Постанова від 08 січня 2026 р. у справі №445/1457/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 445/1457/25 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М. В.

Провадження № 33/811/1957/25 Доповідач: Партика І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Коструба Василя Владиславовича на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 2 грудня 2025 року, щодо ОСОБА_1 ,

встановив:

цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , 08 червня 2025 о 21 год. 23 хв. в м. Золочів, вул. Бродівська, 17, керував транспортним засобом «ВАЗ 21130», р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавстовм порядку зі згоди водія проводився із застосуванням спеціального технічного приладу алкотестер «Драгер 6820», результат 0.87 проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР.

Окрім цього, ОСОБА_1 , 08 червня 2025 року о 22 год. 35 хв. в с. Грабово, дорога 0140103 Ясенів - Золочів керував транспортним засобом «ВАЗ 21130», р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавстовм порядку зі згоди водія проводився із застосуванням спеціального технічного приладу алкотестер «Драгер 6810», результат 0.82 проміле, чим порушив п. 2.9а ПДР, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою адвокат Коструб В.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, визнати ОСОБА_1 невинуватим, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Окрім того, просить викликати як свідків Інспектрів ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області капітана ОСОБА_2 та сержанта ОСОБА_3 .

В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою.

Наголошує, що працівниками поліції безпідставно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , а направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння було виготовлено о 21 год. 20 хв. 8 червня 2025 року, раніше аніж відбувся факт зупинки транспортного засобу, на даному документі відсутній підпис працівника поліції, який його склав та підпис водія.

Звертає увагу, що в акті огляду не вказано індивідуального номера технічного засобу, яким було проведено перевірку водія, відсутній підпис працівника поліції який виготовив даний документ.

Наголошує, що в роздруківці приладу «Драгер» не зазначено серію та номер протоколу про адміністративне правопорушення, є розбіжність у часі огляду на стан сп`яніння.

Зазначає, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є безперервним, не відображає об`єктивно обставини, окрім того дані відеозаписи не підписані ЕЦП, також матеріали справи не містять даних за допомогою якого приладу здійснювалася відеофіксація.

Окрім того, судом першої інстанції належним чином не перевірено клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_1 та його захисники адвокати Коструб В.В. та Бліщ О.Б. у судове засідання апеляційного суду, призначені на 23 грудня 2025 року, 26 грудня 2025 року, не прибули, подали клопотання про відкладення розгляду справи.

30 грудня 2025 року адвокат Коструб В.В. в режимі відеоконференції надав пояснення на підтримку доводів апеляційної скарги та клопотання про виклик свідків Інспектрів ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області капітана ОСОБА_2 та сержанта ОСОБА_3 .

Розглянувши клопотання апелянта 30 грудня 2025 року про виклик свідків, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що подане клопотання не містить достатніх обґрунтувань щодо необхідності виклику зазначених вище свідків, а саме працівників поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення. Зважаючи, що матеріали справи містять достатні дані щодо обставин адміністративного правопорушення, яке мало місце 8 червня 2025 року, окрім того до матеріалів справи долучено відеозапис, який є чіткими та зрозумілим, відтак суд не вбачає доцільності у виклику зазначеного свідка, а тому у задоволенні такого клопотання слід відмовити.

Окрім того, адвокат Коструб В.В., 30 грудня 2025 року, заявив клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 бажає приймати участь в розгляді справи та надати свої пояснення суду апеляційної інстанції.

9 січня 2026 року ОСОБА_1 та його захисники адвокати Коструб В.В. та Бліщ О.Б. не прибули, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, адвокат Коструб В.В. подав клопотання про відкладення розгляду у зв`язку із його зайнятістю та перебуванням на амбулаторному лікуванні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, до клопотання не долучив жодних даних які підтверджують його зайнятість в невідкладних слідчих діях та перебування на лікарняному особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.

Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду.

З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисників, оскільки стороною захисту не надано належних та допустимих доказів для відкладення розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Аналіз представлених матеріалів свідчить про те, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №355731 від 8 червня 2025 року (а.с 3), відповідно до якого ОСОБА_1 08 червня 2025 о 21 год. 23 хв. в м. Золочів, вул. Бродівська, 17, керував транспортним засобом «ВАЗ 21130», р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, результат 0.87 проміле;

- інформацією з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №355849 від 8 червня 2025 року (а.с 3), з якого встановлено, що ОСОБА_1 , 08 червня 2025 року о 22 год. 35 хв. в с. Грабово, дорога 0140103 Ясенів - Золочів керував транспортним засобом «ВАЗ 21130», р.н. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, результат 0.82 проміле;

- роздруківками приладу «Drager Alcotest 6810» та «Drager Alcotest 6820» від 8 червня 2025 року (а.с. 2, 74) з яких вбачається, що огляд на стан сп`яніння було проведено 8 червня 2025 року о 21 год. 27 хв. результат 0,87 проміле, та 22 год. 28 хв. , результат 0.82 проміле, з результатами водій ознайомлений;

- актами огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5, 29), з яких вбачається, що у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, яка не відповідала обстановці, у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820» та «Драгер 6810», результат 0,87 та 0,82 проміле;

- направленнями на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 8 червня 2025 року (а.с. 6, 30), відповідно до яких водію ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, від якого від двічі відмовився ;

- інформацією із рапорту капітана поліції В. Сердюка (а.с. 4), з якого встановлено, що працівниками поліції під час патрулювання було зупинено транспортний засіб «ВАЗ 211130», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , під час опитування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, яка не відповідала обстановці, у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Драгер 6820», 0,87 проміле;

- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, який досліджений судом апеляційної інстанції, на якому зафіксовано, рух транспортного засобу «ВАЗ 211130», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , опитування водія під час якого в нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю, у зв`язку із чим йому запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, надано герметично запаковано трубочку, роз`яснено порядок проходження огляду, проведено перевірку приладу (прилад чистий), результат огляду 0.87 проміле, повідомлено, що буде складено адміністративні матеріали, водія відсторонено від керування транспортним засобом, ознайомлено з адміністративними матеріалами, після чого через пів години транспортний засіб «ВАЗ 211130», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , було зафіксовано працівниками поліції під час руху. Під час опитування водій іншим екіпажем поліції він повідомив, що його зупиняли працівники поліції, надав тимчасовий талон, зазначив, що вживав 50 грам алкоголю, після чого патрульними виявлено у водія ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку із чим запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, надано прилад «Драгер», герметично запаковану трубочку, результат 0,82 проміле, запропоновано пройти огляд в медичному закладі, повідомлено, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення, ознайомлено його з адміністративними матеріалами, відсторонено від керування транспортним засобом.

Доводи апелянта, що працівники поліції зупинили транспортний засіб ОСОБА_1 незаконно, апеляційний суд розцінює критично, оскільки на час скоєння адміністративного правопорушення, у країні діяв воєнний стан стан, працівники поліції наділені в цей час повноваженнями зупиняти транспортні засоби, без зазначення причини зупинки.

На момент зупинки транспортного засобу на території Львівської області діяв правовий режим воєнного стану, введений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року та продовжений у встановленому законом порядку. В умовах дії воєнного стану працівники поліції наділені розширеними повноваженнями щодо зупинки транспортних засобів, перевірки документів та огляду з метою забезпечення публічної безпеки та правопорядку.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Твердження апелянта про те, що виготовлення направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції відбулося о 21:20 год. 8 червня 2025 року раніше факту зупинки транспортного засобу є безпідставним. Час оформлення направлення не тотожний моменту зупинки чи виникнення підстав для огляду водія та відображає лише технічний час формування документа. Матеріали справи не містять доказів того, що у працівників поліції був намір провести огляд водія на стан сп`яніння до моменту зупинки транспортного засобу та виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння.

Доводи апелянта, що в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів не зазначено індивідуальний номер спеціального технічного засобу «Драгер 6820», не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки до матеріалів справи долучено роздруківку результатів огляду, отриману з приладу «Драгер 6820», у якій чітко зазначено номер спеціального технічного засобу, яким було проведено огляд, у зв`язку з чим зазначені доводи апеляційний суд розцінює критично.

Посилання апелянта на відсутність у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів підпису працівника поліції, який його склав, то такі не заслуговують на увагу суду, оскільки факт виготовлення зазначеного документу зафіксовано на відеозаписі, долученому до матеріалів справи. Окрім того, з відеозапису вбачається, що водія було ознайомлено зі змістом акту огляду.

Твердження апелянта, що в роздруківці приладу «Драгер» не зазначено серію та номер протоколу про адміністративне правопорушення, є розбіжність у часі огляду на стан сп`яніння, апеляційний суд розцінює критично, оскільки такі мають формальний характер та не впливають а кваліфікацію дія водія, окрім того факт виготовлення зазначеного документу зафіксовано на відеозаписі, долученому до матеріалів справи.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки такі спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення

За таких обставин, суд вважає, що доводи апелянта неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відео в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов`язків із водієм з фіксацією обставин, викладених у протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №355731 та 355849 від 8 червня 2025 року, а саме опитування водія та його та процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, результат огляду та процедуру складання адміністративних матеріалів.

Доводи про відсутність даних щодо технічних засобів, за допомогою яких здійснювалася відео фіксація та ЕЦП, є необґрунтованими, оскільки диспозиція ст. 256 КУпАП та інші норми закону не містять вимоги до засобу відеофіксації. Окрім того, аналізуючи норми КУпАП в сукупності, зазначення в постанові про адміністративне правопорушення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, є тільки обов`язковим при винесенні відповідної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або ж відповідним приладом (технічним засобом) зафіксовані певні показники швидкість руху, наявність парів алкоголю у повітрі, що видихається, тощо. В даному ж випадку відеозапис є достовірним доказом по справі, який був досліджений та оцінений судом в сукупності з іншими доказами.

Доводи про те, що судом першої інстанції неналежним чином перевірено клопотання про відкладення розгляду справи, є безпідставними. Апеляційний суд зазначає, що особа, яка зацікавлена у розгляді справи по суті, повинна демонструвати готовність брати участь у всіх етапах судового розгляду, добросовісно користуватися наданими їй процесуальними правами та утримуватися від дій, спрямованих на затягування розгляду справи. Подання клопотань про відкладення розгляду без належного обґрунтування не може розцінюватися як підстава для визнання дій суду такими, що порушують вимоги процесуального закону.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Коструба В.В. є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

у задоволенні клопотання адвоката Коструба Василя Владиславовича про виклик як свідків Інспектрів ВРПП Золочівського РВП ГУНП у Львівській області капітана ОСОБА_2 та сержанта ОСОБА_3 – відмовити.

Постанову Золочівського районного суду Львівської області від 2 грудня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Коструба Василя Владиславовича - без задоволення.

Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.

Суддя Партика І.В.