Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №140/16002/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/16002/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність щодо не виключення запису щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Єдиного реєстру боржників, який внесений в межах виконавчого провадження №56502820 та зобов`язати відповідача виключити відповідний запис.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебувала справа за №140/2575/19 за позовом ОСОБА_1 до Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк ГТУЮ у Волинській області про визнання протиправними та скасування постанов. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2019, яке набрало законної сили 27.11.2019, визнано протиправними та скасовано постанови головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Арсенюк О.В. про відкриття виконавчого провадження №57940656 від 20.12.2018 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60036,25 грн та про розшук майна боржника від 17.04.2019 ВП №57940656.

Позивач звертає увагу, що 30.05.2018 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Капітаном М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56502820, з примусового виконання постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Денисюка В.С. від 10.12.2015 у ВП №49538779 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60036,25 грн.

29.11.2018 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із відсутністю майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу. Однак, 19.12.2018 на виконання Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області повторно надійшла постанова головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Денисюка В.С. від 10.12.2015 у ВП №49538779 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60036,25 грн та Постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Арсенюк О.В. про відкриття виконавчого провадження від 20.12.2018, відкрито виконавче провадження №57940656 з примусового виконання постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Денисюка В.С. від 10.12.2015 у ВП №49538779 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60 036, 25 грн.

Позивач вважає, що при поверненні виконавчого документу стягувачу без виконання, правовідносини між учасниками виконавчого провадження, щодо примусового виконання виконавчого документу припиняються. Таким чином, правовідносини щодо виконання постанови №49539779 від 10.12.2015 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60036,25 грн були припинені 29.11.2018, а саме з дати винесення постанови про повернення такого виконавчого документу стягувачу без виконання.

З огляду на вказане, позивач вважає, що перебування запису у Єдиному державному реєстрі боржників в рамках ВП №56502820 є не виправданим та не є необхідним, адже виконавчий документ, за яким відкрито відповідне виконавче провадження 29.11.2018 було повернуто на підставі п.2.ч.1 Закону, а саме стягнення виконавчого збору згідно рішення суду від 05.09.2019 застосовано непровомірно. У даній правовій ситуації відмова у вилученні запису з реєстру боржників не врегульоване чинним законодавством у випадку повернення виконавчого листа стягувачу та подальшого визнання протиправним рішення про стягнення виконавчого збору. При цьому, наявність протягом тривалого часу нескасованих арештів на майно боржника, за умови відсутності виконавчих проваджень та майнових претензій з боку стягувача.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача із заявами щодо виключення запису у Єдиному державному реєстрі боржників, які залишились без виконання.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорією термінових адміністративних справ, передбачених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що 30.05.2018 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Капітаном М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56502820, з примусового виконання постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Денисюка В.С. від 10.12.2015 у ВП №49538779 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60036,25 грн. 29.11.2018 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Капітаном М.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із відсутністю майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

Крім того, зазначає, що вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру визначено частиною сьомою статті 9 Закону, відповідно до якої відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 цього Закону не передбачає виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру, а встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчим документам не відбулося.

Звертає увагу, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 було визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Арсенюк О.В. про відкриття виконавчого провадження №57940656 від 20.12.2018 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60 036,25 грн та про розшук майна боржника від 17.04.2019 ВП №57940656, але сам виконавчий документ №49538779 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60 036, 25 грн, який служив підставою внесення запису до Єдиного реєстру боржників за №56502820 судом скасовано не було та не визнано протиправною. А тому підстави для виключення запису щодо ОСОБА_1 (РНОКПІ НОМЕР_1 ) з Єдиного реєстру боржників, який внесений в межах виконавчого провадження №56502820 відсутні. Відтак просить суд відмовити в задоволенні позову.

Разом з тим, у заяві від 02.01.2026 відповідач зазначила, що ВП №56502820 з примусового виконання постанови №49539779, виданої 10.12.2015 Другим ВДВС Луцького МУЮ, головним державним виконавцем Денисюк В.С. повернуто (завершено) 29.11.2018, відтак запитувані копії матеріалів виконавчого провадження неможливо надати, оскільки згідно п.2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

У відповіді на відзив позивач заперечив доводи відповідача, викладені у відзиві з підстав, аналогічно тим, що викладені в позовній заяві.

Зокрема, щодо зазначення відповідачем про те, що: «сам виконавчий документ №49538779 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60 036,25 грн, який служив підставою внесення запису до Єдиного реєстру боржників за №56502820 судом скасовано не було та не визнано протиправною. А тому підстави для виключення запису щодо ОСОБА_1 (РНОКПІ НОМЕР_1 ) з Єдиного реєстру боржників, який внесений в межах ВП №56502820 відсутні», при цьому саме виконавче провадження №56502820, є знищеним 29.11.2018, представник позивача зауважує, що знищення ВП №56502820 29.11.2018, тобто ще до винесення рішення Волинським окружним адміністративним судом, яке знаходиться у матеріалах справи, котре датоване 05.09.2019, виключає можливість оскарження самого виконавчого документу, протиправність котрого була встановлена в судовому порядку. За позицією відповідача, позивач повинен бути назавжди в стані боржника за виконавчим документом, якого немає на виконанні, та протиправність винесення котрого, встановлено судом, що є порушенням основних принципів вільного володіння майном, його користування та розпорядження, а також має місце не виконання рішення суду, в частині встановлення факту протиправності стягнення виконавчого збору в сумі 60036,25 грн.

Також слід зауважити, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, системою відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників не виключаються. Можливість державного виконавця самостійно забезпечити виключення особи з Єдиного реєстру боржників визначена пунктом 23 розділу ІІІ Інструкції №512/5, що одночасно встановлює наявність певних обставин. Законом №1404-VIII не врегульований порядок виключення боржника з Єдиного реєстру боржників особи за обставин, які склались у цій справі. Виходячи зі змісту Положення №2432/5, мета ведення Єдиного реєстру боржників полягає саме в оприлюдненні інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Поряд з тим у ОСОБА_1 відсутні зобов`язання щодо виконання виконавчого документа, який повторно не пред`явлений до виконання, та не може бути пред`явлений апріорі. Подальше перебування позивача у статусі постійного боржника у зв`язку із наявністю у Єдиному реєстрі боржників відомостей, внесених при відкритті виконавчого провадження №56502820, при тому що стягувач не пред`являв виконавчий документ до виконання повторно і відсутні судові рішення про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, є невиправданим та непропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті. Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників, наслідки, передбачені частиною сьомою статті 9 Закону №1404- VIII, мають бути застосовані до позивача, оскільки він перестав бути боржником у розумінні цього Закону.

Виходячи з того, що метою ведення Єдиного реєстру боржників є оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна, у позивача є відсутньою заборгованість за виконавчими провадженнями та за виконавчим документом.

Просить позов задовольнити.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

На виконанні у Другому відділі ДВС Луцького міського управління юстиції перебувало виконавче провадження №49538779 з примусового виконання виконавчого листа №161/16196/14 виданого 16.12.2014 Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ “Райфайзен банк Аваль” заборгованості за кредитним договором №014/1107/74/30829 від 06.09.2006 в розмірі 596 708, 45 грн. та сплаченого судового збору в розмірі 3 654 грн.

03.12.2015 постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №49538779 та запропоновано боржнику виконати його в добровільному порядку в строк до семи днів з моменту винесення постанови.

10.12.2015 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Денисюк В.С. у ВП №49538779, у звязку із невиконанням в добровільному порядку виконавчого листа №161/16196/14 виданого 16.12.2014 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, винесено постанову про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60 036, 25 грн.

29.05.2018 постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Білової В.А. про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно заяви стягувача від 17.05.2018, виконавчий лист №161/16196/14 виданий 16.12.2014 Луцьким міськрайонним судом Волинської області, повернуто стягувачу. При цьому, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження виведені в окреме виконавче провадження.

30.05.2018 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Капітаном М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56502820, з примусового виконання постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Денисюка В.С. від 10.12.2015 у ВП №49538779 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60 036,25 грн.

29.11.2018 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Капітаном М.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із відсутністю майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

19.12.2018 на виконання Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, повторно надійшла постанова головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Денисюка В.С. від 10.12.2015 у ВП №49538779 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60 036,25 грн.

Постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Арсенюк О.В. про відкриття виконавчого провадження від 20.12.2018, відкрито виконавче провадження №57940656 з примусового виконання постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Денисюка В.С. від 10.12.2015 у ВП №49538779 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60 036, 25 грн.

17.04.2019 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Арсенюк О.В. винесено постанову про розшук майна боржника.

Вважаючи, що постанова про стягнення виконавчого збору винесена з порушенням ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий лист №161/16196/14 виданий 16.12.2014 Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/1107/74/30829 від 06.09.2006 в розмірі 596708,45 грн та сплачений судовий збір в розмірі 3654 грн, згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу було повернуто 19.05.2018, в той час як виконавче провадження про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 60036,25 грн відкрито лише 20.12.2018, тобто з пропуском тримісячного строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, та постанова про розшук майна боржника від 17.04.2019, винесена в межах вказаного виконавчого провадження №57940656 є протиправними, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2019 у справі №140/2575/19, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними та скасовано постанови головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Арсенюк О.В. про відкриття виконавчого провадження №57940656 від 20.12.2018 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60 036,25 грн та про розшук майна боржника від 17.04.2019 ВП №57940656

Разом з тим, в Єдиному державному реєстрі боржників в межах ВП №56502820 міститься інформація щодо ОСОБА_1 як боржника.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність щодо не виключення запису щодо ньогоз Єдиного реєстру боржників, який внесений в межах виконавчого провадження №56502820, звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин ).

У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 9 Закону №1404-VІІІ, Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

Нотаріуси, органи, що здійснюють реєстрацію майна, державні реєстратори речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, до яких з метою вчинення правочину щодо відчуження у будь-який спосіб майна звернувся боржник, внесений на день звернення до Єдиного реєстру боржників, у разі відсутності у них інформації про накладення арешту виконавцем на кошти або майно боржника зобов`язані відмовити у вчиненні реєстраційних дій та в день звернення боржника повідомити зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця про майно, щодо відчуження якого звернувся боржник.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов`язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, та направити відповідну постанову нотаріусу, органам, що здійснюють реєстрацію майна, не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Єдиний реєстр боржників містить такі відомості: 1) прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження боржника - фізичної особи або найменування, ідентифікаційний код юридичної особи у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника - юридичної особи; 2) найменування органу або прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка видала виконавчий документ; 3) найменування органу державної виконавчої служби або прізвище, ім`я, по батькові приватного виконавця, номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти виконавця; 4) номер виконавчого провадження; 5) категорія стягнення (аліменти, штраф тощо).

Частиною 7 статті 9 Закону №1404-VІІІ передбачено, що відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною четвертою статті 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У свою чергу, пунктами 1, 3, 11 частини 1 статті 37 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа (пункт 1); стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення (пункт 3); запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (пункт 11).

Механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження визначає Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 (далі Положення № 2432/5).

Відповідно до п.2 розділу І Положення №2432/5, Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Згідно до пунктів 1, 2, 6 Розділу XI Положення №2432/5 Єдиний реєстр боржників формується з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Система забезпечує обробку даних про боржника та вносить відомості про нього до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, крім боржників, визначених пунктом 4 цього розділу.

В Єдиному реєстрі боржників міститься інформація щодо боржників, відносно яких виконавчі провадження зареєстровані в Системі після впровадження Єдиного реєстру боржників та боржників за виконавчими провадженнями про стягнення періодичних платежів (аліментів) за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

Система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України Про виконавче провадження;

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів;

- про скасування заходів примусового виконання згідно з частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

В день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802, затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Наказом Міністерства юстиції №5223/5 від 23.11.2022 розділ III зазначеної Інструкції доповнено пунктом 23, згідно якого, за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників.

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо:

- при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі частини першої статті 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена);

- після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено;

- після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає);

- відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

До заяви про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників додається документ / копія документа, що підтверджує наявність обставин для винесення відповідної постанови.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи (щодо стану відповідного виконавчого документа; відомостей про орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, у якого перебував на виконанні виконавчий документ, тощо), Єдиного державного реєстру судових рішень (щодо наявності відповідного судового рішення).

Постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.

Заява боржника та додані до неї документи, а також документи за результатом розгляду такої заяви приєднуються до матеріалів виконавчого провадження, в межах якого виноситься постанова про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників.

У разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про виключення відомостей з Єдиного реєстру боржників, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, а також у випадку коли таке виконавче провадження перебувало на виконанні у приватного виконавця, діяльність якого припинена або яким змінено виконавчий округ, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Суд зазначає, що Законом №1404-VІІІ та Положенням №2432/5 визначені підстави, за яких відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 цього Закону або постанови, передбаченої частиною 4 статті 40 цього Закону.

Частиною 7 статті 9 Закону №1404-VІІІ (в редакції станом на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу) було передбачено, що про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Суд враховує, що 30.05.2018 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Капітаном М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №56502820, з примусового виконання постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Денисюка В.С. від 10.12.2015 у ВП №49538779 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60036,25 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що 29.11.2018 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Капітаном М.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №56502820 на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із відсутністю майна, на яке можна звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

Тобто, на момент винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу у виконавчих провадженнях підстави для одночасного вилучення відомостей про боржника ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників були відсутні.

В свою чергу, станом на момент звернення представника позивача до відповідача з заявою, в якій викладено прохання про вилучення записів з Єдиного реєстру боржників, вже було врегульовано питання вилучення записів з Єдиного реєстру боржників шляхом прийняття державним виконавцем відповідної постанови за наявності, зокрема, такої підстави, як: після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені частиною першою статті 39 Закону (крім випадків, коли виконавчий документ перебуває на примусовому виконанні), а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу (крім випадків, коли виконавчий документ повернуто приватним виконавцем, діяльність якого припинена), та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні (крім випадків, коли відповідно до статті 27 Закону виконавчий збір стягненню не підлягає).

На переконання суду, мета ведення Єдиного реєстру боржників полягає саме в оприлюдненні в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Як уже встановлено судом вище, 19.12.2018 на виконання Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, повторно надійшла постанова головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Денисюка В.С. від 10.12.2015 у ВП №49538779 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60036,25 грн та постановою головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Арсенюк О.В. про відкриття виконавчого провадження від 20.12.2018 відкрито виконавче провадження №57940656 з примусового виконання постанови головного державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Денисюка В.С. від 10.12.2015 у ВП №49538779 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60 036,25 грн.

Однак, суд вважає, що правовідносини щодо виконання постанови №49539779 від 10.12.2015 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60 036, 25 грн були припинені 29.11.2018, тобто з дня винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу без виконання.

Зокрема згідно статті 1 та статті 2 Закону №1404-VIII, державний виконавець при відкритті виконавчого провадження 20.12.2018 щодо стягненню виконавчого збору повинен був діяти виключно в порядок та спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження» чинного на день вчинення виконавчий дій, а саме 20.12.2018.

Згідно частини першої, другої статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції, що діяла на день відкриття виконавчого провадження 20.12.2018) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби і стягується з боржника до Державного бюджету України у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута стягувачу за виконавчим документом.

Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження, є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

А тому, розмір виконавчого збору, який підлягає стягненню державним виконавцем залежить від суми, яка була фактично стягнута державним виконавцем, а не від суми, яка підлягала примусовому стягненню, як було визначено положеннями Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-XIV (в редакції до 05.10.2016).

Таким чином, обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень, 3) наявність фактично стягнутої з боржника органами державної виконавчої служби суми боргу.

Суд зазначає, що при виконанні виконавчого листа №161/16196/14, виданого 16.12.2014 Луцьким міськрайонним судом Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райфайзен банк Аваль» заборгованості за кредитним договором №014/1107/74/30829 від 06.09.2006 в розмірі 596708,45 грн та сплаченого судового збору в розмірі 3654 грн, у виконавчому провадженні №49538779, коштів в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 органом державної виконавчої служби на користь ПАТ «Райфайзен банк Аваль» стягнуто не було, тим самим не дотримано умов, необхідних для стягнення виконавчого збору.

А відтак, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №57940656 від 20.12.2018 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60 036, 25 грн.

Крім того, суд враховує, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.09.2019, яке набрало законної сили 27.11.2019, визнано протиправними та скасовано постанови головного державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області Арсенюк О.В. про відкриття виконавчого провадження №57940656 від 20.12.2018 щодо стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 60036,25 грн та про розшук майна боржника від 17.04.2019 ВП №57940656

Однак, наразі позивач залишається у статусі боржника у ВП №56502820, що очевидно порушує його законні права та інтереси.

При цьому, суд враховує те, що в заяві від 02.01.2026 відповідач зазначила, що ВП №56502820 з примусового виконання постанови №49539779, виданої 10.12.2015 Другим ВДВС Луцького МУЮ, головним державним виконавцем Денисюк В.С. повернуто (завершено) 29.11.2018, та згідно п.2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

Поряд з тим, на думку суду, у позивача ОСОБА_1 відсутні зобов`язання щодо виконання виконавчого документа, який повторно не пред`явлений до виконання. Протилежного суду не надано.

Подальше перебування позивача у статусі постійного боржника у зв`язку із наявністю у Єдиному реєстрі боржників відомостей, внесених при відкритті виконавчого провадження №56502820, при тому що стягувач не пред`являв виконавчий документ до виконання повторно і відсутні судові рішення про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, є невиправданим та непропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті.

Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників, наслідки, передбачені частиною сьомою статті 9 Закону №1404- VIII, мають бути застосовані до позивача, оскільки він перестав бути боржником у розумінні цього Закон

Вказані обставини відповідач не врахував та будь-яких дій, направлених на вирішення питання щодо прийняття рішення про виключення з Єдиного реєстру боржників запису не вчинив, чим допустив протиправну бездіяльність.

Також суд враховує, що стягувач не може пред`явити на даний момент виконавчий документ до виконання, внаслідок пропуску строку пред`явлення, передбаченого статтею 12 Закону №1404 і це створює для позивача статус постійного боржника: стягувач не може пред`явити документ до виконання, а відомості щодо нього не можуть бути вилучені із ЄРБ.

Відповідач під час розгляду даного спору не спростував наведеного, та не подав суду докази, що наразі відповідна інформація про позивача відсутня у Реєстрі.

Суд вважає, що наявність інформації щодо позивача в Єдиному реєстрі боржників, при відсутності положень законодавства про можливість його виключення у зв`язку із поверненням виконавчого листа без виконання та не пред`явлення стягувачем протягом встановленого строку повторно виконавчий лист до примусового виконання, не є пропорційним заявленій в законодавстві легітимній меті, тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.

Крім того, суд зазначає, що згідно статті 2 Закону №1404 виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Водночас, збереження запису про позивача в Єдиному реєстрі боржників реально обмежує його права та інтереси, зокрема, на розпорядження своїм майном та суперечить засадам виконавчого провадження, визначеним статтею 2 Закону № 1404.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній наголошує, що стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» 23.01.2014.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за правовою позицією Суду, є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:- втручання держави у право особи повинне мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними; - якщо можливість втручання у право особи передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання; - втручання у право особи, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції лише в тому випадку, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її права.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Конвенція в ст. 1 Першого протоколу, практично в єдиному приписі, що стосується майна, об`єднує всі права фізичної або юридичної особи, які містять у собі майнову цінність. На відміну від традиційного розуміння інституту права власності, характерного для України, як і в цілому для держав континентальної системи права, Європейський суд з прав людини тлумачить поняття «майно» набагато ширше й у контексті ст. 1 Першого протоколу під «майном» розуміє не тільки «наявне майно», але й цілу низку інтересів економічного характеру (активи).

Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Таким чином, виходячи з принципу юридичної визначеності як складової частини поняття верховенства права, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає, що права позивача не повинні обмежуватись через наявність відомостей про нього в Єдиному реєстрі боржників.

Аналіз норм ст. 2, 5 КАС України, свідчать про те, що повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені.

Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Оскільки правових підстав передбачених Законом № 1404 та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, якими б було зобов`язано держаного виконавця виключити позивача ЄРБ в разі звершення виконавчого провадження на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №1404 немає, однак, відсутність на даний момент відкритих виконавчих проваджень щодо спірного питання, суд приходить до висновку про наявність правових підставі для визнання бездіяльності відповідача щодо не виключення запису щодо ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, який внесений в межах виконавчого провадження №56502820

Проте, у зв`язку з неможливістю стягувача повторно пред`явити виконавчий документ до виконання, враховуючи строки такого пред`явлення та порушення прав позивача щодо неможливості розпорядження своїм майном, суд вважає, що для повного захисту прав позивача, наявні підстави для зобов`язання відповідача виключити відомості щодо позивача з Єдиного реєстру боржників по вказаних виконавчих провадженнях.

Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до положень ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 969,00 грн, що підтверджується квитанцією від 15.12.2025.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд», що передбачає застосування коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8), що підлягав сплаті за подання цього позову. Решту судового збору може бути повернуто позивачу за окремо поданим ним клопотанням на підставі статті 7 Закону №3674-VI.

Керуючись статтями 2, 72-77, 229, 243-246, 271, 272, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43006, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 27а) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не виключення запису щодо ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №56502820 з Єдиного реєстру боржників.

Зобов`язати Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції виключити з Єдиного реєстру боржників відомості щодо ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження №56502820.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень) 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його складення.

Суддя О.А. Лозовський