Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №686/29192/23 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/29192/23

Провадження № 11-кп/820/127/26

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції апеляційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2025 року у об`єднаному кримінальному провадженні №12023243000003541, внесеному до Єдиног ореєстру досудових розслідувань 07 жовтня 2023 року, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Мирне Біляївського району Одеської області, з середньою - спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 19.06.2023 Хмельницьким міськрайонним судом за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 роки,

- 18.09.2025 Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 4 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років, визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 309 КК України, та

В С Т А Н О В И Л А :

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.309 КК України та призначено покарання:

-за ч.4 ст. 185 КК України у виді 6 років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_7 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України в строк покарання за даним вироком зараховано частково відбуте покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.06.2023 року і вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.09.2025 року та призначено остаточне покарання у виді 7 років 7 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ухвалено рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ст.72 КК України зараховано до строку призначеного судом покарання термін перебування ОСОБА_7 під вартою з 04.08.2025 року по день набрання вироком законної сили.

Стягнуто на користь держави з ОСОБА_7 судові витрати за проведення експертизи № СЕ-19/123-23/10843-ТВ від 19.10.2023 в сумі 956.00 грн., № СЕ-19/123-24/14-НЗПРАП від 02.01.2024 в сумі 1514,56 грн.; № СЕ-19/123-25/8316-ТВ від 30.05.2025 в сумі 891 грн. 40 коп., а всього 3361 грн. 96 коп.

Судові витрати за проведення експертизи № СЕ-19/123-25/8116-ТР від 29.05.2025 в сумі 1782 грн. 80 коп., № СЕ-19/123-25/8110-Д від 28.05.2025 в сумі 1337 грн. 10 коп., а всього 3119 грн. 90 коп. віднесено на рахунок держави.

Питання речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до вироку суду, 29 серпня 2023 року близько 15.00 год. ОСОБА_7 перебуваючи на території міського пляжу по вул. Степана Бандери в місті Хмельницький Хмельницької області, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, скориставшись відсутністю потерпілої та сторонніх осіб, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою особистого збагачення, розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє військовий стан, який введений на всій території України Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», та який продовжено згідно Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 451/2023 від 26 липня 2023 року, затвердженого Законом України № 3275-IX від 27 липня 2023 року, строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 18 серпня 2023 року, строком на 90 діб, викрав із сумки належний потерпілій ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «Redmi 9А», блакитного кольору, ІМЕІ № НОМЕР_1 , об`ємом пам`яті 4/64 Gb, вартістю 3 049 грн. 67 коп., у комплекті із Sim-картою оператора мобільного зв`язку «Лайфселл» за № НОМЕР_2 , яка не становить майнової цінності для потерпілої та силіконовим чохлом чорного кольору, вартістю 80 грн. 00 коп., після чого ОСОБА_7 утримуючи викрадене майно при собі залишив місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядився в подальшому ним на власний розсуд, чимзавдав потерпілій ОСОБА_10 майнової шкоди на загальну суму 3 129 грн. 67 коп.

Окрім того, військовослужбовець Збройних сил України ОСОБА_7 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 зарахований до списків особового складу вказаної військової частини та поставлений на всі види забезпечення.

Так, солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст. ст. 11, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов`язаний свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, а також твердо знати та зразково виконувати свої службові обов`язки, бути дисциплінованим, поводитись з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Окрім цього, будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, ОСОБА_7 повинен був поводити себе пристойно і дотримуватись вимог ст. ст. 42,68 Конституції України, згідно яких кожен, у тому числі ОСОБА_7 , зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей, а також ст. 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, згідно якої військовослужбовці постійно повинні бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Всупереч вищенаведеним нормам законодавства України, ОСОБА_7 , маючи не зняту та не погашену судимість за вчинення злочинів, передбачених ст. 185 КК України, 22 травня 2025 року близько 15 години 25 хвилин, під час дії воєнного стану на всій території України, який введений на території України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та в подальшому продовжений іншими Указами Президента України, востаннє Указом Президента України №740/2024 від 28.10.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №4024~ІХ від 29.10.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строком на 90 діб та затверджений відповідними Законами України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», діючи умисно, повторно, шляхом віджиму дерев`яної рами вхідних дверей, незаконно проник у підвальне 4 приміщення будинку АДРЕСА_3 , після чого виявив велосипед марки «CORSO» моделі «GTR-3000», з колесами діаметром «26», алюмінієвою рамою розміром «13», помаранчевого кольору, що належить потерпілій ОСОБА_11 та діючи, умисно, передбачаючи та свідомо бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з метою особистого збагачення, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, діючи з корисливих мотивів, таємно, повторно, викрав велосипед марки «CORSO» моделі «GTR- 3000», з колесами діаметром «26», алюмінієвою рамою розміром «13», помаранчевого кольору, вартістю 5000 грн., який належать потерпілій ОСОБА_11 , після чого залишив підвальне приміщення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_11 матеріальну шкоду на суму 5000 гривень.

За таких обставин, ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням до приміщення, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 185 КК України.

Військовослужбовець ОСОБА_7 , діючи умисно та незаконно, а саме в порушення вимог ст.ст. 2, 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», відповідно до яких діяльність з обігу психотропних речовин, включених до Списку № 2 Таблиці І Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000 р., на території України заборонена, 27.12.2023 близько 08:00 години, перебуваючи на зупинці громадського транспорту у хуторі Корчунок Хмельницького району Хмельницької області, знайшов прихований зіп-лок пакет з кристалічною речовиною білого кольору, яку визначив для себе як особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, та усвідомлюючи протиправність своїх дій, помістив її в ліву верхню кишеню свого військового бушлату, чим умисно, незаконно, шляхом привласнення знайденого, без мети збуту, придбав особливо небезпечну психотропну речовину - PVP, обіг якої заборонено, масою 0,5545 г., яку в свою чергу, умисно, незаконно зберігав при собі з метою власного вживання, без мети збуту, до моменту вилучення працівниками поліції об 11 годині 20 хвилини 27.12.2023.

В подальшому, 27.12.2023 в період часу з 11 год. 20 хв. по 11 год. 45 хв. в ході проведення огляду місця події на території військової частини НОМЕР_4 у хуторі Корчунок Хмельницького району Хмельницької області, працівниками поліції виявлено та вилучено у ОСОБА_7 поліетиленовий зіп-лок пакет з кристалічною речовиною білого кольору, яка є особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, масою 0,5545 г.

Своїми умисними діями, які виразились у незаконних придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із рішенням суду, заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст. 185 КК України у виді 6 років позбавлення волі, за ч.1 ст. 309 КК України у виді 1 року обмеження волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити покарання у виді 6 років позбавлення волі.На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.06.2023, до покарання, призначеного за цим вироком на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_7 покарання у виді у виді 7 років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком на підставі ст. 71 КК України та вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.09.2025, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 7 років 7 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати частково відбуте покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.09.2025з 04.08.2025 по день ухвалення рішення апеляційним судом.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що місцевий суд при ухвалені вироку не дотримався алгоритму призначення покарання, згідно висновку Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 08.02.2021 (справа №390/235/19, провадження №51-2177кмо20), відповідно до якого якщо після постановлення вироків буде встановлено, що засуджений винен в кримінальних правопорушеннях, частина яких вчинена до постановлення першого вироку, а інша - між першим і другим вироками, то призначення покарання має складатися з визначених у висновку Об?єднаної палати етапів, що призвело до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме не застосування закону, який підлягав застосуванню.

Правильно призначивши покарання за сукупністю вчинених нових кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України, суд першої інстанції, всупереч зазначеним вище вимогам ст. ст. 70, 71 КК України та правовій позиції Верховного Суду, посилаючись на положення ч.4 ст.70 цього Кодексу щодо їх застосування, одразу зарахував у строк покарання за даним вироком частково відбуте покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.06.2023 і вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.09.2025, та призначив остаточне покарання у виді 7 років 7 місяців позбавлення волі.

Так, вироком суду ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні двох епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України (від 09.08.2023 - за фактом викрадення сумки з майном потерпілої ОСОБА_10 та від 22.05.2025 - за фактом викрадення велосипеда потерпілої ОСОБА_13 ), а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 ККУкраїни (від 27.12.2023 - за фактом незаконного придбання та зберігання психотропної речовини).

Зазначені кримінальні правопорушення обвинувачений учинив після ухвалення стосовно нього вироку Хмельницького міськрайонного суду від 19.06.2023 під час іспитового строку та до ухвалення вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.09.2025.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення ст. 71 КК України та до покарання, призначеного за цим вироком, не приєднано (повністю або частково) невідбуту частину покарання, призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду від 19.06.2023.

Окрім того, з вироку суду не зрозуміло, за яким принципом місцевим судом призначено остаточне покарання за сукупністю попередніх вироків та кримінальних правопорушень за цим вироком, оскільки формулювання вироку в цій час частині суперечить положенням ч. ч. 1, 4 ст. 70 КК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурори у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги, вважають, що вирок стосовно ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначення покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 визнали доводи апеляційної скарги та не заперечували проти їх задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого та його захисника, думку прокурорів, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги у її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, дав належну юридичну оцінку його діямі у відповідності до вимог норм Кримінального кодексу України правильно кваліфікував його дії за ч.4 ст.185 та ч.1 ст.309 КК України.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за ч.4 ст. 185, ч.1 ст. 309 КК Україниніким із учасників судового провадження не оспорюються, а тому, відповідно до положень частини 1 статті 404 КПК України, фактичні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, доведеність вини й кваліфікація злочинних дій в апеляційномупорядку не перевіряються.

В апеляційній скарзі прокурор оскаржує рішення суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання та просить його скасувати в цій частині, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Колегія судіввважає слушними доводи прокурора про неправильне застосування судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому закону про кримінальну відповідальність, а саме вимог статей 70 ч.4 та 71 КК України.

Так, вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.185, ч.1 ст.309 КК України та йому призначено покарання на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 6 (шести) років позбавлення волі, що не оскаржується прокурором в апеляційній скарзі.

Разом з тим, на підставі ч.4 ст.70 КК України суд першої інстанції в строк покарання за даним вироком зарахував ОСОБА_7 частково відбуте покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.06.2023 року і вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.09.2025 року та призначив остаточне покарання у виді 7 років 7 місяців позбавлення волі.

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2025 року ОСОБА_12 визнано винуватим у вчиненні двох епізодів кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України (від 09.08.2023 - за фактом викрадення сумки з майном потерпілої ОСОБА_10 та від 22.05.2025 - за фактом викрадення велосипеда потерпілої ОСОБА_13 ), а також у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України (від 27.12.2023 - за фактом незаконного придбання та зберігання психотропної речовини).

Як в суді першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_7 вчинив інкриміновані кримінальні правопорушення за цим вироком після засудження вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19 червня 2023 року, яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування відбування покарання з випробуванням і встановлено йому іспитовий строк у 2 (два) роки.

В період іспитового строку за вказаним вироком 29 серпня 2023 року та 22 травня 2025 року ОСОБА_7 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, поєднане з проникненням до приміщення, тобто кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, а 27.12.2023 - незаконно придбав та зберігав психотропні речовин без мети збуту, тобто вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, а відтак, суд першої інстанції повинен був керувався правилами призначення покарання за сукупністю вироків, встановленими статтею 71 КК України.

Таким чином, кримінальні правопорушень, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України (від 09.08.2023 - за фактом викрадення сумки з майном потерпілої ОСОБА_10 та від 22.05.2025 - за фактом викрадення велосипеда потерпілої ОСОБА_13 ), а також кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України (від 27.12.2023 - за фактом незаконного придбання та зберігання психотропної речовини) обвинувачений учинив після ухвалення стосовно нього вироку Хмельницького міськрайонного суду від 19.06.2023 під час іспитового строку та до ухвалення вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.09.2025.

Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, якщо після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання особа вчиняє новий злочин, суд до покарання, призначеного за новий злочин, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Крім того, 03 серпня 2025 року ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 186 КК України, а саме відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, в мовах воєнного стану.

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 вересня 2025 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в ч.ч. 1-3 цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Об?єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 08.02.2021 (справа № 390/235/19, провадження № 51-2177кмо20) зробила висновок, якщо після постановлення вироків буде встановлено, що засуджений винен в кримінальних правопорушеннях, частина яких вчинена до постановлення першого вироку, а інша - між першим і другим вироками, то призначення покарання має складатися з наступних етапів:

1) Призначення покарання за кримінальне правопорушення, вчинене до постановлення попереднього вироку, або, якщо вчинено кілька кримінальних правопорушень, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК України,призначення покарання за кожне кримінальне правопорушення та призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

2) Призначення покарання відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного або часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироками, або шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим

3) Якщо в діях особи має місце повторність тотожних кримінальнихправопорушень, частина з яких вчинені до, а інша частина - після ухвалення попереднього вироку, то правила ч.4 ст.70 КК України не застосовуються і суд кваліфікує зазначені попередньоговироку, то правила ч. 4 ст. 70 КК України не застосовуються і суд частиною статті Особливої частини КК України та призначає покарання, передбачене її санкцією.

4) Призначення покарання за кримінальне правопорушення, вчинене після постановлення першого вироку, або, якщо вчинено кілька кримінальних правопорушень, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК України, то призначення покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо та призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 1 ст. 70 КК України.

5) На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за кримінальне/кримінальні правопорушення, вчинене після постановлення першого вироку, необхідно повністю або частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного в порядку ч. 4 ст. 70 КК України за цим вироком.

6) Визначити остаточне покарання відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом повного або часткового складання покарання, призначеного в порядку ст. 71 КК України за цим вироком, та покарання за другим вироком, або шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

7) При призначенні покарання за ч.4 ст.70 КК України в строк покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст. 72 цього Кодексу.

Згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 червня 2018 року (справа № 511/37/16-к, провадження № 51-830км18), коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст.70, так і ст.71 КК: спочатку за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього за правилами ч. 4 ст. 70 КК, потім за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу. У кримінально-правовій ситуації, коли вчинення нового злочину в період іспитового строку стає фактичною підставою для визнання (скасування) призначеного за попереднім вироком покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого звільнялась особа, таким що належить відбувати реально, його самостійне виконання при застосуванні ч. 4 ст. 70 КК не допускається за наявності підстав для подальшого призначення остаточного покарання за правилами ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу.

Колегія суддів погоджується із доводами прокурора, що судом першої інстанції правильно призначено покарання за сукупністю вчинених нових кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України, однак всупереч зазначеним вище вимогам ст. ст. 70, 71 КК України та правовим позиціям Верховного Суду,зазначеного алгоритму призначення покарання не дотримався, що призвело до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, а саме не застосування закону, який підлягав застосуванню.

Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно вимог п.1 ч.1 ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність визнається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

На підставі викладеного, беручи до уваги вимоги частини 1 статті 420 та частини 1 статті 421 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання скасувати та ухвалити новий вирок у цій частині, оскільки судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення ст. 71 КК України танеправильно застосовано вимоги ч.4 ст.70 КК України.

Відповідно до вимог статті 404 КПК України та враховуючи роз`яснення, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», апеляційний суд перевіряє вирок у межах апеляційної скарги і не повинен наводити у своєму вироку доводи на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорювалися в апеляційній скарзі, і скасовує вирок цього суду лише в тій частині, у який визнав його незаконним чи необґрунтованим. Зокрема, якщо в апеляційній скарзі порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв`язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання або через неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, апеляційний суд не наводить у вироку докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні злочину, доводи щодо кваліфікації діяння тощо.

Враховуючи вказані норми кримінального процесуального закону та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, колегія суддів не проводила судове слідство з метою з`ясування тих фактичних обставин справи, які не оспорювалися.

З урахуванням встановленого в ході апеляційного розгляду та наведеного чинного законодавства, покарання ОСОБА_7 слід призначити за сукупністю вчинених ним кримінальних правопорушень за цим вироком на підставі ч.1 ст.70 КК України. Після чого призначається покарання за сукупністю вироків, оскільки ОСОБА_7 засуджений вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.06.2023до позбавлення волі на строк 5 років із встановленням іспитового строку 2 роки, після постановлення цього вироку, але до повного відбуття покарання, вчинив нові кримінальні правопорушення за цим вироком. Далі, призначити покаранняза сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком на підставі ст. 71 КК України та вироком Луцького міськрайонного суду Волинськоїобласті від 18.09.2025, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання:

- за ч.4 ст. 185 КК України у виді 6 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_7 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового

приєднання невідбутої частини покарання,призначеного вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.06.2023, до покарання, призначеного за цим вироком на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, призначити ОСОБА_7 покарання у виді у виді 7 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком на підставі ст. 71 КК України та вироком Луцького міськрайонного суду Волинськоїобласті від 18.09.2025, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 7 років 7 місяців позбавлення волі.

Крім того, ОСОБА_7 частково відбув покарання за вироком Луцького міськрайонного суду Волинськоїобласті від 18.09.2025 у виді позбавлення волі, тому на підставі вимог ч.4 ст.70, 72 КК України йому в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте частково за цим вироком, а саме з 04.08.2025 до дня ухвалення рішення апеляційним судом.

За встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_9 підлягає задоволенню, вирок суду щодо ОСОБА_7 , у зв`язку з неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з постановленням в цій частині нового вироку судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 404, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну прокурора задовольнити.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 жовтня 2025 року стосовно ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок у цій частині.

Призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч.4 ст. 185 КК України у виді 6 років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 1 обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.06.2023, до покарання, призначеного за цим вироком на підставі ч.1 ст.70 КК України, призначити ОСОБА_7 покарання у виді у виді 7 років позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком на підставі ст. 71 КК України та вироком Луцького міськрайонного суду Волинськоїобласті від 18.09.2025, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 7 років 7 місяців позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70, ч.1 ст.72 КК України ОСОБА_7 зарахувати в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання, відбуте частково за попереднім вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.09.2025у виді позбавлення волі, з 04.08.2025 по 13.01.2026 включно.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2