Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №200/8172/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року Справа№200/8172/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний суд», надійшла позовна заява адвоката Саєнка О.М., який діє в інтересах ОСОБА_1 Військової частини НОМЕР_2 про:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неповного нарахування та виплати солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в сумі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень за кожні 30 (тридцять) днів (сумарно обчислених), виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником, на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони до ротного опорного пункту включно виходячи із розрахунку залишку днів, які обліковуються для виплат - 156 днів, за період з 20.10.2024 по 15.12.2024, з 05.01.2025 по 02.04.2025, з 17.04.2025 по 18.04.2025, та з 02.05.2025 по 12.05.2025 року;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити солдату ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за в сумі 70 000 (сімдесят тисяч) гривень за кожні 30 (тридцять) днів (сумарно обчислених), виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником, на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною першого ешелону оборони до ротного опорного пункту включно виходячи із розрахунку залишку днів, які обліковуються для виплат - 156 днів, за період з 20.10.2024 по 15.12.2024, з 05.01.2025 по 02.04.2025, з 17.04.2025 по 18.04.2025, та з 02.05.2025 по 12.05.2025 року;

- зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн із урахуванням фактичних днів, які обліковуються для виплат та з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за час безпосередньої участі у бойових діях у вказані періоди позивачу нараховувалася та виплачувалася додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Окрім того, починаючи з 20.10.2024 по 12.05.2025 позивач також мав право на отримання одноразової винагороди на період дії воєнного стану в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань. Проте, за час проходження позивачем військової служби у період з 20.10.2024 по 12.05.2025 відповідачем взагалі не нараховувалась та не виплачувалась одноразова додаткова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань.

Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), питання дотримання позивачем строків звернення вирішити після отримання відповідних доказів наданих відповідачем по справі під час розгляду даної справи по суті, витребувано докази по справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 року замінено відповідача у справі з Військової частини НОМЕР_2 на правонаступника Військову частину НОМЕР_1 (адреса АДРЕСА_1 ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

15 грудня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обгрунтування своєї позиції зазначив, що Порядком № 260 не було визначено конкретного переліку документів, якими здійснюється підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань. З огляду на таке, довідка форми 6 видана відповідачем №1557/2972 від 12.05.2025 щодо безпосередньої участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України є не належним і не достатнім доказом участі позивача у відповідних заходах.

Вказує, що саме командир підрозділу може підтвердити хто саме і які саме завдання виконував.

Відповідно до рапортів командира мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 позивач виконував бойові завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони, які дають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. в наступні періоди: 30, 31 жовтня 2024; з 4 по 9, з 16 по 22, з 23 по 29 листопада 2024; з 07 по 14 грудня 2024; з 6 по 13, з 17 по 25, з 29 по 31 січня 2025; з 1 по 6, з 10 по 18, з 22 по 28 лютого 2025; з 1 по 30 березня 2025. Також до зазначених щомісячних рапортах командир мінометної батареї долучав табель обліку днів виконання бойових завдань, за виконання яких передбачена одноразова додаткова винагорода у розмірі 70000 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань, в якому зазначено виконання позивачем зазначених завдань в наступні період: 30, 31 жовтня 2024 (2 дні); з 4 по 9, з 16 по 22, з 23 по 29 листопада 2024 (16 днів).

Відповідно до 18 днів виконання позивачем у спірному періоді завдань у військовій частині НОМЕР_2 та з урахуванням 28 днів виконання ним цих завдань до спірного періоду в іншій військовій частині – НОМЕР_4 (за попереднім місцем служби), в січні 2025 року йому була виплачена одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань. При цьому залишок днів для обліку даної виплати у позивача склав 16 днів.

Відповідно до даних особового рахунку військовослужбовця, за виконання вищезазначених завдань позивач отримав відповідну додаткову винагороду в спірний період. Вважає, що військова частина НОМЕР_2 діяла відповідно до діючого законодавства, а позивачем заявлені необгрунтовані вимоги.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України що підтверджується паспортом серії НОМЕР_5 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій згідно посвідченням серії НОМЕР_6 від 28.11.2024.

У період з 20.10.2024 по 12.05.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується матеріалами справи.

У довідці Військової частини НОМЕР_2 від 12.05.2025 № 1557/2972 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України зазначено, що позивач в період з 20.10.2024 по 15.12.2024, з 05.01.2025 по 02.04.2025, з 17.04.2025 по 18.04.2025 та з 02.05.2025 по 12.05.2025 брала участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в: Донецька область, Краматорський р-н, Іллінівська територіальна громада, с. Бересток, Донецька область, Покровський р-н, Очеретинська територіальна громада, с. Пантелеймонівка, Донецька область, Краматорський р-н, Іллінівська територіальна громада, с. Зоря.

Підстава: бойове розпорядження ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № БР-119/1/6128Т/ОТУ від 24.07.2024, журнал бойових дій військової частини НОМЕР_2 № 7Т, № 8Т, № 9Т, № 15Т.

Зазначено, що вказана довідка є підставою для надання статусу учасника бойових дій (особи з інвалідністю внаслідок війни).

У відповідь на рапорт позивача від 12.05.2025 № 3411 військовою частиною НОМЕР_2 надано роз`яснення листом від 14.05.2025 № 1557/2930 та повідмовлено, що відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 про облік днів на виплату одноразової винагороди та наказу командира в/ч НОМЕР_4 №769 від 03.10.2024 Позивач мав наступні періоди участі, які обліковувались для виплат: 01.07.2024, з 03.07.2024 по 29.07.2024, з 30.10.2024 по 03.11.2024, з 10.11.2024 по 15.11.2024, з 23.11.2024 по 29.11.2024, що загалом становить 46 днів. Відповідно до відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №6 від 05.01.2025 позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 70 000 грн. у другій половині січня місяця 2025, подальший залишок днів для обліку становить 16.

Позивач вважає, що починаючи з 20.10.2024 також мав право на отримання одноразової винагороди на період дії воєнного стану в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

До матеріалів справи надана картки особового рахунку військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 та з 01.01.2025 по 31.12.2025, згідно якої позивачу нараховано за період:

- 01.11.2024 по 30.11.2024 із розрахунку 100000 грн на місяць 6451,61 грн;

- 01.12.2024 по 31.12.2024 із розрахунку 100000 грн 53 333,33 грн;

- 01.01.2025 по 31.01.2025 із розрахунку 100000 грн на місяць 25 806,45 грн, із розрахунку 70000 грн на місяць 70000 грн;

- 01.02.2025 по 28.02.2025 із розрахунку 100000 грн 64 516,13 грн;

- 01.03.2025 по 31.03.2025 із розрахунку 100000 грн 78 571,43 грн;

- з 01.04.2025 по 30.04.2025 із розрахунку 100000 грн 96 774,19 грн;

- з 01.05.2025 по 30.05.2025 із розрахунку 100000 грн не нараховувалась та не виплачувалась.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, посилаючись на своє ж Рішення від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, зауважив, що «служба в міліції, державній пожежній охороні передбачає ряд специфічних вимог, які дістали своє відображення у законодавстві. Норми, що регулюють суспільні відносини у цих сферах, враховують екстремальні умови праці, пов`язані з постійним ризиком для життя і здоров`я, жорсткі вимоги до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. Частина п`ята статті 17 Конституції України покладає на державу обов`язки щодо соціального захисту не тільки таких громадян, а й членів їхніх сімей. Конституційний Суд України вважає, що ці положення поширюються і на службу в Збройних Силах України, Військово-Морських Силах України, в органах Служби безпеки України, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо».

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третімстатті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Згідно зі статтею 9-2 Закону № 2011-ХІІ на період дії воєнного стану (особливого періоду):

а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168, у відповідних редакціях, чинних на період спірних правовідносин).

Абзацами першим-другим пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2024 року № 419 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовувалася у період з 01 квітня 2024 року по 24 серпня 2024 року) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Згідно з абзацами першим-другим пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1311«Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 р. № 1161 і від 28 лютого 2022 р. № 168», яка застосовується з 25 серпня 2024 року, установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора виплачується зокрема військовослужбовцям Збройних Сил України у разі виконання таких бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам регулює Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженийнаказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (даліПорядок № 260).

Наказом Міністерства оборони України від 21 травня 2024 року № 339 «Про затвердження Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22 травня 2024 року за № 746/42091, Порядок № 260 доповнено новим розділом ХХХVІІ «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану», який застосовується з 01 квітня 2024 року.

Згідно з пунктом 1 розділу ХХХVІІ «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260:

на період воєнного стану військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану`в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань:

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;

на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;

на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;

на території противника.

Підтвердження виконання бойових (спеціальних) завдань здійснюється на підставі таких документів:

бойовий наказ (бойове розпорядження);

журнал бойових дій або бойове донесення;

рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про виконання бойових (спеціальних) завдань кожним військовослужбовцем (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу.

Інформацію про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань у минулому місяці відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців, до 05 числа поточного місяця в установленому законодавством порядку.

Пунктом 2 Розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії;

з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони;

на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника;

з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення);

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;

Військовослужбовцям, які вибувають до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу частини та мають менше 30 днів виконання бойових (спеціальних) завдань в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась, інформація про такі дні зазначається у наказі командира військової частини (установи, організації).

Відповідно до пунктів 4, 5 розділу ХХХVІІ «Особливості виплати одноразової винагороди на період дії воєнного стану» Порядку № 260 виплата одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів військових частин (установ, організацій).

Накази про виплату одноразової винагороди особовому складу, у якого право на отримання одноразової винагороди настало у минулому місяці, видаються до 05 числа поточного місяця на підставі:

даних обліку днів для виплати одноразової винагороди, які підтверджують наявність сумарно обчислених 30 днів виконання завдань військовослужбовцями в умовах, визначених пунктом 1 цього розділу, за які виплата одноразової винагороди не здійснювалась;

інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної у витязі з наказу командира військової частини (установи, організації) за попереднім місцем проходження служби військовослужбовця;

інформації про кількість днів виконання бойових (спеціальних) завдань для виплати одноразової винагороди, зазначеної військовою частиною (установою, організацією), до якої для виконання завдань був відряджений військовослужбовець.

Відповідно дост. 1 Закону України «Про оборону України» бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Постановка бойових завдань підрозділам (елементам бойового порядку) здійснюється бойовим наказом, під час ведення бою (дій) або в інших умовах бойової обстановки - бойовим розпорядженням. Зазвичай вони доводяться до командирів підрозділів в усній формі.

У бойовому наказі вказується: висновки з оцінювання противника; завдання, які виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій військової частини (підрозділу), а також завдання сусідів і розмежувальні лінії з ними; бойове завдання військової частини (підрозділу) та замисел бою (дій); бойові завдання штатним і доданим підрозділам (елементам бойового порядку); норма витрат ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання; місце і час розгортання ОКП (ксП) та напрямок його переміщення, порядок передачі управління; час готовності до виконання завдання та порядок доповіді замислу старшому командиру.

У бойовому розпорядженні зазвичай командир вказує: стислі відомості про положення та характер дій противника; завдання, що виконуються силами і засобами старшого командира на напрямку дій підрозділів; бойове завдання підпорядкованим підрозділам; час готовності до бою (дій). За необхідності у ньому можуть бути зазначені завдання військової частини (підрозділу), сусідів та інші дані.

Бойові (попередні бойові) розпорядження і вказівки, які віддає командир усно, записуються в журнал відданих і отриманих розпоряджень, у якому відображається: дата, час і зміст розпоряджень, спосіб їх передачі або отримання, кому вони передані або повинні бути передані, від кого отримані.

Як встановлено судом, спірним питанням є виплата позивачу одноразової винагороди в розмірі 100 000 та 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання певних завдань, що передбачена п.1-1 Постанови № 168.

Судом встановлено, що позивачу виплачувалася, як додаткова винагорода у розмірі 100 000,00 грн так і додаткова винагорода у розмірі 70 000,00 грн, що передбачені п.1-1 Постанови № 168.

Для правильного вирішення цього спору суду необхідно з`ясувати правову природу одноразової винагороди та її відмінності від додаткової винагороди, обидві з яких передбачені п.1-1 Постанови № 168.

Так виплата додаткової винагороди у розмірі до 100000, здійснюється тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.

Натомість виплата одноразової винагороди здійснюється у разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань.

Тобто, з викладеного логічним є висновок, що одноразова винагорода виплачується додатково до винагороди у розмірі 100 000,00 грн у разі дотримання вимог, що ставляться для виплати до винагороди у розмірі 100 000,00 грн та за умови ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно.

Отже, з наведеного судом зроблено висновок, що наявність у військовослужбовця права на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн., не є безумовною підставою для отримання одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень.

Відповідно завданням суду є встановити чи виконував позивач такі завдання у світлі особливостей доказування в адміністративному судочинстві.

Довідка військової частини НОМЕР_2 № 1557/2972 від 12.05.2025, на яку посилається позивач, як підстава нарахування йому одноразової винагороди в розмірі 100 000 грн та 70000,00 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань, не є належним документом для нарахування та виплати додаткової винагороду у такому розмірі.

Так, зі змісту вказаної довідки вбачається, що вона видана за формою, передбаченою додатком №6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, який затверджений Постановою КМУ №413 від 20.08.2014.

Разом з тим, відповідно до норм чинного законодавства, довідка такого типу видається з метою надання особі статусу учасника бойових дій, а не для нарахування додаткової винагороди.

Як вже було зазначено судом у цьому рішенні, умовою для настання права у військовослужбовця для отримання одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених), є виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань (п. 4 розділу XXXIV Порядку №260).

Також, суд зазначає, що пунктом 2 розділу ХХХVІІ Порядку №260 визначено перелік документів, якими підтверджується право позивача отримання одноразової винагороди в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених).

Суд водночас враховує, що Верховний Суд, зокрема у постанові від 05.08.2024 у справі №200/4100/23, наголошував, що розглядаючи дану категорію справ суди повинні перевіряти, чи підтверджує видана довідка участь військовослужбовця у бойових діях у визначений період, при цьому розглядати таку довідку її разом з іншими доказами.

Проаналізувавши наведені у такій довідці відомості, суд зазначає, що така підтверджує участь позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, втім не деталізує виконувані позивачем у зазначені періоди завдання, зокрема, безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, або ж здійснення бойових (спеціальних) завдань у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що якраз є визначальним для виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн. 50000,00 грн. чи 30 000, 00 грн.

У свою чергу, відповідачем долучено до матеріалів справи рапорти командира мінометної батареї в/ч НОМЕР_2 , а саме від 05.11.2024 № 6288, від 05.12.2024 № 6850, від 05.01.2025 № 90, від 05.02.2025 № 905, від 05.03.2025 № 1659, від 05.04.2025 № 2548, від 06.05.2025 № 3262 відповідно до яких:

позивач виконував бойові завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони, які дають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000 грн у періоди з 30.10.2024 по 31.10.2024, з 04.11.2024 по 09.11.2024, з 16.11.2024 по 22.11.2024, з 23.11.2024 по 29.11.2024, з 07.12.2024 по 14.12.2024, з 6.01.2025 по 13.01.2025, з 17.01.2025 пл 25.01.2025, з 29.01.2025 по 31.01.2025, з 01.02.2025 по 06.02.2025, з 10.02.2025 по 18.02.2025, з 22.02.2025 по 28.02.2025, з 01.03.2025 по 30.03.2025.

Також до зазначених щомісячних рапортах командир мінометної батареї долучав табель обліку днів виконання бойових завдань, за виконання яких передбачена одноразова додаткова винагорода у розмірі 70000 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань, в якому зазначено виконання позивачем зазначених завдань в наступні періоди: з 30.10.2024 по 31.10.2024, з 04.11.2024 по 09.11.2024, з 16.11.2024 по 22.11.2024, з 23.11.2024 по 29.11.2024.

При цьому, виплату позивачу була виплачена одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань з урахуванням 18 днів виконання позивачем у спірному періоді завдань у військовій частині НОМЕР_2 та з урахуванням 28 днів виконання ним цих завдань до спірного періоду в іншій військовій частині – НОМЕР_4 (за попереднім місцем служби. Також, позивачу щомісячно нараховувалась та виплачувалась одноразова винагорода в розмірі 100 000 грн пропорційно часу виконання та під час ведення бойових (спеціальних) дій, що підтверджується карткою особового рахунку позивача.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності підстав для виплати позивачу у спірний період додаткової винагороди у розмірі 100 000,00 грн за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії в розрахунку на місяць пропорційно участі у таких діях чи заходах та 70 000 грн за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Також суд вказує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Наведена позиція суду узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 жовтня 2018 року у справі № 9901/415/18, що відповідно до вимог частини 5 статті 242 КАС України судом враховуються під час застосування до спірних правовідносин.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України право на захист можливе лише у разі його порушення, тому логічною вимогою при захисті такого права є обґрунтування такого порушення. Отже, порушення права має бути реальним, стосуватися індивідуально вираженого права або інтересів особи, яка стверджує про його порушення, а саме право конкретизоване у законах України.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 р.№3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суду об`єктивного матеріального права або законного інтересу на захист якого подано позов.

З огляду на зазначене вище, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/4406/16 та від 15.08.2019 р. у справі №1340/4630/18.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам і відповідатиме вимогам Закону, щодо покладених на заявника обов`язків.

Для ефективного поновлення порушеного права необхідно, щоб існував чіткий зв`язок між правопорушенням та способом захисту права. Іншими словами, метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Крім того, у відповідача були відсутні документи щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, і складення таких документів не залежало від волі відповідача, а тому відсутні підстави стверджувати про те, що у спірних відносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність.

При цьому, інших доказів безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у заявлений у позові період позивач суду не надав.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги наведене, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутність підстав для задоволення позовних вимог, звільнення позивача від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя М.М. Крилова