядова). На запит Березівської окружної прокуратури у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 12.02.2025 № 54-411вих-25, Великобуялицькою сільською радою Одеської області листом № 207/02-15 від 25.02.2025 повідомлено, що сільською радою не здійснювалася державна реєстрація та оформлення права комунальної власності зокрема на вказаний об`єкт нерухомості - магазин №3 (склад) площею 152 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва вул. Лядова). Отже установлено, що станом на час звернення з вказаним позовом до суду на вищевказане нерухоме майно не виготовлено правовстановлюючі документи та не зареєстровано в установленому законом порядку право комунальної власності на нерухоме майно - магазин №3 (склад) площею 152 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , по вул. Андрія Дудника, 25 (колишня назва вул. Лядова). Отже, протиправна бездіяльність Великобуялицької сільської ради полягає у невиконанні вимог чинного законодавства та порушує режим використання комунального майна, обліку майна і може призвести, у разі її негайного неусунення, до тяжких наслідків, зокрема втрати цього нерухомого майна, протиправної приватизації, передачі у власність, проведення без погодження будівельних робіт, неможливості відшкодування збитків у випадку нанесення їх цьому комунальному майну, тощо. Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України) передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом..

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що наразі громада не має достатніх фінансових коштів для проведення зазначених процедур, оскільки кошти виділяються на місцевий бюджет та мають пріоритетне спрямування на соціальні потреби та основні потреби розвитку громади з урахуванням складної ситуації в країні внаслідок збройної агресії Росії. Громада маленька, до 7 тис. мешканців, додатки також скоротилися. На балансі сільради три школи та три садка, тому пріоритетне направлення фінансування – діти.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, відзив на позовну заяву судом встановлено, що Березівською окружною прокуратурою встановлено, що на території Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області за адресою: Одеська область, Березівський район, с-ще Буялик (колишня назва смт. Петрівка), по вул. Андрія Дудника, 25 (колишня назва вул. Лядова) розташований магазин 3 (склад), загальною площею 152 кв.м, який перебуває у комунальній власності.

05.06.2024 до Березівської окружної прокуратури звернулась Великобуялицька сільська рада Березівського району Одеської області щодо стягнення з приватного підприємства «АГА» заборгованості з орендної плати з урахуванням індексації. У порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру, окружною прокуратурою скеровано запит до Великобуялицької сільської ради № 54-2277вих-24 від 01.07.2024 про надання з поміж іншого технічної документації на такий об`єкт нерухомості.

Відповідно до інформації наданої сільською радою № 717/02-15 від 15.07.2024 стало відомо про відсутність технічної документації на нерухоме майно магазин №3 (склад), загальною площею 152 кв.м, який перебуває у комунальній власності, частину якого площею 84,48 кв.м. передано в оренду ПП «АГА».

Згідно рішення Петрівської сільської ради 15 сесії 24 скликання № 181-ХХІV від 16.12.2003 «Про прийом фондів військового містечка № 2,3 смт. Петрівка Іванівського району Одеської області від КЕУ м. Одеса до комунальної власності територіальної громади Петрівської селищної ради, відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про передачу об`єктів права державної і комунальної власності», постанови Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002 «Про затвердження порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил» та наказу КЕУ Південного округу № 31/1/520 від 03.10.2002, прийнято до комунальної власності територіальної громади Петрівської селищної ради фонди військового містечка Петрівка № 2, №3 смт. Петрівка (згідно переліку), про, що складено відповідні акти, у тому числі акт приймання-передачі комунальних споруд і обладнання, об`єктів культурного і побутового призначення, техніки військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2003 (опис № 2 об`єктів культурного і побутового призначення: магазин, під номером 48, побудований у 1985 році), а також приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність від 2003 року.

Рішенням І сесії VІІІ скликання Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області від 15.07.2019 № 5- VІІІ «Про початок ліквідації Петрівської селищної ради, шляхом приєднання до Великобуялицької сільської ради», з-поміж іншого вирішено почати процедуру ліквідації Петрівської селищної ради шляхом приєднання до Великобуялицької сільської ради, яку визначено правонаступником всього майна, прав та обов`язків Петрівської селищної ради. Також, вирішено почати процедуру об`єднання бюджетів селищної ради та Великобуялицької сільської ради в один бюджет - Великобуялицької сільської ради, утворено та визначено склад комісії та заходи щодо проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, грошових коштів та рахунків Петрівської селищної ради, затверджено форму передавального акту.

Рішенням Великобуялицької сільської ради Іванівсього району Одеської області № 96- VІІІ від 20.01.2020 затверджено передавальний акт Петрівської селищної ради. Згідно передавального акту від 20.01.2020 комісія з реорганізації Петрівської селищної ради, Великобуялицька сільська рада (ЄДРПОУ 04378416), вул. Преображеська,118, с. Великий Буялик, Іванівського району, Одеської області внаслідок реорганізації Петрівської селищної ради (ЄДРПОУ 04378385) шляхом приєднання до Великобуялицької сільської ради є правонаступником майна, активів та зобов`язань Петрівської селищної ради, а саме необоротних активів: рахунок №1013 – 11 581 168,00 грн, рах. № 1014 – 212 065,00 грн; основних засобів: рах. № 1114 – 35 602,00 грн, рах № 1512 – 12 654,90 грн, рах № 1513 – 10 953,00 грн; МБП –рах № 1812- 115 962,62 грн; знос основних засобів – 9 056 550,00 грн;; прод. харчування рах № 1511-18967,49 грн; дебіторська заборгованість -12235,27 грн.(батьк. плата). Також, згідно передавального акту разом з майном селищної ради Великобуялицька сільська рада приймає документи, що підтверджують право власності (володіння, користування, розпорядження) на об`єкти основних засобів та документів, які підтверджують право власності або користування земельними ділянками. Відповідно до акту передачі інших необоротних матеріальних активів та запасів від 20.01.2020 з Петрівської селищної ради до Великобуялицької сільської ради передано нерухоме майно, яке позначене в акті під порядковим номером 8, як магазин №3 (склад) (інвентарний номер 101312), з фактичною та за даними бухгалтерського обліку вартістю 12 892,19 грн.

Відповідно до інвентаризаційного опису необоротних активів Великобуялицької сільської ради Березівського (колишнього Іванівського) району Одеської області від 25.12.2020 під номером 7 зазначено вказаний об`єкт нерухомості, як магазин №3 (склад) з інвентарним/номенклатурним номером 101310027, де у графі фактична наявність (вартість) та за даними бухгалтерського обліку вартістю 12 892,00 грн.

З наведеного, нерухоме майно – магазин №3 (склад) з інвентарним номером 101312 (101310027) перейшло до комунальної власності Великобуялицької сільської ради Березівського (колишнього Іванівського) району Одеської області, яка є правонаступником Петрівської селищної ради, що також підтверджується довідкою Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області № 993/02-15 від 08.10.2024.

На теперішній час частина вказаного нерухомого майна загальною площею 84,48 кв.м перебуває в оренді у приватного підприємства «АГА», код ЄДРПОУ 21034351 згідно договору оренди від 31.12.2003 № 7-с/2003/КЕВ м. Одеса та додаткової угоди № 1 від 25.12.2009, якою продовжено строк договору до 01.11.2024.

Водночас у Державному реєстрі речових прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію права комунальної власності на нерухоме майно - магазин №3 (склад), загальною площею 152 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва вул. Лядова).

На запит Березівської окружної прокуратури у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 12.02.2025 № 54-411вих-25, Великобуялицькою сільською радою Одеської області листом № 207/02-15 від 25.02.2025 повідомлено, що сільською радою не здійснювалася державна реєстрація та оформлення права комунальної власності зокрема на вказаний об`єкт нерухомості - магазин №3 (склад) площею 152 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва вул. Лядова).

Отже установлено, що станом на час звернення з вказаним позовом до суду на вищевказане нерухоме майно не виготовлено правовстановлюючі документи та не зареєстровано в установленому законом порядку право комунальної власності на нерухоме майно - магазин №3 (склад) площею 152 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с-ще Буялик (колишня назва смт. Петрівка), по вул. Андрія Дудника, 25 (колишня назва вул. Лядова)

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року по справі №815/724/15, від 17 жовтня 2019 року по справі № 569/4123/16-а.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий – відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Суд також ураховує, що у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статті 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №922/3272/18 зазначено, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна місцева рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування прийняв рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем; іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.

