Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №335/11452/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/11452/25 2/335/481/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря судового засідання Барановської В.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Дічко В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

19.11.2025 позивач ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Лугового Б.В., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що зареєстрована та постійно проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Крім позивачки у вказаній квартирі фактично ніхто не мешкає. Поряд з цим, у вказаній квартирі зареєстрований, але фактично не проживає з 2022 року - ОСОБА_2 . Дана квартира є не приватизованою та знаходиться у комунальній власності Запорізької міської ради. Позивачка вирішила здійснити приватизацію вказаної квартири. Для проведення приватизації квартири, позивачці потрібно подати до органу приватизації певний перелік документів, які можуть бути отримані чи надані безпосередньо конкретною особою. З 2022 року відповідач не проживає в зазначеній квартирі, комунальні послуги не сплачує, речі, які б йому належали, в квартирі відсутні. Місцеперебування відповідача позивачці не відомо, зв`язку з ним немає. Тому, позивачка позбавлена можливості підготувати необхідний пакет документів для приватизації квартири. Таким чином, реєстрація місця проживання відповідача за вказаною адресою в м. Запоріжжі, створює для позивачки додаткові перешкоди в здійсненні приватизації вказаної квартири. Крім того, позивачка несе додаткові витрати на сплату комунальних послуг, відповідно до кількості зареєстрованих осіб в квартирі. У зв`язку з цим позивачка просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 21.11.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.

05.12.2025 через систему «Електронний суд» від представника Районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району – Вінецької Н.І. до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому, посилаючись на законодавство України, зазначено наступне. Відповідно до Положення про районну адміністрацію Запорізької міської ради по Вознесенівському, Дніпровському, Заводському, Комунарському, Олександрівському, Хортицькому, Шевченківському району, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 14.08.2024р. № 60 до повноважень районної адміністрації міської ради відноситься здійснення у встановленому законодавством порядку функцій органу опіки та піклування, прийняття відповідних розпоряджень. Відповідно до ст. 58 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення. Згідно ст. 61 Житлового кодексу України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер. Статтею 65 Житлового кодексу України передбачено, що Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням. Відповідно до положень статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Аналіз статей 71, 72 ЖК України, дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Згідно ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Судове рішення просили винести у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник – адвокат Дічко В.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з підстав викладених у позові, просили задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки у судове засідання не повідомив, відзиву не надав, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не поступало.

Представник районної адміністрації Запорізької міської ради по Вознесенівському району – Вінецька Н.І. в судове засідання не з`явилась, матеріали справи містять заяву, у якій просила винести судове рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Оскільки, представник позивача не заперечує проти розгляду справи у відсутності відповідача, на підставі документів наявних у матеріалах справи з ухваленням заочного рішення, тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно з п. 2 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Заслухавши думку учасників, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Орджонікідзевським РВ у м. Запоріжжі 03.11.2016, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 19.01.1999 (а.с. 8 – 8 оборотна сторона), що також підтверджено відповіддю № 2027150 від 20.11.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру. (а.с. 20).

Згідно ордеру № 54 виданого ОСОБА_3 виконавчим комітетом ЗМР від 10.06.1998 на виконання рішення міськвиконкому № 135 від 03.11.1997, про право зайняття житлового приміщення, а саме: квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого зазначено склад сім`ї: дружина ОСОБА_1 та їх сини – ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . (а.с. 10).

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (спадкова справа 230/2020 заведена Сьомою запорізькою державною нотаріальною конторою). (а.с. 11).

Згідно Витягу з реєстру територіальної громади № 2025/016763412 від 12.11.2025 щодо реєстрації місця проживання фізичної особи, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 19.01.1999 по 12.11.2025 (а.с.12).

Відповідно до відповіді № 2026233 від 20.11.2025 з Єдного державного демографічного реєстру встановлено, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 25.03.2014. (а.с. 19).

Згідно копії особового рахунку, виданого Комунальним підприємством «Запоріжремсервіс» встановлено, що особовий рахунок № НОМЕР_2 , станом на 01.11.2016, за адресою: АДРЕСА_1 відкритий на ОСОБА_1 . (а.с. 51).

У судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_5 (невістка позивачки), яка суду пояснила, що ОСОБА_2 приблизно з 2022 року не проживає у місті Запоріжжя. Також зазначила, що відвідує позивачку ОСОБА_1 , та з січня 2025 року відповідач ОСОБА_2 не проживає у квартирі, та підтвердила відсутність особистих речей ОСОБА_2 у цій квартирі.

ОСОБА_6 , яка допитана у судовому засіданні у якості свідка, повідомила що є сусідкою позивачки ОСОБА_1 та останній раз бачила ОСОБА_2 та його родину приблизно у 2022 році.

Отже, вищевказані докази є належними та підтверджують факт не проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , більше шести місяців (з 2022 року).

Відповідач ОСОБА_2 у добровільному порядку з реєстраційного обліку не знявся. Даний факт суттєво порушує право позивача користування житлом.

Крім того, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 самостійно сплачує усі комунальні послуги.

Стаття 47 Конституції України та ст. 9 ЖК України, передбачають, що кожен має право на житло і ніхто не може бути обмежений у праві користування інакше ніж з підстав і в порядку, визначеним законом.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

Статтею 71 ЖК України передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житлом.

Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би підтверджував фактичне користування ним спірною квартирою, а саме: що у спірній квартирі є його речі, є кімната, якою він користується, що він несе витрати на утримання спірної квартири як користувач. Навпаки, за встановленими обставинами, відповідач протягом тривалого часу не проживає у спірній квартирі, квартирою не цікавиться, не несе жодних витрат на її утримання, останній понад двох років не проживає у квартирі.

Оскільки судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований, однак не проживає у квартирі АДРЕСА_2 понад шість місяців, а також, те що зазначений факт перешкоджає позивачу у здійсненні прав у користуванні зазначеним нерухомим майном, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування вказаним жилим приміщенням.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що позивачем не заявлено вимог про стягнення судового збору, суд залишає витрати по сплаті судового збору за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Вознесенівському району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 15.01.2026.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення, або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя: І.А. Крамаренко