Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №445/2992/25 — Золочівський районний суд Львівської області

Справа № 445/2992/25

провадження № 2/445/542/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13 січня 2026 року Золочівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кіпчарського О. М.

секретаря судового засідання Кшемінської О.Я.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золочеві Львівської області, в порядку спрощеного позовного провадження, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягувати з нього аліменти на її утримання в розмірі 1/4 від усіх видів його доходу (заробітку) до досягнення дитиною трьох річного віку. В обгрунтування позову вказала, що 14.05.2020 року вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. У цьому шлюбі у нихнародилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На даний час на розгляді в Золочівському районному суді Львівської області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до неї про розірвання шлюбу. З відповідачем вони проживають окремо, дитина проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. На даний час вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку, що об`єктивно позбавляє її можливості працювати. Її доходи складає щомісячна одноразова допомога при народженні однієї дитини в розмірі 860,00 грн., однак цієї суми не вистачає, інших доходів у неї немає, їй важко матеріально утримувати себе і дитину. Вказала, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на її утриманні, оскільки є особою молодого віку, має задовільний стан здоров`я, інших осіб, окрім їх спільної дочки, які б перебували на його утриманні немає.

Позивач в судовому засіданні позов підтримала, просила такий задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснила, що даний позов вона подала в інтересах малолітньої дочки, оскільки її дохід не дозволяє повноцінно матеріально забезпечувати дитину, а відповідач має можливість надавати їй матеріальне утримання, так як вона наданий час здійснює догляд за їх спільною дитиною.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, причин неявки до суду не повідомив, відзиву щодо заявленого позову відповідач не подавав.

За вказаних обставин, за наявної згоди позивача на ухвалення заочного рішення у справі, суд вважає за можливе проводити заочний розгляд справи, на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши доводи позивача, встановивши дійсні обставини справи, дослідивши наявні у ній докази та оцінивши такі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов є підставним та підлягає до часткового задоволення, з огляду на таке.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст. 75, 84 СК України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно ч.2, 4, 6 ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

З копії свідоцтва про народження судом встановлено, що у сторін у шлюбі народилася дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не досягла трирічного віку, проживає разом з позивачкою та перебуває на її утриманні, що підтверджується довідкою №847 від 05.11.2025 року, виданою Золочівським МВЖКП.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 04.08.2020 року, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовій службі в Національній гвардії України.

При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, є військовослужбовцем, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу дружині.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

Судом встановлено, що позивачка щомісячно отримує державну соціальну допомогу при народженні дитини в розмірі 860,00 грн.

Окрім того, судом встановлено, що згідно судового наказу від 12.11.2025 року, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, з відповідача на користь позивача щомісячно стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 з усіх видів його доходу (заробітку) починаючи з 11.11.2025 до досягнення дитиною повноліття.

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, відсутність доказів про неможливість сплачувати аліменти на утримання дружини, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини частково та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дружини в розмірі 1/6 частини з усіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною трьох років. Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідач має змогу сплачувати аліменти на її утримання у заявленому нею розмірі.

За змістом ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору у даній справі, то з відповідача в користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 12,13, 263, 355, 280-283 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку(доходу), щомісячно, починаючи з дати звернення до суду з позовом - 11.11.2025 і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , судовий збір на користь держави в сумі 1211 грн 20 коп.

Допустити негайне виконання даного рішення у межах суми платежу аліментів за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом передбачених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.01.2026 року.

Суддя О. М. Кіпчарський