Постанова від 09 грудня 2025 р. у справі №908/3413/21 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2025 року м.Дніпро Справа № 908/3413/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 (суддя Черкаський В.І.)

у справі № 908/3413/21

Кредитори:

1. ТОВ “КОМ ПРО ГРУП”

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Техно Буд Рітейл”

Розпорядник майна - Клименко Руслан Іванович

Учасник у справі - уповноважена особа засновників ТОВ “Техно Буд Рітейл” ОСОБА_1

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/3413/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл".

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 заяву кредитора 2 (вх. № 7390/08-08/25 від 08.04.2025); заяву кредитора 1 (вх. № 7382/08-08/25 від 08.04.2025), клопотання арбітражного керуючого Клименка Р.І. (вх. № 7367/08-08/25 від 07.04.2025) задоволено. Припинено повноваження тимчасово виконуючого обов`язки розпорядника майна ТОВ “Техно Буд Рітейл” у справі № 908/3413/21 арбітражного керуючого Клименка Руслана Івановича. Призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Клименка Руслана Івановича (свідоцтво № 2105 від 06.10.2023, а/с 20, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39803, РНОКПП НОМЕР_1 ). Призначено підсумкове засідання у справі на 02.06.2025, 10 - 00. Зобов`язано Розпорядника майна Клименка Р.І. - провести аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника та надати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію; провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість. Збори кредиторів/комітет кредиторів - надати рішення у відповідності до вимог ст. 49 Кодексу України з процедур банкрутства.

Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 року у справі № 908/3413/21 повністю та прийняти нове рішення, яким в задоволенні клопотання ОСОБА_4 та ТОВ "Ком Про Груп" про призначення розпорядником майна ТОВ "Техно Буд Рітейл" у справі № 908/3413/21 арбітражного керуючого Клименка Р.І. відмовити. Постановити нове рішення у справі № 908/3413/21, яким розпорядником майна ТОВ "Техно Буд Рітейл" призначити арбітражного керуючого Мірошника І.В.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- Господарським судом Запорізької області у судовому засіданні, що відбулося 08.04.2025р. не було розглянуто заяву арбітражного керуючого Мірошника І.В. про призначення його розпорядником майна ТОВ «Техно Буд Рітейл» у справі № 908/3413/21, не було здійснено порівняльний аналіз кандидатур арбітражного керуючого Клименка Р.І. та арбітражного керуючого Мірошника І.В.;

- судом першої інстанції не було враховано пояснення представника Балінської О.В. та представника Андрійця Г.О. щодо призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Мірошника І.В., враховуючи його досвід роботи (свідоцтво від 2013 року), необхідні знання та матеріальну базу для виконання обов`язків розпорядника майна Боржника, а також не враховано місце здійснення основної діяльності арбітражного керуючого Мірошника І.В. місто Запоріжжя.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

09.06.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від кредитора ТОВ «КОМ ПРО ГРУП» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

09.06.2025 до Центрального апеляційного господарського суду від кредитора ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом, передбаченим ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзив на апеляційну скаргу.

Згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні 10.12.2025 брав участь представник ОСОБА_2

Балінська О.В. (апелянт), будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, уповноваженого представника не направила, про причини неявки суд не проінформувала. Не з`явилися й інші учасники справи, хоч були належним чином повідомлені про судове засідання та обставини його проведення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G.B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб`єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Так, апеляційне провадження у даній справі здійснюється на підставі поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги, в межах її доводів та вимог, що відповідає приписам ч. 1 ст. 269 ГПК України.

Жодних доповнень до апеляційної скарги протягом визначеного ГПК України процесуального строку не подавалося.

Колегія суддів зауважує, що скаржник як учасник судового процесу, не був позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді, як безпосередньо в залі суду, так і в режимі відеоконференції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/12842/17.

Таким чином, враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, зважаючи на те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, а також межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, з огляду на обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів не вбачає наявність правових та фактичних підстав для відкладення розгляду справи та продовжує її розгляд, вважаючи за можливе здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників учасників справи, які не з`явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні 10.12.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутнього представника кредитора, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, в провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/3413/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Буд Рітейл".

Ухвалою суду від 22.02.2024 припинено процедуру розпорядження майном боржника. Припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Техно Буд Рітейл арбітражного керуючого Микитьона В.В. Затверджено план санації Товариства з обмеженою відповідальністю Техно Буд Рітейл, схвалений зборами кредиторів 16.02.2024. Введено процедуру санації Товариства з обмеженою відповідальністю Техно Буд Рітейл. Керуючим санацією призначено арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2025 зокрема, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.02.2024 у справі № 908/3413/21 задоволено. Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22.02.2024 у справі № 908/3413/21 скасовано. Справу № 908/3413/21 передано для продовження розгляду до Господарського суду Запорізької області на стадію розпорядження майном боржника.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.03.2025, зокрема, відкладено судове засідання для розгляду питання про призначення розпорядника майна у справі на 08.04.2025, 10 - 00.

До суду надійшли:

- від арбітражного керуючого Мірошника І.В. заява на участь у справі (вх. № 7263/08-08/25 від 04.04.2025);

- арбітражного керуючого Клименка Р.І. клопотання (вх. № 7366/08-08/25 від 07.04.2025) про участь у справі в режимі відеоконференції та клопотання про участь у справі (вх. № 7367/08-08/25 від 07.04.2025);

- заява кредитора 2 (вх. № 7390/08-08/25 від 08.04.2025) про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Клименка Р.І.; заява (вх. № 7387/08-08/25 від 08.04.2025) про долучення доказів;

- заява кредитора 1 (вх. № 7382/08-08/25 від 08.04.2025) про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Клименка Р.І., розгляд справи без участі представника кредитора 1.

04.04.2025 проведено засідання комітету кредиторів, що сукупно володіють 100 % голосів, на якому прийнято рішення погодити кандидатуру розпорядника майна у справі Клименка Р.І., який надав відповідну згоду. Рішення оформлено протоколом № 04-04/2025 від 04.04.2025 засідання комітету кредиторів.

На підставі відомостей Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, суд установив, що станом на 08.04.2025, діяльність арбітражного керуючого Микитьона В.В. тимчасово зупинена з 30.05.2024.

Враховуючи вищевикладене, відповідність кандидатури Клименка Р.І. вимогам закону, його заяви на участь у справі, заяву кредитора 2 (вх. № 7390/08-08/25 від 08.04.2025), заяву кредитора 1 (вх. № 7382/08-08/25 від 08.04.2025), суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання арбітражного керуючого Клименка Р.І. (вх. № 7367/08-08/25 від 07.04.2025) слід задовольнити та припинити повноваження тимчасово виконуючого обов`язки розпорядника майна ТОВ Техно Буд Рітейл у справі № 908/3413/21 арбітражного керуючого Клименка Руслана Івановича, призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Клименка Руслана Івановича. Натомість господарський суд вирішив кандидатуру арбітражного керуючого Мірошника І.В. відхилити.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 10 КУзПБ арбітражний керуючий є суб`єктом незалежної професійної діяльності.

За приписами п. 14.1.226. ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 11 КУзПБ арбітражним керуючим може бути громадянин України, який має вищу юридичну або економічну освіту другого (магістерського) рівня, загальний стаж роботи за фахом не менше трьох років або не менше одного року після отримання відповідної вищої освіти на керівних посадах, пройшов навчання та стажування протягом шести місяців у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, володіє державною мовою та склав кваліфікаційний іспит.

Не може бути арбітражним керуючим особа:

1) визнана судом обмеженою у цивільній дієздатності або недієздатною;

2) яка має не зняту або не погашену в установленому законом порядку судимість;

3) яка не здатна виконувати обов`язки арбітражного керуючого за станом здоров`я;

4) якій заборонено обіймати керівні посади або яка вважається такою, що піддана адміністративному стягненню у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, пов`язаною з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або діяльністю, що прирівнюється до такої діяльності;

5) до якої застосовано дисциплінарне стягнення у виді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого, з дня застосування якого минуло менше трьох років.

За ч. 1 ст. 12 КУзПБ арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства…

Згідно з ч. 3 ст. 12 КУзПБ під час реалізації своїх прав та обов`язків арбітражний керуючий зобов`язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено); а відповідно до ч. 1 ст. 13 Кодексу під час здійснення своїх повноважень арбітражний керуючий є незалежним.

Крім того, статус арбітражного керуючого характеризується не лише сукупністю прав та обов`язків останнього, а й ефективністю та невідворотністю інституту дисциплінарної відповідальності арбітражного керуючого за свої дії (див. постанову Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/18129/17).

Матеріалами справи підтверджується, що арбітражний керуючий Клименко Руслан Іванович відповідає вимогам КУзПБ, апелянтом цих висновків суду не спростовано.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 КУзПБ під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22 лютого 2024 року затверджено план санації ТОВ «ТЕХНО БУД РІТЕЙЛ», введено процедуру санації ТОВ «ТЕХНО БУД РІТЕЙЛ», призначено керуючим санації арбітражного керуючого Куліченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 25 липня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про залучення до участі у справі № 908/3413/21 в якості уповноваженої особи засновників (учасників) ТОВ «ТЕХНО БУД РІТЕЙЛ».

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15 січня 2025 року по справі № 908/3413/21 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Господарського суду Запорізької області від 22 лютого 2024 року, якою було затверджено план санації ТОВ «ТЕХНО БУД РІТЕЙЛ», введення процедури санації ТОВ «ТЕХНО БУД РІТЕЙЛ» та призначення керуючим санацією арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1375 від 11.07.2013) скасовано, справу направлено до Господарського суду Запорізької області для продовження розгляду на стадію розпорядження майном боржника.

Відповідно до п. 31 ч. 8 ст. 48 КУзПБ до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення у справі про банкрутство.

04 квітня 2025 року було проведено комітет кредиторів ТОВ «ТЕХНО БУД РІТЕЙЛ», відповідно на яких 100% голосів кредиторів прийняли рішення про призначення кандидатури арбітражного керуючого Клименка Руслана Івановича (свідоцтво № 2105 від 06.10.2023, а/с 20, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39803) розпорядником майна ТОВ «ТЕХНО БУД РІТЕЙЛ».

Аналізуючи межі компетенції зборів кредиторів та комітету кредиторів з питань призначення/відсторонення арбітражного керуючого, слід вказати, що збори кредиторів є органом, у прийнятті рішень якого беруть участь безпосередньо всі кредитори. Тобто, воля кредиторів реалізується безпосередньо, а не через утворений зборами кредиторів орган - комітет кредиторів, якому делеговані повноваження представляти інтереси кредиторів під час провадження у справі про банкрутство.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №922/3369/19.

Слід зауважити, що рішення зборів кредиторів не є нормативними актами (п. 57 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №15 „Про судову практику в справах про банкрутство"), вони є доказами факту волевиявлення, які оцінюються судом нарівні з іншими доказами по справі при вирішенні певних питань у процедурах банкрутства.

В той же час, рішення комітету кредиторів ТОВ «ТЕХНО БУД РІТЕЙЛ» від 04.04.2025 не оскаржувалося та є чинним, а відтак господарський суд при вирішенні відповідного процесуального питання щодо призначення розпорядником майна вправі опиратися на таке рішення, зокрема, в частині погодження кандидатури арбітражного керуючого на цю посаду.

У даному випадку, кандидатура арбітражного керуючого Клименко Р.І. була визначена Комітетом кредиторів ТОВ “Техно Буд Рітейл” на засіданні, яке відбулося 04.04.2025 та підтримана одноголосним рішенням двох кредиторів: ОСОБА_2 та ТОВ “КОМ ПРО ГРУП”.

При цьому на засіданні комітету кредиторів представник Балінської О.В. порушував питання щодо порівняння досвіду кандидатур арбітражних керуючих, стаж діяльності арбітражного керуючого та роки отримання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого, тобто таке вже було предметом розгляду кредиторами, а заява арбітражного керуючого Мірошника І.В. досліджувалася на засіданні 04.04.2025.

Щодо посилання апелянта на те, що господарським судом не було розглянуто заяву арбітражного керуючого Мірошника І.В. про призначення його розпорядником майна ТОВ «Техно Буд Рітейл» у справі № 908/3413/21, не було здійснено порівняльний аналіз кандидатур арбітражного керуючого Клименка Р.І. та арбітражного керуючого Мірошника І.В., не було враховано пояснення представника Балінської О.В. та представника Андрійця Г.О. щодо призначення розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Мірошника І.В., враховуючи його досвід роботи (свідоцтво від 2013 року), необхідні знання та матеріальну базу для виконання обов`язків розпорядника майна Боржника, а також не враховано місце здійснення основної діяльності арбітражного керуючого Мірошника І.В. місто Запоріжжя, то варто зауважити, що як було встановлено на засіданні комітету кредиторів, арбітражним керуючим Мірошником І.В. до заяви від 03.04.2024 № 1265 не було долучено жодних доказів на підтвердження наявності досвіду роботи, який є більшим ніж у арбітражного керуючого Клименко Р.І. Отримання свідоцтва арбітражного керуючого у 2013 році не є беззаперечним підтвердженням здійснення такої діяльності. В свою чергу, ТОВ “Техно Буд Рітейл” не має жодного майна в м. Запоріжжі, а тому обставина здійснення Мірошником І.В. діяльності за місцезнаходженням боржника не має жодного впливу на ефективність виконання ним своїх повноважень.

Таким чином, в заяві та доданих до неї документів відсутнє обґрунтування наявності у Мірошника І.В. переваг над кандидатурою Клименко Р.І.

Скаржником не спростовано висновки кредиторів, з якими фактично погодився суд першої інстанції, про те, що кандидатура арбітражного керуючого Клименко Р.І. відповідає складності даної справи, а його професійний досвід є достатнім для призначення розпорядником майна ТОВ “Техно Буд Рітейл”.

Судом також приймається до уваги, що самим арбітражним керуючим Мірошником І.В. не було подано апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025, що може вказувати на відсутність наміру виконувати ним повноваження розпорядника майна ТОВ "Техно Буд Рітейл".

За таких обставин, враховуючи схвалення та погодження комітетом кредиторів кандидатури арбітражного керуючого Клименко Р.І. для призначення розпорядником майна ТОВ “Техно Буд Рітейл” та його відповідність вимогам та положенням Кодексу України з процедур банкрутство, правильним видається висновок суду першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, про призначення розпорядником майна арбітражного керуючого Клименка Руслана Івановича (свідоцтво № 2105 від 06.10.2023, а/с 20, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39803)

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду, викладених в оскаржуваній ухвалі, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 у справі № 908/3413/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2025 у справі № 908/3413/21 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 14.01.2026

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко