Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №400/4498/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 р. № 400/4498/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Дерев`янко Л.Л. за участю секретаря судового засідання Токарської Г.В. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомСільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "УКРАЇНА", вул. Марка Кропивницького, 114,м. Миколаїв,54009,вул. Марка Кропивницького, 114,м. Миколаїв,54009

до відповідачаГоловного управління ДПС в Одеській області, вул. Семінарська, 5,м. Одеса,65044,

треті особиГоловне управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005, вул. Героїв Рятувальників, 6,м. Миколаїв,54005

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "УКРАЇНА" (далі – позивач) до Головного управління ДПС в Одеській області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 07 січня 2025 року № 733/15-32-07-01-19, № 735/15-32-07-01- 19, № 737/15-32-07-01-19, № 740/15-32-07-01-19.

Позов мотивований тим, що за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки відповідачем, останній дійшов висновку про порушення позивачем податкового законодавства. Так, відповідач в акті перевірки зазначив про заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33449271,00 грн, відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальний обсяг постачання 182927492,50 грн, крім того ПДВ 31979003,90 грн. Позивач повністю не погодився із змістом податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акту перевірки, а саме щодо нарахування податкових зобов`язань, зменшення суми від`ємного значення, нарахування штрафних (фінансових) санкцій. Позивач посилається на Порядок оформлення результатів документальних перевірок, дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, зазначає, що факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів. Не зважаючи на вищевикладене, всупереч наведеним нормам податкового законодавства, фактичним обставинам та змісту документам податкового обліку у Акті перевірки зроблений безпідставний висновок про порушення податкового законодавства, що і стало підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень. Відтак, позивач вважає спірні повідомлення-рішення протиправними, просить їх скасувати.

Ухвалою від 09.05.2025 позовну заяву залишено без руху, запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду документу про сплату судового збору.

Ухвалою від 23.05.2025 відкрито провадження у справі, з урахуванням предмету спору, обсягу та характеру доказів у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 16.06.2025.

Ухвалою від 11.06.2025 суд залучив до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача Головне управління ДПС у Миколаївській області.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві, який надійшов до суду 09.06.2025, зазначив, що матеріали перевірки СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА» оформлені відповідно до вимог законодавства України. Перевіркою встановлено не включення до податкових зобов`язань сум ПДВ, обчислених з передоплати, отриманої від ТОВ «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ» (код 43628910) за пшеницю. Відповідач відхиляє пояснення платника податків щодо того, що в платіжних дорученнях від 05.01.2022 №707, від 05.01.2022 №2037, від 06.01.2022 №714 була допущена помилка в призначенні платежу і здійснено не попередню оплату , а фінансову допомогу. Відповідач наголошує, що у документах, якими оформлені касові і банківські операції, виправлення не допускаються. Таким чином, відповідач стверджує, що СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА» на порушення п.187.1 ст.187, Податкового кодексу України, занижено податкові зобов`язання з ПДВ на суму отриманої від ТОВ «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ» передоплати за пшеницю на загальну суму 8885378 грн. Також, перевіркою встановлено безпідставне списання з балансу по рах. 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» органічних та мінеральних добрив, використання яких в господарській діяльності не підтверджено. Так, за висновками контролюючого органу надані до перевірки документи містять суперечливу та недостовірну інформацію стосовно проведення агротехнічних робіт з внесення добрив органічних «Біочар-Ахт», «Біочар-Фод» кількості 354000 кг на загальний обсяг постачання 67677009 грн, крім того ПДВ 13535401,80 грн. Також, відповідач стверджує, що позивачем безпідставно списано з балансу по рах. 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» добриво «ВРОДИЛО» в кількості 3898,78 т на загальний обсяг постачання 47014335,35 грн, крім того ПДВ 9402867,06 грн. Крім того, СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА» не здійснено достатніх заходів щодо повернення передплати за припиненим договором оренди, укладеним з ТОВ «БУЦЕФАЛ» (код 36270579), який було розірвано 30.06.2023, отже перевіркою встановлено штучне формування податкового кредиту за відсутності об`єкта оподаткування (оренди транспортних засобів) і завищено податковий кредит на суму ПДВ 2243500 гривень. Також, відповідач пов`язує порушення позивачем податкового законодавства з не підтвердженням здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ «АГРОХІМІЯ-ЛЮДЯМ». Відповідач стверджує, що надані до перевірки первинні документи щодо поставки мінеральних добрив від ТОВ «АГРОХІМІЯ-ЛЮДЯМ» на адресу СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА» в квітні 2019 року не можуть за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України вважатися первинними документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності, відтак, завищено податковий кредит на суму ПДВ 442241 гривень. Крім того, відповідач зазначає, що документально не підтверджено здійснення господарських операцій по взаємовідносинам СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА» з контрагентом-постачальником ТОВ «ДОН АГРО» щодо придбання нітроамофоски NPK16:16:16. Також перевіркою встановлено не здійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальний обсяг постачання 182927492,5 грн, крім того ПДВ 31979003,90. За таких обставин, відповідач вважає позов безпідставним, просить відмовити у його задоволенні.

16.06.2025 від позивача до суду найшла відповідь на відзив. Позивач звернув увагу суду на те, що ним згідно платіжних доручень отримало кошти від ТОВ «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ». Проте, вказані платежі були здійснені з помилковим призначенням, на підтвердження чого до перевірки було надано листи від ТОВ «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ», відповідно до яких вірним вважати призначення платежу «Надання зворотної фінансової допомоги згідно договору». Зважаючи на те, що економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платником податків самостійно, та регулюється правовідносинами між банком та платником податків, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштів є господарським правовідносинами та визначається цивільно - правовими угодами, укладеними між сторонами. Тобто грошові кошти не мають зв`язку з постачанням товарів (послуг), і не набудуть його у майбутньому, а отже, не є об`єктом обкладення ПДВ згідно з п. 185.1 ПКУ. До того ж, питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Крім того, позивач зазначає, що основні твердження посадових осіб ГУ ДПС у Одеській області зводяться до того, що «перевіркою встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства, а також не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій». Підсумовуючи, позивач зазначає, що вся аргументація як акту перевірки, так і відзиву на позовну заяву зводиться до того, що діяльність контрагентів позивача в частині джерел отримання реалізованого позивачу товару, а також методів доставки такого товару до місця його зберігання, викликають сумніви щодо їх законності (реальності). Відповідні аргументи сторони відповідача, на думку позивача, не можуть свідчити про об`єктивність дослідження наданих позивачем документів, адже інформація щодо діяльності контрагентів (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, а утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Третя особа подала до суду пояснення 23.06.2025, в яких заперечила проти позову з мотивів, аналогічних викладеним відповідачем у відзиві.

В зв`язку з неявкою позивача, проведення підготовчого засідання відкладалось на 07.07.2025, 11.08.2025, 19.08.20205.

Ухвалою від 19.08.2025 суд закрив підготовче провадження, призначив справу до розгляду по суті на 09.09.2025.

В судове засідання 09.09.2025 представник позивача не з`явився, направив клопотання про відкладення його проведення.

Також, 05.09.2025 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, до яких додано письмові докази.

22.09.2025 судом отримано клопотання позивача про розгляд адміністративної справи № 400/4498/25 за позовом СТОВ Агрофірма «Україна» до ГУ ДПС в Одеській області, третя особа Головне управління ДПС у Миколаївській області без участі позивача.

В судове засідання 16.10.2025 з`явились представники відповідача і третьої особи, які дали пояснення, підтримали свої правові позиції, викладені у заявах по суті. Також, суд долучив до матеріалів справи додаткові письмові пояснення і докази, надані позивачем 22.09.2025, оголосив предмет і підстави позову

Розгляд справи продовжено у судових засіданнях 13.11.2025, 05.01.2026.

05.01.2026 суд завершив розгляд справи, перейшов до стадії ухвалення рішення.

Вступну та резолютивну частину рішення проголошено 15.01.2026.

Повний текст рішення складено 15.01.2026.

Дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

В період з 21.11.2024 по 11.12.2024 Головним управління ДПС в Одеській області здійснено документальну планову виїзну перевірку Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Україна» за період діяльності з 01.04.2018 по 31.03.2024 з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

За результатами перевірки складено акт від 18.12.2024 №54845/15-32-07-01-14, за висновками якого встановлено наступні порушення:

1. п.44.1 ст.44, п.187.1 ст.187, п.п.192.1.2 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.3, абз. г) п. 198.5 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 33449271 грн, в тому числі по періодах: - вересень 2020 року на суму 6776876 грн; - жовтень 2020 року на суму 2924654 грн; - березень 2021 року на суму 836547 грн; - квітень 2021 року на суму 10829863 грн; - липень 2021 року на суму 1010461 грн; - грудень 2021 року на суму 1443522 грн; - січень 2022 року па суму 3318647 грн: - лютий 2022 року на суму 344376 грн; - березень 2022 року на суму 3 11934 грн; - червень 2023 року на суму 148421 грн; - липень 2023 року на суму 4893000 грн; - березень 2024 року на суму 610970 грн

2. п.44.1 ст.44, п .187.1 ст.187, п.п.192.1.2 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.3, абз. г) п.198.5 ст.198, п.200.1, абз. в) п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за березень 2024 року на суму 1501530 гривень.

3. абз. г) 198.5 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено відсутність реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в періоді, що перевірявся, на загальний обсяг постачання 182927492,5 грн, крім того ПДВ 31979003,9 грн, вт.ч.: - липень 2020 року на обсяг постачання 18571650,07 грн, крім того ПДВ 3714330,01 грн; -серпень 2020 року обсяг постачання 28442685.27 грн, крім того ПДВ 5688537.05 грн; - березень 2021 року на обсяг постачання 13544452.59 грн, крім того ПДВ 2708890,51 грн; - квітень 2021 року обсяг постачання 54909343,02 грн. крім того ПДВ 10981868,6 грн; - січень 2022 року на обсяг постачання 32509361,52 грн, крім того ПДВ 3992377,73 грн; - липень 2023 року на обсяг постачання 34950000 грн, крім того ПДВ 4893000 гривень.

4. п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-V1, із змінами та доповненнями, а саме: не подано до контролюючого органу за місцем реєстрації 142 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, несвоєчасно подано до ДПІ за місцем обліку 58 повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.

