Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №240/9287/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Житомир справа № 240/9287/25

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведення з 01.10.2024 перерахунку призначеної пенсії зі зменшенням її розміру;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити виплату раніше призначеної їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 01.10.2024 визначивши її у розмірі 60% від заробітної плати згідно довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 01.03.2024 №11 виданої Житомирською районною державною адміністрацією з виплатою різниці недоотриманих з 01.10.2024 сум.

Аргументуючи до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, Управління, Пенсійний фонд) позовні вимоги позивачка вказала, що її переведено на пенсію за віком відповідно до положень Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-ХІІ) та враховано довідку про складові для призначення пенсії державного службовця № 11 від 01.03.2024 складену Житомирською районною державною адміністрацією. Вказує, що розмір її пенсії після переведення становив 9 042,36 грн та її виплата у такому розмірі здійснювалася у період з 11.03.2024 по 30.09.2024. Пояснює, що у подальшому Управлінням їй проведено перерахунок пенсії на підставі інших довідок про складові заробітної плати, виданих Житомирською районної державною адміністрацією відповідно до п.4-2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 823 від 12.07.2024 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" внаслідок чого її розмір значно зменшився. З такими діями відповідача позивачка не погоджується, вважає протиправними та такими, що порушують її конституційні права та гарантії на належний соціальний захист, що слугувало зверненню до суду за їх захистом.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

20.05.2025 від представника Пенсійного фонду до суду надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність.

Зауважує, що на виконання вимог пункту 4-2 Порядку № 622 відділом економіки, АПР та з питань управління майном спільної власності Житомирської районної державної адміністрації надано довідку про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 23.09.2024 №202-41/87/1 станом на грудень 2023 року, та довідку про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 01 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду, якого не було класифіковано, або які працювали в державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд) від 04.11.2024 №02-41/100 за період з травня 2016 року по лютий 2021 року. Наголошує, що за результатами контрольно-перевірочних заходів згідно акту перевірки достовірності документів поданих для оформлення пенсії встановлено розбіжності між даними зазначеними в наданих довідках про заробітну плату та первинними документами, в зв`язку з чим, відділом економіки, АПР та з питань управління майном спільної власності Житомирської районної державної адміністрації видано нову довідку про інші складові заробітної плати від 05.12.2024 № 02-41/109 з урахуванням встановлених розбіжностей та здійснено відповідний перерахунок.

Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд зазначає наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримувала пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV) з 03.03.2024.

З 11.03.2024 за заявою позивачки її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723-ХІІ, що підтверджується заявою за призначенням/перерахунком пенсії від 11.03.2024 та розпискою - повідомленням від 11.03.2024 № 535. Сума пенсії станом на 11.03.2024 обчислена у розмірі 60% від суми заробітку вказаного у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, набавка за вислугу років) № 11 від 01.03.2024, виданої відділом економіки, АПР та з питань управління майном спільної власності і становила 9 042,36 грн в місяць, яку отримувала у період з 11.03.2024 по 30.09.2024.

У подальшому відповідач листом від 06.09.2024 №0600-0305-8/113383 звернувся до Житомирської районної державної адміністрації, в якому з посиланням на внесені зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622) до положень постанови Кабінету Міністрів України № 823 від 12.07.2024 "Про внесення змін до Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб" (далі - Постанова № 823), просив у найкоротші терміни для приведення у відповідність пенсійної справи позивачки надати довідки про заробітну плату згідно з вимогами пункту 4-2 Порядку № 622 з урахуванням вказаних змін. Таким лист також адресований позивачці для відома.

У вересні 2024 року, на вимогу відповідача Житомирською районною державною адміністрацією видані нові довідки враховуючи п. 4-2 Порядку № 622 в редакції Постанови № 823:

- № 0241/87/1 від 23.09.2024 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на 31 грудня 2023 року;

- № 0241/87/2 від 23.09.2024 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби за грудень 2023 року, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.

На підставі наданих довідок на виконання вимог Постанови № 823, відповідач здійснив перерахунок пенсії з 01.10.2024, внаслідок якого розмір пенсії зменшився та становить 6 089,92 грн.

10.01.2025 позивачка звернулася із заявою до Пенсійного фонду, в якій просила роз`яснити підстави, які слугували зменшенню її пенсійного забезпечення.

За результатами розгляду заяви позивачці листом № 8171-4181/І-02/8-0600/25 від 11.02.2025 повідомлено про перерахунок пенсії відповідно до вимог п.4,2 Порядку № 622 з 01.10.2024 на підставі довідок №№ 02-41/87/1, 02-41/87/2 від 23.09.2024 сформованих відділом економіки, АПР та з питань управління майном спільної власності Житомирської районної державної адміністрації за період з травня 2016 року по лютий 2021 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з пунктом 1 та пунктом 4 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з пунктом 7 статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право обирати порядок здійснення виплати пенсії.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон № 3723-XII, який втратив чинність на підставі Закону № 889-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII (далі - Закон № 3723-XII).

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон № 889-VIII.

Частиною 1 статті 1 Закону № 889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2 ст.1 Закону № 889-VIII).

Згідно з ч.1 ст. 37 Закону № 3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною першою статті 90 Закону № 889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до п. 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Як свідчать матеріали справи, позивачку перевели на пенсію державного службовця та здійснили її обрахунок враховуючи довідку № 11 від 01.03.2024, видану відділом економіки, АПР та з питань управління майном спільної власності, розмір пенсії становив 9 042,36 грн в місяць, яку позивачка отримувала у період з 11.03.2024 по 30.09.2024. Втім у подальшому позивачці проведено перерахунок пенсії на підставі на підставі довідок №№ 02-41/87/1, 02-41/87/2 від 23.09.2024, сформованих відділом економіки, АПР та з питань управління майном спільної власності Житомирської районної державної адміністрації за період з травня 2016 року по лютий 2021 року, однак її розмір значно зменшився та становив 6 089,92 грн, з чим не погоджується позивачка.

У свою чергу, позивачка в обґрунтування позовних вимог наголошує, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Крім того, ОСОБА_2 звертає увагу суду, що Житомирська районна державна адміністрація видала їй довідку від 01.03.2024 № 11 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), в якій посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років зазначені станом на березень 2024 року, які складали 15 070,60 грн та на підставі якої їй обраховано пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ з 11.03.2024. При цьому, форма довідки видана Житомирською районною державною адміністрацією від 01.03.2024 № 11 відповідає вимогам Постанови від 17.01.2017 №1-3.

Зазначає, що п. 5 Порядку № 622 у редакції Постанови № 823 передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 № 889-VІІІ "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ "Про державну службу" та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця. Пояснює, що Постанова № 823, якою внесено зміни до Порядку № 622 набрала чинності 20.07.2024, у той час, як пенсію державного службовця їй призначено з 11.03.2024.

Тобто, відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачки з 01.10.2024 призначеної відповідно до Закону № 889-VIII, з урахуванням положень Постанови № 823.

Тобто, у даному випадку спірні правовідносини виникли з приводу зменшення пенсійного забезпечення позивачки після його перерахунку на підставі довідок виданих відділом економіки, АПР та з питань управління майном спільної власності Житомирської районної державної адміністрації за період з травня 2016 року по лютий 2021 року.

Розглядаючи спірні правовідносини у цій площині, суд враховує наступне.

Пунктом 5 Порядку № 622 (далі - Порядок № 622) передбачено, що довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Як свідчать матеріали справи, довідка № 11 від 01.03.2024 відомості якої просить позивачка врахувати при обрахунку її пенсії сформована відповідно до положень постанови правління Пенсійного фонду України № 1-3 від 17.01.2017, така довідка видана на підставі особових рахунків, платіжних відомостей або інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату за березень 2024 року. Разом з тим, така довідка видана на підставі особових рахунків, платіжних відомостей або інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату за грудень 2020 року.

Форма довідки відділом економіки, АПР та з питань управління майном спільної власності Житомирської районної державної адміністрації виданої ОСОБА_1 та викладені у такій відомості відповідають вимогам постанови Правління Пенсійного фонду України "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" від 17.01.2017 №1-3, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 за №180/30048 (далі - Постанова №1-3) та пункту 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622), які чинні на момент виникнення спірних правовідносин.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що вищевказана довідка видається особі, яка має право на пенсію державного службовця, за формою встановленою Постановою №1-3 та має бути врахована під час обрахунку пенсійного забезпечення.

Тобто, суд дійшов висновку, що подана позивачем до Пенсійного фонду довідка № 11 від 01.03.2024 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, складена з урахуванням усіх складових визначених приписами Постанови №1-3, із дотриманням встановленої форми та видана позивачу, як особі, яка має право для призначення пенсії державного службовця.

Така довідка є джерелом інформації про доходи позивача, що впливають на правильність обчислення пенсії.

Втім відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачки з 01.10.2024, призначеної відповідно до Закону № 889-VIII, з урахуванням положень Постанови № 823.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про необхідність застосовувати Постанову № 823 безпідставні, оскільки така постанова набрала чинності 20.07.2024, тоді як призначення позивачці пенсії державного службовця відбулося 11.03.2024.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, за винятком випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Зазначене положення означає, що дія нормативно-правових актів поширюється виключно на ті правовідносини, які виникли після набрання ними чинності.

Згідно з ч.3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

Конституційний Суд України у рішенні від 05.04.2001 №3-рп/2001 наголосив, що дія закону чи іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли та припинилися до набрання ним чинності. Таким чином, закріплення принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі є однією з основоположних гарантій правової визначеності, стабільності суспільних відносин та довіри громадян до держави. Винятки з цього принципу допускаються лише у випадках, прямо передбачених частиною першою статті 58 Конституції України.

У мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначено, що звуження обсягу прав і свобод означає зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, кількості або інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто будь-яке їх кількісне обмеження.

Зміна порядку розрахунку пенсії як періодичної виплати фізичній особі внаслідок прийняття нового нормативно-правового акта, який відповідає критеріям якості закону та переслідує легітимну мету, сама по собі не суперечить статтям 22 та 58 Конституції України. Водночас такі зміни не можуть призводити до зменшення розміру пенсії, яку особа вже отримує на момент набрання чинності відповідним актом. Таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.04.2024 у справі № 580/6509/23.

У ході судового розгляду справи встановлено, що після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 823 розмір пенсії позивачки, призначеної з 11.03.2024 з 01.10.2024 значно зменшений відповідачем, зокрема з 9 042,36 грн до 6 089,92 грн. Однак слід відмітити, що пенсія за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ призначена позивачці до внесення змін до Порядку № 622, тобто до набрання чинності Постановою № 823.

Внаслідок викладеного, суд вважає за необхідне вказати, що реалізація права позивачки на пенсійне забезпечення мала здійснюватися відповідно до норм законодавства, чинних на момент звернення до органу Пенсійного фонду із відповідною заявою. Початий процес реалізації права має бути завершений за правилами, що діяли на момент його початку.

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що положення Постанови № 823 можуть застосовуватися виключно до правовідносин, пов`язаних із призначенням нових пенсій, але не поширюються на перерахунок уже призначених пенсій, оскільки таке тлумачення суперечить статті 58 Конституції України.

Крім того, зазначеною Постановою № 823 не передбачено надання органам Пенсійного фонду повноважень здійснювати перерахунок раніше призначених пенсій у зв`язку з поширенням її дії з 01.01.2024.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо перерахунку пенсії позивачки на підставі Постанови № 823 є протиправними, вчиненими не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення, оскільки порушують принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі та звужують зміст і обсяг конституційного права позивачки на отримання пенсійного забезпечення у належному розмірі, а тому підлягають відновленню.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне вказати, що пенсія за віком призначена відповідно до положень Закону №3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих положень Закону № 889-VIII повинна обраховуватися відповідно до довідки № 11 від 01.03.2024 та таке право не залежить від позиції відповідача, враховуючи її безпідставність. Суд зауважує, що особа має право на отримання належного соціального забезпечення.

Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача вчинених у даних спірних правовідносинах.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.

Відповідно статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).

За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат, судом вирішується відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведення ОСОБА_1 з 01.10.2024 перерахунку призначеної пенсії зі зменшенням її розміру.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити виплату раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 з 01.10.2024 визначивши її у розмірі 60% від заробітної плати згідно з довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) № 11 від 01.03.2024 виданої Житомирською районною державною адміністрацією та здійснити виплату різниці недоотриманих з 01.10.2024 сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 15 січня 2026 р.

15.01.26