Відповідно до п. “а” ч. 1 ст. 29 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження:

1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;

2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;

4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Верховний суд у постанові від 14.02.2023 при розгляді справи №580/1374/22 вказав, що прийняття рішень щодо оформлення речових прав на об`єкти комунальної власності є обов`язком відповідної ради.

За таких обставин, у даному випадку прокурор звертається до суду в інтересах держави самостійно, відповідно до ст. 23 Закону України “Про прокуратуру”, оскільки у межах спірних правовідносин порушення допущено самою Миколаївською селищною радою, що є органом, уповноваженим здійснювати функції управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, однак їх не виконує.

Предметом спору є бездіяльність Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області, яка полягає у неоформленні правовстановлюючих документів та непроведенні державної реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно – магазин №3 (склад) площею 152 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с-ще Буялик (колишня назва смт. Петрівка), по вул. Андрія Дудника, 25 (колишня назва вул. Лядова).

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року №280/97-ВР.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У відповідності з ч. 1 ст. 5 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Стаття 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” регламентує питання, пов`язані з правом комунальної власності.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 1 ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно регулюються Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” №1952-IV від 01.07.2004 та Порядком про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 2 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, однією з загальних засад державної реєстрації прав є обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.

Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Згідно п.п. 18-19 Порядку №1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває розділ в Державному реєстрі прав та/або вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права, обтяження речових прав.

Пункт 44 Порядку №1127 визначає, що для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються:

2) витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);

3) документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);

4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт проводиться за наявності відомостей про такий об`єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.

На підставі викладеного, враховуючи, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника, а органом уповноваженим управляти комунальним майном у межах спірних правовідносин є Великобуялицька сільська рада Березівського району Одеської області, то остання зобов`язана вжити заходів для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна – магазин №3 (склад) площею 152 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 , право на яке має рада.

До суду не надано доказів виготовлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права комунальної власності на вищевказане нерухоме майно.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не вжито належних заходів, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права комунальної власності на об`єкт нерухомого майна - магазин №3 (склад) площею 152 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва АДРЕСА_2 , чим допущено протиправну бездіяльність.

Таким чином, доводи прокурора щодо протиправної бездіяльності Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області, яка полягає у не проведенні державної реєстрації права власності на об`єкт комунальної власності є обґрунтованими та підтверджуються обставинами справи та нормами законодавства.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 182 Цивільного кодексу України, відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.

Враховуючи викладене, оскільки обґрунтованість позовних вимог прокурора щодо зобов`язання органу місцевого самоврядування провести державну реєстрацію прав на об`єкт комунальної власності підтверджено, суд вважає необхідним зобов`язати Великобуялицьку сільську раду Березівського району Одеської області вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно – магазин №3 (склад) площею 152 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва вул. Лядова).

Крім того, відповідач не заперечував проти позову, зазначив, що держреєстрація та оформлення права комунальної власності на вказаний об`єкт не проводилася внаслідок відсутності коштів на це у сільраді.

Суд зауважує, що посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів не звільняє його від обов`язку виконувати покладені законом повноваження щодо управління об`єктами комунальної власності

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов Березівської окружної прокуратури належить до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Проте, відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи, що Березівська окружна прокуратура при зверненні до суду з даним адміністративним позовом в інтересах держави виступає як суб`єкт владних повноважень, судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України розподілу не підлягають. Інші судові витрати не заявлені.

Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 53, 72, 74, 76-77, 90, 139, 162, 243-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Березівської окружної прокуратури (вул. Шаховцева, 4, м. Березівка, Березівський район, Одеська область, код ЄДРПОУ: 0352855225 ) до Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області (вул. Преображенська, 118, с. Великий Буялик, Березівський район, Одеська область, 67224, РНОКПП 04378416) про визнання протиправними бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Великобуялицької сільської ради Березівського району Одеської області, яка полягає у неоформленні правовстановлюючих документів та непроведенні державної реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно – магазин №3 (склад) площею 152 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (колишня назва вул. Лядова).

Зобов`язати Великобуялицьку сільську раду Березівського району Одеської області вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно – магазин №3 (склад) площею 152 кв.м, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с-ще Буялик (колишня назва смт. Петрівка), по вул. Андрія Дудника, 25 (колишня назва вул. Лядова).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи періодичну відсутність електроенергії, тривалість повітряних тривог, текст рішення складено та підписано суддею 13.01.2026 року.

Суддя Д.К. Василяка