Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №200/8432/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року Справа№200/8432/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України області в Миколаївській області № 054650001740 від 26.09.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , від 18.09.2025р. про призначення пенсії за віком та у відповідності до п. 14-6.2. Розділу XV ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV;

- зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , період роботи у колгоспі з 15.08.1990 р. по 31.03.2000 р., період навчання з 01.09.1982 по 17.06.1984 р., з 08.05.1986 р. по 21.06.1989, до загального стажу роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся із заявою про призначення пенсії за віком згідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області винесено рішення про відмову у призначенні пенсії Позивачу. Поряд із цим, до страхового стажу не зараховано певні періоди навчання та роботи.

Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - залишено без руху.

Встановлено строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали шляхом надання:

- уточнену позовну заяву із наведення реквізитів Позивача відповідно до приписів статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання вищевказаної ухвали до суду надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву. Відкрито провадження в адміністративній справі № 200/6295/25.

Витребувано від Відповідачів:

- матеріали пенсійної справи;

- докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.

Відповідачем – ГУ ПФУ в Миколаївській області до суду було надано відзив, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зокрема, зазначивши, що згідно наданих документів до страхового стажу Позивача не можливо зарахувати наступні періоди: - навчання з 01.09.1982 по 21.06.1989, згідно з дипломом НОМЕР_2 від 04.07.1989, оскільки тривалий термін навчання та перетинається з періодом проходження військової служби строкової з 18.06.1984 по 07.05.1986, згідно з військовим квитком НОМЕР_3 від 16.11.1989; - роботи протягом серпня 1990 року - грудня 2003 року, згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_4 від 17.08.1990, оскільки на титульному аркуші трудової книжки зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає паспортним даним - 24.05.1965.

Крім того, щодо періоду роботи в колгоспі з 15.08.1990 по 31.03.2000 - в підставах внесення записів щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) протягом 1990- 1999 років не зазначено документи, їх номери та дати, на підставі яких внесено записи за кожен рік.

Крім того назва підприємства в записі про прийняття не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення. Інформація про перейменування/ реорганізацію підприємства відсутня.

До страхового стажу вищевказаний період зараховано частково за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, починаючи з 01.01.1999.

Отже, згідно наданих Позивачем документів, не має підстав зарахувати до страхового стажу Позивача спірні періоди.

Відповідачем – ГУ ПФУ в Донецькій області до суду було надано відзив, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зокрема, зазначивши, що станом на момент звернення Позивач досяг віку - 60 років 3 місяці . До страхового стажу зараховано наступні періоди: з 18.06.1984 по 07.05.1986 (військовий квиток), з 01.01.1999 по 31.07.1999, з 01.07.2000 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 03.02.2005, з 12.03.2005 по 30.11.2006, з 01.12.2006 по 31.10.2008, з 01.11.2008 по 28.02.2014, з 01.03.2014 по 31.03.2014, з 01.04.2014 по 16.03.2015, з 14.07.2015 по 08.04.2016 (безробіття), з 12.04.2016 по 31.03.2021, з 01.04.2021 по 02.08.2021, з 04.08.2021 по 25.08.2021 (безробіття), з 08.09.2021 по 31.12.2021, з 01.03.2022 по 01.03.2022. Загалом страховий стаж Позивача склав 23 років 08 місяці 01 дні. За результатом розгляду заяви від 18.09.2025 про призначення пенсії за віком Відповідачем 2 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 26.09.2025 №054650001740 через відсутність необхідного страхового стажу 32 роки. Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону №1058 починаючи – з 1 січня 2025 року після досягнення віку 60 років становить - 32 роки.

До загального страхового стажу Позивача не зараховано такі періоди, а саме: - період навчання з 01.09.1982 по 21.06.1989 згідно з дипломом НОМЕР_2 від 04.07.1989, оскільки тривалий термін навчання та перетинається з періодом проходження військової служби строкової з 18.06.1984 по 07.05.1986, згідно з військовим квитком НОМЕР_3 від 16.11.1989. Необхідно надати уточнюючу довідку щодо періоду навчання за денною формою; - період роботи протягом серпня 1990 року — грудня 2003 року, згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_4 від 17.08.1990, оскільки на титульному аркуші трудової книжки зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає паспортним даним — 24.05.1965. Крім того, щодо періоду роботи в колгоспі з 15.08.1990 по 31.03.2000- в підставах внесення записів щодо встановленого мінімуму участі в громадському господарстві та його виконання (кількості відпрацьованих вихододнів) протягом 1990-1999 років не зазначено документи, їх номери та дати, на підставі яких внесено записи за кожен рік. Назва підприємства в записі про прийняття не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення. Інформація про перейменування/реорганізацію підприємства відсутня. Страховий стаж обчислено на підставі даних персоніфікованого обліку, тобто зараховано починаючи з 01.01.1999 року.

Враховуючи вищезазначене, Головне управління вважає рішення про відмову Позивачу в призначенні пенсії за віком від 26.09.2025 №№054650001740 прийняте Відповідачем 2 по справі правомірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з`ясував наступні обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), 18.09.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Відповідно до Постанови № 25-1 за принципом екстериторіальності документи позивача розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення від 26.09.2025 № № 054650001740 про відмову в призначені пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу.

Відповідно до вищезазначеного рішення, вік заявника – 60 років 03 місяці.

Необхідний страховий стаж відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 32 роки.

Страховий стаж становить 23 роки 08 місяців 01 день.

За результатами розгляду документів, поданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди:

навчання з 01.09.1982 по 21.06.1989, згідно з дипломом НОМЕР_2 від 04.07.1989, оскільки тривалий термін навчання та перетинається з періодом проходження військової служби строкової з 18.06.1984 по 07.05.1986, згідно з військовим квитком НОМЕР_3 від 16.11.1989. Необхідно надати уточнюючу довідку щодо періоду навчання за денною формою;

роботи протягом серпня 1990 року — грудня 2003 року, згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_4 від 17.08.1990, оскільки на титульному аркуші трудової книжки зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає паспортним даним - 24.05.1965.

Крім того, щодо періоду роботи в колгоспі з 15.08.1990 по 31.03.2000 - в підставах внесення записів щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) протягом 1990-1999 років не зазначено документи, їх номери та дати, на підставі яких внесено записи за кожен рік. Крім того назва підприємства в записі про прийняття не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення. Інформація про перейменування/ реорганізацію підприємства відсутня.

До страхового стажу вищевказаний період зараховано частково за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, починаючи з 01.01.1999.

Згідно трудової книжки сер. НОМЕР_4 (в частині спірних періодів) Позивач працював:

- з 15.08.1990 по 31.03.2000 у КСП «ПРОГРЕС» Першотравневого району Донецької області на посаді на посаді прораба (запис 1-2).

Відповідно до диплому сер. НОМЕР_2 від 04.07.1989, ОСОБА_1 проходив навчання з 01.09.1982 по 21.06.1989 у Маріупольському металургійному інституті, за спеціальністю: обробка металів тиснення. Присвоєна кваліфікацію – інженера металурга.

В період навчання ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 18.06.1984 по 07.05.1986, що підтверджується військовим квитком сер. НОМЕР_3 від 16.11.1989.

Відповідно до розрахунку стажу РС-право (в частині спірних періодів) зараховано до страхового стажу:

- 01.01.1999 по 31.07.1999.

Період роботи позивача в колгоспі з 15.08.1990 по 31.12.1998 та з 01.08.1999 по 31.03.2000 не зараховано до страхового стажу.

Також, до страхового стажу не зараховано спірний період навчання позивача з 01.09.1982 по 17.06.1984, з 08.05.1986 по 21.06.1989.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.

Як передбачено Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України (його територіальні органи) входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Одними з основних завдань Пенсійного фонду України є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення та ведення персоніфікованого обліку надходжень від сплати єдиного внеску; керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; призначення (перерахунок) пенсій, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Відповідно до покладених завдань і функцій, саме Пенсійний фонд України є суб`єктом владних повноважень у сфері правовідносин щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому згідно з вимогами частини 2статті 4 КАС України їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”).

Згідно п.2 Розділу Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 100 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, згідно якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пільгових умовах пенсія за віком призначається, чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Щодо спірних періодів роботи в колгоспі, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем до стажу позивача не зараховано період його роботи у колгоспі протягом серпня 1990 року — грудня 2003 року, згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_4 від 17.08.1990, оскільки на титульному аркуші трудової книжки зазначено дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає паспортним даним - 24.05.1965.

Крім того, з 15.08.1990 по 31.03.2000 - в підставах внесення записів щодо встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) протягом 1990-1999 років не зазначено документи, їх номери та дати, на підставі яких внесено записи за кожен рік. Крім того назва підприємства в записі про прийняття не відповідає назві підприємства на печатці, якою засвідчено запис про звільнення. Інформація про перейменування/ реорганізацію підприємства відсутня.

Як вже встановлено судом та про що зазначено више, згідно записів трудової книжки сер. НОМЕР_4 (в частині спірних періодів) Позивач працював:

з 15.08.1990 по 31.03.2000 у КСП «ПРОГРЕС» Першотравневого району Донецької області на посаді на посаді прораба (запис 1-2).

Статтею 48 Кодексу законів про працю України, статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 56 Закону України №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Згідно постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року №1545-XII «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР», до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульовано Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21 квітня 1975 року № 310, які чинні на час розгляду справи (далі - Основні положення).

Відповідно до пункту 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п. 5 Основних положень).

Згідно із пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 “Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній” за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог пункту 13 Основних положень відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 по справі №677/277/17 провадження № К/9901/1298/17.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 12 березня 2019 року по справі № 2а/349/28/16 провадження № К/9901/30494/18.

Крім того, суд зазначає, що УПФ не враховані положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 «Про трудові книжки працівників», згідно з якими відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Суд звертає увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 30 листопада 2018 року у справі №235/4179/17.

Таким чином, періоди роботи позивача з 15.08.1990 по 31.12.1998 та з 01.08.1999 по 31.03.2000, підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача в колгоспі з 01.01.1999 по 31.07.1999 не підлягають задоволенню, оскільки вказаний період вже зараховано до страхового стажу позивача, що підтверджується розрахунком стажу РС-право.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1982 по 17.06.1984, з 08.05.1986 по 21.06.1989, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що у відповідності до диплому сер. ТВ № 789909 від 04.07.1989, ОСОБА_1 проходив навчання з 01.09.1982 по 21.06.1989 у Маріупольському металургійному інституті, за спеціальністю: обробка металів тиснення. Присвоєна кваліфікацію – інженера металурга.

В період навчання ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 18.06.1984 по 07.05.1986, що підтверджується військовим квитком сер. НОМЕР_3 від 16.11.1989.

Таким чином, період навчання з 01.09.1982 по 17.06.1984, з 08.05.1986 по 21.06.1989 має бути зараховано до страхового стажу позивача.

Крім того, на переконання суду, відповідач, у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, має право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV, зокрема, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню. Однак, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень скористався таким правом.

У даному випадку позивач не може бути позбавлений права на пенсійне забезпечення через те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не отримало (не витребувало) та не перевірило підтверджуючі документи про страховий стаж позивача. Відповідачем не доведено вжиття всіх передбачених законодавством заходів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача.

Наведені обставини свідчать про неналежну перевірку наданих позивачем документів, не забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви позивача та передчасні висновки про недостатність у позивача страхового стажу для призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи та досягнення віку, що дає право на пенсію, а не дотримання усіх формальних вимог при оформленні підтверджуючих документів.

За даних обставин відповідач фактично переклав відповідальність за належне оформлення документів на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження страхового стажу позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Не зарахування спірних періодів стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в пункту 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі від 29 червня 2010 року № 1-25/2010 зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями. Тобто, обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Відтак, суд висновує, що відповідач приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу не врахував всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення № 054650001740 від 26.09.2025.

З огляду на зазначене, оскільки факт перебування на роботах та навчанні, що дають право на призначення пенсії підтверджується насамперед відповідними записами у трудовій книжці та дипломом, суд констатує, що рішення № 054650001740 від 26.09.2025про відмову в призначенні пенсії Позивачу прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області без дотримання положень статті 2 КАС України та статті 46 Конституції України, отже, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищезазначене та те, що розгляд заяви Позивача про призначення пенсії за віком здійснювався саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, суд з урахуванням положень частини 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заву ОСОБА_1 від 18.09.2025 про призначення пенсії за віком та у відповідності до п. 14-6.2. Розділу XV ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи у колгоспі з 15.08.1990 по 31.12.1998 та з 01.08.1999 по 31.03.2000 та періоди навчання з 01.09.1982 по 17.06.1984, з 08.05.1986 по 21.06.1989.

Обраний судом у конкретному випадку спосіб захисту порушеного права відповідає завданням адміністративного судочинства, вимогам справедливості й забезпечить ефективне поновлення позивача в правах.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що фактично, позовні вимоги задоволені, оскільки дії Відповідача визнані протиправними, а саме, в контексті спірного рішення Відповідача, а зобов`язання вчинити певні дії є похідною вимогою, суд дійшов висновку щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Позивача судового збору у розмірі 968,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України області в Миколаївській області № 054650001740 від 26.09.2025 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заву ОСОБА_1 від 18.09.2025 про призначення пенсії за віком та у відповідності до п. 14-6.2. Розділу XV ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 1058-IV, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи у колгоспі з 15.08.1990 по 31.12.1998 та з 01.08.1999 по 31.03.2000 та періоди навчання з 01.09.1982 по 17.06.1984, з 08.05.1986 по 21.06.1989.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968 грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.

Суддя О.О. Галатіна