Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №240/23095/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/23095/25

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів № UА100000/2025/000085/1 від 15.08.2025.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу носить протиправний характер, оскільки документи надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Крім того, винесення оскаржуваного рішення, завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, що полягає у значних матеріальних збитках які полягають у сплаті зайвих платежів. Відмова у визнанні заявленої митної вартості є безпідставною та протиправною оскільки ґрунтується на суб`єктивній думці посадової особи що винесла рішення, та спотворенні фактів на підставі яких відповідач обґрунтовує своє рішення.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказані суб`єктом контролю розбіжності не є аргументованими та переконливими, жодним чином не впливають на правильність визначення митної вартості за основним методом, а тому, на думку позивача, їх не слід брати до уваги, оскільки митним органом не здійснений повний та всебічний аналіз поданих документів.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09.10.2025 вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні за участі сторін.

24 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначено, що за результатом аналізу наданих декларантом при митному оформленні документів до МД №25UA100320030665U3 від 13.08.2025 року встановлено:

- умови контракту не дозволяють перевірити встановлені сторонами взаємні права та обов`язки та інші істотні умови зовнішньоекономічної поставки;

- не надано погодження сторонами цін на товари;

- відсутня назва торгової марки у інвойсі та контракті;

- не надано платіжну інструкцію в іноземні валюті;

- не подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки FOB - NINGBO всіх витрат, пов`язаних з транспортуванням товарів до місця призначення. Не додано до митної вартості товару транспортні витрати щодо транзиту товару митною територією ЄС;

На вимогу митного органу були надані додаткові документи, проте вони також не підтвердили заявлену митну вартість товару, а тому митна вартість визначена за резервним методом. З наведених підстав відповідач вважає, що його рішення прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені митним законодавством.

В судовому засіданні 28.10.2025 заслухано пояснення сторін по суті спору та оголошено перерву.

Від представника позивача надійшло клопотання про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

В судове засідання 18.11.2025 представник відповідача з`явився, протоколом суду від 18.11.2025 відбувся перехід для продовження розгляду справи без участі сторін.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, з метою розмитнення придбаного товару, позивачем 13.08.2025 подано до Київської митниці декларацію МД №25UA100320030665U3 від 13.08.2025.

Митну вартість товару було визначено за ціною контракту (основним методом) на рівні 2 078 001,92 грн.

До митної декларації долучено такі документи: контракт №2025/0505 від 05.05.2025; інвойс № К-20250511 від 11.05.2025; коносамент № ОNЕYNBJI8682500 від 15.05.2025; товаросупровідний документ СМR №10031037 від 01.08.2025; банківський платіжний документ SWIFT №103 від 08.08.2025; рахунок № НТ25050205 від 15.05.2025; рахунок-фактура № Б-244 від 30.07.2025; довідка №01/08/01від 01.08.2025 про транспортно-експедиторські витрати; прайс від 25.04.2025; висновок ДЗІ № 03-22/08 від 01.08.2025; договір № 100 від 30.07.2025 на ТЕО; договір-заявка № 1/244 на організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.07.2025; експортну декларація країни відправлення №310120250000080343 від 12.05.2025.

Відповідач направив декларанту запит митного органу про надання додаткових документів: банківські платіжні документи, за наявності інші платіжні документи, транспортні документи (якщо за умовами такі витрати не включені у вартість); страхові документи за наявності; виписки з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення.

У відповідь на запит митного органу, декларантом був надісланий лист, яким було повідомлено що всі документи наявні у декларанта були подані, та інших документів надаватись не буде.

За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UА100000/2025/000085/1 від 15.08.2025.

Не погоджуючись із вказаними рішенням про коригування митної вартості товарів, вважаючи його необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Приписами статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

За змістом частини першої статті 51, частини першою статті 52 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

За приписами статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України вбачається, що в аспекті реалізації процедур з визначення митної вартості товарів, ключову роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Так, під час здійснення контролю митної вартості за митною декларацією МД №25UA100320030665U3 від 13.08.2025 року відповідач дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, що обраний позивачем.

Зі змісту розділу 33 спірного рішення судом встановлено, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність митної вартості та/або не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: Товар постачається на митну територію Україну згідно контракту від 05.05.2025 №2025/0505 та інвойсу від 11.05.2025 № К-20250511 від компанії «JIANGMEN HUAYU IMPORT&EXPORT CO LTD.» (Китай.) Проте умови Контракту не дозволяють перевірити встановлені сторонами, взаємні права та обов`язки та інші істотні умови зовнішньоекономічної поставки. Зокрема, не надано погодження сторонами цін на товари, оскільки iнвойс є документом продавця та видається та візується ним. Отже, до митного органу не надано документів, що забезпечують перевірку всіх аспектів та умов постачання товару. За МД наявні відомості щодо торгівельної марки товарів WALKING CASUAL, проте відомості щодо неї відсутні у наданому контракті та інвойсі від 11.05.2025 № К-20250511. Також, положення контракту містять множенні положення щодо терміну розрахунків за товар, отже, впевнитися у термінах розрахунків та їх числових значень за Контрактом неможливо. Виписку з бухгалтерської документації щодо обліку активів та витрат за поставкою, декларантом не надано. Декларантом надано SWIFT від 08.08.2025 №103. Платіжну інструкцію в іноземній валюті декларантом не надано. Постачання здійснюється на умовах FОВ - Nіngbo (Китай). Згідно з положеннями Інкотермс термін FОВ (Frее Оn Воаrd (...named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

За умовами FОВ - Nіngbo (Китай) до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, не додано складові митної вартості: на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів (за наявністю), такі витрати відповідно до ч. 10 ст. 58 Кодексу повинні додаватися до фактурної вартості товарів.

Для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки Інкотермс FОВ - Nіngbo (Китай) декларантом надано: коносамент № ОNЕYNBJI8682500 від 15.05.2025; інвойс від «Nіngbo Luxinyang Supply Chain Management Co Ltd» від 07.08.2025 № НТ25050205; товаросупровідний документ СМR №10031037 від 01.08.2025, де перевізником зазначені компанії ''BARTNIK LTD'' та ''ICARGO'', договір на транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів від 30.07.2025 № 100 укладеного між ТОВ «Бест- Авто-Транс» (Експедитор) та ТОВ «САРД ПЛЮС» (Замовник), рахунок-фактуру від 01.08.2025 № Б-244, довідку про транспортні витрати від 01.08.2025 № 01/08/01 (довідка про транспортні витрати не відноситься до первинних документів на підставі яких формуються відомості у МД (п.44.1 Податкового кодексу України)), договір-заявку від 30.07.2025 № 1/244 від ТОВ «Бест-Авто-Транс». Отже транспортні документи від безпосередніх перевізників до митного оформлення не надані. Коносамент від 15.05.2025 №ОNЕYNBJI8682500 є «домашнім» коносаментом, а не коносаментом, виданим морською лінією, за якою визначається безпосередній агент, що надає послугу морського транспортування. Також інвойс від третьої сторони від 07.08.2025 № НТ25050205, виставлений після завершення морського перевезення, не підтверджує відношення китайської компанії, що не вказана у коносаменті, до транспортування та не супроводжується банківськими документами, що свідчать про оплату фрахту. За перевіркою трекингу контейнеру САIU5836309, з`ясовано, що його замовили та видали під завантаження 10.05.2025, що раніше дати 11.05.2025 інвойсу. 15.07.2025 контейнер прибув у порт Гамбург, та 18.07.2025 виданий під розвантаження. Проте у рахунку від 01.08.2025 № Б-244 відсутні відомості щодо складової на розвантаження/навантаження, які є обов`язковою складовою митної вартості, та не визначено, та не додано декларантом до ціни, що сплачена або підлягає оплаті. Також, договір на транспортно- експедиційне обслуговування перевезень вантажів від 30.07.2025 № 100 укладений 30.07.2025, проте за трекінгом контейнеру він був повернутий у порт Гамбург 23.07.2025. Отже, за вказаною партією товарів вбачається наявність витрат на зберігання товарів, які не визначені чисельно та не додані до ціни інвойсу. Враховуючи вищевикладене, відповідно до ч. 2 та 10 ст. 58 Кодексу відсутня документально підтверджена інформація щодо числових значень складових митної вартості, необхідних при її обчисленні Також не є достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості оцінюваного товару висновок Державного підприємства «Державний інформаційно- аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 01.08.2025 №03-2/208 через невідповідність вимогам Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.

Також, при проведенні порівнянні ціни відповідно до п. 2.2.13, 2.2.14, 2.2.19 Методичних рекомендацій встановлено, що митне оформлення подібних товарів з урахуванням найменування товару, країни виробництва, виробника, призначення, здійснювалось за більш високими рівнями митної вартості, що суперечать поняттю «дійсної вартості» у розумінні ст. VII ГАТТ. Таким чином, заявлений рівень митної вартості не відповідає «дійсній вартості» товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Кодексу, за результатами проведеного контролю митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування згідно зі ст. 55 Кодексу. Декларант надав 15.08.2025 заяву б/н щодо неподання додаткових документів. Отже заявлена декларантом митна вартість товарів не може буту визнана з наступних причин: у наданих документах декларантом відсутні відомості, що підтверджують повноту врахування числових значень складових митної вартості, пов`язаного з транспортуванням товару до місця ввезення на митну територію України та ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар. Декларантом не виконано вимогу пункту 2 частини 2 статті 52 Кодексу стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню стосовно складової митної вартості на транспортування товарів до митного кордону України. Частиною 2 статті 58 Кодексу передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимог ч. 2,3 ст.53, ст.57 Кодексу додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений ч.3 ст.53, п.2 ч.2 ст.255 Кодексу, декларантом не надано жодного додаткового документу. Отже, декларантом не виконано у повному обсязі вимоги митного органу щодо надання документів та не усунуто усі наявні розбіжності. Декларант не скористався правом та можливістю спростувати сумніви щодо заявленого рівня митної вартості та довести й підтвердити заявлену ним митну вартість товару. Згідно ч.6 ст.54 Кодексу передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2 - 4 ст.53 Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Декларантом не виконано вимогу п.2 ч.2 ст.52 Кодексу стосовно надання митному органу достовірних відомостей, що повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У зв`язку із зазначеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 Кодексу. Жодних вимог у порядку ч.6 ст.55 Кодексу від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст.59, 60 Кодексу неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, а саме відсутнє одночасне співпадіння таких умов як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник; наявність торговельної марки. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. За умовами ст.ст. 62, 63 Кодексу така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, керуючись положеннями ч.8 ст.57 та ч.1 ст.55 Кодексу, можливо застосувати другорядний методу 2 ґ - резервний, відповідно до ст.64 Кодексу з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями ГАТТ, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами рівнях митної вартості. Слід зазначити, що при визначенні митної вартості відповідно до ст. 64 Кодексу допускається гнучкість при застосуванні методів, зазначених у ст. ст. 58 - 63 Кодексу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. У відповідності до Методичних рекомендацій проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнем митної вартості товарів схожих за описом, відповідними умовами поставки (FОВ). Коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів не здійснювалося у зв`язку з не застосуванням другорядних методів визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 Кодексу. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар № 1 - 12,57 дол.СШA/кг (опис товару, азійський регіон постачання, умови поставки) (МД від 29.07.2025 №UА100060/2025/522551). Розрахунок: 12,57 дол.США/кг*13 819,5 (вага нетто) : 15 210 пар = 11,42 дол. США/пара. Таким чином, митна вартість визначена із застосуванням резервного методу ґрунтується на раніше визначених митних вартостях із використанням методів, викладених у ст.ст. 58 - 63 Кодексу, при цьому, обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідає цілям і положенням ст. 64 Кодексу. Рішення винесено без урахуванням термінів, передбачених ст.53 Кодексу, на письмове прохання декларанта (заява б/н від 15.08.2025). Декларант має право на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х Кодексу.

Як попередньо зазначалось судом, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі №815/4821/16 та від 14.09.2023 у справі № 817/1799/16.

Суд зауважує, що твердження відповідача, що інвойс №К-20250511 від 11.05.2025 не завізований продавцем, спростовується дослідженим судом доказами.

Долучена до матеріалів справи копія документу містить найменування, адреси та всі реквізити сторін (покупці та продавця), посилання на контракт за яким створено рахунок, вартісні та кількісні показники угоди. Вказаний документ містить печатку та підпис продавця та його платіжні реквізити.

Крім того, суд зосереджує увагу на відсутності обов`язку зазначення назви торгової марки товару у інвойсі та контракті.

Наведені вище обставини спростовують твердження відповідача про наявність недоліків у інвойсі №К-20250511 від 11.05.2025.

Ще однією підставою виникнення сумніву у митного органу вказано множинність положень термінів розрахунків за товар у контракті.

Зі змісту наданого до матеріалів справи контракту №2025/0505 від 05.05.2025 судом не встановлено суперечностей у порядку розрахунку.

Так, пунктом 2 контракту №2025/0505 від 05.05.2025 визначено ціну та порядок розрахунків.

2.1 Загальна сума контракту є сума рахунків-фактур, узгоджених сторонами. У ціну товару включено вартість тари, упаковки та маркування, укладання, навантаження та транспортування, відповідно до базисних умов постачання. Сторони звільняють один одного від зобов`язань по страхуванню вантажу по цьому Контракту.

2.2 Ціна Товарів встановлюється у доларах США, що відображається у рахунках-фактурах до цього Контракту.

2.3 Розрахунки за цим Контрактом здійснюються у доларах США на підставі рахунків, які виставляє Продавець на ім`я Покупця, з відстроченням платежу за домовленістю сторін, про що зазначається в рахунках-фактурах.

2.4 Допускаються комбіновані розрахунки, а саме можлива часткова передплата, часткова оплата за цим Контрактом з відстроченням платежу.

У інвойсі №К-20250511 від 11.05.2025 до вказаного контракту визначено: оплата не пізніше 90 днів після постачання товару.

Наведене спростовує зауваження митного органу про множинність термінів розрахунків за товар. Вимога відповідача надати бухгалтерські документи визнається судом безпідставною.

Щодо вимоги надати платіжну інструкцію в іноземній валюті з дотриманням вимог Постанови №216, слід зазначити наступне.

До митного оформлення позивачем було надано банківський платіжний документ SWIFT №103 від 08.08.2025.

Відповідно до абзацу 5 пункту 1.2 Положення №216 у цьому Положенні термін «повідомлення» слід розуміти як повідомлення про переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, яке надсилається/приймається банкам-кореспондентам/від банків-кореспондентів або банкам/від банків, що беруть участь у переказі коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Про належність та достатність повідомлень з системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказ здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначав Верховний Суд у постановах від 27 червня 2019 року справа №826/9719/16 та від 10.11.2020 справа №280/1853/19.

Крім того, банківський документ підтверджує факт надсилання коштів, однак не є доказом митної вартості товару в розумінні Митного кодексу України.

Щодо тверджень митного органу про відсутність достатніх доказів транспортних витрат, що входять в митну вартість ввезеного товару, оскільки за умовами поставки FОВ - Nіngbo (Китай), всі платежі та ризики за товар після навантаження на корабель в Китаї переходять до покупця.

Отже, відповідач наголошує на необхідності долучення доказів навантаження, розвантаження та страхування товару.

Слід зауважити, що митному органу на підтвердження транспортних витрат, що включені до митної вартості товару мають бути надані документи, що містять відомості про витрати на транспортування.

І тільки за наявності обґрунтованого сумніву, митний орган може витребовувати у покупця певний додатковий документ щодо складової транспортних витрат.

Водночас обґрунтовуючи своє рішення, суб`єкт контролю вказує на неможливість перевірити декларування всіх складових митної вартості у зв`язку з відсутністю всіх необхідних транспортних документів. При цьому жодних обґрунтувань своїх сумнівів не наводить.

Так, недостатніми вважаються надані до митного оформлення: коносамент №ОNЕYNBJI8682500 від 15.05.2025; інвойс від «Nіngbo Luxinyang Supply Chain Management Co Ltd» від 07.08.2025 № НТ25050205; товаросупровідний документ СМR №10031037 від 01.08.2025, де перевізником зазначені компанії ''BARTNIK LTD'' та ''ICARGO'', договір на транспортно-експедиційне обслуговування перевезень вантажів від 30.07.2025 № 100 укладеного між ТОВ «Бест- Авто-Транс» (Експедитор) та ТОВ «САРД ПЛЮС» (Замовник), рахунок-фактуру від 01.08.2025 № Б-244, довідку про транспортні витрати від 01.08.2025 № 01/08/01, договір-заявку від 30.07.2025 № 1/244 від ТОВ «Бест-Авто-Транс».

Вимога митного органу надати транспортні документи від безпосередніх перевізників до митного оформлення є безпідставною.

Як свідчать долучені документи, у наявних правовідносинах перевезення відбувалось із залученням компанії експедитора, яка від імені покупця організовувала доставку товару з м. Hamburg Німеччина у м. Хмельницький Україна.

Вказане підтверджує відсутність прямих відносин між декларантом і перевізником.

Відтак, вимога суб`єкта контролю надати додаткові докази на підтвердження транспортних витрат визнається судом необґрунтованою.

Слід зауважити, досліджені судом докази, що попередньо надавались до митного оформлення не містять жодних розбіжностей щодо ціни товару, та підтверджують інформацію наведену у попередньому документі.

Аналізуючи застосування митним органом резервного методу для визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Згідно з Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Прийняте рішення про коригування митної вартості товарів відповідач обґрунтовує тим, що метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосований відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України у зв`язку із тим, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст.53 МК України, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Для розрахунку митної вартості імпортованого товару застосовано резервний метод, джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості вказано: товар № 1 - 12,57 дол.СШA/кг (опис товару, азійський регіон постачання, умови поставки) (МД від 29.07.2025 №UА100060/2025/522551). Розрахунок: 12,57 дол.США/кг*13 819,5 (вага нетто) : 15 210 пар = 11,42 дол. США/пара.

Як визначено у рішенні про коригування митної вартості товарів №UА100000/2025/000085/1 від 15.08.2025 року, митницею у відповідності до Методичних рекомендацій проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товарів, з рівнем митної вартості товарів схожих за описом, відповідними умовами поставки (FОВ).

Водночас митним органом у спірному рішенні самостійно визнано, що коригування на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів не здійснювалося у зв`язку з не застосуванням другорядних методів визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 Кодексу.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідач надав опис товару за МД від 29.07.2025 №UА100060/2025/522551, однак не відомо за яким методом здійснено митне оформлення подібного товару, які документи подавались під час розмитнення, митним органом не враховано жодних особливостей.

У Постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 2040/6019/18 також міститься висновок про те, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність у відповідача інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

При здійсненні митного оформлення для підтвердження митної вартості та її визначення за основним методом контролюючому органу надано всі необхідні та достатні документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Відтак, МД від 29.07.2025 №UА100060/2025/522551 не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.

Звертаємо увагу, що у наявних правовідносинах, матеріалами справи підтверджено надання позивачем до митного оформлення товару документів, що містять у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Натомість відповідачем не доведені неповнота, неточність чи недостатність наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для визначення митної вартості товарів за основним методом, а, отже, і підстави для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів при недоведеності неможливості її визначення за основним - відсутні.

Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно.

Водночас, митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

З огляду на наведене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що рішення митного органу № UА100000/2025/000085/1 від 15.08.2025 про коригування митної вартості товару слід визнати протиправним і скасувати.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» слід задовольнити.

Позивачем у цій справі сплачено судовий збір у розмірі 19663,74 грн.

Питання про розподіл судових витрат судом вирішується відповідно до ст.139 КАС України.

Щодо витрат на оплату послуг перекладача суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем до митного оформлення подавались документи, складені іноземною мовою та переклад документів українською мовою.

Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Слід зауважити, матеріали цієї справи не містять доказів того, що суб`єкт контролю вимагав від позивача здійснити переклад цих документів.

З огляду на те, що переклад вищевказаних документів був здійснений за власним бажанням позивача, а не на вимогу відповідача, підстави для стягнення таких витрат з Київської митниці - відсутні.

Вирішуючи питання про розподіл понесених позивачем у даній справі витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6статті 134КАС України).

Частиною 7 статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VIгонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).

Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи було додано: договір про надання правової допомоги №085-МВ від 18.08.2025, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» та адвокатом Повразюком Р.В., рахунок на оплату від 18.08.2025 №091, платіжну інструкцію №164, акт прийому наданих послуг до договору №085-МВ.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позицій узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 22.12.2020 у справі № 520/8489/19.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що розгляд справи проводився з викликом представників сторін у судове засідання, а спір майнового характеру зі значною ціною позову.

Отже, суд, з урахуванням конкретних обставин, відмовляє у задоволенні клопотання Київської митниці в частині зменшення витрат на оплату правничої допомоги, у зв`язку з необґрунтованістю.

Відтак, беручи до уваги зміст виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та їх вартість, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд, за критеріями обґрунтованості розміру витрат на правову допомогу та пропорційності до предмета спору, приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правову допомогу в сумі 15 000,00 гривень.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» (вул. Шевченка, 14,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10002. РНОКПП/ЄДРПОУ: 45457850) до Київської митниці (бульв. Гавела Вацлава, 8А,м. Київ,03124. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UА100000/2025/000085/1 від 15.08.2025, прийняте Київською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Київської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» сплачений судовий збір у розмірі 19663,74 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Київської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САРД ПЛЮС» витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Ю. Романченко

14.01.26