5. п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п. 51.1 ст. 51,абз. б)п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасна подача Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (додаток 4-ДФ) за IV квартал 2022 року;

6. п. 51.1 ст. 51, п.п. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями та абз.14 п. 3.1. п. 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4 зі змінами та доповненнями, а саме, встановлено внесення недостовірних даних: в звітах за II, IV квартали 2018 року не відображено реєстраційний номер облікової картки платника податку фізичних осіб, яким нараховано та сплачено дохід; в звіт за І квартал 2019 року не включено виплачені інші доходи (матеріальна допомога пайщикам) загалом на суму 625857,04 грн та суми утриманого із неї податку на доходи фізичних осіб в сумі 113098,71 грн;

7. п.п. 168.1.1, п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями, а саме, встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб по причині недотримання податку на доходи фізичних осіб з матеріальної допомоги (ознака доходу 126) загалом на суму 41758,21 грн в т.ч. по періодах сума заниження податку на доходи фізичних осіб склала: - за травень 2018 року - 9417,62 грн, - за червень 2018 року - 8056,83 грн, - за липень 2018 року - 275,4 грн, - за серпень 2018 року - 7474,5 грн, - за вересень 2018 року - 552,59 грн. - за жовтень 2018 року - 7271,07 грн, - за грудень 2018 року - 8710,2 грн;

8. п.п. 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, а саме: за період з 01.04.2018 по 31.03.2024 встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходу у вигляді заробітної плати працівникам підприємства на суму 58572,32 грн, під час виплати інших доходів, ніж заробітна плата (орендна плата від оренди земельних ділянок) на суму 587181,18 грн;

9. п.п. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.п. а) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VI із змінами і доповненнями, а саме: встановлено заниження суми військового збору по причині недотримання військового збору з матеріальної допомоги (ознака доходу 126) загалом на суму 6380,73 гри в т.ч. по періодах сума заниження військового збору склала: - за травень 2018 року - 970,03 грн, - за червень 2018 року - 769,01 грн, - за липень 2018 року - 60,0 грн, - за серпень 2018 року - 1631,79 гри, - за вересень 2018 року - 111,15 грн, - за жовтень 2018 року — 1568,25 грн. - за грудень 2018 року - 1270,50 грн;

10. п.п. 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. а) п. 176.2 ст. 176, п.п. 1.4, 1.6 п. 16 прим.1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-Vl зі змінами та доповненнями, а саме: за період з 01.04.2018 по 31.03.2024 встановлено несвоєчасне перерахування військового збору під час виплати доходу у вигляді заробітної плати працівникам підприємства на суму 17637,53 грн, під час виплати інших доходів, ніж заробітна плата (орендна плата від оренди земельних ділянок), на суму 39143,73 грн;

11. частину 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» від 08 липня 2010 року за №2464-Vl із змінами та доповненнями, а саме: встановлено несвоєчасна сплата єдиного соціального внеску в листопаді 2023 року (звіт за II квартал 2023 року) на загальну суму 25325,2 грн.

За наслідками складання Акту перевірки Головним управлінням ДПС у Одеській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення форма «Р» №733/15-32-07-01-19, яким визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 36794198 грн, у т.ч.: податкового зобов`язання у сумі 33449271,00 грн, штрафних (фінансових) санкцій) у сумі 3344927,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення форма «В4» №735/15-32-07-01-19, яким зменшено суму від`ємного значення з податку на додану вартість на 1501530,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення форма «ПН» №740/15-32-07-01-19, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2446500,00 грн за платежем податок на додану вартість;

- податкове повідомлення-рішення форма «ПС» №737/15-32-07-01-19, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 104040,00 грн за неподання до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП.

За результатами оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, останні залишені без змін.

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин - ПК України).

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2.); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4.); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5.).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, згідно з вимогами пунктів 44.3 та 44.4 статті 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

Релевантними джерелами права, які підлягають застосуванню при оцінці правомірності винесення відповідачем податкових повідомлення-рішення № 733/15-32-07-01-19 від 07.01.2025 є наступні.

Відповідно до п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку є:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

3) будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також:

особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;

особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Відповідно до п. 198.5. ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

За нормами пункту 189.1. статті 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV):

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Положеннями пункту 2.1 зазначеного Положення визначено:

первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення;

господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Слід зауважити, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати приписи вимог частини другої статті 77 КАС України, у відповідності до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, які враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, яка не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Наведене слідує зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно із якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Повертаючись до обставин справи і оцінюючи правомірність винесення податкового повідомлень-рішень № 733/15-32-07-01-19 від 07.01.2025 суд зазначає таке.

В результаті перевірки відповідачем зроблено висновок, про протиправне не включення позивачем до податкових зобов`язань за січень 2022 року суми ПДВ за фактом отримання попередньої оплати від ТОВ «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ» відповідно до платіжних доручень:

- від 06.01.2022 №714 на суму 15939361,52 грн з призначенням платежу «оплата за пшеницю зг рах. №2 від 06.01.2022, у т.ч. ПДВ 1957465,45 грн»;

- від 05.01.2022 №707 на суму 11612540 грн з призначенням платежу «оплата за пшеницю зг рах. №1 від 05.01.2022, у т.ч. ПДВ 1426101,4 грн»;

- від 05.01.2022 № 2037 на суму 4957460 грн з призначенням платежу «оплата за пшеницю зг рах. №1 від 05.01.2022, у т.ч. ПДВ 608810,88 грн».

Також, за твердженням акту перевірки, позивачем не включено до податкових зобов`язань за липень 2023 року суми ПДВ за фактом отримання попередньої оплати від ТОВ «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ» відповідно до платіжних доручень відповідно до платіжних доручень:

- від 28.07.2023 №15654383 на суму 17100000 грн з призначенням платежу «оплата за пшеницю згідно рах. №28 від 14.06.2023 без ПДВ»;

- від 28.07.2023 №15654382 на суму 17850000 грн з призначенням платежу «оплата за пшеницю згідно рах. №28 від 14.06.2023 без ПДВ».

В ході перевірки позивачем надано контролюючому органу пояснення, що в зазначених платіжних дорученнях від 06.01.2022 №714, від 05.01.2022 №707 від 05.01.2022, № 2037 від 28.07.2023, від 28.07.2023 №15654383, від 28.07.2023 №15654382 була допущена помилка в призначенні платежу.

Позивачем зазначено, що «контрагентом надані листи на уточнення призначення платежу: «Надання поворотної фінансової допомоги згідно договору від 03.07.2023 №01/07-23 без ПДВ». В бухгалтерському обліку дані операції відображено на рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами».

Оцінюючи позиції сторін в цій частині, суд зазначає, що між сторонами не є спірним факт укладання договору фінансової допомоги між позивачем і ТОВ «Концерн Прометей».

Так, в акту перевірки зазначено, що до перевірки надано договір про надання поворотної фінансової допомоги від 08.10.2021 №08/10, укладений з ТОВ «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ», відповідно до якого: 1.1. Позикодавець (ТОВ «КОНЦЕРН ПРОМЕТЕЙ») надає Позичальнику (СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА») поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором. 2.1. Поворотна фінансова допомога надається в межах суми 140 000 000 грн без ПДВ. 2.2. Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі. 2.3. Поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем частинами. 3.1. Поворотна фінансова допомога підлягає поверненню в повному обсязі до 31 грудня 2024 року.

До перевірки також надано картку рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» за період 05.01.2022 - 06.01.2022, відповідно до якої в бухгалтерському обліку операції з отримання поворотної фінансової допомоги відображено наступним чином: станом на 05.01.2022 кредиторська заборгованість складала 787000 грн; Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті» Кт 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» на суму 32509361,52 грн. Станом на 06.01.2022 кредиторська заборгованість складала 33296361,52 гривень.

Також, в матеріалах справи є листи ТОВ «Концерн Прометей» на адресу позивача, які містять посилання на помилкове зазначення в платіжних інструкціях призначення платежу «оплата за пшеницю». Листами підтверджується, що відправник коштів – ТОВ «Концерн Прометей» перерахував кошти на виконання договору № 08/10 від 08.10.2021, без ПДВ.

Відповідач не заперечуючи наявність між позивачем і ТОВ «Концерн Прометей» відносин щодо надання поворотної фінансової допомоги, стверджує, що відповідно до п.4.8 ст.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі по тексту - Положення №88) у документах, якими оформлені касові і банківські операції, виправлення не допускаються.

Суд враховує, що Касаційний адміністративний суд Верховного суду в адміністративній справі №809/34/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/74992539) дослідив питання законності зміни призначення платежу платником після списання банком коштів за платіжним дорученням з рахунку такого платника. У постанові від 19 червня 2018 року Верховний суд виклав правову позицію, відповідно до якої, зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами, а платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства.

Зокрема, суд встановив, що згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22(яка діяла до 27.05.2022), одним з таких інструментів є платіжне доручення, форма якого встановлюються Національним банком України (пункт 6 частини 1 статті 7, пункт 17.1 статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») і обов`язковим реквізитом якого є «призначення платежу», який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Цим же пунктом встановлено, що повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.7 зазначеної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.8 даної Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

З системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж.

Водночас, відповідно до пункту 2.29 зазначеної Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі. Для цього платникові необхідно подати до банку, що його обслуговує, документ на відкликання (пункт 23.1 статті 23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Таке відкликання здійснюється у порядку, визначеному внутрішніми правилами банку, і виключно у повній сумі.

Тобто до списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит «Призначення платежу» шляхом відкликання платіжного доручення.

Однак, у випадку, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України від 09.06.2011 №25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу», яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується між сторонами без участі банку.

Отже, законодавством України не виключається можливість зміни призначення платежу за угодою сторін. Судом встановлена наявність такої угоди, яка підтверджується направленням ТОВ «Концерн «Прометей» позивачу відповідних листів про зміну призначення платежу, та відображенням позивачем, в свою чергу, в своєму бухгалтерському обліку отриманих коштів як операції з поворотної фінансової допомоги.

Суд повторно звертається до постанови від 18.06.2019 у справі №809/34/17, в якій Верховний Суд зазначив: «економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не - контролюючим органом. Отже, платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства.

Визначальним у змісті наведених законодавчих норм, якими регулюються правильність заповнення платіжного доручення, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.

При цьому, слід враховувати, що оподаткування поворотної фінансової допомоги, отриманої позивачем, регулюється приписами підпункту 165.1.31 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, основна сума поворотної фінансової допомоги, що отримується платником податку.

Законодавче визначення поворотної фінансової допомоги закріплене у підпункті 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), а саме поворотну фінансову допомогу визначено як суму коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставності зміни позивачем та його контрагентом призначення платежу шляхом формування листів-уточнень до відповідних платіжних доручень»

З огляду на зазначену позицію, яка є релевантною до обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що наявність між позивачем договору про надання поворотної фінансової допомоги і домовленість щодо зміни призначення платежу, свідчать, що за платіжними дорученнями від 06.01.2022 №714, від 05.01.2022 №707 від 05.01.2022, № 2037 від 28.07.2023, від 28.07.2023 №15654383, від 28.07.2023 №15654382 позивачем отримана поворотна фінансова допомога. Отже, позиція контролюючого органу про донарахування податку на додану вартість за січень 2021 року в сумі 3992377,73 грн, за липень 2023 року в сумі 4893000,00 грн є помилковою.

Що стосується висновку контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань за рахунок порушення позивачем приписів абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України з урахуванням вимог підпункту 14.1.36 статті 14 ПК України, внаслідок не доведення підприємством використання в господарській діяльності та не підтвердження відповідними первинними (бухгалтерськими) документами використання списаних органічних та мінеральних добрив, в результаті чого не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість, та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на вартість безпідставно списаних зі складу добрив на сільськогосподарські культури, а саме на загальну суму ПДВ 22 938 268,86 грн, суд зазначає таке.

Підставою для висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства в цій частині та, відповідно, однією з підстав для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення № 733/15-32-07-01-19 від 07.01.2025 слугував факт неможливості підтвердження використання і добрив у господарській діяльності підприємства у зв`язку із не підтвердженням відомостей актів списання відповідними подорожніми листами, дорожніми листами тракторів, обліковими листами трактористів-машиністів.

Відтак, на думку податкового органу, у періоді, що перевірявся, підприємством здійснювалось безпідставне списання добрив без мети використання у господарській діяльності підприємства.

Так, за висновками акту перевірки в березні 2021 року позивач відповідно до оборотно-сальдової відомості за 2021 рік по рах. 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» списав з балансу карбамід в кількості 813,73 т на суму 6793399,66 грн, в тому числі під озиму пшеницю за період березень 2021 року в кількості 114,1 т на площу 114,1 га. При цьому, згідно наданих до перевірки актів про використання мінеральних, органічних бактеріальних добрив та ЗЗР за березень 2021 року під сільськогосподарську культуру озима пшениця 2021 року кількість внесеного карбаміду на 1 га складала 0,2 т (200 кг)/1 га.

Тобто, з аналізу цих актів вбачається, що кількість списаного карбаміду перевищила норму внесення на 800 кг на га. Відповідач звертався до позивача з запитом щодо пояснень та документального підтвердження стосовно списання у березні 2021 року по бухгалтерському обліку під урожай пшениці 2021 року відповідно до акта про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів захисту рослин на поле №22 площею 114,11 га карбаміду понад норми, а саме в кількості 114,11 т, наказів керівника СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА» щодо затвердження норм списання добрив. Станом на 11.12.2024 (останній день перевірки) документи не надано, про що складено акт від 11.12.2024 №1476/14-29-07-02/03764353, який вручено платнику. Зазначене стало підставою для висновку про використання не господарській діяльності в березні 2021 року карбаміду в кількості 91,29 т (1 т - 0,2 т * 114,11 га) по ціні 8509 грн/т на обсяг постачання 776786,61 грн, крім того ПДВ 155357,32 гривень.

Також, позивач придбав препарат «Біочар-Фод» за договором поставки №6 від 04.01.2021, договором зберігання №40/Ц від 20.12.2020 з ПАТ «Лебединське хлібоприймальне підприємство» та «Біочар – Ахт» за договорами поставки №10921/2 від 01.09.2021, №3012/4/20 від 30.12.2020 з ТОВ «Агрохім Технолоджі».

До перевірки надано акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та ЗЗР, відповідно до яких в березні-квітні 2021 року списано 1091201,072 кг добрива «Біочар – Ахт» та 354000 кг препарата «Біочар-Фод» на полях соняшника загальною площею 1624,25 га. Водночас, відповідно до звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід, винограду у 2021 році (29-сг (річна)) СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА» відображено посівну площу соняшника 1466,34 га.

Разом з тим, не під час перевірки, ні при розгляді справи в суді позивачем не надано доказів використання списаних добрив в господарській діяльності, а саме внесення їх на поля з соняшником.

Так, відповідно до подорожніх листів трактора за квітень 2021 року та облікових листів тракториста-машиніста за квітень 2021 року, марка трактора: МТЗ-80 держ. номер: 54234ВЕ, тракторист: ОСОБА_1 , марка трактора: МТЗ-1025 держ. номер: НОМЕР_1 , тракторист: Марченко І. відбувалось внесення добрив під озиму пшеницю.

Контролюючий орган звертався з відповідним запитом до платника податків для надання до перевірки пояснень щодо списання відповідно до актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту добрива органічного «Біочар-Ахт», добрива органічного «Біочар-Фод» в березні-квітні 2021 року під посів соняшника 2021 року (тобто, під культуру, зазначену в акті списання) в загальній кількості 1445201,072 кг на загальну площу 1624,25 га, який залишився без реагування.

Аналогічні обставини стали підставою для висновку акту перевірки про негосподарське використання мінерального добрива «Вродило», придбаного позивачем у ТОВ «Органік-Синтез» за договором поставки №02/04-19 від 02.04.2019.

Так, до перевірки надано акти про списання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та ЗЗР з приміткою «добрива внесені під врожай 2020 року», відповідно до яких списано добриво «Вродило» в кількості 3898,72 під незазначену культуру. Тобто, з актів неможливо встановити під яку саме сільськогосподарську культуру вони внесені, економічну ефективність цих операцій та норми внесення. Щодо доказів безпосереднього використання добрива «Вродило» в сільськогосподарському виробництві, позивачем надано лише подорожній лист трактора за липень, серпень 2020 року та обліковий листа тракториста-машиніста за липень 2020 року (марка трактора: КАМАЗ 5511 держ. номер: BA0942AB, тракторист: ОСОБА_2 ), які не містять назву добрива, його кількість, спосіб внесення саме автомобілем КАМАЗ 5511, тобто не доведено використання добрива «ВРОДИЛО» на зазначених полях.

Позивачу 05.12.2024 надано запит щодо надання до перевірки технологічних карток виробництва сільськогосподарських культур з нормами витрат добрив та ЗЗР, які застосовуються підприємством; планів сівби сільськогосподарських культур, на підставі яких СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА» здійснюється оформлення лімітно-забірних карток на відпуск добрив та відповідно актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та ЗЗР, інших документів щодо обґрунтування внесення саме такої кількості добрив, яка зазначена в актах про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та ЗЗР, наданих до перевірки; калькуляцію собівартості по кожній окремій одиниці продукції (для визначення ефективності запланованих і фактично здійснених агротехнічних, технологічних, організаційних і економічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва.

Відповідач стверджує, що відповіді на цей запит не отримано, позивач це твердження не спростував.

Суд враховує, що між сторонами не є спірним, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником і з метою здійснення господарської діяльності у його користуванні знаходяться земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Отже, використання добрих і хімічних препаратів захисту рослин узгоджується з видами діяльності позивача.

Проте, зазначене не позбавляє позивача обов`язку здійснювати бухгалтерський облік на підставі належним чином оформлених бухгалтерських документів, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з відповідачем, що надані до перевірки акти про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та ЗЗР складені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а, відтак, не доводять використання позивачем добрив у господарській діяльності, що дає підстави для висновку про заниження податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до абз. Г) п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України.

Далі, перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за рахунок включення сум ПДВ по податковим накладним, виписаним ТОВ «БУЦЕФАЛ» (код 36270579), що не підтверджені відповідними первинними документами.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем як орендарем та ТОВ «БУЦЕФАЛ» як орендодавцем укладено договір оренди транспортних засобів від 03.01.2020 №03-01-1. Відповідно до умов договору орендна плата за користування транспортними засобами встановлюється в розмірі 5000,00 грн за кожен транспортний засіб за кожен календарний місяць оренди транспортного засобу; виставлення рахунків та актів виконаних робіт здійснюється один раз на рік, плату за оренду транспортних засобів Орендар сплачує Орендодавцю один раз на рік.

До договору оренди № 03-01-1 від 03.01.2020 сторонами укладено кілька додаткових угод від 01.12.2021 №1, від 02.01.2023, від 01.06.2023, якими змінено об`єкти договору, продовжено строк дії договору з 02.01.2023 строком на 3 роки.

Впродовж дії договору оренди сторони підписували акти наданих послуг оренди, відбувалась оплата таких послуг, що контролюючий орган не заперечує.

24.01.2023 позивач здійснив на користь орендодавця попередню оплату в розмірі 18000000,00 грн в рамках договору оренди від 03.01.2020 № 03-01-1.

Додатковою угодою від 29.06.2023 №4 сторони дійшли згоди розірвати договір оренди транспортних засобів від 03.01.2020 №03-01-1 за взаємною згодою з 30.06.2023 року і підтвердили відсутність взаємних претензій.

Транспортні засоби, які були об`єктом оренди, повернено орендодавцю за актом від 30.06.2023.

Також, ТОВ «БУЦЕФАЛ» частково повернув попередню плату, на момент перевірки дебіторська заборгованість відповідно до картки рахунку 631 за 2024 рік по контрагенту ТОВ «БУЦЕФАЛ», яка надана позивачем з додатковими поясненнями, складає 12675000,00 грн. Разом з тим, за відомостями акту перевірки борг орендодавця становить 14775000 грн, в тому числі ПДВ 2462500 грн.

Контролюючий орган стверджує, що СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА» не здійснено достатніх заходів щодо повернення передплати за припиненим договором оренди, отже перевіркою встановлено штучне формування податкового кредиту за відсутності об`єкта оподаткування (оренди транспортних засобів) на суму ПДВ 2462500 гривень.

Суд критично ставиться до такої позиції з огляду на те, що в період здійснення попередньої оплати (24.01.2023) договір оренди від 03.01.2020 № 03-01-1 був діючим, тобто між сторонами існували господарські відносини, які впродовж трьох років опосередковувались складанням належних документів. Після припинення дії договору (29.06.2023) попередня оплата була повернена частково, що є підтвердженням того, що сторонами договору вживаються заходи щодо погашення орендодавцем заборгованості. Крім того, суд звертає увагу, що твердження про недостатність таких заходів з боку позивача є оціночним поняттям.

За таких обставин, суд вважає, що контролюючим органом не доведено штучне формування податкового кредиту по відносинах з ТОВ «БУЦЕФАЛ», а , отже, висновки акту перевірки про завищення податкового кредиту на загальну суму 2243500 грн, в т.ч по періодам: - грудень 2022 року на суму 91000 грн; - березень 2023 року на суму 40000 грн; - березень 2024 року на суму 2112500 гривень є помилковими.

Також, в результаті аналізу відносин між позивачем і ТОВ «БОЛЕКО» контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань на суму 5749,08 грн. Зазначені відносини виникли на підставі договору оренди сільськогосподарської техніки з екіпажом № 22/05/18-СГР-Б- АФУ від 22.05.2018, та договору про надання послуг по перевезенню вантажів № 06/07/18-ПР-Б-УКА від 06.07.2018.

Між сторонами не є спірним, що впродовж дії договору фактично надавались послуги і здійснювалась їх оплата. На виконання ст. 200.1. Податкового кодексу України відбувалось складання і реєстрація податкових накладних ТОВ «БОЛЕКО».

Разом з тим, в ході перевірки встановлено реєстрацію ТОВ «БОЛЕКО» розрахунків коригування до податкових накладних на адресу СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА» за період липень, серпень 2018 року, причина коригування «зміна ціни». Однак, до перевірки не надано первинні документи, які стали б належною підставою для зміни ціни наданих послуг з оренди комбайнів з екіпажом (додаткові угоди, специфікації до договору оренди с/г техніки з екіпажом від 22.05.2018 №2/05/18-СР-Б-АФУ, укладеного з ТОВ «БОЛЕКО», розрахунки коригування ціни тощо).

Не надано таких доказів позивачем і до суду.

При цьому, суд враховує, що відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 92.1.2. ст. 192 Податкового кодексу України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.

Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Отже, в ході розгляду справи встановлено, що на порушення п.п. 192.1.2 п.192.1 ст. 192 Податкового кодексу України позивачем безпідставно завищено податковий кредит на суму ПДВ, що не підтверджена відповідними первинними документами, за ІІІ квартал 2018 року в розмірі 5749 гривень.

Також, відповідач пов`язує порушення позивачем податкового законодавства з здійсненням господарських операцій з ТОВ «АГРОХІМІЯ ЛЮДЯМ» , ТОВ «ДОН АГРО».

Суд враховує, що як вже зазначалося вище, за визначенням, наведеним у статті 1 Закону №996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом частини другої статті 9 Закону №996-ХIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум витрат, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Проте якщо ж господарська операція фактично не відбулась, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 міститься висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що, відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Повертаючись до обставин справи і досліджуючи спірні операції, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що господарські відносини між позивачем і ТОВ «АГРОХІМІЯ ЛЮДЯМ» стосувались поставки мінеральних добрив. Ні до перевірки, ні суду письмового договору позивачем не надано. В матеріалах справи є видаткові накладні № 1 від 26.04.2019, № 5 від 22.04.2019, № 7 від 27.03.2019, за якими ТОВ «АГРОХІМІЯ ЛЮДЯМ» поставило, а позивач прийняв аміачну селітру марки Б і добриво азотно-фосфорне-калійне комплексне марки 16-16-16-6 (S) загальною вартістю 2653446,30 грн, в т.ч. ПДВ 442241,04 грн. Перевезення товару відбувалось на підставі товарно-транспортних накладних № 71 від 22.04.2019, № 72 від 23.04.2019, № 75 від 265.04.2019.

За фактом поставки товару ТОВ «АГРОХІМІЯ ЛЮДЯМ» було складено і зареєстровано в ЄРПН податкові накладні від 02.05.2019, від 08.05.2019 на суму ПДВ 442241,04 грн.

Актом перевірки підтверджується, що станом на 31.12.2019 кредиторська\дебіторська заборгованість пор контрагенту ТОВ «АГРОХІМІЯ ЛЮДЯМ» відсутня.

На думку контролюючого органу, надані документи не можуть за змістом п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України вважатися первинними документами для підтвердження даних податкового обліку і звітності.

Так, відповідач звертає увагу на відсутність договору, документів щодо походження товару, недостатність кількості працюючих на підприємстві, недоліки товарно-транспортних накладних.

В зв`язку з цим суд зауважує, що відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, відсутність договору, укладеного шляхом підписання письмового документи, не може бути самостійної підставою для визнання угоди недійсної, за умови, що сторони досягли згоди з усіх істотних питань.

Що стосується недоліків товарно-транспортних накладних, суд критично ставиться до цих доводів відповідача як таких, що мають наслідком нереальність господарської операції, з огляду на те, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а отже така є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції у цілому, її відсутність не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Такий висновок відповідає сталій судовій практиці, зокрема правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах у справах №820/477/18, №815/6105/17.

Аналізуючи відносини між позивачем і ТОВ «ДОН АГРО» суд встановив, що за видатковою накладною № 62 від 31.03.2020 останній передав, а позивач прийняв товар – нітроамофоска NPK16:16:16 (фасовка) на загальну суму 1681842,60 грн, т.ч. ПДВ – 280307,10 грн.

Відповідна податкова накладна (№ 70 від 14.04.2020) зареєстрована в ЄРПН.

Відповідач стверджує, що документально не підтверджено здійснення господарських операцій по взаємовідносинам СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА» з контрагентом-постачальником ТОВ «ДОН АГРО» щодо придбання нітроамофоски NPK16:16:16 на загальну суму 1681842,60 грн, в тому числі ПДВ 280307,10 грн, виходячи з наступного:

- не встановлено джерело походження товару по ланцюгу постачання від контрагентів-постачальників;

- відсутні документи щодо походження товару, а саме: паспорт на виготовлену продукцію, сертифікат, якісні посвідчення тощо; відсутній договір щодо поставки нітроамофоски NPK16:16:16, товарно-транспортні накладні на перевезення товару.

Суд зауважує, що контрагенти позивача, реальність відносин з якими поставлено під сумнів відповідачем, перебували на час здійснення господарських операцій на податковому обліку. Наявність реєстрації контрагентів на час вчинення спірних операцій є свідченням наявності у них необхідного обсягу правосуб`єктності для здійснення таких операцій, тоді як перевірка проведення такої реєстрації з дотриманням вимог законодавства перебуває поза межами можливого контролю платника. Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання. Контрагенти позивача є самостійними, незалежними та непов`язаними між собою суб`єктами господарювання, за діяльність яких та можливі їх порушення позивач відповідальності не несе.

Порушення контрагентом правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності, не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди.

Суд вважає хибною позицію відповідача щодо нереальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, які, за твердженням відповідача, не могли виконати умови договорів через недостатність трудових ресурсів, оскільки такі доводи відповідача є лише припущеннями та жодними доказами не підтвердженні.

Також, слід зазначити, що законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємництва стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявності тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів, тощо, для здійснення господарської діяльності, отже на його правосуб`єктність та статус платника податків це жодним чином не впливає. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину. Таких доказів суду не надано.

Крім того, оцінюючи твердження відповідача про наявність податкової інформації, яка свідчить про невідповідність придбаного та реалізованого товару контрагентів позивача, обрив ланцюга постачання товару, суд зазначає, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкова інформація, надана іншим контролюючими органами, носить виключно інформативний характер та сформована без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

З огляду на діюче податкове законодавство про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу. Посилання ж відповідача на інформацію, яка містить в базі даних контролюючого органу, або схеми, якими обґрунтовується обрив ланцюга, не може вважатись належним доказом нереальності господарської операції між позивачем та його контрагентами.

Також, суд враховує, що відповідачем не надано й доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості тощо, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру)

Відтак, господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкового кредиту з ПДВ.

Отже, суд доходить висновку про необхідність часткового скасування податкового повідомлення-рішення № 733/15-32-07-01-09 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість по відносинам з ТОВ «Концерн Прометей» в сумі 8885378,00 грн, з ТОВ «Буцефал» в сумі 741970,00 грн, з ТОВ «Агрохімія-людям» в сумі 442241,00 грн, з ТОВ «Дон Агро» в сумі 280307,00 грн, всього в сумі -10349896,00 грн, штрафних санкцій в сумі 1034989,60 грн.

Викладені вище висновки про помилковість збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість по відносинам з ТОВ «Концерн Прометей» є підставою і для скасування податкового повідомлення-рішення № 740/15-32-07-01-19 від 07.01.2025, яким застосовано штрафні санкції за не реєстрацію податкової накладної по цим відносинам в сумі 2446500,00 грн.

Також, враховуючи викладену вище позицію суду про відсутність порушення законодавства при виконання позивачем договору з ТОВ «БУЦЕФАЛ», підлягає скасуванню і податкове повідомлення рішення № 735/15-32-07-01-19 від 07.01.2025, яким зменшене від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) в сумі 1501530,00 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 737/15-32-07-01-19 від 07.01.2025, підставою для його прийняття стали висновки акту перевірки про порушення позивачем п. 63.3 ст.63 Податкового кодексу України, а саме:

- не подано до ДПІ за місцем обліку 141 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП протягом 10 робочих днів після їх реєстрації,

- несвоєчасно подано до ДПІ за місцем обліку 58 повідомлень про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП.

Також, в періоді з 01.04.2018 по 31.03.2024 СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА» відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна є власником нерухомого майна, а саме: будівля, склад матеріалів, об`єкт житлової нерухомості площею - 630,7 кв.м. - Миколаївська обл., Первомайський р., смт. Врадіївка, вулиця Гоголя, будинок 56а, Дата реєстрації права власності - 11.02.2022, -граничний термін подання - 25.02.2022.

На порушення п. 63.3 ст.63 Податкового кодексу України СТОВ АГРОФІРМА «УКРАЇНА» не подано до ДПІ за місцем обліку повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП протягом 10 робочих днів після їх реєстрації.

Правовою підставою для таких висновків є п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, за яким з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Відповідач стверджує, а позивач не заперечує, що в періоді з 01.04.2018 по 31.03.2024 останній користувався земельними ділянками сільськогосподарського призначення, а саме: станом на 01.04.2018 року загальною площею 3938,0173 га (в т.ч. рілля 3938,0173 га), станом на 31.03.2024 року загальною площею 3471,771 га ( в т. ч. рілля площею 3471,771 га) в межах сільських рад Врадіївського району Миколаївської області згідно договорів оренди, укладених з власниками землі та орендодавцями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до п. 8.1 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі по тексту – Порядок) платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом. Відповідно до п. 8.2 розділу VIII Порядку об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Відповідно до п. 8.4 розділу VIII Порядку повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Ані в ході перевірки, ані при розгляді справи позивачем не надано доказів виконання вимог п. 63.3 ст.63 Податкового кодексу України.

Зазначене порушення стало підставою для застосування до позивача штрафу в розмірі 104040 грн.

Розрахунок штрафу позивачем не спростовано.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Стосовно розподілу судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 вказаної статті Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В даному випадку позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним і скасовано податкові повідомлення-рішення на суму 15332915,60 грн, що становить 37,54 % від суми позову (40846268,00 грн)

Сума судових витрат, що підлягає стягненню із відповідача на користь позивача розраховується за формулою: відсоток задоволених позовних вимог х понесені позивачем судові витрати/ціна позову (37,54% х 24224,00) і становить 9093,69 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "УКРАЇНА" (вул. Марка Кропивницького, 114,м. Миколаїв,54009 ЄДРПОУ 03764353) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5,м. Одеса,65044 ЄДРПОУ 44069166) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №733/15-32-07-01-19 від 07.01.2025 року в частині збільшення суми податку на додану вартість в розмірі 10349896,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1034989,60 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 735/15-32-07-01-19 від 07.01.2025.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області 740/15-32-07-01-19 від 07.01.2025.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5,м. Одеса,65044 ЄДРПОУ 44069166) на користь Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "УКРАЇНА" (вул. Марка Кропивницького, 114,м. Миколаїв,54009 ЄДРПОУ 03764353) судові витрати в розмірі 9093,69 (дев`ять тисяч дев`яносто три гривні 69 коп) грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко