Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №446/450/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 446/450/25 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т. І.

Провадження № 22-ц/811/2019/25 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Cуддів: Савуляка Р.В.,Шандри М.М.

Cекретар Іванова О.О.,

Розглянувши без участі учасниківв м. Львові цивільну справу №446/450/25 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 -адвоката Черниш Ірини Ігорівни на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів

в с т а н о в и в :

04 березня 2025 року представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Савчук Олексій Любомирович звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 1/4 від всіх видів заробітку і доходів на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, до досягнення ним 23-х років або завершення навчання.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 . Їхній син є повнолітнім та продовжує навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги.

Відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання сина, чим не виконує свій обов`язок як батька утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, що визначено ст. 199 СК України.

Оскільки відповідач є працездатною особою, він має можливість утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання.

Рішенням Кам"янка-Бузького районного суду Львівської області від 09 травня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено частково.

Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, в розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04.03.2025 до припинення ним навчання, чи до досягнення дитиною 23 річного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

Допущено до негайного виконання рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 -адвокат Черниш Ірина Ігорівна. В апеляційній скарзі зазначає, що при зверненні до суду з позовом не доведено розміру витрат, які несе позивачка у зв"язку з утримання сина сторін в період його навчання. Сам факт навчання сина сторін не створює для його батьків обов"язку для його утримання. Судом не було взято до уваги доходи їхнього сина ОСОБА_3 , які складають приблизно 30 000,00 грн в місяць, а також наявність в нього стипендії в розмірі 1000 грн в місяць. Матеріали справи місять докази утримання відповідачем свого сина в добровільній формі. ОСОБА_1 є військовослужбовцем, має не стабільний дохід та на його утриманні перебуває мати – пенсіонерка та брат, який є особою з інвалідністю.

Просить скасувати рішення Кам"янка – Бузького районного суду Львівської області від 09 травня 2025 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

11 серпня 2025 року засобами поштового зв"язку представник ОСОБА_2 – адвокат Савчук О.Л. подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін у зв"язку з безпідставністю доводів апеляційної скарги. Апеляційна скарга не містить жодних доказів в підтвердження того, що син сторін ОСОБА_3 працював в ТОВ "ЛЕМБЕРГ" та отримував заробітну плату в розмірі 30000 грн. Звертає увагу, що рідний брат відповідача і його мати отримують пенсію і проживають окремо від нього, однак судом було взято до уваги стан матері та брата відповідача у зв`язку з чим було зменшено розмір аліментів до 1/6.

Сторони та їх представники в судове засідання не з"явилися, хоча про місце, час та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

За змістом ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах позовних вимог та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріалами справи та судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19.09.2006 (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , 2006 р.н., досягнув повноліття.

Згідно довідки №220 від 14.02.2025 Львівського національного університету природокористування, ОСОБА_3 дійсно навчається у Львівському НУП на першому курсі за спеціальністю "Автомобільний транспорт" освітнього ступеня "бакалавр" денної форми навчання за кошти державного бюджету. Термін навчання з 01.09.2024 по 30.06.2028 (а.с.7).

З довідки Старояричівського старостинського округу Новояричівської селищної ради Львівського району Львівської області №140 від 18.02.2025 вбачається, що ОСОБА_2 дійсно зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 і склад її сім`ї, серед яких: - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з тих підстав, що повнолітній син сторін – ОСОБА_3 , який продовжує навчання, перебуває на утриманні своєї матері та потребує матеріальної допомоги на час його навчання. Оскільки відповідач ОСОБА_1 належної допомоги на утримання свого повнолітнього сина не надає, хоча має таку можливість, суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з нього аліментів в розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 04.03.2025 до припинення ним навчання, чи до досягнення дитиною 23 річного віку - у зв`язку з тим, яка з цих обставин настане першою.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).

Статтею 199 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

З долученої в суді першої інстанції представником ОСОБА_1 – адвокатом Черниш І.І. виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що в період з січня 2022 року по серпень 2024 року він періодично переказував на картковий рахунок ОСОБА_2 кошти, однак в відповіді на відзив представник ОСОБА_2 – адвокат Савчук О.Л. зазначив, що згадані перекази припинилися після досягнення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 повноліття.

ОСОБА_1 не долучив жодних доказів в підтвердження того, що після досягнення його сином ОСОБА_3 повноліття, він продовжував надати фінансову допомогу на його утримання в період його навчання, починаючи з 01 вересня 2024 року.

Зі сторони відповідача не долучено жодних доказів в підтвердження того, що син сторін є працевлаштованим і має достатній дохід для забезпечення своїх потреб на період навчання.

Суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, врахував вік та стан здоров`я дитини, матеріальне становище відповідача, стан здоров`я та його матеріальне становище, відсутність в нього на утриманні інших дітей чи непрацездатних осіб.

Твердження із сторони відповідача, що на його утриманні перебуває його матір та рідний брат є безпідставними, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження наведеного так само як і не містять доказів, що його майновий стан не дає йому можливості надавати фінансову допомогу на утримання його сина на час навчання, чи у випадку стягнення з нього аліментів в визначеній судом частці такі будуть надто великими.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що ОСОБА_1 не позбавлений в праві на звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів за умови зміни свого матеріального та сімейного становища чи за наявності інших обставин передбаченими СК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5ст.268 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Черниш Ірини Ігорівни залишити без задоволення.

Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 13 січня 2025 року.

Головуюча суддя Ю.Р. Мікуш

Судді: Р.В. Савуляк

М.М. Шандра