Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №274/2998/23 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Житомир справа № 274/2998/23

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

До Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області звернулася представниця ОСОБА_1 із позовом, в якому з уточненням позовних вимог просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області №02-36-к від 10.04.2023 за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області Барановського Олександра Володимировича, яким вирішено звільнити ОСОБА_1 18.04.2023 у зв`язку зі скороченням чисельності і штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України;

- поновити з 19.04.2023 ОСОБА_1 в правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на посаді аналогічній або рівнозначній посаді заступника начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області;

- стягнути з правонаступника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу, з 19.04.2023 по дату поновлення її на посаді, виходячи з розрахунку 512,25 грн середньоденної заробітної плати позивача.

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що з 01.03.2022 ОСОБА_1 працювала на посаді заступника начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області, яке відповідно до розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105 (в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 2620) реорганізоване, шляхом приєднання до Пенсійного фонду 01.01.2023.

Представник звертав увагу суду, що позивачці як працівниці, яка підпадає під скорочення чисельності та/або штату працівників, у зв`язку із реорганізацією роботодавця, безпідставно не запропоновано переведення на іншу вакантну посаду наявну у роботодавця. Зазначає, що виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України видано наказ № 54-090 від 16.01.2023 про скорочення усього штату та усієї чисельності працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та місті Києві з 18.04.2023 та наказом від 10.04.2023 № 02-36-к позивачку звільнено із займаної посади, у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників відділень управління відповідно до п. 1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Наголошує, що головою комісії з реорганізації Управління не забезпечено дотримання вивільнення та працевлаштування позивача у зв`язку з реорганізацією Управління.

Вважає, що позивачку звільнено з роботи з порушенням ст.ст. 40, 49-2 КЗпП , оскільки не було запропоновано іншої посади у територіальному органі Пенсійного фонду одночасно з попередженням про звільнення, а тому голова комісії з реорганізації Управління діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17.11.2023 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області № 10-36-к від 10.04.2023 за підписом Голови Комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області Барановського Олександра Володимировича про звільнення ОСОБА_1 із 18.04.2023 у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу Законів про працю України. Поновлено із 19.04.2023 ОСОБА_1 у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області на рівнозначній посаді заступника начальника відділу страхових виплати та матеріального забезпечення Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 78 374 гривні 25 копійок.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 24.03.2025 апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено частково, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 17.11.2023 та ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 11.12.2023 скасовано. Провадження у даній справі закрито, справу передано до Житомирського окружного адміністративного суду, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи.

Відповідно до ухвали суду від 18.04.2025 прийнято до провадження дану адміністративну справу № 274/2998/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

30.04.2025 від представниці Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - Пенсійний фонд, Управління, відповідач) надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Пояснює, що законодавцем в особі Верховної Ради України прийнято рішення про припинення Фонду соціального страхування України (далі - ФСС України), а тому, як наслідок, виникли законні підстави для проведення заходів з реорганізації Фонду соціального страхування України. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц, від 06.02.28 у справі № 696/985/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 297/868/18, від 28.04.2021 у справі № 373/2133/17, відповідно до яких суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення. Додатково наголошує, що прийнявши рішення про припинення ФСС України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників ФСС України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях. За таких умов, переведення працівників ФСС України та управлінь виконавчої дирекції Фонду на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях суперечить Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII), що підтверджується листом Міністерства економіки України від 13.01.2023 № 4706- 05/1622-03, копія якого міститься в матеріалах справи.

04.06.2025 представник позивачки подав до суду підсумкові пояснення по суті спору, які просить врахувати під час прийняття рішення по суті спору. Звертає увагу суду щодо:

- порушення Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Житомирській області вимог ч. 6 ст. 36, ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 Кодексу законів про працю України (в частині обов`язку пропонувати іншу роботу в особі правонаступнику-роботодавця та можливого переведення працівника на іншу роботу на підприємстві-правонаступника роботодавця);

- субсидіарного застосування норм КЗпП у випадку неврегулюваності правовідносин спеціальним законом, зокрема Законом № 889-VIII щодо відсутності заборони на переведення працівника, який не є державним службовцем (хоча виконує владно-управлінські функції) на посаду державного службовця в органі, до якого здійснюється приєднання в процедурі реорганізації;

- непроведення конкурсу при прийнятті на державну службу у період дії воєнного стану;

- невідповідності дій відповідача (публікація в мережі Фейсбук, сервісі Work.ua вакантних посад, що утворилися за наслідок реорганізації ФСС України, пропозиція працевлаштуватися на загальних підставах) вимогам статті 49-2 КЗпП (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у справі № 638/14165/21 від 21.02.2024);

- поновлення на рівнозначній посаді;

- відповідності позивача вимогам Закону № 889-VIII, що встановлені до кандидатів на зайняття посад державної служби.

01.07.2025 від представника позивача надійшла заява щодо реалізації переважного права позивачки на зайняття вакантної посади державної служби. Зауважує, що позиція позивачки не ґрунтується на тому, що зайняття вакантної посади державної служби працівником, посада якого підлягає скороченню та не є посадою державної служби, мало би відбувається автоматично. Сторона позивачки вважає, що зайняття вакантної посади державної служби працівником, посада якого підлягає скороченню та не є посадою державної служби, мало би реалізовуватися в силу і наслідок дотримання певної процедури, яка покладає на роботодавця обов`язок з повідомлення працівнику переліку вакантних посад та здійснення пропозиції на працевлаштування на одну з таких, перевірку відповідності вимогам державного службовця і т.д, що передбачено вимогами ст. 40, 42 та 49-2 КЗпП, які не виключаються до застосування навіть якщо вакантні посади є посадами державної служби конкурс на зайняття яких не проводиться.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

01.03.2022 ОСОБА_1 обіймала посаду заступника начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, з якої звільнена 18.04.2023, у зв`язку із скороченням чисельності і штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП.

На виконання п. 2 розділу VII Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 "Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України", на підставі наказу комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України № 9-ОД від 16.01.2023 "Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" за підписом голови комісії з реорганізації управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області Олександра Барановського сформоване попередження від 19.01.2023 про наступне звільнення.

З попередженням позивачку ознайомлено 30.01.2023, з яким вона не погодилася, своє звільнення з 18.04.2023 вважає незаконним та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства, про що свідчить відповідний запис та її підпис. Представник позивачки вважає, що повідомленням роз`яснено про скорочення посади, яку займала позивачка та відсутністю пропозицій іншої роботи в управлінні та відділеннях управління виконавчої дирекції ФСС України у Житомирській області, у зв`язку із скороченням усього штату та чисельності працівників ФСС.

10.04.2023 управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області видано наказ № 02-36-к "Про звільнення ОСОБА_1 ", яким звільнено позивачку із займаної посади, згідно з п.1 ч.1 ст.40 КЗпП.

Позивачка вважає незаконним наказ про її звільнення, що спонукало звернення до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Частиною другою статті 3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави

Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 24 Конституції України визначається, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до статті 38 Конституції України, громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з ч.ч. 1-3 статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Разом з тим, за приписами ч.5 ст. 40 КЗпП (у редакції на час прийняття спірного наказу про звільнення) особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених п. 1 ч.1 цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, ч.1, 2, 3 ст.49-2, ст.74, ч.3 ст. 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Відповідно до ч.6 ст. 36 КЗпП у разі зміни роботодавця, а також у разі їх реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи роботодавця можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

01.01.2023 набрав чинності Закон України від 21.09.2022 № 2620-ІХ Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, яким Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105) викладено в новій редакції.

Пунктом 2 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1105 (в редакції Закону № 2620, що діє з 01.01.2023) передбачено припинити Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Житомирській області припинено 05.06.2023 (номер запису №1003051120042014080, підстава - рішення щодо реорганізації), правонаступник - Пенсійний фонд України.

Рішення про припинення ФСС України, прийняте Верховною Радою України, є чинним та у встановленому порядку неконституційним не визнавалося.

Відповідно до ч.1 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) aбo ліквідації.

У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно із ч. 3ст. 105 Цивільного кодексу України учасники юридичної особи, суд a6o орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії a6o ліквідатора та встановлюють порядок i строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Пунктом 12 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105 Верховна Рада України, зобов`язала Кабінет Міністрів України: забезпечити передачу коштів Фонду соціального страхування України до Пенсійного фонду України; привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом; забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; забезпечити набрання чинності нормативно-правовими актами, зазначеними у підпунктах 2-4 цього пункту, одночасно з набранням чинності цим Законом тощо.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1442 "Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" (далі - Постанова №1442), зокрема: утворено комісію з реорганізації ФСС України та комісію з реорганізації управлінь виконавчої дирекції ФСС України (далі управління ВД ФСС України), установлено, що до голови комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України переходять повноваження щодо управління справами Фонду та управлінь ВД ФСС України на період до завершення ix реорганізації; зобов`язано голову комісії з реорганізації Фонду та голів комісій з реорганізації управлінь ВД ФСС України здійснити заходи з припинення Фонду та управлінь ВД ФСС України у чотиримісячний строк з дня набрання чинності Законом №2620.

Системний аналіз вищенаведених норм закону дає підстави зробити висновок, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП (у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників), а також особливості застосування до них положень частини другої статті 40 КЗпП, ст.42, ч.1, 2, 3 ст. 49-2 КЗпП, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

Пунктом 1 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за №40/26485 (із змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 №28-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20.01.2023 за №124/39180) (далі - Положення №28-2), передбачено, що Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонду).

Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.

Пунктом 12 Положення № 28-2 визначено, що управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Відповідно до підпункту 6 пункт 10 Положення № 25-2 начальник Головного управління призначає на посади та звільняє з посад керівників самостійних структурних підрозділів головного управління Фонду, інших державних службовців та працівників головного управління Фонду, присвоює їм ранги державних службовців, приймає рішення щодо ix заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до підпункту 7 пункту 11 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280), Голова правління Пенсійного фонду України призначає на посади та звільняє з посад за погодженням з Міністром соціальної політики лише керівників та заступників керівників територіальних органів Пенсійного фонду України відповідно до законодавства про державну службу.

Таким чином, Пенсійний фонд України не є суб`єктом призначення державних службовців головних управлінь Фонду.

Слід звернути увагу на той факт, що часткове правонаступництво, зокрема публічне правонаступництво, є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому.

Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними i можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. Суд наголосив, що такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

Також, у постанові від 09.12.2024 у справі №712/4776/23 Об`єднана палата Верховного Суду виклала такий правовий висновок: "внаслідок реорганізації Фонду та Управління шляхом приєднання до Пенсійного фонду України відбулося специфічне правонаступництво, за якого згідно з ухваленим Верховною Радою України Законом № 2620-ІХ Фонд як юридична особа приватного права припинився, однак його повноваження, що стосувалися чутливої для держави сфери загальнообов`язкового державного соціального страхування, набув Пенсійний фонд України як юридична особа публічного права та центральний орган виконавчої влади, що також був наділений функціями у сфері загальнообов`язкового державного страхування (пенсійне страхування).

Внаслідок передачі Пенсійному фонду України та його територіальним органам функцій Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень з 01.01.2023 виникло специфічне публічне правонаступництво, тобто передання адміністративної компетенції одного суб`єкта приватного права до іншого суб`єкта публічного права внаслідок припинення виконання першим суб`єктом покладеної на нього функції. За часткового правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права i обов`язки.

При цьому, повне (універсальне) правонаступництво передбачає перехід до правонаступника всіх прав i обов`язків (у тому числі майнових) того суб`єкта, якому вони належали раніше. Це має місце, зокрема, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення). Підстави для повного (універсального) правонаступництва виникають з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, що реорганізується".

Таким чином, як вже зазначалося, постановою Верховної Ради з 01.01.2023 припинено ФСС України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України і при цьому відбулось скорочення усього штату та усієї чисельності працівників, виконавчої дирекції ФСС України, управління та відділень управління виконавчої дирекції ФСС України в Житомирській області з 18.04.2023, у тому числі й посади, заступника начальника відділу страхових виплат та матеріального забезпечення Бердичівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, яку обіймала позивачка.

Вищезазначені факти підтверджуються документами, які містяться в матеріалах справи.

У тому числі, 16.01.2023 на виконання п. 2 Розділу VII Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 № 1442 "Питання припинення Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України" головою комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Олександром Бахматським видано наказ № 54-090 "Про скорочення чисельності та штату працівників Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та працівників управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України", пунктом 1 якого передбачено скоротити увесь штат та усю чисельність працівників, визначених штатними розписами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях та м. Києві, з 18.04.2023.

Резолюцією до документа № 9-ОД від 16.01.2023 голови комісії з реорганізації Фонду соціального страхування України Олександра Бахматського встановлено строк до 18.01.2023 для подання до відповідного центру зайнятості інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці за відповідною формою.

Крім того як вже зазначалося, про наступне вивільнення позивачку попереджено більше ніж за 2 місяці, тобто у визначений законом строк (попереджено 30.01.2023 та звільнено 18.04.2023). У такому попереджені вказано, що з 18.04.2023 посада, яку обіймає позивачка, буде скорочена. Відповідно до статті 49-2 КЗпП попереджено, що звільнення із займаної посади 18.04.2023 регулюється п. 1 ч.1 ст. 40 КЗпП, скороченню підлягає весь штат та чисельність працівників управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та його відділень та інша робота в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області та його відділеннях не пропонується.

Згідно з положеннями пункту 1 Положення №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується i координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 1105-XIV від 23.09.1999 (далі - Закон № 1105-XIV, у редакції з 01.01.2023) уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України. Правовий статус, порядок утворення та діяльності уповноваженого органу управління визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

У період до перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію відповідно до пункту 12 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) Пенсійний фонд функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України.

Пенсійний фонд України є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках (пункт 14 Положення № 280).

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону № 1105 -XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Правові основи організації та діяльності Пенсійного фонду України визначаються, зокрема Законом України № 1058-IV та Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280).

Згідно з пунктом 12 розділу "Прикінцеві положення Закону № 1058-IV на працівників Пенсійного фонду та його територіальних органів, які здійснюють повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань i функцій Пенсійного фонду, поширюється дія Закону України "Про державну службу".

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби регулює Закон України "Про державну службу" № 889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон № 889-VIII).

Цим Законом визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави i суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч. 3 ст. 5 Закону № 889-VIII).

Відповідно до ч.1-2 ст. 21 Закону № 889-VIII вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державної служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Прийнявши рішення про припинення Фонду соціального страхування України, законодавець не передбачив спеціального механізму переведення працівників Фонду соціального страхування України, на яких поширюється законодавство про працю, на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях.

У силу положень п.п. 1 i 2 ч.1 ст.41 Закону № 889-VIII без обов`язкового проведення конкурсу переведений може бути лише державний службовець: на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та cyб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Поняття рівнозначна посада закріплено на законодавчому рівні та визначено у п.6 ч.1 ст.2 Закону № 889-VIII, згідно якого, це посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.

Прирівнення посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Отже, саме Закон № 889-VIII визначає поняття рівнозначної посади, як посади державної служби, що належать до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу. Натомість, КЗпП України такого поняття як рівнозначна посада не містить.

Розмежування сфер застосування принципів та норм публічного i приватного права є одним із ключових принципів, який реалізовано шляхом регламентування Законом про державну службу вcіx питань вступу, проходження та припинення державної служби (зокрема, оформлення прийняття на службу та звільнення, надання відпусток, встановлення соціальних гарантій тощо).

Необхідність розрізнення у законі проходження державної служби та звичайної трудової діяльності зумовлена тим, що державні службовці, виконуючи завдання i функції держави, мають особливий статус, забезпечують права та свободи громадян, захист публічного інтересу.

Крім цього, на державного службовця поширюються обмеження запроваджені для уникнення конфлікту інтересів, суміщення державної служби з іншими видами діяльності.

Аналіз викладеного, дає підстави для висновку, що чинним законодавством України не передбачено переведення працівника, посада якого скорочується та на якого поширюється дія загальних норм трудового права, на посаду державної служби, на яку поширюється дія спеціальних норм права.

За таких умов, переведення працівників ФСС України на посади державної служби у Фонді чи його територіальних управліннях суперечить вимогам Закону № 889-VIII.

Крім того, однозначно слід зауважити, що відповідно до ч.5 ст.10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VІІІ (далі - Закон № 389-VІІІ) у період дії воєнного стану особи призначаються на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, комунальних підприємств, установ, організацій керівником державної служби або суб`єктом призначення, сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, начальником відповідної військової адміністрації без конкурсного відбору, обов`язковість якого передбачена законом, на підставі поданої заяви, заповненої особової картки встановленого зразка та документів, що підтверджують наявність у таких осіб громадянства України, освіти та досвіду роботи згідно з вимогами законодавства, встановленими щодо відповідних посад, а також за наявності у Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, призначені відповідно до абзацу першого цієї частини, не можуть бути переведені на інші посади державної служби або посади в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до абз.3 ч.7 ст.10 Закону № 389-VІІІ після припинення чи скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців з дня його припинення чи скасування, на посади державної служби, посади в органах місцевого самоврядування, посади керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, посади керівників комунальних підприємств, установ, організацій, на які особи призначені відповідно до абзацу першого частини п`ятої цієї статті, оголошується конкурс. Граничний строк перебування особи на посаді, на яку її призначено відповідно до абзацу першого частини п`ятої цієї статті, становить 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану.

Слід зазначити, що вказана норма передбачає саме призначення на посаду державної служби, яке відповідно до абз.3 ч.7 ст.10 Закону №389 VІІІ є строковим. Зазначена норма не врегульовує умови та порядок переведення працівників підприємств (установ, організацій), що ліквідуються (припиняються) на посади державної служби.

З огляду на вказане, твердження представника позивачки щодо обов`язку правонаступника роботодавця запропонувати вакантні посади в Пенсійному фонді України чи її територіальних органах (ст.49-2 КЗпП) та вимоги щодо переведення на іншу рівнозначну посаду в Пенсійному фонді України, оскільки відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються саме Законом № 889 -VІІІ, якщо інше не передбачено цим же законом (ч.2 ст.5 Закону № 889-VІІІ), тобто для зайняття посад державної служби кандидат повинен відповідати вимогам викладеним в Законі № 889-VІІІ.

Натомість, у ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області неодноразово повідомляло Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області, які головою комісії з реорганізації виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Житомирській області про наявність вакансій. Крім того, подавало до Державної служби зайнятості звітність Інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою № 3-ПН, затвердженого наказом Міністерства економіки України № 827-22 від 12.04.2022 за погодженням з Держстатом.

При цьому, матеріали справи свідчать про той факт, що ОСОБА_1 подавала резюме для участі у співбесіді при визначенні особи для призначення на вакантну посаду головного спеціаліста обслуговування громадян № 3 (сервісного центру) управління обслуговування громадян (робоче місце м. Бердичів), як пояснила представниця відповідача добір було оголошено з 09.12.2022 по 19.12.2022.

Про оголошення добору повідомлено ОСОБА_1 16.12.2022 шляхом надсилання повідомлення на електронну пошту, що зафіксовано в протоколі про доведення інформації до кандидатів на зайняття посад державної служби управлінням по роботі з персоналом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 20.12.2022 № 359, копія якого міститься в матеріалах справи. Про час і місце проведення співбесіди управлінням по роботі з персоналом було повідомлено позивачку 20.12.2022, шляхом надсилання повідомлення на електронну пошту та телефонного дзвінка (протокол про доведення інформації до кандидатів на зайняття посад державної служби управлінням по роботі з персоналом від 20.12.2022 № 359). У визначений час проведення співбесіди ОСОБА_1 не з`явилась, про що свідчить службова записка начальника управління обслуговування громадян Бабич Л. Д. від 22.12.2022 № 11194/02-16, копія якої наявна в матеріалах справи.

Крім того, ОСОБА_1 подала резюме для участі у співбесіді при визначенні особи для призначення на вакантну посаду головного спеціаліста відділу контрольно-перевірочної роботи № 2 управління контрольно-перевірочної роботи (робоче місце м. Бердичів), як пояснила представниця відповідача добір оголошено з 20.12.2022 по 26.12.2022. Про оголошення добору повідомлено ОСОБА_1 23.12.2022 шляхом надсилання повідомлення на її електронну пошту, про що свідчить протокол про доведення інформації до кандидатів на зайняття посад державної служби управлінням по роботі з персоналом від 23.12.2022 № 367. Співбесіда на зайняття вказаної вище посади призначена на 27.12.2022 та як свідчить протокол про доведення інформації до кандидатів на зайняття посад державної служби управлінням по роботі з персоналом від 26.12.2022 № 368 про час і місце проведення співбесіди управлінням по роботі з персоналом повідомлено ОСОБА_1 26.12.2022 телефонним зв`язком.

Втім, враховуючи рівень освіти, досвід роботи та успішне проходження співбесіди запропоновано призначити на посади головних спеціалістів відділу контрольно - перевірочної роботи №2 управління контрольно - перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, на період дії воєнного стану, до дня визначення переможця за результатами конкурсного відбору на цю посаду відповідно до законодавства, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану інших осіб, про що свідчить службова записка начальника управління контрольно-перевірочної роботи Гощицької Р. Ю. № 4693/10-16 від 27.12.2022, копія якої міститься в матеріалах справи. У той час, про результати співбесіди ОСОБА_1 проінформована 27.12.2022, шляхом надсилання листа на електронну пошту (протокол про доведення інформації до кандидатів на зайняття посад державної служби управлінням по роботі з персоналом від 27.12.2022 № 370).

У подальшому, як зазначає представниця відповідача та свідчать матеріали справи, позивачка не вчиняла активних дій для отримання бажаної роботи в Головному управлінні, а обрала тип поведінки у відносинах з правонаступником роботодавця пасивного очікування на автоматичне переведення її на рівнозначну посаду в Головному управлінні Пенсійного фонду в Житомирській області, яке є юридичною особою публічного права. Неотримання позивачкою при її звільненні з роботи бажаного для неї результату, а саме отримання роботи в Головному управлінні не свідчить про порушення її трудових прав.

Проаналізувавши вищевикладене, слід зауважити, що суд при розгляді справ не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, отже суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Така правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 16.01.2018 у справі № 519/160/16-ц, від 06.02.2018 у справі № 696/985/15-ц, від 12.06.2019 у справі № 297/868/18, від 28.04.2021 у справі № 373/2133/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Доводи представника позивачки про порушення відповідачем вимог ч.6 ст.36, ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП не заслуговують на увагу, оскільки всі посади управління УВД ФССУ у Житомирській області підлягали скороченню, а переведення позивачки на вакантну посаду в Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виключено, оскільки вакантними є посади державної служби, у той час позивачка обіймала посаду працівника, на якого поширюється законодавство про працю, тобто досвід роботи на державній службі відсутній.

Таким чином, у результаті розгляду спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що при звільненні позивачки норми трудового законодавства дотримані.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому відповідно до положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного належить відмовити.

Так, як в задоволенні позову відмовлено повністю, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 2-3, 5-15, 72-77, 90, 122, 132, 139, 242-246, 250-251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Єфіменко

Повний текст складено: 15 січня 2026 р.

15.01.26