Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №120/8364/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 січня 2026 р. Справа № 120/8364/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до: Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 )

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн пропорційно часу (періодам) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період з 21.12.2023 по 13.05.2024;

- зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000,00 грн пропорційно часу (періодам) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я за період з 21.12.2023 по 13.05.2024.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на військовій службі за мобілізацією, з 06.10.2022 по 16.10.2024 проходив службу у відповідача Так, 21.12.2023 під час проходження військової служби позивач отримав тяжке поранення -перелом малогомілкової кістки з ускладненнями, що підтверджено численними висновками військово-лікарських комісій, у зв`язку з чим і перебував на лікуванні в період з 21.12.2023 по 13.05.2024. Позивач наголошує, що відповідно до п. 11 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, затвердженого наказом МОУ №260, та Постанови КМУ №168, особам, які отримали тяжке поранення внаслідок виконання службових обов`язків і перебувають на лікуванні, виплачується додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн. Незважаючи на це, наказ про виплату виданий не був, а листом від 01.05.2025 командування військової частини відмовило в задоволенні вимог позивача щодо такої виплати. Не погоджуючись з наведеним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 23.06.2025 дану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків останньої шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення із наданням належних та допустимих доказів поважності причин його пропуску.

На виконання вимог вищевказаної ухвали, до суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення.

Ухвалою суду від 07.07.2025 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.10.2025 за вх.№67629/25 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію, відповідач зазначає, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а також нормативно-правових актів МВС та Адміністрації ДПСУ, виключно на підставі відповідних наказів командирів та за наявності визначених законом умов. Відповідач наголошує, що право на виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні виникає лише у разі поранення (контузії, травми, каліцтва), причинний зв`язок якого встановлений військово-лікарською комісією саме як такий, що пов`язаний із захистом Батьківщини, та за умови перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні або у відпустці для лікування після тяжкого поранення. Разом з тим, відповідач вказує, що відповідно до наданих позивачем медичних документів та довідок військово-лікарських комісій, причинний зв`язок встановлено як «травма (поранення), пов`язана з проходженням військової служби», що за своїм правовим значенням не є тотожним формулюванню «поранення, пов`язане із захистом Батьківщини», яке є обов`язковою умовою для виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі. Відповідач також зазначає, що відсутні докази наявності висновку ВЛК, яким би підтверджувалося отримання позивачем поранення саме під час захисту Батьківщини, а отже, у військової частини були відсутні правові підстави для включення позивача до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн за період перебування на лікуванні. З огляду на викладене, відповідач вважає, що нарахування та виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі позивачеві не передбачені чинним законодавством, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач просить визнати поважними причини пропуску строку подання відзиву та прийняти такий до розгляду.

Щодо означеного питання, то суд враховує, що в Україні діє воєнний стан і відповідач виконує першочергові завдання для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Верховним Судом у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 акцентовано на тому, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України.

У постанові № 500/787/19 від 30.01.2020 Верховний Суд вказав на те, що згідно з практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав не приймати до уваги поданий відповідачем відзив на позовну заяву, оскільки пріоритетним є вирішення справи на засадах змагальності та з`ясування всіх обставин справи, а не дотримання надмірного формалізму.

Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.

Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на військовій службі за мобілізацією та в період з 06.10.2022 по 16.10.2024 проходив службу у відповідача.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 06.10.2023 №638-ОС позивача направлено у службове відрядження до військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_3 , з 06.10.2023 з метою виконання спеціальних завдань в зоні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

21.12.2023 позивач отримав травму – закритий перелом внутрішньої кісточки без зміщення уламків, нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків, розриву дистального синдесмозу правої гомілки у вигляді переломів.

Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №531-вв від 21.12.2023 позивач вибув для лікування до Польового хірургічного госпіталю н. п. Борова, Харківської області, з 21.12.2023.

Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №533-вв від 25.12.2023 позивач вибув для лікування до Окружної лікарні інтенсивного лікування №4 м. Харків, з Польового хірургічного госпіталю н. п. Борова, Харківської області, з 21 грудня 2023 року, який перебуває у службовому відрядженні.

Відповідно до довідки позаштатної тимчасово діючої військово-лікарської комісії КНП «Міська клінічна лікарня швидкої допомоги та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мешанінова» ХМР від 26.12.2023 №379 проведено медичний огляд позивача. Діагноз та постанова ВЛК: «Стан після закритого перелому н/3 правої малогомілкової кістки та внутрішньої кісточки (21.12.2023). У вигляді консолідуючих переломів правої малогомілкової кістки та внутрішньої кісточки, тимчасової втрати функції правої нижньої кінцівки. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.07.2007 №370 травма кваліфікується як важка. Поранення, ТАК, пов?язане з проходженням військової служби. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб потребує відпустки за станом здоров`я для подальшого лікування терміном 30 календарних днів».

Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №534-вв від 26.12.2023 позивачеві надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою, тривалістю 30 календарних днів, починаючи з 27.12.2023.

Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №37-вв від 29.01.2024 позивач з 26.01.2024 вибув для лікування до Медичного пункту служби охорони здоров`я.

Відповідно до довідки постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії ВМКЦ м. Одеси Державної прикордонної служби України №81 від 30.01.2024 щодо позивача проведено медичний огляд. Діагноз та постанова ВЛК: «Стан після травми (21.12.2023) закритого перелому внутрішньої кісточки без зміщення уламків, нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщення уламків, розриву дистального міжребцевого синдесмозу правої гомілки вигляді переломів, що консолідуються, з тимчасовим порушенням функцій опори та ходи. Травма, ТАК, пов?язана з проходженням військової служби (акти про обставини травми відсутні). На підставі п. 3, гл. 11 Розділу III, ст. 81 графи II додатку 5 Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України: потребує лікування у ВМКЦ ДПСУ м. Одеса орієнтовним строком 14 календарних днів».

Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №45-вв від 01.02.2024 позивач з 30.01.2024 вибув для лікування до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до довідки постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії ВМКЦ м. Одеси Державної прикордонної служби України від 14.02.2024, позивачеві проведено медичний огляд. Діагноз та постанова ВЛК: «Стан після травми (21.12.2023) закритих переломів внутрішньої щиколотки та заднього краю великогомілкової кістки без зміщення уламків, нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків правої нижньої кінцівки, розриву міжгомілкового синдесмозу з підвивихом стопи, іммобілізації (21.12.2023) гіпсовою пов?язкою правої гомілки та стопи, операції (06.02.2024) відкритої репозиції усунення вивиху стопи, МОС малогомілкової кістки пластиною на гвинтах, фіксації міжгомілкового синдесмозу малеолярним гвинтом з приводу неконсолідованого перелому нижньої третини малогомілкової кістки та підвивиху стопи у вигляд тимчасового порушення функцій опори та ходи. Травма, ТАК, пов?язана з проходженням військової служби (акти про обставини травми відсутні). На підставі ст. 81 графи ІІ додатку 5 до Положення про проходження медично огляду у Державній прикордонній службі України, затвердженого наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.05.2009 №333, потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів».

Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №67-вв від 16.02.2024 позивачеві з 15.02.2024 надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою, тривалістю 30 календарних днів.

Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №115-вв від 15.03.2024 позивач з 15.03.2024 вибув для лікування до Медичного пункту служби охорони здоров`я.

Відповідно до довідки постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії ВМКЦ м. Одеси Державної прикордонної служби України №294 від 19.03.2024 проведено медичний огляд позивача. Діагноз та постанова ВЛК: «Стан після травми (21.12.2023) закритого перелому внутрішньої кісточки без зміщення уламків, нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків правої нижньої кінцівки, розриву міжгомілкового синдесмозу підвивихом стопи, іммобілізації (21.12.2023) гіпсовою пов?язкою правої гомілки та стопи, операції (06.02.2024) відкритої репозиції, усунення вивиху стопи, МОС малогомілкової кістки пластиною на гвинтах, фіксації міжгомілкового синдесмозу малеолярним гвинтом з приводу неконсолідованого перелому нижньої третини малогомілкової кістки та підвивиху стопи у вигляді переломів, що консолідуються, з наявністю металоконструкції, зміцнілого післяопераційного рубця шкіри та тимчасового порушення функцій опори та ходи. Травма, ТАК, пов?язана з проходженням військової служби (акти про обставини травми відсутні). На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби: потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів».

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №123-вв від 21.03.2024 позивачеві з 20.03.2024 надано відпустку для лікування у зв`язку з хворобою, тривалістю 30 календарних днів.

Відповідно до довідки постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії ВМКЦ м. Одеси Державної прикордонної служби України №459 від 18.04.2024 проведено медичний огляд позивача. Діагноз та постанова ВЛК: «Стан після травми (21.12.2023) закритого перелому внутрішньої кісточки без зміщення уламків, нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків правої нижньої кінцівки, розриву міжгомілкового синдесмозу з підвивихом стопи, іммобілізації (21.12.2023) гіпсовою пов?язкою правої гомілки та стопи, операції (06.02.2024) відкритої репозиції, усунення вивиху стопи, МОС малогомілкової кістки пластиною на гвинтах, фіксації міжгомілкового синдесмозу малеолярним гвинтом з приводу неконсолідованого перелому нижньої третини малогомілкової кістки та підвивиху стопи у вигляді переломів, що консолідуються, з наявністю металоконструкції, нестійкої комбінованої контрактури правого гомілково-стопного суглоба, зміцнілого післяопераційного рубця шкіри та тимчасового порушення функцій опори та ходи. Травма, ТАК, пов?язана з проходженням військової служби (акти про обставини травми відсутні) На підставі пп. 6, п. 4, гл. 12, пп. 3, п 3, гл. 11, Розділу ІІ, статті 81_ графи _II_ Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо застосування статей, що визначають ступінь придатності до військової служби: потребує реабілітаційного лікування в КС «Аркадія» (м. Одеса) орієнтовним строком 21 календарний день».

Згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №177-вв від 20.04.2024 позивач з 18.04.2024 вибув на лікування.

Відповідно до довідки постійно діючої гарнізонної військово-лікарської комісії ВМКЦ м. Одеси Державної прикордонної служби України №567 від 14.05.2024 щодо позивача проведено медичний огляд. Діагноз та постанова ВЛК: «Залишкові явища перенесеної травми (21.12.2023): закритого перелому внутрішньої кісточки без зміщення уламків, нижньої третини малогомілкової кістки зі зміщенням уламків правої нижньої кінцівки, розриву міжгомілкового синдесмозу з підвивихом стопи, іммобілізації (21.12.2023) гіпсовою пов?язкою правої гомілки та стопи, операції (06.02.2024): відкритої репозиції, усунення вивиху стопи, МОС малогомілкової кістки пластиною на гвинтах, фіксації міжгомілкового синдесмозу малеолярним гвинтом з приводу неконсолідованого перелому нижньої третини малогомілкової кістки та підвивиху стопи у вигляді: консолідованих переломів з незначним порушенням функцій. Травма, ТАК, пов?язана з проходженням військової служби. Придатний до військовий служби».

Таким чином, позивач перебував на лікуванні травми, пов`язаної з проходженням військової служби, та у відпустках за станом здоров`я безперервно в період з 21.12.2023 по 14.05.2024.

За періоди перебування на лікуванні та у відпустці відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачеві додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд керується такими мотивами.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Ст. 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абз. 1 і 2 ч. 4 ст. 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану); допомоги).

У п. 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

У пункті 11 Постанови №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (п. 12 Постанови №168).

Також пункт 12 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку № 260 Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану. Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. З наведеного слідує, що умовами виплати додаткової винагороди законодавець визначив пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

Виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, з вересня 2023 року здійснюються у відповідності до Особливостей виплати на період воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2023 року №726 "Деякі питання виплати військовослужбовцям Державної прикордонної служби України винагород, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.09.2023 за № 1543/40599 (далі - Наказ № 726).

За правилами пп. 1 п. 13 Наказу №726 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються військовослужбовці, зазначені в пункті 2 цих Особливостей, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, - з дня отримання такого поранення та за час стаціонарного лікування, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (у тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або за час такої відпустки.

Відповідно до пп. 5 п. 15 Наказу №726 винагороди, визначені пунктом 2 цих Особливостей, не виплачуються військовослужбовцям, зазначеним у пунктах 2-6 цих Особливостей, які перебувають у відпустках (крім тих, що надаються для лікування після поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії), - за час перебування у відпустках.

Як убачається з матеріалів справи, позивач після отримання 21.12.2023 травми неодноразово проходив медичні огляди військово-лікарськими комісіями, за результатами яких приймались постанови щодо причинного зв`язку отриманого ним ушкодження.

При цьому у всіх наданих суду довідках військово-лікарських комісій причинний зв`язок травми позивача визначено як «пов`язана з виконанням обов`язків військової служби».

Водночас матеріали справи не містять жодного висновку військово-лікарської комісії, яким би було встановлено причинний зв`язок травми позивача у формулюванні «Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини», що прямо передбачене Положенням про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України як окрема, самостійна правова категорія.

Суд звертає увагу, що відповідно до зазначеного Положення формулювання «пов`язане з виконанням обов`язків військової служби» та «пов`язане із захистом Батьківщини» не є тотожними, мають різний зміст і застосовуються за різних фактичних обставин отримання поранення або травми.

Так, травма, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, охоплює широкий спектр випадків, пов`язаних із проходженням служби загалом, однак не обов`язково свідчить про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або заходах із захисту Батьківщини. Натомість поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, у розумінні вимог Постанови Кабінету Міністрів України №168 та Наказу МВС України №726, передбачає встановлення факту отримання ушкодження саме внаслідок безпосередньої участі у бойових діях або виконання завдань із відсічі та стримування збройної агресії, що має бути підтверджено відповідним висновком військово-лікарської комісії у визначеному законодавством формулюванні.

З огляду на це, за відсутності в матеріалах справи належного та допустимого доказу у вигляді постанови ВЛК із формулюванням про пов`язаність травми із захистом Батьківщини, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах не виконано одну з обов`язкових умов, з якою закон пов`язує право на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень.

При цьому варто наголосити, що чинне законодавство не наділяє суд повноваженнями самостійно встановлювати або змінювати причинний зв`язок між отриманою травмою та обставинами її отримання, а також переоцінювати висновки військово-лікарських комісій, оскільки такі питання віднесені до виключної компетенції ВЛК як спеціально уповноваженого органу.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у спірний період у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, а відтак оскаржувані дії не можуть бути визнані протиправними.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 139, 242, 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 15.01.2026 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна