Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №215/7696/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 рокуСправа №215/7696/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про визнання протиправною бездіяльності,-

ВСТАНОВИВ:

16.09.2025 ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради (далі – відповідач), в якому просила:

- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг рад за результатом розгляду заяви від 26.12.2022 вх. 1449 створювати штучні перешкоди для задоволення потреби в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі особі з інвалідністю на підставі ст.ст. 3, 22, 48 Конституції України та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати задовольнити її потребу в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі особі з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.12.2022 звернулася до відповідача із заявою за вх.№1449, якою просила на підставі ст.3, 8, 22, 46, 48, 55, 144 Конституції України, Постанови КМУ від 06.10.2021 №1040 включити свого сина, ОСОБА_2 , до переліку осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю. У зв`язку з тим, що уповноважений орган протягом двох робочих днів після отримання поданої заяви не надіслав заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення та вважаючи, що відповідач порушив приписи постанов КМУ від 06.10.2021 №1040 та від 01.06.2020 №430, норми ЗУ «Про соціальні послуги» та ст. 3, 19, 21, 46, 92, 144 Конституції України, не надавши вмотивовану відмову причин ненадання направлення на перепідготовку з основ догляду на професійній основі особі з інвалідністю її сину без надання документа, що посвідчує місце реєстрації останнього, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18.09.2025 адміністративну справу передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

16.10.2025 на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали адміністративної справи №215/7696/25.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2025 року адміністративна справа №215/7696/25 передана на розгляд судді Сліпець Н.Є.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами з 17.11.2025.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

29.10.2025 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення їй строку звернення з позовом до суду та в задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності у повному обсязі, обґрунтовуючи наступним. Заява ОСОБА_1 від 26.12.2022 за вх. № 1449 розглянута відповідачем в межах повноважень. При розгляді заяви управління у своїй діяльності керувалося Конституцією України, законами України «Про звернення громадян», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про соціальні послуги» та постановами Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1040 «Деякі питання призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі» та від 01.06.2020 № 430 «Про затвердження Порядку підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності». В заяві позивач не зазначала про бажання бути присутньою при розгляді заяви, тому розгляд заяви проводився без її присутності. За результатами розгляду заяви від 26.12.2022 за вх. № 1449 позивачу була підготовлена письмова відповідь та направлена 10.01.2023 рекомендованим листом на поштову адресу позивача: АДРЕСА_1 . По суті звернення за заявою позивача від 26.12.2022 за вх. № 1449 представник відповідача зазначає, що при перевірці відомостей реєстру територіальної громади міста Кривого Рогу про зареєстроване місце проживання було встановлено, що по АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_2 знятий з реєстрації місця проживання 08.11.2013, за адресою АДРЕСА_1 , не зареєстрований. Так, ОСОБА_2 неодноразово були підготовлені письмові відповіді та направлені поштою за адресою: АДРЕСА_1 , в яких рекомендовано надати документ, що підтверджує реєстрацію місця проживання для можливості отримання направлення для проходження навчання або складання іспиту з подальшим включенням до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до положень ст. 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26.12.2022 ОСОБА_1 звернулась із письмовою заявою до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, в якій просила:

«1. включити ОСОБА_2 до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі особі з інвалідністю і одночасно дати направлення до організацій міста, які здійснюють навчання для надання соціальної послуги з догляду на професійній основі;

2. надати належно завірені три копії моєї цієї заяви від 26.12.22р з додатками, з вашими реєстраційними номерами, а не ксерокс їх;

3. частково загладити мої моральні страждання сумою у 2000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 2684 грн х 1000 = 2 684 000грн.;

4. вчасно надіслати письмове повідомлення ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 про мій вибір його для надання соціальних послуг з догляду на професійній основі особі з інвалідністю;

5. приготувати і винести на розгляд виконавчого комітету ТЕРНІВСЬКОЇ районної у м. Кривий Ріг ради проект рішення по цій заяві до правового порядку ст. 144 Конституції України;

6. надати 100 довідок для суду, що я є особа з інвалідністю першої групи і отримую засоби реабілітації згідно п. 3.18 положення про Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету ТЕРНІВСЬКОЇ районної у м. Кривий Ріг ради;

7. окремо надати ОСОБА_2 перелік організацій, які здійснюють навчання для надання соціальної послуги з догляду на професійній основі щоб він обрав заклад;

8. згідно п 3.10 положення про Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради надати одноразову матеріальну допомогу, як особі з інвалідністю першої групи;

8. надати ОСОБА_2 три довідки, що він надає соціальні послуги з догляду на не професійній основі особі з інвалідністю.»

Заяву було прийнято та присвоєно вхідний номер №1449.

На звернення ОСОБА_1 від 26.12.2022 за вх.№1449, Управління праці та соціального захисту населення виконкому Тернівської районної у місті ради надало відповідь від 29.12.2022 №5067, направлене засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 10.01.2023.

Також, з матеріалів позову вбачається, що ОСОБА_1 отримала вище вказану відповідь, оскільки акцентує увагу на порушенні відповідачем приписів постанов КМУ від 06.10.2021 №1040 та від 01.06.2020 №430, норми ЗУ «Про соціальні послуги» та ст. 3, 19, 21, 46, 92, 144 Конституції України, оскільки останній «не надав приписи Закону, який забороняє без надання документа, що засвідчує місце реєстрації надати направлення на перепідготовку з основ догляду на професійній основі особі з інвалідністю…»

Отже, суд зауважує, що позивач звернулася до суду з позовом про встановлення наявності компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг рад за результатом розгляду заяви позивача від 26.12.2022 за вх.№1449, у розумінні незгоди ОСОБА_1 з відмовою Управління праці та соціального захисту населення у наданні направлення для проходження навчання або складання іспиту з подальшим включенням до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі, її сину без надання документа, що посвідчує місце реєстрації останнього.

Вирішуючи спір по суті пред`явлених вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з преамбулою Закону України «Про звернення громадян» (далі - Закон №393) цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Частиною 1 ст. 1 Закону №393 передбачено право громадянина України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян»).

Визначення «заяви» (клопотання) міститься у ч. 3 ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» та означає, що звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ст. 4 цього Закону до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Статтею 7 Закону №393 передбачено заборону відмови в прийнятті та розгляді звернення.

Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до статті 16 Закону №393 скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Статтею 18 Закону №393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:

особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;

знайомитися з матеріалами перевірки;

подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;

бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;

користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;

висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;

вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до ст. 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» визначено термін розгляду звернень громадян.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє дійти висновку, що кожен громадянин в разі порушення його законних прав має право звернутися органів влади, їх посадових осіб із заявою (клопотанням), пропозицією чи скаргою, при цьому, таке право кореспондується із обов`язками органів влади здійснити розгляд таких звернень та повідомити про наслідки розгляду таких заяв (клопотань) з урахуванням їх функціональних обов`язків у порядку та з дотримання умов, визначених Законом України «Про звернення громадян».

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на заяву ОСОБА_1 від 26.12.2022 за вх.№1449 було надано письмову відповідь від 29.12.2022 №5067 та яку направлено позивачу засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» 10.01.2023. Також, про обізнаність позивача зі змістом відповіді від 29.12.2022 №5067 свідчить викладена у позовній заяві детальна незгода з її обґрунтуванням, що фактично підтверджує отримання ним вказаного документа.

Отже, порушень вимог Закону України «Про звернення громадян» щодо розгляду заяви від 26.12.2022 за вх.№1449, не вирішення питань, не надання на них відповіді та не повідомлення позивача про результат розгляду з боку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг рад, позивачем не заявлено та матеріалами справи не встановлено.

Натомість, позивач не погоджується з тим, що за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.12.2022 за вх.№1449, потреба в наданні соціальних послуг з догляду на професійній основі особі з інвалідністю не задоволена.

Постановою КМУ від 01.06.2020 № 430 «Про затвердження Порядку підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності» було затверджено Порядок підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності (далі - Порядок № 430).

Цей Порядок визначає процедуру підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду окремим категоріям громадян відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» без здійснення підприємницької діяльності.

У цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:

організації, які здійснюють навчання фізичних осіб, - республіканський Автономної Республіки Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські центри соціальних служб; громадські об`єднання, міжнародні неурядові організації, благодійні, релігійні організації, установи та організації, що мають досвід роботи з відповідними вразливими групами населення;

навчання фізичних осіб основ догляду - процес формування у фізичних осіб знань, умінь і навичок догляду за окремими категоріями громадян.

Навчання фізичних осіб основ догляду здійснюється відповідними організаціями за типовою програмою для подальшого надання соціальних послуг з догляду вдома особам, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, які є: громадянами похилого віку; особами з інвалідністю; невиліковно хворими, а також хворими, що потребують тривалого лікування, дітьми з інвалідністю; дітьми, яким не встановлено інвалідність, але які є хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет І типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги.

Типова програма навчання фізичних осіб основ догляду затверджується Мінсоцполітики і передбачає теоретичну, практичну підготовку та складення іспиту.

Організації, які планують здійснювати навчання фізичних осіб, звертаються до управління з питань соціального захисту населення із заявою в довільній формі про можливість здійснення навчання. Управління ведуть облік організацій, які здійснюють навчання фізичних осіб.

Фізичні особи звертаються за місцем проживання/перебування до управління з заявою в довільній формі про включення до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі (далі - перелік). Разом із заявою фізична особа, яка планує надавати послуги з догляду, повинна подати копії документа, що посвідчує особу, реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) та документа, що підтверджує реєстрацію місця проживання.

Управління приймає документи та надає фізичній особі перелік організацій, які здійснюють навчання фізичних осіб. Фізичні особи вибирають організацію з наданого переліку та отримують направлення на навчання.

Фізичні особи, які мають документ про медичну освіту, вважаються такими, що пройшли навчання і можуть надавати соціальні послуги з догляду. Такі особи додатково подають копію документа про медичну освіту.

Надавати послуги з догляду без проходження навчання, але склавши в організації, яка здійснює навчання фізичних осіб, іспит з основ догляду, може: непрацююча фізична особа, яка протягом не менше ніж три місяці до дня звернення із заявою постійно надавала соціальні послуги і якій призначалася щомісячна компенсація.

Після проходження навчання та/або складення іспиту в організації, яка здійснює навчання фізичних осіб, фізичні особи отримують довідку.

Після отримання довідки про проходження навчання/перенавчання фізичні особи протягом п`яти робочих днів надсилають копію такої довідки до управління для включення такої особи до переліку.

Управління веде облік фізичних осіб, які надають послуги з догляду та мають довідку про проходження навчання та/або складення іспиту, для подальшого залучення їх до гадання послуг з догляду.

Враховуючи вищезазначене, особа, яка бажає надавати соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі повинна особисто звернутися до управління із заявою в довільній формі про включення до переліку фізичних осіб, надавши копії документу, що посвідчує особу, реєстраційного номера облікової картки платника податків та документу, що підтверджує реєстрацію місця проживання.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 неодноразово звертався до управління з заявою в довільній формі про включення його до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі без здійснення підприємницької діяльності.

В заявах ОСОБА_2 зазначав адресу проживання: АДРЕСА_1 , а в паспорті зазначена реєстрація місця проживання: АДРЕСА_2 .

З 01 грудня 2021 року набрав чинності Закон України №1871-ІХ від 05.11.2021 «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон №1871), який встановив новий порядок реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб.

Зокрема, зазначеним законом відмінено проставлення штампу про реєстрацію місця проживання фізичної особи до документів.

Відповідно до розділу VI Закону №1871 для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: 1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; 2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; 3) витягу з реєстру територіальної громади.

У разі необхідності підтвердження відомостей про зареєстроване місце проживання органи державної влади, органи місцевого самоврядування з дня запровадження доступу до відомчої інформаційної системи зобов`язані здійснювати перевірку таких відомостей, що внесені до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки. Управління має можливість отримувати інформацію щодо місця реєстрації безпосередньо з інформаційної системи «Реєстр територіальної громади міста Кривого Рогу».

При перевірці відомостей реєстру територіальної громади міста Кривого Рогу про зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 було встановлено, що по АДРЕСА_2 , знятий з реєстрації місця проживання 08.11.2013, а за адресою АДРЕСА_1 , не зареєстрований, що підтверджеється відомостями Реєстру Криворізької міської територіальної громади від 13.06.2024 №7018, від 13.06.2024 №8641.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач підтверджує відсутність у її сина – ОСОБА_2 зареєстрованого місця проживання.

ОСОБА_2 управлінням неодноразово були підготовлені письмові відповіді та направлені поштою за адресою: АДРЕСА_1 , в яких рекомендовано надати документ, що підтверджує реєстрацію місця проживання для можливості отримання направлення для проходження навчання або складання іспиту з подальшим включенням до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2024 у справі № 215/5830/23.

Відповідно до статті 2 Закону №1871 реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

За приписами статті 3 Закону №1871 реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою 1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом; 2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; 3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

Згідно статті 5 Закону №1871 громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його.

Тобто, законодавством визначений певний порядок та умови реалізації своїх прав громадянами, та саме невиконання сином позивачки - ОСОБА_2 вимог законодавства щодо обов`язку реєстрації місця проживання заважає у створенні умов для реалізації його права, на порушення якого була подана позовна заява в цій справі.

Вирішення питання про реєстрацію місця проживання сприятиме дотриманню відповідного законодавства та дозволить сину позивачки ОСОБА_2 адресно, своєчасно та не порушуючи законодавства, яке регулює питання підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, отримати направлення для проходження навчання або складання іспиту з подальшим включенням до переліку фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду на професійній основі, а позивачці надасть можливість реалізувати право на отримання соціальних послуг.

Відтак, в ході розгляду справи не знайшли підтвердження обставини створення відповідачем перешкод у розгляді заяви позивачки про потребу в наданні соціальних послуг та прийнятті рішення за результатами її розгляду.

Щодо вимоги позивача про встановлення наявності компетенції, суд зазначає наступне.

Компетенцію органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Спори, визначені у п.3 частини першої ст.19 КАС України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб`єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб`єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства є розв`язання законодавчої колізії, а також, усунення наслідків дублювання повноважень.

При цьому, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 05.07.2019 у справі №802/833/17-а.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивач у даних правовідносинах не здійснює жодних управлінських функцій та не є суб`єктом владних повноважень у розумінні п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача про встановлення наявності компетенції суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не відповідають завданням Кодексу адміністративного судочинства України та адміністративному судочинству в цілому.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення наявності компетенції між ОСОБА_1 та Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору і відсутні докази понесених витрат відповідачем, у суду відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг рад (50083, Дніпропетровська обл. м. Кривий Ріг, вул. Ухтомського, 23, код ЄДРПОУ 03192359) про визнання протиправною бездіяльності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець