Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №468/2714/25 — Баштанський районний суд Миколаївської області

Суд: Баштанський районний суд Миколаївської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 14 січня 2026 р.

Справа: №468/2714/25

Суддя: Муругов В. В.

Справа № 468/2714/25

2-а/468/4/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Муругова В.В, за участю секретаря Зарванської Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу №468/2714/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення позивачем правил військового обліку протиправними та про зобов`язання відповідача виключити вказані дані з відповідного реєстру.

Позивач в тексті позову вказав, що 14.05.2025 року під час формування військово-облікового документу у застосунку Резерв+ виявив запис про вчинення позивачем порушення правил військового обліку. На запит представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив про те, що позивач допустив порушення вимог ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», змінивши місце свого проживання та не ставши на облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте за вказаним фактом позивач до адміністративної відповідальності не притягався.

Посилаючись на неправомірність внесення позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ним правил військового обліку без його притягнення до адміністративної відповідальності за таке порушення, позивач просив задовольнити позов.

Процесуальні дії у справі та заяви сторін:

24.07.2025 року позовна заява надійшла до Миколаївського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд».

28.07.2025 року ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду відкрите провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

31.07.2025 року від відповідача до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, оскільки відповідач уповноважений на ведення відповідного реєстру, а позивач не звертався до відповідача та надав суду доказів допущених відповідачем порушень.

Відповідно до ст. 258 КАС України справа мала бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Проте після спливу вказаного вище строку 31.10.2025 року ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду справа направлена за підсудністю до Баштанського районного суду Миколаївської області.

Справа надійшла до Баштанського районного суду Миколаївської області 01.12.2025 року.

Разом з тим оскільки відповідно до ч. 1-2 ст. 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються, то 03.12.2025 року справа прийнята до провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та судовий розгляд вказаної справи призначений на 15.01.2026 року.

04.12.2025 року від відповідача надійшов аналогічний за змістом з попереднім відзив на позовну заяву.

Сторони про час та місце розгляду повідомлені через систему «Електронний суд».

Від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За такого, оскільки усі учасники даної справи повідомленні, до суду не з`явились, їх неявка не перешкоджає розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи не повідомляли, то суд ухвалив про розгляд справи за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи (копію військово-облікового документу у застосунку Резерв+; копію повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.06.2025 року; копію акту комісії від 10.02.2025 року; копію витягу з реєстру територіальної громади від 23.07.2025 року), суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі

Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов`язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч.3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов`язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.

В судовому засіданні встановлено, що до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідачем внесений запис про порушення позивачем ОСОБА_1 правил військового обліку у зв`язку з тим, що він змінив місце свого проживання та не став на облік в ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Натомість позивач долучив до позовної заяви військово-обліковий документ у застосунку Резерв+, відповідно до якого перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та вчасно уточнив свої облікові дані.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 6 Закону України №1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (далі Закон №1951-VIII) до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Внесена до Реєстру інформація про призовника, військовозобов`язаного або резервіста є конфіденційною. Нерозголошення конфіденційної інформації гарантується державою. Збирання, зберігання, використання та захист інформації, що міститься у Реєстрі, здійснюються відповідно до закону. Особам, які працюють з базами даних Реєстру, заборонено вимагати, обробляти та використовувати будь-яку інформацію, не передбачену законодавством.

Відповідно до п. 20-1 ст. 7 Закону №1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, серед іншого, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94, втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 16.07.2024 № 478.

Інший порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не оприлюднювався.

При цьому ст. 7 Закону №1951-VIII не містить формулювань «інші відомості», тощо, отже вказана норма закону передбачає вичерпний перелік персональних даних військовозобов`язаного, які підлягають внесенню до Реєстру.

Тому відсутня можливість на підставі вказаної норми вносити до Реєстру інші відомості про військово-зобов`язаного, які прямо вказаною нормою не передбачені.

За такого до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів підлягають внесенню не будь-які відомості про вчинення військовозобов`язаним порушення військового обліку, а виключно відомості про його притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (серед яких: дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення).

Згідно з ч.1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч.1 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

При цьому відповідно до постанов Верховного Суду від 27.05.2021 року у справі №824/1164/18-а та від 18.01.2024 року у справі №522/12566/18 притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже у відповідача були правові підстави для внесення відносно позивача відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів виключно в разі складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 210, 210-1 КУпАП.

В разі порушення позивачем правил військового обліку відповідач мав підстави скласти відносно позивача протокол про відповідне адміністративне правопорушення, розпочавши таким чином процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності та відкривши для себе можливість після складення протоколу внести відповідні відомості до Реєстру.

Також з метою складення відповідного протоколу відповідач міг звернутись до відповідних підрозділів поліції щодо здійснення адміністративного затримання позивача та доставлення його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до ст. 260-261 КУпАП.

В супереч процитованому вище відповідач протокол про адміністративне правопорушення не складав, не розпочав процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте в супереч вимогам п. 20-1 ст. 7 Закону №1951-VIII відомості про вчинення такого правопорушення позивачем без достатніх правових підстав вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Вказане свідчить про протиправність дій відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів запису про порушення позивачем ОСОБА_1 правил військового обліку.

При цьому, оскільки відповідно до ст. 5 Закону №1951-VIII відповідач в межах своїх повноважень є органом адміністрування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, то його слід зобов`язати виключи з вказаного реєстру внесені ним дані про порушення позивачем правил військового обліку.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору за позовною заявою в сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ).

Повне рішення суду складене 15.01.2026 року.

СУДДЯ:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua