Вирок від 14 січня 2026 р. у справі №139/860/25 — Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/860/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року селище Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 , (який приймає участь в режимі відеоконференції з ДУ «УВП №1 м.Вінниця)

його захисника ОСОБА_5 , (яка приймає участь в режимі відеоконференції з Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Муровані Курилівці кримінальне провадження №12025020160000445 від 14 вересня 2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Михайлівці Мурованокуриловецького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, військовослужбовця, громадянина України, в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263, ч.5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ

Солдат ОСОБА_4 військовослужбовець військової служби по мобілізації військової частини НОМЕР_1 з порушенням ст.ст.11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.3-4 Дисциплінарного статуту Збройний Сил України, ст.41 Конституції України, в умовах воєнного стану, вчинив умисний злочин проти встановленого порядку несення військової служби, за наступних обставин.

Так, 10 вересня 2025 року, біля 10:00 год солдат ОСОБА_4 діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби, а саме військову частину НОМЕР_1 , що дислокується біля населеного пункту АДРЕСА_2 та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання, а саме по АДРЕСА_1 , не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, до моменту виявлення його 13.09.2025 працівниками сектору кримінальної поліції Могилів-Подільського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Крім цього, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст.ст.11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1 додатку №1 до постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» № 2471-ХІІ від 17.06.1992, п.п.1, 2, 9 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, п.2.1 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами не смертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №622 від 21.08.1998, військовослужбовець військової служби солдат ОСОБА_4 оператор безпілотних літальних апаратів 10 екіпажу безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів ВЧ НОМЕР_1 , у 2023 році, перебуваючи у зоні проведення бойових дій на Херсонському напрямку, шляхом знахідки незаконно придбав два саморобні вибухові пристрої, до складу яких входили два корпуси осколкових оборонних ручних гранат РГО промислового виготовлення військового призначення, два уніфіковані запали дистанційної дії типу УЗРГМ промислового виготовлення військового призначення та два перехідники промислового виготовлення військового призначення під підривачі (запали) дистанційної дії типу УЗРГМ (УЗРГМ-2) до ручних гранат РГО та РГН, які він також почав незаконно зберігати без передбаченого законом дозволу.

13 вересня 2025 року під час проведення огляду домоволодіння АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_6 , дівчина ОСОБА_4 , у одній із кімнат будинку на ліжку виявлено сумку зеленого кольору, яка належить ОСОБА_4 . Під час огляду сумки виявлено та вилучено металевий предмет еліпсоїдної форми зеленого кольору із ребристою поверхнею, зовні схожий на корпус гранати Ф-1 з маркуванням «107 93-74 Т», а також металевий предмет циліндричної форми сріблястого кольору з маркуванням «213-73 УЗРГМ 583», схожий на запал до гранати, що належать до бойових припасів – оборонної осколкової ручної гранати Ф-1 промислового виготовлення військового призначення.

Надалі, під час огляду домоволодіння АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_4 , в одній із кімнат будинку на столі виявлено та вилучено 22 патрони, що є бойовими припасами до стрілецької нарізної вогнепальної зброї, а також металевий предмет сферичної форми зеленого кольору з маркуванням «РГО А-ІХ-І 107-33-88», металевий предмет циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркуванням «213-73 УЗРГМ 583», циліндричний полімерний предмет чорного кольору, металевий предмет сферичної форми зеленого кольору з маркуванням «РГО А-ІХ-І 107-33-88», металевий предмет циліндричної форми із зигзагоподібною пластиною з маркуванням «118-71 УЗРГМ 583», «173-71» та циліндричний полімерний предмет чорного кольору, які в конструктивному поєднанні відносяться до саморобних вибухових пристроїв.

Вказані предмети належать до категорії бойових припасів та вибухових пристроїв військового призначення, обіг яких на території України обмежено та дозволено лише особам, що мають відповідний дозвіл, якого ОСОБА_4 не мав.

Таким чином ОСОБА_4 вчинив придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненому визнав повністю та вказав, що визнає усі обставини, що викладені в обвинувальному акті. Зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка дислокувалась в населеному пункті АДРЕСА_2 та 10 вересня 2025 року самовільно залишив місце несення служби, у зв`язку з тим, що у підрозділі загинуло п`ятеро військовослужбовців, після чого командир підрозділу повідомив особовому складу, що «їм дадуть ще таких п`ять», він сприйняв це як реальну загрозу життю. Після залишення місця служби він перебував за місцем проживанням. Також пояснив, що вибухові пристрої він забрав із позиції місця служби. При цьому підтвердив, що усвідомлював вибухонебезпечні властивості зазначених предметів, знав, що вони становлять загрозу для життя та здоров`я людей, та усвідомлював можливі наслідки їх зберігання. У вчиненому щиро розкаюється, шкодує, що так сталось. Вказав, що має намір продовжити проходження військової служби. Докази його вини, добуті досудовим слідством, визнає повністю і не оспорює. Правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичні обставини справи, і як встановлено судом, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності його позиції, за згодою усіх учасників судового провадження, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які характеризують особу обвинуваченого та постанов щодо речових доказів та судових витрат.

При цьому, за основу суд бере до уваги покази обвинуваченого, вважає їх належними, допустимими та достовірними, послідовними, котрі у взаємозв`язку доводять фактичні обставини вчинених ним кримінальних правопорушень.

Обвинуваченому судом роз`яснено, що він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, що повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Таким чином, розглянувши кримінальне провадження стосовно обвинуваченого, допитавши останнього, дослідивши письмові матеріали, та інші матеріали провадження, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.263, ч.5 ст. 407 КК України доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за: ч. 5 ст. 407 КК України як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин,тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану та за ч. 1 ст. 263 КК України як придбання та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Зокрема, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст.12 КК України належать до тяжких злочинів, особу винного, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий (а.к.п. 64-66), за місцем проживання характеризується позитивно (а.к.п.78), за місцем проходження військової служби - посередньо (а.к.п.73), під час проходження військової служби, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.к.п.75),а також виявив бажання продовжувати проходження військової службу у складі Збройних Сил України. За відомостями з медичної документації ОСОБА_4 не перебував та не перебуває на обліку у лікаря-психіатра, лікаря-невролога та лікаря-нарколога у КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» (а.к.п.67). Разом з тим, згідно з наданими медичними документами звертався до КНП «Мурованокуриловецька ЦРЛ» за медичною допомогою до лікаря-психіатра з діагнозом: «Легка розумова відсталість» F70.0. (а.к.п.68). Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №836 ОСОБА_4 у період часу, що відноситься до інкримінованих йому діянь не страждав на психічне захворювання, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, повною мірою міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Крім того, згідно з указаним висновком експертизи, в теперішній час обвинувачений також не страждає на психічні розлади, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, може усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв`язку з чим не потребує застосування примусових заходів медичного характеру (а.к.п.69-72).

Обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання

В обвинувальному акті стороною обвинувачення було зазначено як обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, а також перебування обвинуваченого у стані алкогольного сп`яніння.

У судовому засіданні прокурор відмовився від підтримання обтяжуючої покарання обставини, передбаченої пунктом 13 частини першої статті 67 КК України, а саме вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння. Суд бере до уваги зазначену позицію сторони обвинувачення та не враховує цю обставину при призначенні покарання.

Щодо обставини вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану, суд зазначає таке.

Частина п`ята статті 407 КК України передбачає відповідальність за самовільне залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто зазначена ознака вже включена законодавцем до складу кримінального правопорушення та врахована при визначенні санкції цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 67 КК України, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання, передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як таку, що його обтяжує.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що обставина вчинення злочину в умовах воєнного стану не підлягає врахуванню як обтяжуюча покарання при призначенні покарання за ч.5 ст. 407 КК України.

Разом з тим диспозиція ч.1 ст. 263 КК України не містить кваліфікуючої ознаки вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, а тому обставина вчинення цього кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану може бути врахована судом як обтяжуюча покарання відповідно до пункту 11 частини першої статті 67 КК України.

Таким чином, суд визнає обтяжуючою покарання обставиною лише вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, з використанням умов воєнного стану.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд визнає – його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на характер і ступінь суспільної небезпеки вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_4 слід призначити покарання за ч. 1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки, за ч.5 ст.407 КК України слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Остаточне покарання слід призначити відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням.

При цьому, у зв`язку з набранням 27.01.2023 чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей несення військової служби в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці» від 13.12.2022 №2839-IX, яким посилено кримінальну відповідальність за вчинення військових кримінальних правопорушень та обмежено застосування положень статей 69,75 КК України у випадках засудження, зокрема, за злочин, передбачений ст. 407 КК України, вчинений в умовах воєнного стану, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень статей 69 та 75 КК України.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні з розрахунку день за день.

З метою забезпечення виконання вироку, з врахуванням того, що ОСОБА_4 призначається покарання у виді позбавлення волі, запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Процесуальні витрати на залучення експерта на загальну суму 37438 гривень 80 копійок відповідно до висновків експерта №СЕ-19/102-25/20091-БЛ від 17.09.2025 на суму 1782,80 грн; №СЕ-19/102-25/20093-ВТХ від 19.09.2025 на суму 7131,20 грн; №СЕ-19/102-25/20624-ВТХ від 14.10.2025 на суму 14262,40 грн та №СЕ-19/102-25/20625-ВТХ від 17.10.2025 на суму 14262,40 грн, підлягають вирішенню у порядку ст.124 КПК України, а саме: стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави.

Захід забезпечення кримінального провадження арешт майна, застосований на підставі ухвали слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2025, суд відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, вважає за необхідне скасувати, оскільки в подальшому у застосуванні цього заходу потреба відпала.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням призначити ОСОБА_4 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

Відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з дня його затримання, а саме: з 29 вересня 2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання рахувати із моменту набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави 37438 (тридцять сім тисяч чотириста тридцять вісім) гривень 80 копійок процесуальних витрат на залучення експертів.

Захід забезпечення кримінального провадження арешт майна, застосований на підставі ухвали слідчого судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 17 вересня 2025 - скасувати.

Речові докази:

- предмет ззовні схожий на гранату Ф-1 із запалом, 22 набої із яких 6 набоїв калібру 7,62 мм та 16 набоїв калібру 5,45 мм, що передані до кімнати зберігання речових доказів Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області - передати на склад озброєння ГУНП у Вінницькій області.

- 2 предмета зовні схожих на гранати РГО із запалами згідно Актів №122 від 16.09.2025; №134 від 13.10.2025 та №135 від 13.10.2025 знищені під час експериментальних випробувань.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя :