Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №380/14584/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року м. Львівсправа № 380/14584/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_3 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 11 грудня 2024 року він завантажив на свій телефон мобільний застосунок «Резерв +» та дізнався, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – також Реєстр) внесено інформацію про нібито порушення ним правил військового обліку. Зазначена інформація викликала здивування у позивача, оскільки він, будучи відповідальним громадянином, вжив всіх необхідних заходів для виконання покладених на нього законодавством обов`язків щодо військового обліку.

Так, позивач вказує, що 01 липня 2024 року уточнив дані відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» шляхом надіслання відповідної заяви з додатками на поштову адресу ІНФОРМАЦІЯ_6 цінним листом з описом вкладення (поштове відправлення № 7900073841522), яку вручено адресату 24 липня 2024 року. Під час оновлення військово-облікових даних позивач зазначив таку адресу: АДРЕСА_1 . Однак згідно з повісткою № 469091, виданою ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_1 , про необхідність прибуття на 22 жовтня 2024 року для уточнення даних встановлено, що ця повістка надсилалася послугами поштового зв`язку (номер поштового відправлення 0600294635170) на адресу: АДРЕСА_2 . Отож, позивач не знав і не міг знати про наявність повістки № НОМЕР_1 , позаяк проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що з урахуванням приписів пункту 41 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок № 560) він вважався оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 лише 27 жовтня 2024 року, тобто вже після дати, на яку йому нібито потрібно було з`явитися.

Позивач відзначає, що протокол про адміністративне правопорушення щодо нього не складався та постанова про адміністративне правопорушення щодо нього не виносилася. Підставою для подання людини у «адмін. розшук» є виключно факт вчинення адміністративного правопорушення та притягнення людини раніше до адміністративної відповідальності за статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), тобто за порушення правил військового обліку. Як випливає зі змісту відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності, постанова не виносилася. Отже, жодного правового статусу правопорушника у нього не виникало. Факт внесення відомостей до розшукової бази без належного документального підтвердження та без дотримання вимог законодавства щодо адміністративного провадження свідчить про перевищення службових повноважень і порушення прав громадянина ОСОБА_1 .. До того ж, занесення особи до розшуку без наявності рішення компетентного органу (у цій ситуації - постанови ТЦК або суду) є грубим порушенням конституційного принципу презумпції невинуватості (стаття 62 Конституції України). У цьому разі жодного законного процесуального рішення щодо притягнення позивача до відповідальності немає, а отже, і підстав для його розшуку немає.

Позивач підсумовує, що дії відповідача (ТЦК та СП) щодо внесення до Реєстру інформації про «порушення правил військового обліку» та подання позивача до розшуку, а також дії Відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо внесення позивача до ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» як особи, що перебуває у розшуку за адміністративне правопорушення, є протиправними, оскільки вчинені без дотримання вимог КУпАП та інших актів законодавства.

З огляду на вказане просить позов задовольнити повністю.

Також у позовній заяві позивач вказує, що судові витрати у цій справі складаються із судового збору в розмірі 968,96 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. Зазначений перелік судових витрат не є остаточним.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 . Під час здійснення мобілізаційних заходів позивачу надіслано повістку № 469091 для уточнення даних терміном прибуття 22 жовтня 2024 року об 11:00 год. рекомендованим поштовим відправленням на адресу АДРЕСА_3 . Зауважує, що позивач зареєстрований саме за вказаною адресою, а не в Польщі. Згідно з даними Реєстру та військово-облікового документам позивача («Резерв+») у нього відсутня відстрочка, тому він підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Позивач за повісткою № 469091 не прибував, про поважні причини неприбуття не повідомляв. У позивача є обов`язок з`явитися у зазначені в повістці місце, дату та час, а оновлення даних відповідно до вимог законодавства не звільняє від обов`язку з`явитися за викликом (повісткою), невиконання якого спричиняє відповідальність, передбачену частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Відповідач надіслав відповідне звернення до Національної поліції щодо вчинення адміністративного правопорушення шляхом електронної взаємодії між Реєстром та єдиною інформаційною системою МВС.

З огляду на вказане у задоволенні позову просить відмовити повністю.

На спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, позивач подав відповідь на відзив, у якій вказує, що на момент надсилання повістки № 469091, а саме до 22 жовтня 2024 року відповідач вже володів інформацією про фактичну адресу проживання позивача, відповідно, надсилання повістки на попередню адресу, яка не була актуальною на той момент, не може вважатися належним оповіщенням. Згідно з трекінгом поштового відправлення № 0600294635170 позивач належно оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 вважався лише 27 жовтня 2024 року, тобто вже після дати, на яку необхідно було з`явитися (22 жовтня 2024 року), тож не знав і не міг знати про наявність повістки № 469091. Аргумент відповідача, що «оновлення даних відповідно до вимог законодавства не звільняє від обов`язку явитися за викликом (повісткою)», є правильним лише за умови належного оповіщення; оскільки оповіщення не було належним, обов`язок прибуття не міг виникнути. відсутність постанови про адміністративне правопорушення означає, що позивач не був притягнутий до адміністративної відповідальності і жодного правового статусу правопорушника у нього не виникало; внесення відомостей до розшукової бази без належного документального підтвердження та без дотримання вимог законодавства щодо адміністративного провадження свідчить про перевищення службових повноважень і порушення прав позивача.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 18 липня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача всі докази, що слугували підставою для внесення інформації стосовно позивача щодо порушення правил військового обліку.

Витребувані докази відповідач подав до суду 01 серпня 2025 року.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується військово-обліковим документом «Резерв +», сформованим 16 грудня 2024 року.

Згідно з постановою ВЛК від 19 травня 2015 року позивач непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

Зі змісту військово-облікового документа «Резерв +» позивача слідує, що адресою його проживання є Польща, Malopolska, Krakуw, Ugorek, 8/27; дата уточнення даних 11 грудня 2024 року.

Також зі змісту вказаного військово-облікового документа «Резерв +» позивача видно, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесено відомості про порушення позивачем правил військового обліку.

Шляхом електронної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслав до Відділу поліції № 1 (Залізничний) Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області звернення від 29 листопада 2024 року № Е311249 про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію; причина звернення: «Не прибув вчасно за повісткою до ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 06 січня 2025 року № 99 представника позивача - адвоката Теглівець Тетяну Романівну у відповідь на її адвокатський запит повідомлено про те, що позивач перебуває у розшуку за порушення правил військового обліку у зв`язку з тим, що не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 по повістці на 22 жовтня 2024 року для уточнення даних, згідно з нормами чинного законодавства явка після отримання повістки є обов`язковою. Поданий в розшук автоматично через систему АІТС «Оберіг».

Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07 березня 2025 року № 1664 представника позивача - адвоката Теглівець Тетяну Романівну у відповідь на її адвокатський запит повідомлено про те, що позивач перебуває у розшуку за порушення правил військового обліку у зв`язку з тим, що не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 по повістці на 22 жовтня 2024 року для уточнення даних, згідно з нормами чинного законодавства явка після отримання повістки є обов`язковою. Поданий в розшук автоматично через систему АІТС «Оберіг». Для виключення позивача з розшуку йому необхідно звернутися в 20 кабінет до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 31 березня 2025 року № 2274 представника позивача - адвоката Теглівець Тетяну Романівну у відповідь на її адвокатський запит повідомлено про те, що «станом на теперішній день уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався, постанова не виносилася. Відповідно даних АІТС «Оберіг» звернення до правоохоронного органу надсилалося на підставі неявки 22.10.2024 року згідно повістки № 469091».

Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд ураховує таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, оголошено та проведено загальну мобілізацію в Україні упродовж 90 діб. Надалі строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

За змістом частин першої, другої статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За змістом частин третьої, п`ятої статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом приписів частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232 громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з частиною восьмою статті 2 Закону № 2232 виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону № 2232 виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 2232 у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною другою статті 33 Закону № 2232 визначено, що функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232 військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2232 персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Аналіз наведених норм вказує, що виконання військового обов`язку громадянами України полягає у дотриманні правил військового обліку, водночас від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених Законом № 2232.

Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі – також Положення № 154, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з пунктом 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Тож саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

11 квітня 2024 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закон № 3633), який набрав чинності 18 травня 2024 року.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633 установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:

у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності);

у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності);

Отже, законодавець визначив імперативний обов`язок громадян України, які перебувають на військовому обліку, протягом 60 днів після 18 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом № 3633) уточнити свої персональні дані, виокремивши при цьому способи їх уточнення окремо для тих громадян України, які перебувають на території України, та окремо для тих громадян України, які перебувають за кордоном.

Так, для тих громадян України, які перебувають за кордоном, Закон № 3633 передбачив такі вичерпні способи уточнення своїх персональних даних:

- шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або;

- через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Згідно з відміткою у паспортному документі позивача серії НОМЕР_2 від 12 червня 2009 року зареєстрованим місцем проживання позивача з 26 жовтня 1992 року є АДРЕСА_3 .

У позовній заяві позивач стверджує, що проживає за кордоном (у Польщі), тож уточнив свої військово-облікові дані, надіславши на адресу відповідача засобами поштового зв`язку відповідну заяву.

Так, суд встановив, що з метою уточнення своїх військово-облікових даних позивач надіслав на адресу відповідача ( АДРЕСА_4 ) засобами поштового зв`язку рекомендованим повідомленням про вручення № 7900073841522 з описом вкладення до цінного листа заяву від 01 липня 2024 року, яку відповідач отримав 24 липня 2024 року. Цією заявою позивач повідомив такі дані: адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ; номер телефону: НОМЕР_3 ; електронна пошта: відсутня.

Утім суд відзначає, що підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633 визначено вичерпний перелік способів, якими громадянин України, що перебуває за кордоном, повинен уточнити свої персональні дані (зазначені судом вище), і серед таких способів відсутнє звернення засобами поштового зв`язку до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою.

За цих обставин надіслання позивачем, який перебуває за кордоном, засобами поштового зв`язку на адресу територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому він перебуває на обліку, відповідної заяви про уточнення своїх військово-облікових даних не може вважатися належним виконанням обов`язку, передбаченого підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633, щодо уточнення своїх персональних даних, зокрема в частині адреси проживання.

Також з огляду на положення підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633 заява позивача від 01 липня 2024 року про уточнення військово-облікових даних не могла бути взята до уваги ІНФОРМАЦІЯ_3 , незалежно від факту її отримання, оскільки така заява не передбачена вищезгаданою нормою як спосіб уточнення позивачем, що перебуває за кордоном, своїх персональних даних.

З урахуванням наведеного суд констатує, що матеріали справи не містять жодних доказів належного виконання позивачем обов`язку, передбаченого підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633, щодо уточнення своїх персональних даних протягом 60 днів після 18 травня 2024 року (до 16 липня 2024 року).

Відповідно до військово-облікового документа «Резерв +» ОСОБА_1 , сформованого 16 грудня 2024 року, адресою проживання позивача є АДРЕСА_1 ; датою уточнення даних є 11 грудня 2024 року.

Отже, лише 11 грудня 2024 року позивач у своєму електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, тобто у спосіб, передбачений підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633, уточнив свою адресу проживання.

З наведеного випливає, що до 11 грудня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 як територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування позивача на військовому обліку не мав належних та достовірних відомостей про те, що адресою проживання позивача є саме АДРЕСА_1 .

Правові підстави та порядок здійснення оповіщення військовозобов`язаних осіб засобами поштового зв`язку передбачені пунктом 34 Порядку № 560 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі неуточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Перелік випадків, коли військовозобов`язаний вважається належно оповіщеним про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового встановлено пунктом 41 Порядку № 560.

Так, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, якщо військовозобов`язаний не уточнив протягом 60 днів своєї адреси місця проживання, то повістка надсилається засобами поштового зв`язку на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання. У такому разі військовозобов`язаний вважається належно оповіщеним про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Суд встановив, що у зв`язку з неуточненням позивачем станом на дату надсилання повістки своєї адреси місця проживання відповідач на виконання вказаних вимог Порядку № 560 засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням № 0600294635170 листом з описом вкладення надіслав на адресу зареєстрованого місця проживання позивача ( АДРЕСА_3 ) повістку № 469091, у якій зазначив про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_4 ) 22 жовтня 2024 року для уточнення даних.

Однак поштове відправлення № 0600294635170 повернулося на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення/досилання від 27 жовтня 2024 року.

Аналізуючи вищезазначене, суд зазначає, що відповідач здійснив виклик позивача відповідно до вимог Порядку № 560 за допомогою повістки, надісланої засобами поштового зв`язку на адресу його зареєстрованого місця проживання, яка повернулася на адресу відповідача за закінченням терміну зберігання. Тож позивач у розумінні приписів пункту 41 Порядку № 560 був належно оповіщеним про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 27 жовтня 2024 року (день проставлення відповідної відмітки поштовим оператором).

Позивач у позовній заяві стверджує, що з урахуванням приписів пункту 41 Порядку № 560) він вважався оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 лише 27 жовтня 2024 року, тобто вже після дати, на яку йому нібито потрібно було з`явитися (22 жовтня 2024 року).

Щодо цього суд зазначає, що обов`язок військовозобов`язаних осіб з`являтись за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки передбачений, зокрема абзацом третім частини десятої статті 1 Закону № 2232, частинами першою та третьою статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – також Закон № 3543, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до абзацу третього частини десятої статті 1 Закону № 2232 громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частинами першою та третьою статті 22 Закону № 3543 громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Своєю чергою, поважні причини неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, встановлені частиною третьою статті 22 Закону № 3543.

Так, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються, зокрема інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк.

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Зазначені вище норми законодавства свідчать про те, що військовозобов`язані особи мають обов`язок за викликом (повісткою) районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки прибути за місцем виклику з метою, зокрема уточнення своїх персональних даних, а у разі неприбуття з поважних причин у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Суд визнає, що позивач, будучи оповіщеним про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки 27 жовтня 2024 року, не міг прибути у дату та час, визначені у повстці № 469091, а саме 22 жовтня 2024 року о 11:00 год.

У такому разі у позивача в розумінні частини третьої статті 3543 були інші поважні обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені в повістці місце і строк.

За цих обставин позивач відповідно до вимог частини третьої статті 3543 мав обов`язок у найкоротший строк повідомити відповідача про причини неприбуття шляхом безпосереднього звернення до ІНФОРМАЦІЯ_6 або в будь-який інший спосіб та з подальшим його прибуттям до вказаного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Однак жодної із вищевказаних дій позивач не вчинив.

Суд наголошує, що за жодної з наявних поважних причин неприбуття за викликом по повістці Закон № 3543 не надає право військовозобов`язаному, виклик якого здійснювався, не прибувати до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тобто ігнорувати повістку. Навпаки Закон № 3543 вимагає від військовозобов`язаного як підтвердження поважності причин неприбуття за викликом по повістці у найкоротший строк, так і безпосереднього прибуття за таким викликом до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У зв`язку із неприбуттям позивача за повісткою № 469091 до ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідач шляхом електронної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС надіслав до Відділу поліції № 1 (Залізничний) Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області звернення від 29 листопада 2024 року № Е311249 про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Стосовно дій відповідача щодо надіслання звернення стосовно позивача до Відділу поліції № 1 (Залізничний) Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області, суд ураховує таке.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого:

здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);

звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Порядок № 1487, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Пунктом 79 Порядку № 1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;

повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 56 цього ж Порядку визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ.

Зі змісту наведених вище норм Положення № 1487 слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань мають право на звернення до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення. Своєю чергою, органи Національної поліції здійснюють адміністративне затримання та доставлення таких осіб до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Тож, оскільки позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_6 по повістці № 469091, чим порушив вимоги підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487), суд констатує, що відповідач, саме в межах передбачених Положенням № 1487 повноважень, вчинив дії щодо надіслання до Відділу поліції № 1 (Залізничний) Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області електронного звернення від 29 листопада 2024 року № Е311249.

Крім того, позивачем не надано жодних належних та достатніх доказів того, що станом на момент надіслання відповідачем повістки № 469091 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних він мав відстрочку (був заброньований).

Суд уважає за необхідне також зазначити, що норми пункту 56 Порядку № 1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників», а норми пункту 9 Положення № 154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення».

Відповідно до вимог статті 259 КУпАП, яка має назву «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а у разі порушення законодавства про державну таємницю або порушення військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

Своєю чергою, за правилами статті 262 КУпАП органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема у разі порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суд відзначає, що доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП на підставі зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим.

Тобто у такому разі, насамперед, здійснюється розшук особи та її доставлення до органу ТЦК та СП, а потім - складення протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Зазначене вище свідчить про безпідставність доводів позивача стосовно нескладення відповідачем протоколу та невинесення постанови щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Повертаючись до обставин цієї справи щодо внесення відповідачем відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначає Закон України від 16 березня 2017 року № 1951-VІІІ «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі - Закон № 1951, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1951 Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За змістом частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951 органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною першою статті 14 Закону № 1951 встановлено, що ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 14 Закону № 1951 актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відповідно до частини першої статті 14-1 Закону № 1951 електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Такий електронний кабінет реалізовано у форматі застосунку «Резерв +».

Відповідно до пункту 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951 до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Згідно із статтею 8 Закону № 1951, до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать:

1) відомості про виконання військового обов`язку;

2) відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи);

3) відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»;

4) відомості про участь у бойових діях.

Отже, аналіз наведених норм вказує, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру окремо відомості про персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів та окремо про службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованими за допомогою програми «Резерв +», містяться відомості про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Стосовно цього суд зазначає, що сама собою наявність в застосунку «Резерв +» примітки «Порушення правил військового обліку» не свідчить про вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 210 КУпАП.

Вказана примітка свідчить лише про те, що у зв`язку з неприбуттям позивача за повісткою до органу ТЦК та СП відповідач шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС автоматично сформував звернення до поліції щодо доставлення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_6 у зв`язку із фактичним вчиненням ним адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

При цьому суд повторно наголошує, що розшук і доставлення військовозобов`язаного, як примусовий привід, здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що інформація «Про притягнення до адміністративної відповідальності» стосується персональних даних військовозобов`язаних (пункт 20-1 частини першої статті 7 Закону № 1951), в той час як інформація «Про порушення правил військового обліку» належить до службових даних військовозобов`язаних (пункт 1 частини першої статті 8 Закону № 1951).

Тож, оскільки у процесі розгляду справи позивач не спростував порушення правил військового обліку, що полягає у неявці по повістці № 469091 до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення військово-облікових даних, суд доходить до висновку, що автоматичне внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення позивачем правил військового обліку та надіслання електронного звернення від 29 листопада 2024 року № Е311249 до органу Національної поліції про порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є обґрунтованим.

З огляду на вказане позовні вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом виключення з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , задоволенню не підлягають.

У процесі розгляду цієї справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а решта доводів позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_7 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії – відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 14 січня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна