Рішення від 07 січня 2026 р. у справі №481/1495/25 — Новобузький районний суд Миколаївської області

Справа № 481/1495/25

Провадж.№ 2/481/175/2026

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.01.2026 Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження в м. Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

06.10.2025 року до Новобузького районного суду Миколаївської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 , зазначивши третьою особою ОСОБА_2 , у якому просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за договором позики грошей від 24.02.2012 року, заборгованість в сумі 100000,00 гривень та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.02.2012 року ОСОБА_3 , згідно боргової розписки, отримав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 100000 гривень. На підтвердження їхніх домовленостей та передачу відповідачу грошових коштів, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений договір позики грошей, який був ними підписаний та посвідчений приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Самойленком С.М. від 24.02.2012 року. Згідно умов даного договору відповідач зобов`язався повернути ОСОБА_1 зазначені грошові кошти до 24.02.2019 року. Відповідач, порушуючи умови укладеного договору позики грошей не виконав свої зобов`язання та не повернув у строк, зазначений в договорі, грошові кошти в сумі 100000 гривень. На усні вимоги позивача повернути гроші відповідач не реагує та не вживає жодних спроб повернення отриманих в борг грошових коштів, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06.10.2025 року матеріали справи передані до провадження судді Вжещ С.І.

З метою визначення підсудності суддею Вжещ С.І. 08.10.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» було зроблено запит про місце реєстрації ОСОБА_3 .

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1866662 від 08.10.2025 року за вказаними параметрами особу ОСОБА_3 не знайдено.

08.10.2025 року в порядку ч.6 ст.187 ЦПК України суд звернувся до голови Новобузької об`єднаної територіальної громади Баштанського району Миколаївської області щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання ОСОБА_3 .

15.10.2025 року судом отримано відповідь про те, що станом на 10.10.2025 року, згідно відомостей щодо фізичних осіб, зареєстрованих на території Новобузької міської ради, внесених до Реєстру територіальних громад, розпорядником якого є Новобузька міська рада, місце проживання гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 15.10.2025 відкрито провадження в справі та призначено справу в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання на 17.11.2025 року о 10:00 годині.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року відкладено підготовче судове засідання до 02.12.2025 року 10:00 години.

Ухвалою суду від 02.12.2025 закрите підготовче провадження, а справа призначена до розгляду на 18.12.2025.

Ухвалою суду від 18.12.2025 року на підставі пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України відкладено судовий розгляд по справі до 08.01.2026 о 11:30 годині.

Позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причину своєї неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.

Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 24.02.2012 року у її присутності її чоловік – ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 у борг грошові кошти у розмірі 100000 гривень, про що останній надав розписку. Крім того, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошей, згідно умов якого ОСОБА_3 повинен був повернути борг у строк до 24.02.2019 року, але на теперішній час борг не повернув.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, судом, зі згоди позивача, вирішено розгляд справи проводити в заочному порядку, на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з розписки ОСОБА_3 отримав у ОСОБА_1 гроші в сумі 100000 гривень .

Крім того, 24.02.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір позики грошей, який посвідчено приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області 24.02.2012 року та зареєстровано в реєстрі за № 169.

Згідно п.1 Договору позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві грошові кошти в сумі 100000 гривень. Факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно підписаною позичальником в момент передачі йому суми позики.

Згідно п. 2 Договору зазначені грошові кошти позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою у строк до 24 лютого 2019 року. Після повернення позики в повній сумі позикодавець повинен повернути позичальнику розписку. У разі неможливості повернення розписки позикодавець повинен про це вказати у розписці, яку він видає. Наявність розписки у позичальника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

02.10.2025 року позивачем на відоме місце проживання відповідача була надіслана заява-нагадування про повернення позичених грошових коштів, які відповідач отримав 24.02.2012 року, про що свідчить заява-нагадування ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про повернення позичених грошових коштів від 02.10.2025 року, копія чеку №276 від 02.10.2025.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів.

Стаття 1047 ЦК України передбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. Крім того зазначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором..

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України).

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргової розписки в позивача підтверджує наявність боргу (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі № 483/1953/16-ц, провадження №61-33891св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст.263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Договір позики за своєю правовою природою є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі речі, одержаної у позику. Законодавець у статті 1047 ЦК України імперативно визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі, якщо позикодавцем є юридична особа. Договори позики між фізичними особами можуть укладатись в усній формі, а на підтвердження їх укладення можуть надаватись, серед іншого, боргові розписки. Судова практика Верховного Суду з цього приводу є усталеною.

Зміст боргової розписки підтверджує домовленість між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 стосовно істотних умов договору та фіксує факт передачі отримання коштів однією стороною іншій стороні.

Наявність боргової розписки у позивача, як позикодавця, підтверджує факт невиконання відповідачем, позичальником, свого обов`язку повернути отримані у борг грошові кошти у визначений в розписці строк.

Боргова розписка містить достатні відомості для ідентифікації як позичальника (прізвище, ім`я та по батькові, дата народження, серія та номер паспорту, орган, що його видав, що відповідають даним паспортного документу ОСОБА_3 ), так і позикодавця (прізвище, ім`я та по батькові).

Враховуючи вище зазначене, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суми боргу за розпискою у розмірі 100000 гривень, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вказані витрати також повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача.

З огляду на вищевикладене, суд стягує з відповідача понесені позивачем витрати по оплаті судового збору в розмірі 1211,20 гривень.

Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошей від 24.02.2012 року, в сумі 100000 (сто тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, заяви про перегляд заочного рішення, якщо апеляційну скаргу, заяву про перегляд заочного рішення не буде подано.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 15.01.2026 року.

Суддя Вжещ С.І.