Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №160/33984/23 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 рокуСправа № 160/33984/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 207-РС від 17.11.2023 про звільнення ОСОБА_1 у відставку за пунктом 3 підпунктом «а» частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2023 № 342 про звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 включити (поновити) молодшого сержанта ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 27.11.2023.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 207-РС від 17.11.2023 було видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2023 № 342 про звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 у відставку за пунктом 3 підпунктом «а» частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі). Позивач вважає оскаржувані накази протиправними, оскільки їх було видано під час перебування позивача на лікуванні. Відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника (уповноваженого ним органу) в період тимчасової непрацездатності.

Ухвалою суду від 01.01.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

09.01.2024 надійшло клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи.

06.02.2024 у порядку усунення недоліків до суду надійшла подана у встановлений судом строк заява позивача з доданими до неї документами, у тому числі клопотанням про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 207-РС від 17.11.2023.

Ухвалою від 09.02.2024 за клопотанням позивача поновлено строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

27.02.2024 надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач-1 просив відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, зазначив, що статтею 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» встановлено граничний вік перебування на військовій службі та умови, за яких військовослужбовці можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік. Максимально допустимий вік перебування на військовій службі – 65 років. На момент зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 – 11.03.2022 вік позивача становив 63 роки 04 місяці 12 днів. 01.09.2022 між позивачем та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб солдатського та сержантського складу строком на один рік, тобто до 01.09.2023. З 28.07.2023 до 03.11.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР. На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 10.10.2023 № 180-РС видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 11.10.2023 № 295 про звільнення позивача з 09.10.2023 від займаної посади та зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 . 03.11.2023 позивача було переведено на амбулаторне лікування. Позивав прибув до військової частини лише 10.11.2023, про поважність причин несвоєчасного прибуття не повідомив. За вказаним фактом було проведено службове розслідування та 25.11.2023 до Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону було направлено повідомлення про вчинення позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. На день виключення позивача зі списків особового складу військової частини наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 342 від 27.11.2023 вік позивача становив 65 років 01 місяць. Підстави для продовження контракту були відсутні.

26.08.2024 надійшов відзив військової частини НОМЕР_2 , у якому відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб солдатського та сержантського складу було укладено з позивачем 01.09.2022 строком на один рік. Позивач не повідомив військову частину про бажання продовжити контракт. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 17.11.2023 № 207-РС (по особовому складу) позивача було звільнено з військової служби у відставку за пунктом 3 підпунктом «а» частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХII (за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі), оскільки на день виключення останнього зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 його вік становив 65 років 01 місяць, що перевищує граничний вік перебування на військовій службі осіб з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу.

Відповідь на відзив та заперечення до суду не надійшли. Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_3 від 16.07.2015.

Згідно із записами у військовому квитку серії НОМЕР_4 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 11.03.2022 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.03.2022 № 16).

01.09.2022 між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_2 та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб солдатського та сержантського складу строком на один рік понад граничний вік.

У медичній характеристиці ОСОБА_1 , виданій 17.02.2024 ТВО начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 , зазначено про перебування позивача на стаціонарному лікуванні з 19.12.2022 до 28.12.2022, з 20.07.2023 до 28.07.2023, з 28.07.2023 до 03.11.2023.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 10.10.2023 № 180-РС відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 09.10.2023 із залишенням на всіх видах забезпечення та у списках військової частини НОМЕР_1 .

На підставі вказаного наказу 11.10.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (по стройовій частині) № 295, яким відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 з 09.10.2023.

10.11.2023 у військовій частині НОМЕР_1 було зареєстровано за вх. № 3539 рапорт ОСОБА_1 від 10.11.2023 про його прибуття зі стаціонарного лікування. До рапорту було додано виписку із медичної карти від 03.11.2023, видану КП «Криворізький протитуберкульозний диспансер» ДОР», яка містить інформацію про перебування ОСОБА_1 на лікуванні з 28.07.2023 до 03.11.2023 з оформленням листка непрацездатності на період лікування.

10.11.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (по стройовій частині) № 325, яким вважати таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків 10.11.2023 молодшого сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , зараховано його на продовольче забезпечення з 10.11.2023.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 17.11.2023 № 207-РС молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку за пунктом 3 підпунктом «а» частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за віком – уразі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) та припинено контракт.

На підставі вказаного наказу 27.11.2023 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ (по стройовій частині) № 342, яким молодшого сержанта ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , звільненого з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 17.11.2023 № 207-РС, направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), з 27.11.2023 припинено контракт, виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення, з продовольчого забезпечення – 28.11.2023.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі також Закон № 2232-ХІІ; у редакції на час виникнення спірних правовідносин) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до статті 3 цього Закону правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 7 частини першої статті 22 цього Закону передбачено, що граничний вік перебування на військовій службі встановлюється: для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб: рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу - до 60 років; вищого офіцерського складу - до 65 років.

Згідно з частиною другою статті 22 Закону № 2232-ХІІ військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній ними посаді, визнані військово-лікарською комісією придатними за станом здоров`я для проходження військової служби, на їх прохання можуть бути залишені на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, встановлений частиною першою цієї статті, на строк до 5 років у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-ХІІ під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан продовжувався і триває на час розгляду справи.

Частиною четвертою статті 23 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі:

для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах рядового складу, - на 3 роки;

для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах сержантського і старшинського складу, - на строк від 3 до 5 років;

для осіб офіцерського складу - на строк від 5 до 10 років.

Для осіб офіцерського складу, які мають право на пенсію за вислугу років, за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено на строк від 2 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Під час дії особливого періоду для військовослужбовців за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено на строк від 1 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Згідно з підпунктом «а» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на таких підставах під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (у редакції на час видання наказів командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 10.10.2023 № 180-РС та командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2023 № 295), зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі: якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.

Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.

Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).

Військовослужбовець, якого звільнено з посади, вважається таким, що перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника) військової частини, у списках якої він перебуває, з дня, що настає за днем звільнення, та до дня, з якого він приступив до виконання обов`язків за новою військовою посадою, на яку його призначено (до дня зарахування у розпорядження посадової особи, яка має право призначення на посаду).

Матеріальне та грошове забезпечення військовослужбовців, зарахованих у розпорядження відповідних командирів (начальників), здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 33-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України дія контракту про проходження військової служби з військовослужбовцями під час звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту продовжується:

до закінчення щорічної основної відпустки, час якої повністю або частково перевищує строк контракту;

на час перебування на стаціонарному лікуванні в медичному закладі чи у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, а також на час увільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку із захворюванням.

Дія контракту з військовослужбовцями під час звільнення продовжується наказом командира військової частини по стройовій частині.

Згідно з пунктом 35 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України під час дії особливого періоду контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби за рішенням командування військової частини у період: протягом строку проведення мобілізації та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації - на підставах, передбачених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 12.8 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, посадові особи відповідно до наданих їм прав зобов`язані звільнити з військової служби військовослужбовців, які досягли граничного віку перебування на військовій службі або які не виявили бажання укладати новий контракт.

Документи на звільнення військовослужбовців, які досягають граничного віку перебування на військовій службі або в яких закінчується строк Контракту про проходження військової служби, направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення, не пізніше ніж за два місяці до досягнення військовослужбовцем граничного віку перебування на військовій службі або закінчення строку Контракту про проходження військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до військової частини за місцем проходження військової служби у строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад, а також розрахунок військовослужбовців.

Командири військових частин зобов`язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення їх з військової служби.

У разі звільнення військовослужбовця зі служби у зв`язку із досягненням граничного віку перебування на військовій службі або закінченням строку Контракту про проходження військової служби невикористана ним щорічна відпустка за його бажанням може надаватися й тоді, коли час цієї відпустки повністю або частково перевищує строк Контракту про проходження військової служби. У цьому випадку наказом командира військової частини дія такого Контракту про проходження військової служби продовжується до закінчення відпустки. Дія Контракту про проходження військової служби продовжується також на час перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я чи у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), а також на час увільнення його від виконання службових обов`язків у зв`язку з призначенням амбулаторного лікування.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 досяг віку 65 років, тобто граничного віку перебування на військовій службі. У період з 28.07.2023 до 03.11.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я. У матеріалах справи відсутні відомості з доказами на їх підтвердження про те, що після 03.11.2023 і станом на дату видачі наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 207-РС від 17.11.2023 (про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та припинення контракту) та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2023 № 342 (про припинення контракту з 27.11.2023, виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення) позивач перебував на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я чи у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або був увільнений від виконання службових обов`язків у зв`язку з призначенням амбулаторного лікування. Отже, наявність на час видачі оскаржуваних наказів підстав для продовження дії контракту про проходження військової служби, укладеного з позивачем, не доведено. Тимчасова непрацездатність позивача у періоди з 04.11.2023 до 23.11.2023, з 24.11.2023 до 12.12.2023, протягом яких він не перебував на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я та не був увільнений від виконання службових обов`язків у зв`язку з призначенням амбулаторного лікування, не є обставиною, що перешкоджає звільненню з військової служби у зв`язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням наведених обставин та норм законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 207-РС від 17.11.2023 (по особовому складу) та наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2023 № 342 (по стройовій частині). Позовна вимога про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 вчинити певні дії, яка є похідною від вимог про визнання протиправними та скасування оскаржуваних наказів, у задоволенні яких судом відмовлено, також не підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, докази понесення ним інших судових витрат у справі відсутні. Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач-1: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Відповідач-2: Військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Повний текст рішення складено 15.01.2026.

Суддя В.В. Рянська