Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №120/13380/24 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

14 січня 2026 р. Справа № 120/13380/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справ за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представниця позивача зазначила, що 10 вересня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 146 на її довірителя ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за порушення військової дисципліни. Підставою застосування такого стягнення у наказі зазначено рапорт підполковника ОСОБА_2 від 07 вересня 2024 року № 1918.

Представниця позивача зазначає, що службове розслідування перед накладенням дисциплінарного стягнення не проводилось, а зі змісту оспорюваного наказу слідує, що в його констатуючій частині не зазначено, в чому саме полягали неправомірні дії позивача, не вказано про зв`язок правопорушення з виконавчою дисципліною, не конкретизовано вину та/або ступінь вини позивача, не з`ясовано причинний зв`язок між неправомірними діями позивача та подією, яка стала наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відтак, на думку представниці позивача, слід визнати протиправним та скасувати пункт 1.3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 146 від 10 вересня 2024 року "Про притягнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани, зобов`язати відповідача анулювати в службовій картці позивача запис про його притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення дисциплінарного стягнення на підставі наказу № 146 від 10 вересня 2024 року "Про притягнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності", а також зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячну премію за вересень 2024 року в повному обсязі.

Ухвалою від 11 жовтня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у військової частини НОМЕР_1 докази порушення ОСОБА_1 виконавчої дисципліни, що мали місце 04 вересня 2024 року, та які слугували підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

21 жовтня 2024 року представницею позивача подано до суду додаткові докази у справі.

06 листопада 2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що дисциплінарне стягнення у виді догани було накладене на позивача з дотриманням приписів Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, який передбачає, що рішення про вид стягнення приймається уповноваженою особою залежно від обставин проступку. Статут не встановлює чіткої послідовності або обов`язкової черговості стягнень, надаючи уповноваженій особі дискреційні повноваження у цьому питанні.

Командир військової частини НОМЕР_1 при виданні наказу № 146 від 10 вересня 2024 року діяв законно, у межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства.

При цьому вимога про виплату премії за вересень 2024 року є похідною від основної позовної вимоги про скасування наказу, а оскільки підстави для задоволення основної вимоги відсутні, тому похідна вимога також не підлягає задоволенню.

11 листопада 2024 року представницею позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій додатково наведені аргументи щодо задоволення позову.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника розвідки-начальника відділення розвідки штабу.

10 вересня 2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 146 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення військової дисципліни. У наказі зазначено, що підставою для застосування такого стягнення слугував рапорт підполковника ОСОБА_2 від 07 вересня 2024 року № 1918.

Наказ містить посилання на статті 45, 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

При цьому зі змісту рапорту ОСОБА_2 , який став підставою для видання спірного наказу, слідує, що такий не містить жодної конкретної інформації про суть допущеного позивачем порушення і в ньому лише висловлено прохання до командира військової частини НОМЕР_1 про накладення зокрема на майора ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у зв`язку з виявленим фактом порушення виконавчої дисципліни 04 вересня 2024 року.

Оспорюваним наказом також передбачено, що у зв`язку з притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності до службової картки військовослужбовця слід внести відповідну інформацію.

Окрім того, відповідач не заперечив факту невиплати позивачеві премії за вересень 2024 року у зв`язку з притягненням його до дисциплінарної відповідальності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" № 551-XIV від 24 березня 1999 року, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі – Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Згідно з вимогами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна – це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту заступники Міністра оборони України, командувачі видів Збройних Сил України користуються щодо підлеглих військовослужбовців дисциплінарною владою командувача військ оперативного командування, а керівники структурних підрозділів Міністерства оборони України і Генерального штабу Збройних Сил України – дисциплінарною владою командира корпусу.

Статтею 45 Дисциплінарного статуту передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності – накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 69 Дисциплінарного статуту на вищих офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження у посаді.

Згідно із статтею 72 Дисциплінарного статуту командир корпусу, крім прав, якими наділено командира бригади, дивізії, має право щодо вищих офіцерів робити зауваження, оголошувати догану, сувору догану.

За нормами статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) – також сержантові (старшині).

Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі – Статут внутрішньої служби), який встановлює загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Відповідно до статті 9 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

За приписами статті 11 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статей 26, 27 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Статтею 30 Статуту внутрішньої служби встановлено, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання.

Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення (стаття 35 Статуту внутрішньої служби).

Відповідно до статті 36 Статуту внутрішньої служби командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

За правилами статті 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.

Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.

Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Таким чином, аналіз наведених приписів свідчить про те, що наказ командира має бути доведений до відома військовослужбовця у зрозумілій формі, а військовослужбовець, у свою чергу, зобов`язаний виконати такий (правомірний) наказ.

Наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 07 квітня 2017 року № 124 затверджено Інструкцію з діловодства у Збройних Силах України.

Ця Інструкція встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами у військових частинах (установах) Збройних Сил України, штабах угрупувань військ, (далі військові частини, установи), включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік, зберігання і контроль за виконанням.

Відповідно до пунктів 2.9.1.8, 2.9.1.9 Інструкції текст наказу складається із констатуючої частини та розпорядчої частини. Констатуюча частина має бути короткою. У ній має бути зазначено підставу, обґрунтування та мету видання наказу.

У констатуючій частині наказу про притягнення до дисциплінарної (матеріальної) відповідальності необхідно зазначити конкретних посадових осіб з повним найменуванням їх штатних посад та військових звань, які винні в тому чи іншому порушенні, а також ступінь їх вини.

У розпорядчій частині наказу (директиви, розпорядження): викладаються вимоги, розпорядження, вказівки конкретним підрозділам та посадовим особам.

Окремо визначається форма оприлюднення наказу (директиви, розпорядження) або порядок його доведення (розсилки) (абзаци 1, 5 пункту 2.9.1.10 Інструкції).

Так, в ході судового розгляду суд встановив, що оскаржуваний наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 146 від 10 вересня 2024 року не відповідає наведеним вище приписам, зокрема, у його констатуючій частині не зазначено, у чому саме полягають неправомірні дії позивача, що стали підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення; не вказано про зв`язок допущеного правопорушення із невиконанням чи неналежним виконання позивачем обов`язків військової служби (якщо це мало місце) чи щодо недотримання ним дисципліни та форми прояву такої неправомірної поведінки; не конкретизовано вини позивача у вчиненому дисциплінарному проступку та причинного зв`язку між неправомірними діями позивача та подією, яка стала наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Водночас розпорядча частина наказу зводиться виключно до цитування зазначених вище положень Дисциплінарного статуту, без наведення обставин, на яких ґрунтуються такі висновки, а також без конкретизації допущених позивачем порушень.

Відтак, суд констатує, що спірний наказ не відповідає проаналізованим раніше положенням Інструкції та критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що закріплені положеннями частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Примітно, що наведені істотні недоліки наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності не були вмотивовано поясненні відповідачем під час розгляду справи, а відзив на позовну заяву та додані до нього документи (докази) не доводять факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, у тому числі його об`єктивної сторони (фактичного прояву) та наявність підстав для накладення дисциплінарного стягнення.

Суд зазначає, що рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності може бути прийняте лише за умови забезпечення йому усіх відповідних прав і тільки у тому випадку, якщо його вина у вчиненні дисциплінарного проступку (правопорушення) буде встановлена уповноваженою особою (особами) з дотриманням визначеного законодавством порядку, який передбачає надання військовослужбовцю можливості реалізувати вищезазначені права.

Це важливо не лише в цілях забезпечення особі гарантованих їй законом прав, але й з точки зору неухильного дотримання презумпції невинуватості.

В цьому зв`язку суд враховує практику Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) як джерело права, зокрема рішення від 10 лютого 1995 року у справі "Аллене де Рібермон проти Франції", в якому ЄСПЛ підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Утім, як встановлено судом, службове розслідування у даному випадку не проводилося, тоді як відповідач, у свою чергу, не надав належних й допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку.

У справі "Рисовський проти України", № 29979/04, рішення від 20 жовтня 2011 року (пункти 70, 71), ЄСПЛ наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", зазначивши при цьому, що він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див. зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Натомість, оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначеним критеріям правомірності не відповідає.

За результатами розгляду справи суд доходить висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відбулося не відповідно до закону та з порушенням установленої процедури.

При цьому рапорт підполковника ОСОБА_2 від 07 вересня 2024 року, зважаючи на його загальний характер, не може бути самостійною та достатньою підставою для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а для перевірки питання про наявність або відсутність у діяннях майора ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку необхідним було проведення службового розслідування.

Відтак, наказ командира військової частини НОМЕР_1 від № 146 від 10 вересня 2024 року "Про притягнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та оголошення йому дисциплінарного стягнення у вигляді догани визнається судом протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07 травня 2020 року у справі № 815/3383/17 (про обов`язковість отримання пояснень (скарг, пропозицій) в особи, стосовно якого проводиться службове розслідування), у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 813/1953/17 та у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 120/915/19-а (в наказі про результати службового розслідування повинно бути зазначено, які саме дії (бездіяльність) військовослужбовця стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності) та у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 825/1000/18 (обставини вчиненого правопорушення повинні бути підтверджені належними доказами).

Відповідно до статті 106 Дисциплінарного статуту усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).

Відтак вимога про анулювання в службовій картці позивача запису про його притягнення до дисциплінарної відповідальності та оголошення дисциплінарного стягнення розцінюються судом як похідні від вимоги про скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, а тому також підлягають задоволенню задля повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, порушених відповідачем у спірних правовідносинах.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу премію за вересень 2024 року, то суд зазначає таке.

Виплата премії військовослужбовцям є складовою грошового забезпечення та здійснюється відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (далі – Наказ № 260).

Відповідно до пункту 1 розділу XVI Наказу № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Абзацом 2 пункту 4 розділу XVI Наказу № 260 передбачено, що при порушенні військової дисципліни військовослужбовцями під час виконання ними службових обов`язків, незадовільному виконанні службових обов`язків, виплата щомісячної премії здійснюється в таких розмірах у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення "сувора догана", оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), або у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов`язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму від чотирьох до семи прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності, – 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.

З аналізу наведених правових норм слідує, що позбавлення військовослужбовців премій/додаткових винагород ставиться у залежність від скоєння ними дисциплінарних правопорушень та/або накладення дисциплінарних стягнень.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує, що за вересень 2024 року позивачу не було нараховано та виплачено премію у повному обсязі у зв`язку з винесенням спірного наказу.

Відтак, оскільки позбавлення позивача премії за вказаний період є прямим наслідком притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а тому з огляду на визнання такого наказу протиправним та його скасування позивач має право на отримання невиплаченої йому за вересень 2024 року премії у повному розмірі.

Отже, в цій частині адміністративний позов також слід задовольнити.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані представницею позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративного-господарської діяльності) від 10 вересня 2024 року № 146 "Про притягнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності" в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді догани.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 анулювати в службовій картці майора ОСОБА_1 запис про притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративного-господарської діяльності) від 10 вересня 2024 року № 146 "Про притягнення військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 до дисциплінарної відповідальності".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за вересень 2024 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_3 )

Повний текст рішення суду складено 14.01.2026

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович