Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №400/11857/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 р. № 400/11857/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими для розгляду термінових справ, в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомВійськової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, АДРЕСА_1 ,

до відповідачаЦентрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси), вул. Артилерійська, 18,м. Миколаїв,54006,

проскасування постанов від 17.10.2025 ВП 79240031, від 01.10.2025 ВП 79240031 в частині,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (далі – позивач) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (далі – відповідач) з вимогами:

скасувати Постанову Головного державного виконавця про накладення штрафу від 17.10.2025 по ВП 79240031 у розмірі 5100 гривен;

скасувати Постанову Головного державного виконавця відкриття виконавчого провадження від 01.10.2025 року по ВП 79240031 в частині “стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 32 000 грн”.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що військовою частиною НОМЕР_1 до відкриття виконавчого провадження 79240031 добровільно виконано рішення суду у справі №400/8158/23 в частині нарахування та виплати стягувачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 в розмірі 4503,21 грн, враховуючи місяць підвищення тарифної ставки (окладу), саме січень 2008 року. Так, Військовою частиною НОМЕР_1 було здійснено додатковий перерахунок поточної індексації за оспорюваний період і визначено, що вся сума, з урахуванням базового місяця – січень 2008 року була сплачена. На підставі викладеного, з урахуванням фактичного виконання військовою частиною НОМЕР_1 судового рішення по справі у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження № 79240031, позивач вважає, що визначення відповідачем виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн, а також застосування штрафу за невиконання рішення суду є протиправним.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору.

Вимоги ухвали виконано позивачем, надано суду докази сплати судового збору у встановленому розмірі.

Ухвалою суду від 19.11.2025 суд відкрив провадження у справі, постановив, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими ст. 287 КАС України.

03.12.2025 позивач подав заяву згідно якої просить додатково:

скасувати Постанову Головного державного виконавця про накладення штрафу від 03.11.2025 по ВП 79240031 у розмірі 10200,00 грн;

скасувати Постанову Головного державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 21.11.2025 року по ВП 79240031.

Отже, позивачем заявлено про зміну (доповнення) предмету позову.

Ухвалою суду від 08.12.2025 заяву позивача від 03.12.2025 залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної шляхом подання до Миколаївського окружного адміністративного суду документу про сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн.

Ухвала суду від 08.12.2025 отримана позивачем через зареєстрований кабінет у підсистемі “Електронний суд” 08.12.2025.

Відповідно до наказу Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 року № 310-б суддя Дерев`янко Л.Л. перебувала у щорічній основній відпустці з 15.12.2025 року по 30.12.2015 року.

Станом на 12.01.2026 року позивачем не усунено недоліки заяви про доповнення предмету позову.

Відтак, суд ухвалою від 12.01.2026 продовжив розгляд справи без врахування заяви про зміну (доповнення) предмету позову від 03.12.2025.

Відповідач 28.11.2025 направив до суд відзив на позовну заяву з копіями матеріалів виконавчого провадження № 79240031.

Відповідач у відзиві висловив незгоду з позовними вимогами. Заперечення проти позову мотивовані тим, що рішення, яке підлягало примусовому виконанню в рамках виконавчого провадження № 79240031, не було виконане позивачем. Відповідач стверджує, що за результатом опрацювання заяви стягувача від 03.11.2025 ним встановлено, що 28.04.2023 року військовою частиною НОМЕР_1 було виплачено стягувачу індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 4995,88 грн: - за період з 24.12.2015 року по 31.12.2015 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, - за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2016 року. Відтак за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року боржником не виплачено індексацію грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року. Просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що висновок державного виконавця про те, що індексація за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 здійснена з врахуванням січня 2016 року як базового, ґрунтується на припущеннях.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2024 по справі № 400/8158/23 Миколаївським окружним адміністративним судом 23.09.2024 видано виконавчий лист, яким зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць), з урахуванням раніше виплачених сум індексації.

12.09.2025 до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом по справі №400/8158/23.

01.10.2025 головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Євгенієм Процько прийнято постанови на підставі зазначеного виконавчого листа:

- про відкриття виконавчого провадження № 79240031, якою встановлено строк для виконання боржником (військовою частиною НОМЕР_2 ) рішення суду - 10 робочих днів, передбачено стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 32000,00 грн,

- про стягнення з боржника виконавчого збору, в якій зазначено, що постанова є виконавчим документом;

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

В подальшому у ВП № 79240031 державним виконавцем прийнято постанову від 17.10.2025 про накладання на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання без поважних причин рішення суду.

22.10.2025 від військової частини НОМЕР_1 на адресу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшло клопотання про закриття виконавчого провадження , мотивоване тим, рішення добровільно виконано до відкриття провадження і індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, яка обчислена із застосуванням базового місяця- січень 2008 року у розмірі 5097,44 грн, виплачена 27.04.2023.

Як вбачається з позову і доданих до нього додатків, предметом оскарження позивачем є постанова відповідача про відкриття виконавчого провадження № 79240031 у частині стягнення з позивача як боржника виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн і постанова від 17.10.2025 про накладання штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 5100,00 грн.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши досліджені у справі докази, дійшов таких висновків.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За частиною другою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя статті 27 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч.1. ст. 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження. .

Згідно з пунктами 1 та 16 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 26 вказаного Закону за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

За правилами ч. 1 ст. 63 цього ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

В свою чергу, у відповідності до ч.ч. 2, 3 ст. 63 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 75 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Застосовуючи ці приписи релевантних джерел права в даній справі, суд зазначає таке.

Аналізуючи норми вищенаведеного законодавства з примусового виконання судових рішень, суд робить висновок, що примусове виконання судового рішення розпочинається з моменту прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено законом. Під час вчинення виконавчих дій виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається про стягнення виконавчого збору. Разом із тим, слід зазначити, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

При цьому, зокрема, визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 цього Закону, за умови, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

В листі від 20.10.2025 на адресу відповідача позивач просив закінчити виконавче провадження № 79240031, посилаючись на виконання судового рішення у добровільному порядку до винесення постанови про відкриття.

В підтвердження зазначеного позивач надав державному виконавцю розрахунок індексації грошового забезпечення стягувача, розрахункову відомість на виплату згідно рішення суду індексації грошового забезпечення і платіжне доручення від 27.04.2023 № 321 на суму 5020,98 грн.

Дослідивши зазначені докази суд зазначає таке.

Розрахункова відомість підтверджує нарахування індексації в сумі 5020,98 грн згідно судових рішень П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 та Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 за справою № 400/3819/21.

Також, платіжною інструкцією № 321 від 27.04.2023 підтверджується перерахування позивачу індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення по справі № 400/3819/21.

Водночас, виконавче провадження № 79240031 відкрито на виконання судового рішенння у справі № 400/8158/23.

Крім того, відповідно до відомостей програми «Діловодство спеціалізованого суду» П`ятим апеляційним адміністративним судом в постанові від 19.07.2024 по справі № 400/8158/23, вже надана оцінка нарахуванню і виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в сумі 5020,98 грн на виконання судових рішень у справі № 400/3819/21.

Так, у вказаній постанові зазначено:

«Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.09.2021 року у справі № 400/3819/21, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 24.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення – січня 2008 року, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 24.12.2015 року по 28.02.2018 року включно, із застосуванням базового місяця – січня 2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається відповідачем у відзиві на позовну заяву, на виконання судового рішення у справі № 400/4139/20, відповідачем нараховано позивачу індексацію грошового забезпечення з 24.12.2015 року по 28.02.2018 року у сумі 5020,98 грн. та фактично виплачено 28.04.2023 року у сумі 4995,88 грн.

У відзиві на позовну заяву та розрахунку індексації грошового забезпечення позивача, який наданий на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про витребування, відповідач зазначає, що враховуючи, що зміни до Порядку № 1078, внесені 09.12.2015 року Постановою № 1013, застосовуються з 01.12.2015 року, а грошове забезпечення військовослужбовцям підвищене випереджаючим шляхом за грудень 2015 року виплачується у січні 2016 року, який відповідно становиться базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення, то у грудні 2015 року індексація грошового забезпечення розраховується із застосуванням базового місяця – січень 2008 року та становить 2302,64 грн., а тому, оскільки позивач зарахований в списки військової частини з 24.12.2015 року, індексація грошового забезпечення позивача у грудні 2015 року становить 594,23 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та розрахунку індексації грошового забезпечення позивача, який наданий на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про витребування, вказує, що на виконання Постанови КМУ № 1013 позивачу підвищено у грудні 2015 року грошове забезпечення на 5253,90 грн., однак, оскільки грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у поточному місяці за минулий, підвищення доходу відбулось у січні 2016 року за грудень 2015 року, а тому, обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації здійснюється з лютого 2016 року.

Таким чином, у даній справі встановлено, що індексація грошового забезпечення позивача проведена відповідачем за період з січня 2016 року по лютий 2018 року із застосуванням базового місяця для нарахування індексації – січень 2016 року».

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, надані позивачем розрахункова відомість і платіжне доручення не доводять виконання Постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2024 у справі № 400/8158/23.

Відтак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виконання судового рішення по справі № 400/8158/23 як до відкриття виконавчого провадження № 79240031, так і до винесення відповідачем постанови про накладання штрафу за таке невиконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження № 79240031 від 01.10.2025, якою передбачено стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 32000.00 грн, постанови від 17.10.2025 про накладання штрафу у розмірі 5100,00 грн.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України ( АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеси) (вул. Артилерійська, 18,м. Миколаїв,54006 ЄДРПОУ 35065742) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко