Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №380/17756/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 рокусправа № 380/17756/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії (рішення) військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є інвалідом II групи. Однак, командування військової частини НОМЕР_1 відмовило у задоволенні рапорту, мотивуючи тим, що «наявні інші члени сім`ї, які можуть здійснювати догляд», тобто наявність сестри останнього, незважаючи на те, що вона фактично не проживає в Україні, вкрай рідко відвідує Україну та не спілкується з батьком протягом останніх 3 років. Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 04.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Наголошує на тому, що у ОСОБА_2 , окрім сина-позивача, є ще донька, яка має обов`язки щодо утримання батька. Водночас, небажання дочки повертатися на територію України для догляду за власним батьком, в тому числі в межах Львівської області, де впродовж 2022-2025 років не велися і не ведуться бойові дії, територія якої не перебувала і не перебуває під тимчасовою окупацією російської федерації, не може нівелювати зміст обов`язку позивача, визначеного частини 1 статті 1 Закону № 2232-XII. Право інших членів сім`ї обрати можливість проживати в Республіці Польща без підтвердження потреби у власному постійному догляді не може слугувати належною підставою для реалізації позивачем права на звільнення з військової служби.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є інвалідом II групи.

До рапорту було додано підтверджуючі документи: нотаріально завірена копія паспорту серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія РНОКПП НОМЕР_3 ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія витягу з реєстру територіальної громади №2025/005626958 від 01.05.2025; нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія паспорту серії НОМЕР_5 батька ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія РНОКПП батька НОМЕР_6 ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія свідоцтва про одруження батьків Серія НОМЕР_7 ; нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть матері Серія НОМЕР_8 від 11.03.2022; нотаріально завірена копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 АБ №022130 ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія висновку ЛКК від 27.06.2025 №969 ОСОБА_2 ; копія витягу з реєстру територіальної громади №3-517 від 22.05.2024; копія Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду № 3-14 від 01.05.2025.

Крім цього, на вимогу військової частини НОМЕР_1 пізніше, до пакету документів до рапорту був наданий акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 06.08.2025, виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також документи, які підтверджують проживання сестри позивача ОСОБА_3 за кордоном.

Листом від 11.08.2025 №13025/2 військова частина відмовила позивачу у задоволенні його рапорту про звільнення з військової служби.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону №2232-XII.

Підпунктом «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Згідно з абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII такими сімейними обставинами є, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Частиною 7 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170).

Відповідно до пункту 12.11 розділу XIІ Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.

Згідно пп. 26 п. 5 вказаного додатку, документами, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, є:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є інвалідом II групи.

До рапорту було додано підтверджуючі документи: нотаріально завірена копія паспорту серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія РНОКПП НОМЕР_3 ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія витягу з реєстру територіальної громади №2025/005626958 від 01.05.2025; нотаріально завірена копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 ; нотаріально завірена копія паспорту серії НОМЕР_5 батька ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія РНОКПП батька НОМЕР_6 ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія свідоцтва про одруження батьків Серія НОМЕР_7 ; нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть матері Серія НОМЕР_8 від 11.03.2022; нотаріально завірена копія довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 2-18 АБ №022130 ОСОБА_2 ; нотаріально завірена копія висновку ЛКК від 27.06.2025 №969 ОСОБА_2 ; копія витягу з реєстру територіальної громади №3-517 від 22.05.2024; копія Акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду № 3-14 від 01.05.2025.

Крім цього, на вимогу військової частини НОМЕР_1 пізніше, до пакету документів до рапорту був наданий акт обстеження сімейного стану військовослужбовця від 06.08.2025, виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також документи, які підтверджують проживання сестри позивача ОСОБА_3 за кордоном.

Із аналізу наданих документів вбачається, що ОСОБА_2 має другу групу інвалідності та йому рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Позивач є сином ОСОБА_2 та обґрунтовує свій рапорт про звільнення з військової служби необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком.

Зі змісту норми абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII висновується, що для звільнення з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Водночас із акту обстеження сімейного стану військовослужбовця сержанта ОСОБА_1 від 06.08.2025 №5236 встановлено наявність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї, які відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (які зобов`язані та можуть здійснювати постійних догляд), а саме доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Жодних доказів того, що ОСОБА_3 сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи позивачем ні відповідачу, ні суду не надано.

Неможливість здійснення догляду за батьком ОСОБА_3 позивач обґрунтовує фактом її проживання поза межами України.

Зокрема, у матеріалах справи міститься нотаріально засвідчена заява ОСОБА_3 , у якій вона повідомляє, що не має можливості здійснювати догляд за ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що проживає та працює за кордоном, не планує повертатись в України та більше 3 років не спілкується з батьком.

З цього приводу слід зазначити, що у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 Верховний Суд виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У разі ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, водночас, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232.

Слід наголосити, що обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений у статті 51 Конституції України.

Також згідно із статтею 47 Закону України 16 грудня 1993 року №3721-XII «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» діти зобов`язані піклуватися про батьків похилого віку, подавати їм допомогу і підтримку, в разі необхідності здійснювати за ними догляд.

Отже, зазначені вище обставини щодо проживання поза межами України не позбавляють повнолітню доньку ні обов`язку, визначеного законом, піклуватися про свого непрацездатного батька, ні можливості виконувати такий обов`язок.

Адже проживання доньки за кордоном не накладає на неї суворих обмежень, зокрема щодо свободи пересування чи виконання будь-яких інших додаткових обов`язків, передбачених законами, від виконання яких вона відмовитися не може, як наприклад у випадках перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо, про що вказував Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24.

Тож донька, яка проживає за кордоном, не позбавлена об`єктивної можливості взяти на себе фактичну опіку та здійснювати необхідний догляд за своїм батьком.

Таким чином, з огляду на наявність у ОСОБА_2 інших членів сім`ї, які можуть здійснювати за ним постійний догляд, підстави для звільнення позивача з військової служби відсутні.

Відтак, судом не встановлено ознак протиправності у діях відповідача та, відповідно, підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Під час судового розгляду справи судом не встановлено ознак протиправності рішення відповідача в контексті спірних правовідносин. Натомість, доводи позивача, зазначені у позовній заяві є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм чинного законодавства, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 139 КАС України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_9 ).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна