Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №686/21253/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/21253/25

Провадження № 33/820/41/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А.

за участю секретаря судового засідання Романової А.В.

особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Відповідно до постанови судді, ОСОБА_1 о 22 год. 10 хв. 19 липня 2025 року у м. Хмельницькому, по вул. Кам`янецькій, 159, керував транспортним засобом марки та моделі «ЗАЗ Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці) та, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 просить скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року і закрити провадження у справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 зазначає, що жодних з вказаних ознак сп?яніння, значених у протоколі ЕПР1 №396707 від 19.07.2025 працівниками поліції не мало місце щодо нього. На всіх матеріалах відеозаписів, здійснених працівниками поліції та долучених до матеріалів справи, чітко зафіксована адекватна спокійна поведінка, яка відповідає обстановці: він надавав адекватні коректні відповіді на запитання працівників поліції, сам ставив запитання працівникам поліції, розмовляв без жодного дефекту мови, без підвищеної інтонації, тощо, що спростовує «встановлену у протоколі» працівниками поліції його поведінку, що не відповідає обстановці. Працівниками поліції не було зафіксовано чи озвучено на відеозапис, що було допущено порушення координації рухів, більш того, при складанні протоколу він майже весь час перебував в авто, сидячи, тому ніяких ознак на як на момент складання протоколу, так і на протязі всього відео порушення координації його рухів не було зафіксовано працівниками поліції, що підтверджується власне матеріалами відеофіксації адміністративної справи. В той же час, на відеозаписах, зафіксованих по часу відеозйомки після 22 год. 50 хв., де ОСОБА_1 вже перебував не в машині, а на вулиці, біля патрульної машини, координація рухів теж не була порушена. Все разом спростовує обставини,викладені поліцейським у протоколі щодо ознак сп`яніння.

Вказані вище обставини не взяті судом до уваги при винесенні по справі постанови.

Вимога працівників поліції щодо проходження медичного огляду на стан сп`яніння була безпідставною, а отже, і незаконною, так як ознаки сп?яніння, що були зафіксовані поліцією в протоколі та в акті огляду не знайшли своє підтвердження у відеоматеріалах справи, і, вказане не було враховано судом.

Відхилення судом пояснень ОСОБА_1 , що він не перебував у стані алкогольного сп?яніння, в даному випаду, свідчить про неповне з?ясування судом обставин справи та про прийняття рішення з порушенням норм матеріального права, так як суд, приймаючи рішення про визнання ОСОБА_1 винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження медичного огляду на стан сп?яніння мав встановити чи правомірно та обґрунтовано, тобто за наявності обґрунтованих та законних на те підстав, працівниками поліції було вимагання проходження медичного огляду на стан алкогольного сп?яніння, що судом не було здійснено.

Наявність трьох патрульних машин, на одного «злісного порушника» ПДР, який за весь час складання протоколу вів себе тихо, не агресивно, спокійно та надавав пояснення по справі, присутність на відеозаписах постійних звинувачень ОСОБА_1 працівниками поліції в тому, що не потрібно було їздити п?яному по місту, хоча факту сп?яніння не було встановлено та доведено, емоційний тиск протягом всього часу складання матеріалів адміністративної справи та ігнорування прохання ОСОБА_1 про надання допомоги його дитині, як мінімум підтверджують факт наявності упередженості працівників поліції щодо нього.

На відео працівник поліції дійсно запитував чи відмовляється ОСОБА_1 від проходження огляду, але жодного разу не пояснив наслідки його відмови від проходження такого медичного огляду та відповідальність за неї, що свідчить про упередженість працівників поліції до ОСОБА_1 19.07.2025 при складанні матеріалів справи.

Як в наданих ОСОБА_1 запереченнях, так і на відеоматеріалах, ним було заявлено, що запах алкоголю надходив не від нього, а від пасажира, що сидів поряд із ним в авто на пасажирському сидінні, - ОСОБА_3 . Останній в суді, під відповідальність за надання неправдивих відомостей, повідомив як у суді, так і під час складання протоколу працівникам поліції, про те, що ОСОБА_1 не вживав алкоголь, а лиш поряд з ним розмовляючи пив каву, так як сам не вживає. Водночас, вказане не було взято до уваги ні працівником поліції, при складанні протоколу, ні судом під час прийняття рішення. Так як з свідчень свідка по справі ОСОБА_3 , судом взято лиш той факт, що останній не чув як йому пред?являлася вимога про проходження медичного огляду і не чув з яких причин ОСОБА_1 було відсторонено від керування авто, так як ОСОБА_3 був працівниками поліції відправлений погуляти з собакою, яка заважала в салоні авто. Проте, судом при прийнятті рішення по справі жодним чином не взято свідчення ОСОБА_3 про те, хто вживав алкоголь.

Також ОСОБА_1 зазначено, що жодного разу під час слухання справи в суді першої інстанції він не заявляв про те, що працівники поліції помилково сприйняли стан його втоми та хвилювання за ознаки алкогольного сп?яніння. Навпаки, з наданих по справі його заперечень, доданих відеоматеріалів по справі, підставами для працівників поліції для оголошення пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп?яніння став «різкий запах алкоголю з салону авто».

Судом, у постанові від 18.11.2025 відхилено пояснення ОСОБА_1 про протиправність дій працівників поліції в незнанні та не ознайомленні його з адміністративною відповідальністю за відмову від проходження медичного огляду. Жодне з наданих ОСОБА_1 письмових чи усних пояснень по справі не підтверджують того факту, що він вживав алкоголь 19.07.2025, а зважаючи на те, що він був втомлений (після десятиденного перебування разом з його сином на лікуванні), хвилювався та нервував, бо щодо нього вперше складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, то міг і обмовитися.

Судом, у постанові також вказано, що ОСОБА_1 не намагався зателефонувати сину чи дружині, яка проживала неподалік чи матері, яка доглядала сина за його відсутності, що не відповідає його поясненням, наданим суду під час розгляду справи, на яких він наголошував та зазначав, що його дружина проживає окремо з молодшим сином, який є особою з інвалідністю за адресою: АДРЕСА_3 , що не є «неподалік» в розумінні того як сказано судом, та про матір теж говорив, що вона з сином, який перебуває на лікарняному після його оперування, може бути лиш вдень, поки він працює, а на вечір їде в село, де веде домашнє господарство, що свідчить про те, що судом не враховано пояснення надані мною під час розгляду справи, а відхилення його пояснень про те, що по відношенню до нього неправомірно складено протокол, так як він не мав ознак сп?яніння заявлених працівниками поліції, по вказаних судом причинах є такими, що порушують його права на справедливий суд та розгляд справи, повне та всебічне дослідження доказів по справі, з урахуванням матеріалів справи та обставин за яких було складено по відношенню до нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, з наведених в апеляційній скарзі підстав.

Захисник Козак Ю.Г. в судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, поважних причин неявки не повідомила, ОСОБА_1 не наполягав на участі захисника при апеляційному розгляді, що відповідно до вимог частини 6 статті 294 КУпАП, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Заслухавши позицію особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зі змісту статей 245, 280 КУпАП вбачається, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, а статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку медичний огляд, з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препараті, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, в тому числі і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, для кваліфікації діяння за частиною 1 статті 130 КУпАП, яке полягало у відмові від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно встановити та довести факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак сп`яніння, пропозиція/вимога поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду.

Відтак, у ході апеляційного розгляду встановлено, що зміст оскаржуваної постанови судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, відповідає вимогам статей 283-284 КУпАП, справу суддею першої інстанції розглянуто відповідно до вимог статті 280 КУпАП.

Суддею суду першої інстанції у ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 о 22 год. 10 хв. 19 липня 2025 року у м.Хмельницькому, по вул.Кам`янецькій, 159, керував транспортним засобом марки та моделі «ЗАЗ Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці) та, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При визнанні ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суддя суду першої інстанції взяв до уваги наступні докази:протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №396707 від 19.07.2025 (з фіксацією порушення ОСОБА_1 п.2.5 Правил дорожнього руху) (а/с 1); направлення на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 , з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.07.2025 р. (а/с 5) та акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у яких відображено наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови та координації рухів) та зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження таких оглядів (а/с 4); відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер працівників поліції (а/с 8).

Факт керування транспортним засобом 19 липня 2025 року сторона захисту не оспорює, до того ж є зафіксованим належним чином на доданому до протоколу відеозаписі.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вважаю, що докази, які містяться у матеріалах справи, є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі.

Так, на відеозаписі чітко вбачається, що ОСОБА_1 ухиляється від неодноразових пропозицій працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» або в закладі охорони здоров`я.

Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом з явними ознаками сп`яніння та відмовилась від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Апеляційний суд визнає відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що разом з протоколом про адміністративне правопорушення є достатнім для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відтак, на підставі зазначеного вище, вважаю доводи ОСОБА_1 про те, що працівники поліції безпідставно пропонували пройти йому огляд на стан сп`яніння, оскільки ознаки сп`яніння були відсутні, на думку суду є недоречними та розцінюється як обрана тактика захисту.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, тоді як ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння неодноразово ухилявся, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині відсутності у нього ознак сп`яніння не заслуговують на увагу, оскільки згідно п.2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану, перелік яких міститься у п.3 цього розділу, при цьому закон не вимагає, щоб ці ознаки сп`яніння були підтверджені свідками або зафіксовані на відео, а також окремої процедури огляду на наявність таких ознак сп`яніння, також норми КУпАП та Інструкції № 1452/735 не передбачають обов`язку поліцейського озвучити водію наявні у нього ознаки сп`яніння.

Повноваження поліцейського уповноваженого підрозділу НПУ самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, є виключними, ніхто інший не має повноважень оцінювати наявність у водія тих чи інших ознак сп`яніння. У зв`язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп`яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

На підставі наведеного та за результатами дослідження відеозапису з бодікамер поліцейських, доходжу висновку, що доводи апелянта про безпідставність вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння не заслуговують на увагу. Встановити наявність ознак алкогольного сп`яніння з відеозапису об`єктивно неможливо та не передбачено законодавством, такі ознаки були встановлені працівниками поліції та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Окреслені обставини у своїй сукупності підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, та безумовно вказують на наявність об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція № 1452/735) огляд на стан сп`яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); 2) лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

За змістом розділу ІІ цієї Інструкції, огляд на стан сп`яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Звертаю увагу, що відповідно до вимог статті 267 КУпАП у разі незгоди з діями працівників поліції ОСОБА_1 міг оскаржити такі дії у порядку, передбаченому КАС України або до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі), підтвердження чого на момент розгляду цієї апеляційної скарги не надано.

Отже, працівники поліції правомірно склали акт огляду та направлення на огляд, при цьому зазначивши в документах, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на місці зупинки, у заклад охорони здоров`я не доставлявся, і так само відмовився від проходження огляду у закладі охорони здоров`я.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Отже, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пункт 2.5 яких зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Крім того, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що працівник поліції дійсно запитував чи відмовляється ОСОБА_1 від проходження огляду, але жодного разу не пояснив наслідки його відмови від проходження такого медичного огляду та відповідальність за неї, що свідчить про упередженість працівників поліції до ОСОБА_1 19.07.2025 при складанні матеріалів справи є голослівними.

З наявного в матеріалах справи відеозапису «clip-1.mp4» вбачається, що після відмови від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та у найближчому медичному закладі, працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 про те, що за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, відповідно до п.2.5 ПДР України передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому щодо ОСОБА_1 буде складено протокол про відповідне адміністративне правопорушення.

Таким чином, вважаю, що в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду. Сукупність зібраних та досліджених доказів за своїм змістом та якістю дозволяють суду констатувати наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Отже, суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, визначив вид стягнення і його розмір у межах, установлених частиною 1 статті 130 КУпАП, та у межах строку, передбаченого статтею 38 КУпАП.

З урахуванням наведеного, доходжу висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки відсутні підстави для скасування постанови судді та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, апеляційні доводи є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 285, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 листопада 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя