Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №200/8825/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року Справа№200/8825/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Галатіної О.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

На адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідно до якого просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку з 01.09.2025 призначеної ОСОБА_1 пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити з 01.09.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі, визначеному виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, без обмеження максимальним розміром, визначеним статтею 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-МІ, статтею 67 Закону України, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІЇ, виплатити суму недоотриманої пенсії з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України від 28.02.91 № 796-ХП «Про статус 1 соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має статус ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС категорії 1.

Вказує на те, що відповідачем здійснено перерахунок його пенсії з вересня 2025 року, зменшивши її розмір виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати у зв`язку з відсутністю документів в матеріалах електронних пенсійних справ підстави для врахування довідки про заробітну плату за роботу в зоні відчуження при обчисленні пенсії.

Вважає такі дії Відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою суду від 18 листопада 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначено, що з 01.09.2025 електронна пенсійна справа ОСОБА_1 була приведена у відповідність до вимог чинного законодавства. Розмір пенсії обчислено виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, з урахуванням усіх належних надбавок і підвищень. Загальний розмір пенсійної виплати склав 20100,59 грн За результатами проведеної перевірки електронних пенсійних справ одержувачів пенсій відповідно до Закону № 796 встановлено, що в ЕПС ОСОБА_1 відсутні первинні документи, в тому числі довідка про заробітну плату № 128 від квітня 2004 року, видана ВАТ «Дружківське автотранспортне підприємство № 11418» за роботу в зоні відчуження з якої обчислювалась пенсія видана з порушенням. Зазначає, що приведення пенсії у відповідність до чинного законодавства не може кваліфікуватися як порушення прав ОСОБА_1 .. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.09.2018 року у справі № 752/16491/14-а, відповідно до якої зміна розміру пенсії, зумовлена набранням чинності новими нормативно-правовими актами, не є звуженням чи скасуванням вже набутого права, якщо вона здійснюється в межах законодавчих приписів.

Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з`ясував наступні обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (дислокація — м. Дружківка) та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII з 01.11.1998, що підтверджується матеріалами пенсійної справи та не заперечується сторонами.

Відповідно до довідки від 30 липня 1993 року №51/7287, що видана центральним архівом Міністерства оборони України вбачається, що ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при військовій частині НОМЕР_2 на підставі наказів: прибув - №72 від 16 липня 1986 року, вибув - №93 від 06 серпня 1986 року.

Також, вищевказана довідка містить відомості, що ОСОБА_1 отримав за вказаний період період дозу опромінення двадцять п`ять рентген.

ОСОБА_1 є інвалідом другої групи, про що йому видано посвідчення серія НОМЕР_3 .

Відповідно посвідчення серія НОМЕР_4 ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 та має 2 групу інвалідності.

Відомості довідки МСЕК серія ДОН-04 № 056189 ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи, захворювання, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Інвалідність установлена безстроково.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії ОСОБА_1 рішення від 21.05.2025 рішення 914230136452 (вид перерахунку індивідуальний (масовий). Індексація заробітку.) Основний розмір пенсії від середнього заробітку – 86648,42 грн.; розмір пенсії з надбавками – 80545,62 грн.; максимальний розмір пенсії 23 610,00 грн. Призначити з 01.03.2025.

Відповідно до протоколу перерахунку пенсії рішення від 20.08.2025 рішення 914230136452 (макетна обробка, підстава: невідповідність довідки по зп) розмір пенсії з надбавками 20100,69 грн з 01.09.2025.

Крім того, у матеріалах пенсійної справи наявна довідка №128 про заробітну плату ОСОБА_1 за роботу у зоні відчуження Чорнобильської АЕС за період липень 1986 (15 днів) – серпень 1986 (4 дні) з відомостями про фактичну заробітну плату за роботу у зоні відчуження з якої визначається пенсія.

Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі Закон №796).

Відповідно до статті 1 Закону №796, закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно зі статтею 49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини першої статті 54 Закону №796, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв`язку смерті з Чорнобильською катастрофою.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 Закону №796, порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Обмеження максимального розміру пенсії вперше були введені в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VІ, який набрав чинності 01.10.2011.

Відповідно до статті 2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Підпунктом 6 пункту 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI внесено зміни до деяких законодавчих актів України зокрема, до статті 67 Закону № 796-XII, а саме частину третю цієї статті викладено в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, установлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Так, згідно з частиною третьою статті 67 Закону №796-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Отже, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону №796-XII, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №120/6735/23.

Разом з тим, 20.03.2024 Конституційний Суд України прийняв рішення №2-р(II)/2024, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VIзі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XIIзі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XIIзі змінами.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VIзі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XIIзі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з частиною другою статті 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до частини першої статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 20.03.2024 №2-р(II)/2024стаття 67 Закону №796-XIIне містить норм про обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, також припис статті 2 Закону №3668-VIзі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII, зі змінами, визнано неконституційними.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що пенсійний орган немає правових підстав обмежувати пенсію позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, адже рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р(II)/2024 визнано неконституційними припис статті 2 Закону №3668-VIзі змінами, що поширює свою дію на Закон №796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону №796-XII.

Висновки суду у цій частині.

Відповідно до установлених судом обставин, розмір пенсії з 01.03.2025 встановлений та виплачувався відповідачем фактично у розмірі 23 610,00 грн, тобто у межах максимального розміру.

За таких обставин, суд вважає, що суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України, обмеживши розмір пенсії позивача максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо обмеження позивачу виплати пенсії максимальним розміром, що перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, є протиправними, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах строку заявленого у позові (з 01.09.2025).

З огляду на встановлені обставини, відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.09.2025, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 20.03.2024 №2-р (II)/2024 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо обчислення пенсії позивачу з 01.09.2025, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, суд зазначає, таке.

Судом установлено, що розмір пенсії позивача до 01.09.2025 обчислювався відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону № 796-XII, а саме із заробітку позивача, водночас з 01.09.2025 ГУ ПФУ у Донецькій області перерахувало пенсію позивача відповідно до п. 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 й розмір пенсійної виплати склав 20100,69 грн.

Відповідач в обґрунтування такого перерахунку покликається на невідповідність у матеріалах пенсійної справи довідки про заробітну плату, тому відповідач ухвалив рішення про обчислення пенсії позивачу з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на січень відповідного року, відповідно до п. 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210.

В матеріалах пенсійної справи наявна довідка №128 про заробітну плату ОСОБА_1 за роботу у зоні відчуження Чорнобильської АЕС за період липень 1986 (15 днів) – серпень 1986 (4 дні) з відомостями про фактичну заробітну плату за роботу у зоні відчуження з якої визначається пенсія.

Суд не погоджується із такими висновками відповідача, оскільки, згідно з наданими відповідачем матеріалами пенсійної справи, пенсію по інвалідності внаслідок захворювання на аварії на ЧАЕС Позивачу було призначено з 01.11.1998 із врахуванням вищевказаної довідки №128 про заробітну плату ОСОБА_1 за роботу у зоні відчуження Чорнобильської АЕС.

Порядок № 1210 набрав чинності з 01.01.2012, тобто вже після того як позивачу було призначено на підставі відповідних довідок пенсію по інвалідності.

Таким чином, враховуючи частину першу статті 58 Конституції України, відповідач не мав права застосовувати норми Порядку № 1210 до Довідки № 129 і Довідки № 211, оскільки вони були видані до набрання ним чинності.

Крім того, за змістом п. 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 передбачено, що у разі коли особа з інвалідністю із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, стосовно яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа, виявили бажання обчислювати пенсію із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, такі пенсії обчислюються у порядку, передбаченому цим пунктом, з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії, (Кзс).

Матеріали справи жодним чином не свідчать, що позивач виявив бажання обчислювати пенсію із заробітної плати (доходу), визначеної (визначеного) з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо перерахунку пенсії позивача з 01.09.2025, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені вище норми чинного законодавства, які урегульовують спірні правовідносини, правові висновки Верховного Суду, межі позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 01.09.2025 перерахунок та виплату позивачу пенсії (з урахуванням раніше проведених виплат) у розмірі, визначеному, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження без обмеження пенсії максимальним розміром.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Таким чином, питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо перерахунку з 01.09.2025 призначеної ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити з 01.09.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі, визначеному виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження, без обмеження максимальним розміром, визначеним статтею 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-МІ, статтею 67 Закону України, Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІЇ, виплатити суму недоотриманої пенсії з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Інформацію щодо роботи суду можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://adm.dn.court.gov.ua.

Суддя О.О. Галатіна