Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №904/2614/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/2614/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (Ніколенко М.О.)

від 26.05.2025

та постанову Центрального апеляційного господарського суду (Іванов О.Г., Мороз В.Ф., Верхогляд Т.А)

від 08.09.2025 (повний текст складений 09.09.2025)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асанара"

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"

заінтересована особа: Фізична особа-підприємець Таранчук Максим Максимович

про розірвання договору закупівлі товару № 1-23 від 02.01.2023 та стягнення суми основної заборгованості у розмірі 66051,11 грн, пені у розмірі 3890,68 грн, 3% річних у розмірі 233,44 грн, інфляційної складової у розмірі 132,10 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хід розгляду справи

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Асанара" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - Відповідач, Скаржник) про розірвання договору закупівлі товару № 1-23 від 02.01.2023 та стягнення суми основної заборгованості у розмірі 66051,11 грн, пені у розмірі 3890,68 грн, 3% річних у розмірі 233,44 грн, інфляційної складової у розмірі 132,10 грн.

2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 позов задоволено частково. Розірвано договір закупівлі товару № 1-23 від 02.01.2023, стягнуто з Відповідача на користь Позивача суму основної заборгованості у розмірі 66051,11 грн, 3% річних у розмірі 233,44 грн, інфляційну складову у розмірі 132,10 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 5219,47 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 3890,68 грн - відмовлено. На виконання вказаного рішення суду 11.12.2023 видано наказ.

3. В подальшому Позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником. Позивач просив суд звернути стягнення на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Таранчука Максима Максимовича (далі - Заінтересована особа) у розмірі 71636,12 грн, який має заборгованість перед Відповідачем за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2025 у справі №904/4837/24 (з урахуванням ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 904/4837/24) в рахунок погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 у справі №904/2614/23.

Стислий зміст оскаржуваних судових рішень

4. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2025 у справі №904/2614/23, заяву Позивача про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, задоволено.

5. Вказані судові рішення мотивовані, зокрема, таким:

- факт беззаперечності заборгованості Фізичної особи-підприємця Таранчука Максима Максимовича перед Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2025 у справі № 904/4837/24;

- положення статті 336 Господарського процесуального кодексу України не містять умови про те, що звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, може бути застосовано як виключна міра, у разі використання стягувачем усіх можливих засобів захисту своїх прав;

- надання судом розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2025 у справі № 904/4837/24 жодним чином не унеможливлює звернення стягнення на грошові кошти Фізичної особи-підприємця Таранчука Максима Максимовича, який має заборгованість перед Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.01.2025 у справі № 904/4837/24, в рахунок погашення заборгованості Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Асанара" за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2023 у справі № 904/2614/23, водночас, з урахуванням графіку розстрочення виконання рішення, встановленого в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 про розстрочення виконання рішення суду у справі № 904/4837/24.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та правова позиція іншого учасника справи

6. 18 вересня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2025, в якій просить:

- визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №904/2614/23 повністю і закрити провадження у справі;

- зупинити виконання ухвали суду у справі №904/2614/23;

- судові витрати за подання апеляційної та касаційної скарги покласти на Відповідача.

7. У тексті касаційної скарги, Скаржник зазначає, що під час розгляду справи в місцевому суді, Відповідач повідомляв, що Позивачем було неправильно подано виконавчий лист (судовий наказ), а саме до неналежного органу з примусового виконання рішення суду, відтак Відповідач не мав можливості у добровільний спосіб сплатити суму заборгованості.

8. Водночас Скаржник вказує, що після направлення виконавчого документу до належного суб`єкту з примусового виконання рішення суду, борг по рішенню суду першої інстанції у справі №904/2614/23 було сплачено Позивачу. З приводу чого, було повідомлено суд апеляційної інстанції, шляхом подання доповнення до апеляційної скарги.

9. Скаржник звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги лише факт здійснення оплати, але інші доводи у доповненні до апеляційної скарги взято не було, мотивуючи тим, що доповнення було подано до апеляційного суду поза строками, передбаченими на їх подання Господарсько-процесуальним кодексом України, що на думку Скаржника, є формалізованим висновком суду.

10. У тексті касаційної скарги, Скаржник також посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №916/3006/23, де зазначається, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору; у випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи).

11. Разом з тим, у тексті касаційної скарги, Скаржник зазначає, що під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, для належного захисту його прав, а також прав Заінтересованої особи, він посилався на пункт 3 частини першої статті 275 ГПК України, тобто на приписи, які дозволяють суду апеляційної інстанції визнати судове рішення першої інстанції повністю нечинним та закрити провадження у справі. Таким чином, на думку Скаржника, рішення апеляційного суду відповідало б інтересам всіх сторін по справі, не чинило негативного впливу на будь-яку сторону справи, усунуло б подвійне стягнення та юридичну невизначеність для Заінтересованої особи.

12. Правом на подання відзиву на касаційну скаргу інші учасники справи не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

13. Верховний Суд перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.

14. За змістом абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

15. Відповідно до приписів статті 290 ГПК України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

16. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, якими задоволено заяву Позивача про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, на підставі статті 336 ГПК України.

17. Відповідно до частини першої статті 336 ГПК України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

18. Відповідно до сформованої практики Верховного Суду щодо застосування статті 336 ГПК України, викладеної, зокрема, у постановах від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19, такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем задля неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду.

19. При цьому за своєю правовою природою положення зазначеної статті не є імперативними, судова дискреція в цьому випадку передбачає повноваження суду обирати між альтернативами підстав відмови або задоволення заяви, кожна з яких є законною, вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 910/10579/19, від 12.05.2021 у справі № 910/8613/19.

20. Предметом дослідження під час розгляду заяви відповідно до статті 336 ГПК України має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватись доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема, це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти, на які просять звернути стягнення. Стала правова позиція щодо предмета дослідження у цій категорії справ щодо застосування положень статті 336 ГПК України викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17, постановах Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 23.07.2018 у справі № 925/1048/17, від 11.09.2019 у справі № 902/1260/15, від 01.08.2019 у справі № 927/313/18, від 06.02.2020 у справі № 913/381/18.

21. Водночас, остаточне рішення за результатами розгляду заяви, поданої в порядку, передбаченому статтею 336 ГПК України, має бути прийняте з урахуванням усіх обставин справи та відомостей про всіх учасників процесу. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20.

22. У цій справі суди попередніх інстанцій, встановивши факт беззаперечності заборгованості Заінтересованої особи перед Відповідачем, яка підтверджується відповідним рішенням суду, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення заяви Позивача про звернення стягнення на грошові кошти Заінтересованої особи, яка має заборгованість перед Відповідачем.

23. Водночас положення статті 336 ГПК України не містять приписів щодо обов`язковості перебування рішення суду, яким підтверджується факт заборгованості іншої особи перед боржником, на примусовому виконанні, або вказівки на конкретний спосіб виконання вказаного рішення суду, тому доводи Скаржника у цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

24. У касаційній скарзі Cкаржник також стверджує, що під час розгляду справи апеляційним судом (в процесі розгляду), з`явилася така фактична обставина, як відсутність предмету спору.

25. У тексті постанови суду апеляційної інстанції вказано, що представник комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» у доповненнях до апеляційної скарги зазначав про погашення заборгованості і долучав платіжну інструкцію та постанову про закінчення виконавчого провадження.

26. Однак подані Скаржником доповнення до апеляційної скарги, в яких ідеться, зокрема, про те, що з боку Скаржника сума боргу сплачена ТОВ «Асанара» в повному обсязі, що тягне за собою нечинність рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції не взято до уваги у зв`язку з тим, що ці доповнення подані суду зі значним пропуском строку на їх подання.

27. За доводами Скаржника подія оплати виникла зі спливом строку після подання апеляційної скарги, отже Скаржник не міг з об`єктивних причин доповнити апеляційну скаргу даною подією та доказом оплати.

28. Разом з тим Скаржник зазначає, що він посилався на пункт 3 частини першої статті 275 ГПК України, тобто на приписи, які дозволяють суду апеляційної інстанції визнати судове рішення першої інстанції повністю нечинним та закрити провадження у справі. Таким чином, на думку Скаржника, рішення апеляційного суду відповідало б інтересам всіх сторін по справі, усунуло б подвійне стягнення та юридичну невизначеність для Заінтересованої особи.

29. У контексті зазначеного Суд звертає увагу на таке.

30. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №916/3006/23 розглянув питання застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України, зокрема: 1) чи підлягає закриттю провадження у справі на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції у разі, якщо предмет спору припинив існування після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі; 2) чи підлягає скасуванню законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції по суті спору лише з підстав відсутності предмета спору, якщо предмет припинив існування після ухвалення цього рішення.

31. У постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 Верховний Суд виснував, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

32. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права як необхідної передумови для скасування ухвали від 26.05.2025 про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.

33. У зв`язку з наведеним, з огляду на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30.08.2024 у справі №916/3006/23, у суду апеляційної інстанції у цій справі були відсутні підстави для скасування судового рішення та закриття провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.

34. Також Суд зазначає, що посилання Скаржника на пункт 3 частини першої статті 275 ГПК України, у цьому випадку є безпідставним.

35. За змістом пункту 3 частини першої статті 275 ГПК України Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

36. Водночас відповідно до статті 274 ГПК України суд апеляційної інстанції визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі у випадку прийняття відмови позивача від позову або затвердження мирової угоди сторін.

37. У справі, що розглядається, відомості про надходження до суду апеляційної інстанції заяви про відмову від позову (заяви) чи мирової угоди сторін відсутні.

38. Отже, оскільки Скаржником не наведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б могли стати підставою для визнання нечинним судового рішення першої інстанції у цій справі, порушень процесуального законодавства у цій частині судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено не було.

39. Суд звертає увагу, що у касаційній скарзі Скаржником не наведено інших норм матеріального і процесуального права, які, на його думку, було порушено судами попередніх інстанцій.

40. Доводи Скаржника про те, що наявність оскаржуваних судових рішень у цій справі призведе до подвійного стягнення, Судом відхиляються, оскільки ГПК України передбачає спеціальні процесуальні механізми та процедуру для випадку припинення існування предмета спору, які виникли після ухвалення рішення судом першої інстанції.

41. Так, у разі, коли боржник добровільно виконав рішення суду (повністю чи частково), яке підлягає виконанню на підставі виконавчого документа (наказу), то боржник відповідно до частини другої статті 328 ГПК України наділений правом звернутися до суду із відповідною заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою).

42. Особа, яка має заборгованість перед боржником, що не оспорюється нею або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили, набуває статусу боржника саме у виконавчому провадженні, розпочатому виконавцем на виконання судового рішення, в силу ухвали суду про задоволення заяви стягувача, а не в межах окремих майнових відносин між стягувачем та такою особою. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі № 910/7023/19.

43. Окрім того, як вбачається з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, представник Відповідача у доповненнях до апеляційної скарги долучав постанову про закінчення виконавчого провадження. Відтак, відсутні підстави стверджувати про ризик стягнення коштів як з боржника, так і з Заінтересованої особи, у межах виконавчого провадження у цій справі.

44. Твердження Скаржника про те, що КПТМ «Криворіжтепломережа» позбавлене права продовжувати отримувати грошові кошти від «свого» боржника ФОП Таранчука М.М., так як існує чинне рішення суду, яким зобов`язано ФОП Таранчука М.М. сплачувати грошові кошти на користь ТОВ «Асанара», та він мусить виконувати приписи рішення та здійснювати ці сплати щомісяця на користь ТОВ «Асанара», є помилковим, не відповідає обставинам справи та положенням чинного законодавства.

45. З огляду на зазначене вище, у зв`язку з завершенням виконавчого провадження з ФОП Таранчук М.М. вже не можуть стягуватися кошти на користь ТОВ «Асанара» у межах виконавчого провадження у цій справі.

46. Також згідно з приписами частини дев`ятої статті 336 ГПК України звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є підставою для визнання виконавчого документа, за яким боржник виступає стягувачем, таким, що не підлягає виконанню в розмірі стягнутої суми.

47. Оскільки у межах цієї справи виконавче провадження завершено та стягнення з Заінтересованої особи на користь Позивача не проводиться, відповідно відсутні підстави для нездійснення виконання Заінтересованою особою на користь Відповідача у межах іншої справи № 904/4837/24.

48. Скаржник у касаційній скарзі також вказує, що інші доводи у доповненні до апеляційної скарги судом апеляційної інстанції взято до уваги не було, мотивуючи тим, що доповнення було подано до апеляційного суду поза строками, передбаченими на їх подання Господарсько-процесуальним кодексом України, що на думку Скаржника, є формалізованим висновком суду. Проте Скаржник не вказує, які саме доводи судом апеляційної інстанції не розглянуто, в чому полягає їх значення для правильного вирішення спору та поважність причин ненаведення цих доводів у апеляційній скарзі. З огляду на це Суд позбавлений можливості перевірити вказані доводи касаційної скарги та відхиляє їх за необґрунтованістю.

49. Враховуючи викладене, доводи Скаржника щодо порушення судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.

50. Інші доводи Скаржника зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та не впливають на результат розгляду справи.

51. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

52. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

53. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

54. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, № 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

55. Таким чином Суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

57. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

58. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

59. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2025 у справі №904/2614/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова