Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №160/3005/24 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 рокуСправа № 160/3005/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , подана представником позивача - адвокатом Братцевою Надією Сергіївною, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2023 № 580 в частині, що стосується ОСОБА_1 (п. 11 наказу);

- поновити старшого солдата ОСОБА_1 на посаді старшого стрільця 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за весь час призупинення військової служби військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у повному обсязі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , має статус учасника бойових дій. 29.01.2023 командир 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 оголосив військовослужбовцям, у тому числі позивачу, усний наказ про зміну місця дислокації та необхідність штурму позицій ворога. Заступник командира 1 механізованої роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 відмовився вести особовий склад на виконання зазначеного наказу. Після доведення цього наказу особовому складу НОМЕР_2 механізованого батальйону 3 механізованої роти 2 взводу всі військовослужбовці відмовилися його виконувати через його злочинний характер та грубе порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, здали зброю та засоби захисту командиру 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону 93. Позивач вважає, що обов`язковому виконанню підлягають лише законні накази (розпорядження), ніхто не зобов`язаний, як зазначено у ст. 60 Конституції України, виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. 04.02.2023 позивач та інші військовослужбовці прибули до місця розташування військової частини НОМЕР_1 , однак їх не пропустили на територію як таких, що самовільно залишили військову частину. У подальшому позивач та інші військовослужбовці військової частини НОМЕР_1 у зв`язку з вказаними подіями зверталися щодо незаконних дій посадових осіб військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України, керівника військової частини НОМЕР_1 , а також із заявами про вчинення кримінального правопорушення до Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури, Територіального управління ДБР у м. Полтава. 03.01.2024 позивач отримав лист відповідача від 26.12.2023 № 23842, у якому було зазначено, що він вважається таким, що самовільно залишив військову частину 30.01.2023 згідно ЄРДР від 01.08.2023 № 42023041110000133 - з 01.08.2023. До листа було долучено витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2023 № 580, у пункті 11 якого було зазначено про увільнення позивача від займаної посади та призупинення військової служби, дії контракту, як такого, що самовільно залишив військову частину. 05.01.2024 позивач отримав лист відповідача від 29.12.2023 № 24010, у якому було зазначено, що 30.01.2023 він самовільно залишив розташування підрозділу, що стало підставою для невиплати грошового забезпечення з лютого 2023 року. У листі містяться відомості про наказ військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2023 № 34, який до листа не додано. Позивач не погоджується з оскаржуваним наказом від 03.08.2023 № 580 в частині визнання його таким, що самовільно залишив військову частину, та припиненням виплати грошового забезпечення. Станом на день подання до суду цього позову відсутній вирок суду, що набрав законної сили, про притягнення позивача до кримінальної відповідальності за самовільне залишення ним військової частини 30.01.2023. До адміністративної відповідальності за фактом самовільного залишення військової частини він також не притягувався. З огляду на зміст оскаржуваного наказу є незрозумілою і такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, послідовність дій відповідача, оскільки оскаржуваний наказ прийнято 03.08.2023, факт самовільного залишення військової частини позивачем начебто мав місце 30.01.2023, відомості до ЄРДР за № 42023041110000133 стосовно нього внесені 01.08.2023, тоді як виплату грошового забезпечення припинено з лютого 2023 року, тобто за 6 місяців до внесення вказаних відомостей до ЄРДР.

Ухвалою від 06.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи, витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії наказу (витягу з наказу) командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2023 № 580, що стосується ОСОБА_1 , та документів, які стали підставою для видачі оскаржуваного наказу, і доказів ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом.

21.03.2024 надійшов відзив з доданими до нього документами, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що відповідно до витягy з наказу командира вiйськової частини (по стройовiй частинi) вiд 30.01.2023 № 35 старший солдат ОСОБА_1 вважається таким, що 30.01.2023 самовiльно залишив розташування пiдроздiлу пiд час виконання бойових завдань в районi проведення заходiв з нацiональної безпеки i оборони, вiдсiчi i стримування збройної агресiї, вiдповiдно до наказу командира вiйськової частини НОМЕР_1 (по стройовiй частинi) вiд 08.02.2023 № 50 виведений у розпорядження командира вiйськової частини. За фактом самовiльного залишення ОСОБА_1 . вiйськової частини було проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт службового розслiдування вх. № 2979 вiд 10.04.2023. ОСОБА_1 призупинено військову службу згідно з ЄРДР від 01.08.2023 № 42023041110000133 - з 01.08.2023. Призупинення військової служби є підставою для призупинення виплати грошового забезпечення. Поновлення ОСОБА_1 на вiйськовiй службi може бути можливим тiльки пiсля ухвалення судом виправдувального вироку або закриття кримiнального провадження вiдповiдно до пунктiв 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримiнального процесуального кодексу України. Наказ командира вiйськової частини НОМЕР_1 вiд 03.08.2023 № 580 видано в межах повноважень та у спосiб, визначений чинним законодавством України.

Відповідь на відзив та заперечення до суду не надійшли. Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 03.03.2021.

Згідно із записами у військовому квитку серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу за контрактом 27.11.2019.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06.11.2022 № 297 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 призначено на посаду старшого стрільця 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, з 06.11.2022 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

У доповіді командира військової частини НОМЕР_1 від 30.01.2023 про факт самовільного залишення розташування підрозділу (без зброї) військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 зазначено, що 30.01.2023 від командира НОМЕР_2 механізованого батальйону капітана ОСОБА_2 надійшла доповідь про факт самовільного залишення розташування підрозділу військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_1 . Попередньо встановлено, що 30.01.2023 під час перевірки особового складу в районні виконання бойових завдань н-п Бахмут о 16:00 було виявлено відсутність старшого солдата ОСОБА_1 . Місцезнаходження невідоме, на телефонні дзвінки не відповідає. Майно та зброя в наявності.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2023 № 35 визначено вважати такими, що вибули з району виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії: ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, вважати таким, що 30.01.2023 самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виключено з котлового забезпечення військової частини з 30.01.2023, виключено з грошового та речового забезпечення військової частини з 30.01.2023 (підстава: рапорт капітана ОСОБА_2 від 30.01.2023 вх. № 4013).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.02.2023 № 50 відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі), нижчепойменованих осіб солдатського та сержантського складу, які виведені в розпорядження наказом командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади від 08.02.2023 № 39-рс, увільнено від займаних посад та зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , з утриманням у списках особового складу військової частини, з 08.02.2023: старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, у зв`язку із самовільним залишенням частини (підстава: наказ командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади від 08.02.2023 № 39-рс, рапорти командирів підрозділів).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2023 № 2172 було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини 30.01.2023 старшим солдатом ОСОБА_1

10.04.2023 складено акт службового розслідування, яким встановлено, що 30.01.2023 ОСОБА_1 без поважних причин самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії поблизу м. Бахмут Донецької області, перебуває поза межами військової частини НОМЕР_1 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 11, ст.ст. 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, ч.ч. 1, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. У його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» № 8411 від 10.04.2023 питання щодо притягнення або не притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за самовільне залишення підрозділу в умовах воєнного стану та за порушення вимог ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 11, ст.ст. 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 2, абз. 1, 5 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України відкладено до його повернення до військової частини НОМЕР_1 (пункт 1 наказу).

Пунктом 2 вказаного наказу було визначено помічнику командира частини з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово-економічної служби згідно з пунктом 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, не виплачувати ОСОБА_1 грошове забезпечення з 30.01.2023 та премію за самовільне залишення розташування підрозділу в повному обсязі, не виплачувати додаткову винагороду відповідно до постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за відповідні місяці самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 у повному обсязі.

01.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження № 42023041110000133 за ч. 4 ст. 408 КК України за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , у тому числі ОСОБА_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 580 від 03.08.2023 визначено нижчепойменованих військовослужбовців відповідно до наказу командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади від 03.08.2023 № 215-рс увільнити від займаних посад та призупинити військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України: старшого солдата ОСОБА_1 , колишнього старшого стрільця 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, який самовільно залишив військову частину 30.01.2023 згідно ЄРДР від 01.08.2023 № 42023041110000133 - з 01.08.2023 (підстава: наказ командира НОМЕР_5 окремої механізованої бригади від 03.08.2023 № 215-рс, рапорт підполковника ОСОБА_3 від 03.08.2023 вх. № 35640).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк воєнного стану продовжувався Указами Президента України та діє станом на час розгляду справи.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ, у редакції на час виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частинами другою-четвертою статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-XIV.

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Згідно із ст. 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Відповідно до абз. 1, 2, 4, 6 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

За змістом статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

Згідно зі ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Відповідно до ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов`язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна. Солдат підпорядковується командирові відділення.

Згідно зі статтею 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат зобов`язаний: підтримувати на високому рівні особисту бойову готовність, досконало володіти закріпленою за ним зброєю і технікою, тримати їх завжди справними, чистими, готовими до бою; знати тактику дій відділення в різних видах бою та вміло діяти в бою; знати та неухильно дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права; сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням; постійно вдосконалювати свої знання за фахом, уміння та навички; знати посади, військові звання і прізвища своїх безпосередніх та прямих начальників (до командира бригади включно); додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни; бути хоробрим та ініціативним, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців; виконувати правила носіння військового одягу і взуття, своєчасно та акуратно їх лагодити, щоденно чистити і зберігати у визначених місцях; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватися правил військової ввічливості, поведінки та військового вітання; повсякденно загартовувати себе, систематично вдосконалювати свою фізичну підготовку; своєчасно доповідати командирові відділення про захворювання, надзвичайні події та факти порушення військової дисципліни, випадки втрати чи несправності озброєння, техніки та інших матеріальних засобів; ретельно готуватися особисто, готувати зброю, техніку та інше майно до занять (стрільб, навчань), виконання завдань за призначенням, постійно стежити за їх наявністю і станом, своєчасно чистити зброю і шанцевий інструмент, проводити технічне обслуговування озброєння та техніки; неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, додержуватися правил пожежної безпеки; виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників); у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття; під час перебування поза розташуванням військової частини поводитися з гідністю і честю, не допускати порушень громадського порядку та негідних вчинків. Старший солдат (старший матрос) є помічником командира відділення та зобов`язаний допомагати командирові відділення в навчанні солдатів, заміщувати його у разі відсутності.

Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення. За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтями 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за № 1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок № 608).

Згідно з абзацом 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608, службове розслідування - це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Пунктами 1, 3 розділу ІІІ Порядку № 608 установлено, що рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Згідно з пунктами 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608 особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування. Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

Відповідно до пункту 6 розділу V Порядку № 608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань). Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань. Для військовослужбовців, стосовно яких судом винесено виправдувальний вирок, що набрав законної сили, або стосовно яких закрито кримінальне провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, військова служба та дія контракту продовжується. У такому разі строк призупинення військової служби зараховується до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії, а також до строку вислуги років для присвоєння чергового військового звання, та поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення. Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.

Згідно з пунктом 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 144-2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

Як встановлено судом 30.01.2023 видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 35, відповідно до якого вважати ОСОБА_1 таким, що 30.01.2023 самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виключено позивача з усіх видів забезпечення військової частини з 30.01.2023.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.02.2023 № 50 ОСОБА_1 з 08.02.2023 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира військової частин НОМЕР_1 , з утриманням у списках особового складу військової частини.

Відповідно до підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі якщо військовослужбовці відсутні понад десять діб, - до повернення військовослужбовців у військову частину (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ними військової служби) або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми чи оголошення померлими, або до дня набрання законної сили вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі.

01.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за повідомленням військової частини НОМЕР_1 внесено відомості про кримінальне провадження № 42023041110000133 за ч. 4 ст. 408 КК України за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , у тому числі ОСОБА_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 580 від 03.08.2023 ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину 30.01.2023, увільнено від займаної посади та призупинено військову службу, дію контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України згідно ЄРДР від 01.08.2023 № 42023041110000133 - з 01.08.2023.

За змістом ст. 24 Закону № 2232-XII початком призупинення військової служби для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення.

Позивач не заперечував факт відсутності його з 30.01.2023 за місцем несення служби. До позовної заяви додано копії колективних заяв військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , у тому числі позивача, щодо перевищення влади або службових повноважень посадовими особами НОМЕР_5 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_1 (адресованої Міністерству оборони України, керівнику НОМЕР_5 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), про вчинення кримінального правопорушення (адресованих Офісу Генерального прокурора, Дніпропетровській обласній прокуратурі, Територіальному управлінню ДБР, розташованому у м. Полтава), копію ухвали слідчого суді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.05.2023 у справі № 202/7471/23 (провадження № 1-кс/202/3331/2023) про зобов`язання уповноваженої особи Територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську, внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідно до заяви ОСОБА_4 від 11.02.2023 про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами НОМЕР_5 окремої механізованої бригади « ІНФОРМАЦІЯ_3 » військової частини НОМЕР_1 .

Оцінка обставинам, якими позивач обґрунтовує підстави залишення ним місця несення служби та невиконання злочинних, на думку позивача, наказів командира, має надаватися органами досудового розслідування у кримінальному провадженні, а не судом під час розгляду цієї справи.

З огляду на предмет позову, в межах даної справи встановленню підлягають обставини правомірності призупинення військової служби та дії контракту, а також припинення виплати грошового забезпечення позивачу, тоді як підстави відмови позивача від виконання бойового наказу командира встановленню та дослідженню під час розгляду даної справи не підлягають.

Предметом як службового розслідування, так і оскаржуваного наказу відповідача є саме факт самовільного залишення військової частини позивачем, а не його відмова від виконання бойового розпорядження командира.

Позивач зазначає, що 29.01.2023 він самостійно разом з іншими військовослужбовцями здав зброю та засоби захисту командиру командиру 3 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону 93, що перебуває у підпорядкуванні відповідача, - військової частини НОМЕР_1 .

Суд дійшов висновку, що проведення службового розслідування за фактом самовільного залишення позивачем 30.01.2023 розташування підрозділу під час виконання бойових завдань, дії відповідача щодо призупинення військової служби позивача та дії його контракту наказом № 580 від 03.08.2023 обумовлені саме вимогами п. 144-1 Положення № 1153/2008, узгоджуються з положеннями Порядку № 608 та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.08.2023 № 580 в частині, що стосується ОСОБА_1 (п. 11 наказу), поновлення старшого солдата ОСОБА_1 на посаді старшого стрільця 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 2 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 відсутні.

Щодо вимог позивача про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за весь час призупинення військової служби військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у повному обсязі суд дійшов такого висновку.

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова № 168, пунктом 1 якої (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 15 розділу XXXIV Порядку № 260 передбачено, що до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.01.2023 № 35 ОСОБА_1 визначено вважати таким, що 30.01.2023 самовільно залишив розташування підрозділу під час виконання бойових завдань в районі проведення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виключено з котлового забезпечення військової частини з 30.01.2023, виключено ОСОБА_1 з грошового та речового забезпечення військової частини з 30.01.2023.

Позивач цей наказ не оскаржує, він є чинним, а отже виплату грошового забезпечення у спірний період припинено також і на виконання вказаного наказу.

Оскільки припинення виплати грошового забезпечення здійснюється з дня призупинення військової служби (внесення відомостей до ЄРДР), дії відповідача щодо невиплати позивачу грошового забезпечення з 01.08.2023 (дня внесення відомостей до ЄРДР стосовно позивача) є правомірними. Відомості про ухвалення стосовно позивача виправдувального вироку, що набрав законної сили, або закриття стосовно позивача кримінального провадження відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, матеріали справи не містять, тому підстави для поновлення виплати грошового забезпечення позивачу за спірний період відсутні.

На підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 0.0.3430926509.1 від 22.01.2024.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Повний текст рішення складено 15.01.2026.

Суддя В.В. Рянська