Вирок від 14 січня 2026 р. у справі №465/11432/25 — Франківський районний суд м. Львова

465/11432/25

1-кп/465/575/26

Вирок

Іменем України

15.01.2026 м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у м. Львові без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового розгляду обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025142370000462 від 05.12.2025 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Саки АР Крим, громадянина України, українця, тимчасово проживаючого за адресою АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

04.12.2025 року близько 16:13 год, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, всупереч рішення Франківського районного суду м. Львова від 13.10.2025 року у справі №465/9045/25 (№2-о/465/353/25) про видачу обмежувального припису, згідно якого йому строком на 6 місяців було заборонено: перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою, тіткою ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , не виконав вищевказаний обмежувальний припис Франківського районного суду м.Львова від 13.10.2025, прийшовши у місце проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 та перебував у квартирі за вищевказаною адресою.

Окрім цього, ОСОБА_3 , 08.12.2025 року близько 12:40 год., діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, всупереч вищевказаного рішення Франківського районного суду м. Львова від у справі №465/9045/25 (№2-о/465/353/25) про видачу обмежувального припису, не виконав вказаний обмежувальний припис, прийшовши у місце проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 та перебував у квартирі за вищевказаною адресою.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані як умисне невиконання обмежувального припису, тобто вчинення кримінальних проступків, передбачених ст. 390-1 КК України.

Прокурорка Франківської окружної прокуратури м. Львова звернулася до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Обвинувачений ОСОБА_5 надав письмову заяву, складену у присутності захисниці – адвокатки ОСОБА_6 , в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ст. 390-1 КК України, беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінальних правопорушень встановлені в повному обсязі.

Також, у вказаній заяві ОСОБА_5 зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Окрім цього, до обвинувального акта долучено матеріали досудового розслідування за №12025142370000462 від 05.12.2025 року, в яких наявні документи, що засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, зокрема, протокол допиту підозрюваного від 15.12.2025 року (кримінальне провадження, а.с.93-95).

Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних проступків, заяву ОСОБА_5 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяв та клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив кримінальні проступки, передбачені ст.390-1 КК України, а саме умисне невиконання обмежувального припису.

Оскільки, ОСОБА_5 вчинив декілька тотожних кримінальних правопорушень, суд кваліфікує його дії за ст.390-1 КК України за епізодами невиконання обмежувальних приписів (04.12.2025, та 08.12.2025), а не за кожен із них окремо, оскільки вони підпадають під дію однієї і тієї ж статті закону України про кримінальну відповідальність і повторної кваліфікації не потребують.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінальних проступків, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_5 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаних кримінальних проступів беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 на обліку у лікаря- пихіатра відповідно до довідки № 5217д від 09.12.2025 року не перебуває, у лікаря-нарколога, відповідно до довідки № 6137 від 05.12.2025 року не перебуває, офіційно не працевлаштований, та бере до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, а саме його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його поведінку під час та після вчинення неправомірних дій.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_5 кримінальних проступків, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ст.390-1 КК України як умисне невиконання обмежувального припису.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних проступків, особу обвинуваченого і обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання є визнання обвинуваченим вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 відсутні.

Враховуючи сукупність наведених обставин справи, та дотримуючись принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, позицію сторони обвинувачення, та враховуючи, що за приписами ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання у виді пробаційного нагляду з покладенням на нього, у відповідності до ст. 59-1 КК України, обов`язків.

З огляду на вимоги ч.2 ст.65 КК України визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних проступків та злочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 59-1 КК України, покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду, згідно ч. 2 ст. 59-1 КК України, такі обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченогост. 390-1 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

У відповідності до ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1