Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №462/9094/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/9094/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 січня 2026 року м. Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Гедз Б.М., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника – Ратича Т.М., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

ОСОБА_1 , яка є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилилась від виконання нею батьківських обов`язків по вихованню та навчанню малолітнього сина ОСОБА_2 , не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення дитиною, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, внаслідок чого малолітній ОСОБА_2 , 2015 р.н., порушує дисципліну у ліцеї № 75 імені Лесі України, де навчається у 5-В класі, а саме: систематично шумить на уроках, ображає та б`є інших учасників освітнього процесу у Ліцеї № 75, відволікає інших учнів під час занять, вигукує репліки без дозволу виходить з класу під час уроків, на зауваження не реагує, явно демонструє недотримання шкільних правил поведінки, своїми діями не дає здобути у повній мірі знання іншим учасників освітнього процесу та такі дії повторюються систематично впродовж періоду з вересня по листопад 2025 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 150 СК України та вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

07.01.2025 на адресу суду захисником Залізної Л.С. подано до суду клопотання про закриття провадження у справі за ч. 1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обгрунтування поданого клопотання захисник зазначає, що об`єктивною стороною адміністративної відповідальності є невиконання батьками обов`язків щодо дітей. Неналежним виконанням обов`язків щодо виховання дитини є бездіяльність у результаті якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно, не у повному обсязі. Однак ОСОБА_1 як матір малолітнього ОСОБА_2 приділяє належну увагу до виховання сина, забезпечує його всім необхідним, контролює виконання сином домашніх завдань, підтримує контакт із класним керівником сина, з`являється до школи за проханням класного керівника, адміністратора ліцею тощо. Крім того, вона звернулась за консультаціями до Інклюзивно-ресурсного центру Залізничного району м. Львова, невролога, психіатра та Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні», оскільки занепокоєна емоційним самопочуттям та поведінкою сина, що свідчить про те, що ОСОБА_1 повністю виконує свої батьківські обов`язки щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання сина. Малолітній ОСОБА_2 відвідує школу, не має пропущених занять, а наведені у протоколі обставини зовсім не свідчать про ухилення чи неналежне виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків. Захисник наголошує, що матеріали справи не містять доказів перебування сім`ї ОСОБА_1 на обліку чи відсутність належних умов проживання, виховання чи навчання дитини, зловживання батьками дитини алкоголем чи наркотичними засобами, або відомостей про неналежну поведінку батьків, яка могла б поставити під загрозу життя чи здоров`я дитини, так само як і притягнення батьків до будь-якого виду відповідальності. Просить клопотання задовольнити, провадження у справі закрити.

ОСОБА_1 у судовому засіданні раніше подане захисником клопотання підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у такому, просила його задовольнити. Доповнила, що ніколи не відмовлялась чи ухилялась від виконання нею своїх обов`язків по відношенню до сина, син доглянутий, як батьки докладають усіх зусиль для забезпечення сина усім необхідним. Проблеми у школі, наведені у протоколі зумовлені лише особливостями поведінки дитини, порушеннями уваги, над чим вона працює, звертаючись у відповідні установи за консультаціями.

Захисник Ратич Т.М. у суді підтримав вимоги поданого ним клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 184 КУпАП щодо ОСОБА_1 . Додатково зазначив, що наведені у протоколі обставини щодо недотримання малолітнім ОСОБА_2 зумовлені не відсутністю виховання зі сторони батьків, а станом його здоров`я, з огляду на наявність ознак дефіциту уваги, а відтак просто потребує додаткових і спеціальних умов під час здобуття освіти. Просить клопотання про закриття провадження у справі задовольнити у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП, визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За диспозицією ч. 1 ст. 184 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що формує норму ст. 184 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння, а тому при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за цією статтею обов`язковим є посилання на спеціальні норми законодавства, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Отже, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків що стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей; незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей полягає у бездіяльності, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно і у неповному обсязі. Таке ухилення від виконання батьківських обов`язків може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності, оскільки диспозиція ст. 184 КУпАП передбачає саме ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року, №2402-III, статтями150,180 Сімейного кодексу України.

Частиною 1 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991року, № 789 встановлено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ч.2 ст.27 Конвенції ООН).

Обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини закріплений у ст. 150 Сімейного Кодексу України. До кола обов`язків батьків входить турбота про здоров`я, фізичний, психічний і моральний розвиток дитини. У розумінні положень ч.1 ст.18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно із ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Отже, диспозиція вказаної статті посилається на певне законодавство, яке передбачає виконання обов`язків. За наведеного вбачається, що для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд повинен з`ясувати, які саме обов`язки не були нею виконані, в чому саме це проявилося та якими доказами це підтверджено.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 139066 від 07.11.2025 зазначено, що ОСОБА_1 не виконала покладені на неї батьківські обов`язки стосовно свого малолітнього сина, що проявилось у систематичному порушенні останнім правил поведінки під час освітнього процесу у ліцеї № 75 імені Лесі України.

Разом з тим, із представлених стороною захисту документів вбачається, що батьки ОСОБА_2 звернулись до Інклюзивно-ресурсного центру Залізничного району м. Львова з приводу психолого-педагогічної оцінки розвитку сина, зокрема надано рекомендації щодо використання ряду корекційно-розвиткових програм, окрім цього звертались у КНП «5-а міська клінічна поліклініка м. Львова» для огляду сина дитячим неврологом та психіатром.

За наведеного, заслухавши пояснення ОСОБА_1 вивчивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, на переконання суду, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, не можуть бути достатніми підставами для висновку про те, що особа як матір малолітнього ОСОБА_2 ухиляється чи не виконує покладені на неї обов`язки по вихованню сина, а відтак наявність в її діях ознак адміністративного правопорушення за ч. 1ст. 184 КУпАП.

До того ж, до протоколу про адміністративне правопорушення, будь яких інших належних та допустимих доказів, визначених ст. 251 КУпАП, які б вказували беззаперечно саме на повне невиконання або ухилення від виконання особою, покладених на неї ст. 150 СК України, обов`язків, тобто на винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому їй адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 1ст. 184 КУпАП, матеріали справи не містять.

Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

У відповідності ж до п. 3 ч. 1 ст. 284 КУпАП, по справі про адміністративне правопорушення орган, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, з огляду на те, що під час судового розгляду справи не встановлено належних доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених диспозицією ч.1 ст. 184 КУпАП, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 247, 283 , 284 КУпАП, суддя, -

постановив:

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв?язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Залізничний районний суд м. Львова.

Суддя (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно.

Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи № 462/9094/25.

Суддя Б.М. Гедз