Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №320/26096/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року м. Київ №320/26096/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку за період 2021, 2022, 2023 роки строком 51 календарний день відповідно відповідно до абз. З, 2, 4 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ, статтей 19, 24 Закону України “Про відпустки”, статті 83 Кодексу законів про працю України, пункту 3 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», пунктів 3, 5 розділу XXXI Наказу Міністерства внутрішніх справ від 15.03.2018 №200 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам”;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку за період 2021, 2022, 2023 роки строком 51 календарний день відповідно відповідно до абз. З, 2, 4 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ, статтей 19, 24 Закону України “Про відпустки”, статті 83 Кодексу законів про працю України, пункту 3 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», пунктів 3, 5 розділу XXXI Наказу Міністерства внутрішніх справ від 15.03.2018 №200 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам”.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач під час звільнення з військової служби не нарахував і не виплатив йому компенсацію за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2021-2023 роки. Вважає таку бездіяльність військової частини НОМЕР_1 протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, у якому промив у задоволенні позову відмовити.

Позивач надіслав відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позов.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві зазначив, що відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 року, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, що підтверджують підстави звільнення. Разом із тим, у рапорті про звільнення з військової служби позивач зазначив лише вимогу щодо виплати грошової компенсації за 14 діб невикористаної додаткової відпустки за 2022 2024 роки як учаснику бойових дій, однак копію посвідчення учасника бойових дій не надав. На думку відповідача, за таких обставин у військової частини були відсутні підстави для нарахування та виплати спірної компенсації. У зв`язку з цим представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, є особою з інвалідністю внаслідок війни, має статус учасника бойових дій з 2015 року.

02.03.2023 контракт про проходження військової служби припинено, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, за станом здоров`я, наказом №72 командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, відповідно до п.п.Б п.3 частини 5 ст. 25 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"

Зі змісту наказу вбачається, що при звільненні грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2021-2023 роки позивачу виплачено не було, і ця обставина відповідачем не заперечується.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 від 27.05.2015 позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про відпустки», законодавством встановлені види щорічних відпусток, а саме основна та додаткова, а також інші додаткові відпустки.

Згідно із статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» встановлена додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, зокрема, учасникам бойових дій додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Також статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, зокрема, надається така пільга, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік (пункт 12).

Положеннями статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Крім того, стаття 10 Закону України «Про відпустки» розділу ІІ «Щорічні відпустки» регламентований порядок надання щорічних відпусток.

Згідно з пунктом 8 частини тринадцятої статті 10 Закону України «Про відпустки» щорічні відпустки за бажанням працівника в зручний для нього час надаються ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Вказана норма співвідноситься з пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як вбачається з пункту 17 статті 10-1 Закону №2011 в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин.

Пункт 18 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ передбачає, що в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися частина щорічної основної відпустки, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення. Кожна із зазначених відпусток може бути надана тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до п.19 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

Спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

За приписами ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Воєнний стан надалі неодноразово продовжувався та діє донині.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.4 ст.10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Згідно з абз.3 п.14 ст.10-1 Закону №2011-ХІІ у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що військовослужбовець, який під час проходження військової служби не використав додаткову відпустку, право на яку він мав відповідно до закону, при звільненні його з військової служби має право на виплату грошової компенсації за всі невикористані дні такої відпустки. Тобто, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

При цьому, норми Закону №2011-XII не обмежують та не припиняють право військовослужбовця на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, позивачу, який не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні, відповідач повинен був нарахувати та виплатити таку компенсацію.

Висновки суду викладено з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №620/4218/18.

Щодо твердження відповідача щодо ненадання позивачем інформації про виконання відпустки дружиною позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до інформації, зазначеної в трудовій книжці НОМЕР_3 ОСОБА_2 , з 02.03.2015 по 24.10.2022 року перебула в трудових відносинах (працювала) в ТОВ "Агенство Ау-паір" менеджером з консультативних послуг. На момент звільнення Позивача з військової служби, ОСОБА_2 перебувала в статусі безробітної. З 2019 року перебувала в відпустці для догляду за другою дитиною до досягнення нею трирічного віку до 27.08.2022. З 27.08.2022 перебувала у відпустці без збереження заробітної плати відповідно до пункту 3 статті 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану “ №2136-IX. 24.10.2022 ОСОБА_2 звільнено з посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. З 12.11.2022 по 20.01.2023 перебувала на обліку Ірпінського міського центру зайнятості, з метою працевлаштування, проте відповідної роботи запропоновано, знайдено не було. З 20.01.2023 по 31.12.2023 включно ОСОБА_2 не працювала.

Вищенаведене (не використання відпустки на дітей, не отримання відповідних виплат) підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору.

При цьому твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд не приймає до уваги, оскільки питання поновлення строку звернення до суду було вирішено під час відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлені під час розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову соціальну відпустку за період 2021, 2022, 2023 роки строком 51 календарний день відповідно відповідно до абз. З, 2, 4 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ, статтей 19, 24 Закону України “Про відпустки”, статті 83 Кодексу законів про працю України, пункту 3 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», пунктів 3, 5 розділу XXXI Наказу Міністерства внутрішніх справ від 15.03.2018 №200 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам”.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) компенсацію за невикористану додаткову соціальну відпустку за період 2021, 2022, 2023 роки строком 51 календарний день відповідно відповідно до абз. З, 2, 4 статті 10-1 Закону 2011-ХІІ, статтей 19, 24 Закону України “Про відпустки”, статті 83 Кодексу законів про працю України, пункту 3 розділу XXXI Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», пунктів 3, 5 розділу XXXI Наказу Міністерства внутрішніх справ від 15.03.2018 №200 “Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам”.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.