Постанова від 04 січня 2026 р. у справі №922/1808/24 — Східний апеляційний господарський суд

Суд: Східний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них

Дата: 04 січня 2026 р.

Справа: №922/1808/24

Суддя: Хачатрян Вікторія Сергіївна

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2026 року м. Харків Справа №922/1808/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю представників:

позивача – не з`явився,

відповідача – Маленко Ю.А. (адвокат), ордер серія АХ №1216615 від 25.10.2024 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали справи за апеляційною скаргою відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех» (вх.№1209Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 року у справі №922/1808/24,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діктум ПРО» (03194, Україна, місто Київ, бульвар Кольцова, будинок, 14, квартира, 196, ідентифікаційний код особи 43516746),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех» (61166, Україна, Харківська обл., місто Харків, проспект Науки, будинок, 36, кімната, 514, ідентифікаційний код особи 38279165),

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діктум ПРО» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех» про стягнення заборгованості в розмірі 1015479,66 грн та витрат на правничу допомогу - 46400,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки №02-0620 від 09.06.2020 року в частині оплати вартості отриманого товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 року у справі №922/1808/24 (повний текст складено 08.05.2025 року, суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех» (61166, Україна, Харківська обл., місто Харків, проспект Науки, будинок, 36, кімната, 514, ідентифікаційний код особи 38279165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діктум ПРО» (03194, Україна, місто Київ, бульвар Кольцова, будинок, 14, квартира, 196, ідентифікаційний код особи 43516746) заборгованість в розмірі 1015479,66 грн та 15232,19 грн судового збору.

Відповідач з вказаними рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:

- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 28.08.2025 року у справі №922/1808/24 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі;

- судові витрати в суді першої інстанції покласти на позивача;

- судові витрати в суді апеляційної інстанції, що складаються із суми судового збору за подання апеляційної скарги, витрат на професійну правничу допомогу, витрат на направлення поштової кореспонденції, витрат на проведення судової експертизи покласти на позивача. Попередній (орієнтовний) розрахунок розміру витрат відповідача складає 20000,00 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачем було зареєстровано податкові накладні на суму визначеного позивачем поставленого товару. Натомість в матеріалах справи містяться складені позивачем, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні позивача, а не відповідача, тобто судом неправильно досліджено податкові накладні, надані позивачем до матеріалів справи. Відповідно, судом надано неправильну оцінку таким доказам. Фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

Скаржник вказує, що матеріали справи не містять доказів вчинення юридично значущих дій відповідачем, зазначених в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 року №922/2115/19, на яку посилався суд при оцінці доказів, які підтверджують реальність господарських операцій, а саме докази відображення відповідачем податкового кредиту за господарськими операціями. Таким чином, висновок суду про реальність господарських операцій постачання товару відповідачу з посиланням на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 року №922/2115/19 є помилковим, тому що податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання товару на користь другої сторони (покупця), не є допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму. Наявні в матеріалах справи платіжні доручення не є свідченням постачання товару, оскільки оплати проводились в порядку авансування, а не за факт поставки. Заявлені позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості за товари, визначені у видатковій накладній від 21.09.2020 року №6 на суму 3744000,00 грн, яка підписана невстановленою особою, не підписана директором відповідача, стосовно яких позивачем так і не надано доказів факту постачання.

Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що висновок суду першої інстанції, що спірні документи містять відтиски печатки юридичної особи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях. Так, відповідач заперечував повністю факт оформлення ним спірних документів. Відповідач не визнавав і не визнає факт скріплення відповідачем підпису невстановленої особи на спірних документах печаткою юридичної особи. Підстави презюмувати належність відповідачу відтиску печатки на спірних документах, підписаних не представником відповідача, наданих позивачем, з огляду на заперечення відповідачем факту поставки і участі відповідача в оформленні спірних підроблених документів, з огляду на відсутність дозвільної системи отримання печаток юридичних осіб і, відповідно, реальної можливості у будь-якої особи виготовити печатку будь-якої іншої особи, у суду першої інстанції були відсутні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 року відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех» на рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 року у справі №922/1808/24. Встановлено позивачу строк протягом якого він має право подати до суду відзив на апеляційну скаргу, а також встановлено строк протягом якого учасники справи мають право подати до суду клопотання, заяви, документи та докази в обґрунтування своєї позиції по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз`яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв`язку. Щодо клопотання апелянта про призначення судової експертизи, колегія суддів дійшла висновку про його розгляд у судовому засіданні після заслуховування позицій представників сторін по справі. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1808/24.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача і доставлена їм 28.05.2025 року.

30.05.2025 року матеріали справи №922/1808/24 на вимогу надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№7713 від 23.06.2025 року), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об`єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Також позивач заперечує проти призначення у справі експертизи, посилаючись на те, що відповідач не заявляв про це в суді першої інстанції, а єдиною метою для її призначення є затягування судового процесу та неможливість відновлення порушених прав ТОВ «Діктум ПРО».

Відзив колегією суддів досліджено та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 року задоволено клопотання ТОВ «Балкантех» про призначення судової технічної експертизи по справі №922/1808/24.

Призначено судову технічну експертизу, доручивши її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України (61177, м.Харків, вул. Золочівська, 8а).

На розгляд та вирішення експерта поставлено наступні питання:

- яким способом нанесений відтиск печатки з написом «Балкантех» у договорі поставки №02-0620 від 09.06.2020, додатку №1 до договору поставки №02-0620 від 09.06.2020 від 09.06.2020, додатку №2 до договору поставки №02-0620 від 09.06.2020 від 09.06.2020, видаткової накладної №5 від 16.09.2020; видаткової накладної №6 від 21.09.2020; акту приймання-передачі товару від 16.09.2020; ТТН №3 від 16.09.2020?

- чи нанесено відтиск печатки з написом «Балкантех» у договорі поставки №02-0620 від 09.06.2020, додатку №1 до договору поставки №02-0620 від 09.06.2020 від 09.06.2020, додатку №2 до договору поставки №02-0620 від 09.06.2020 від 09.06.2020, видаткової накладної №5 від 16.09.2020; видаткової накладної №6 від 21.09.2020; акту приймання-передачі товару від 16.09.2020; ТТН №3 від 16.09.2020 печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех»?

- чи нанесено відтиск печатки з написом «Балкантех» у договорі поставки №02-0620 від 09.06.2020, додатку №1 до договору поставки №02-0620 від 09.06.2020 від 09.06.2020, додатку №2 до договору поставки №02-0620 від 09.06.2020 від 09.06.2020, видаткової накладної №5 від 16.09.2020; видаткової накладної №6 від 21.09.2020; акту приймання-передачі товару від 16.09.2020; ТТН №3 від 16.09.2020 однією і тією самою печаткою?

Попереджено експерта про відповідальність, передбачену статтями 384, 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Обов`язок по сплаті витрат за проведення експертизи ухвалено покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Балкантех».

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Балкантех» протягом трьох банківських днів з дня отримання рахунку, оплатити рахунок за проведення експертизи та докази оплати надати господарському суду на протязі 3 днів з моменту оплати.

Зобов`язано експертну установу повідомити суд про закінчення експертизи, а експертний висновок направити на адресу Східного апеляційного господарського суду разом із матеріалами справи.

Провадження у справі №922/1808/24 зупинено до отримання висновку судової експертизи.

11.12.2025 року на адресу Східного апеляційного господарського суду від Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса разом із супровідним листом надійшли висновок експерта, матеріали справи, пакет з експерементальними та вільними зразками та акт здачі-приймання висновку експерта.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 року поновлено провадження у справі №922/1808/24. Розгляд справи за апеляційною скаргою відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех» на рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 року у справі №922/1808/24 призначено на 05.01.2026 року на 10:30 год., про що повідомлено учасників справи.

02.01.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Діктум ПРО» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №922/1808/24, в якій позивач просить визнати причину неможливості прибути адвоката Сучкової Т.Є. в судове засідання у справі №922/1808/24 поважною, відкласти розгляд справи на іншу дату.

В обґрунтування поданого клопотання представник позивача зазначає, що представництво інтересів ТОВ «Діктум ПРО» на підставі договору про надання правової допомоги здійснюється Адвокатським бюро «Сучкова та партнери», правова допомога надається безпосередньо Адвокатом Сучковою Тетяною Євгенівною, яка перебуває на лікарняному з 02.01.2026 року. Вважає, що хвороба адвоката Сучкової Т.Є. є поважною причиною для відкладення справи.

До клопотання представником позивача надано копії інформаційної довідки з електронної системи охорони здоров`я (медичний висновок №1111-54ХН-8ХРР-ЕТ37 від 2026-01-02) та інформації з ЕСОЗ від 02.01.2026 року.

У судовому засіданні 05.01.2026 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і просив їх задовольнити. Щодо заявленого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи відповідач зазначив, що покладається на розсуд суду. Також представник відповідача просив відшкодувати витрати на правову допомогу, докази понесення яких будуть надані у встановлений законом строк.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 11, 13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставини повідомлення судом заявника апеляційної скарги про дату, час та місце розгляду справи не оспорюються ним і у відповідному клопотанні.

Разом з тим, суд зазначає, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обов`язковою.

При цьому, матеріали справи містять відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому викладено доводи у даній справі щодо відповідного оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції. Таким чином, його правова позиція доведена до суду апеляційної інстанції у повному обсязі.

Колегія суддів також наголошує, що сторона не позбавлена була права на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що було роз`яснено в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 року і не був позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника.

Окремо, апеляційний господарський суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача відкрито у травні 2025 року. Протягом розгляду справи представники сторін надавали пояснення у судових засіданнях, їх доводи викладені у заявах по суті справи. Отже сторонам була забезпечена можливість реалізувати свої права.

Суд враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, та також враховує положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила таке.

09.06.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Діктум ПРО» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Балкантех» (далі - покупець) укладено договір поставки №02-0620 (далі – договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язувався своєчасно прийняти й оплатити його.

Згідно п. 1.2. договору найменування, загальна кількість та вартість товару, що підлягає поставці, визначаються у додатку до договору, який є невід`ємною частиною цього договору.

Поставка товару проводиться в терміни, визначені у додатку, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.5 договору при передачі товару постачальник зобов`язаний передати покупцеві супровідні документи, а саме видаткову накладну або акт прийому-передачі товару та рахунок-фактуру.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату товару/партії товару поетапно на розрахунковий рахунок продавця, згідно графіку оплат, вказаному у додатку до договору (п. 4.2. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору ціна на товар по кожній поставці, погоджується сторонами у рахунку-фактурі, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної (п. 5.1. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 30.12.2020 року, але у будь-якому випадку до повного і належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

09.06.2020 року між сторонами укладено додаток №1 до договору, відповідно до умов п. 1.1. якого загальна вартість занурювальних біодисків БДМ-5 у комплекті з приводом і знімним перекриттям з доставкою до складу покупця, складає 3744000,00 грн, з ПДВ та оплачується поетапно лише в національній валюті – гривні на рахунок продавця.

Відповідно до п. 1.2. вказаного додатку №1 до договору покупець здійснює передоплату у розмірі 100% вартості товару, вказаної в п.1.1. даного додатку.

Відповідно до п. 3 додатку №1 до договору строк поставки, що зазначений в даному договорі, складає 12 тижнів з моменту передоплати.

09.06.2020 року між сторонами укладено додаток №2 до договору, відповідно до умов п. 1.1. якого загальна вартість насосного обладнання з доставкою до складу покупця, складає 405600,00 грн, з ПДВ та оплачується поетапно лише в національній валюті – гривні на рахунок продавця.

Відповідно до п. 1.2. вказаного додатку №2 до договору покупець здійснює передоплату у розмірі 100% вартості товару, вказаної в п.1.1. даного додатку.

Відповідно до п. 3 додатку №2 до договору строк поставки, що зазначений в даному договорі, складає 12 тижнів з моменту передоплати.

На підтвердження факту здійснених поставок товару на загальну суму 4149600,00 грн за договором позивачем надано видаткові накладні:

- №5 від 16.09.2020 року про поставку дозуючого насосу DDA 12-10 AR-PVC/V/C-F-31 у кількості 1 шт. вартістю 29000,00 грн, дозувальної станції з дозуючим насосом DDA 12-10 AR-PVC/V/C-F-31 з баком 500 л, електромішалкою, монтажним комплектом (клапанами) у кількості 2 шт вартістю 174000,00 грн, насосу для стічних вод EF30.50.09.2.50В з автомуфтой у кількості 5 шт вартістю 135000,00 грн, всього загальною вартістю 405600,00 грн. За вказаною поставкою також у матеріалах справи міститься підписаний сторонами акт приймання-передачі товару від 16.09.2020 року за договором та товарно-транспортна накладна №3 від 16.09.2020 року;

- №6 від 21.09.2020 року про поставку занурювального біодиску БДМ-5 у комплекті з приводом і знімним перекриттям у кількості 3 шт на загальну вартість 3744000,00 грн.

Матеріали справи містять виписки видані АТ «Райффайзен Банк», по рахунку ТОВ «Балкантех», які підтверджують оплату на загальну суму 3134120,34 грн: 28.12.2020 року на суму 634120,34 грн, 08.07.2020 року на суму 2094400,00 грн, 08.07.2020 року на суму 405600,00 грн.

Відповідно до претензії щодо проведення розрахунків від 13.04.2024 року вих.№12 Товариство з обмеженою відповідальністю «Діктум ПРО» просило Товариство з обмеженою відповідальністю «Балкантех» підписати акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2020 року - 03.04.2024 року та протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії сплатити суму заборгованості в розмірі 1015479,66 грн. Вказана претензія була направлена відповідачу засобами «Поштова служба «Е-Пост» 22.04.2024 року.

За твердженням позивача, неналежне виконання відповідачем умов договору, а саме несплата поставленого товару, стало підставою для звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 1015479,66 грн у даній справі.

Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

Надаючи власну правову оцінку обставинам справи, апеляційний господарський суд зазначає таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статей 626-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно зі ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі №910/8612/19). Обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати (аналогічний висновок міститься у п. 7.3 постанови Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №908/2258/18).

З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

З огляду на спірні правовідносини суд виходить з того, що звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів за поставлений товар, позивач як постачальник за договором повинен був довести відповідно до вимог статті 74 ГПК існування відповідних умов для оплати.

За приписами частини третьої статті 13, частини першої статті 74, частин першої, другої статті 76, частини першої статті 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 вказаного Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.5. вказаного Положення (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Окрім того, правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора. Наведені висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 року у справі №405/1820/17, від 28.11.2019 року у справі №910/8357/18 та від 20.05.2020 року у справі №922/1903/18.

Як встановлено колегією суддів, матеріали справи не містять іншого договору поставки, крім договору поставки №02-0620 від 09.06.2020 року. Також сторони не вказували про наявність іншого договору ніж той, що вказаний у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, договором (п. 4.1.) та додатками до договору встановлено поетапну оплату (п.1.1.), в тому числі з умовою передоплати у розмірі 100% вартості товару. У той час відсутність передоплати товару не може беззаперечно свідчити, що постачання товару не відбулось. Так, факт поставки товару продавцем зумовлює наявність у покупця зобов`язання сплатити за отриманий товар, що випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України.

Відповідач заперечує обставини отримання товару за видатковими накладними №5 від 16.09.2020 року та №6 від 21.09.2020 року.

Так, ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.09.2024 року було, зокрема, задоволено частково клопотання ТОВ «Балкантех» про призначення судової експертизи по справі. Призначено судову експертизу, доручивши її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України (61177, м.Харків, вул. Золочівська, 8а). На розгляд та вирішення експерта поставлено наступні питання:

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в оригіналі документу Видаткова накладна №5 від 16.09.2020 біля напису «Отримав(ла)», ОСОБА_1 або іншою особою?

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в оригіналі документу Видаткова накладна №6 від 21.09.2020 біля напису «Отримав(ла)», ОСОБА_1 або іншою особою?

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в оригіналі документу Договір поставки №02-0620 від 09.06.2020 біля надпису «Покупець», ОСОБА_1 або іншою особою?

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в оригіналі документу Додаток №1 до договору поставки №02-0620 від 09.06.2020 біля надпису «директор ОСОБА_1 », ОСОБА_1 або іншою особою?

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в оригіналі документу Додаток №2 до договору поставки №02-0620 від 09.06.2020 біля надпису «директор ОСОБА_1 », ОСОБА_1 або іншою особою?

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в оригіналі документу Акт приймання-передачі товару від 16.09.2020 біля надпису «від Покупця», ОСОБА_1 або іншою особою?

- чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в оригіналі документу Товарно-транспортна накладна №3 від 16.09.2020 біля надпису «прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)», ОСОБА_1 або іншою особою?

Матеріали справи містять висновок експертів №7653/10926/10927/10929/10932/10933/10936 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи за господарською справою №922/1808/24, виконаний Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса».

Як вбачається зі змісту вказаного висновку, підписи від імені ОСОБА_1 у: договорі поставки №02-0620 від 09.06.2020, розташовані на кожному з чотирьох аркушів, у рядку «Покупець» та на четвертому аркуші: у графі «Покупець», «Директор:», додатку №1 до договору поставки №02-0620 від 09.06.2020, розташований на другому аркуші, у графі «Покупець ТОВ «Балкантех»; «Директор:», додатку №2 до договору поставки №02-0620 від 09.06.2020, розташований у графі «Покупець ТОВ «Балкантех», «Директор:», видатковій накладній №5 від 16.09.2020, розташований у рядку «Отримав(ла)», видатковій накладній №6 від 21.09.2020, розташований у рядку «Отримав(ла)», акті приймання-передачі товару від 16.09.2020 за договором №02-0620 від 09.06.2020, розташовані: у графі «Затверджую» та «від покупця», товарно-транспортній накладній №3 від 16.09.2020, розташований на зворотному боці, у графі «Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)», - виконані не ОСОБА_1 . Ці підписи виконані іншою (іншими) особою (особами).

Як було враховано судом першої інстанції, незважаючи на недійсний підпис представника відповідача на досліджуваних документах, відповідачем все ж визнається укладення сторонами договору поставки №02-0620 від 09.06.2020 (про що зазначено у відзиві та що підтверджується здійсненими за договором оплатами), також вказаний договір, як і додані до нього документи (додатки, видаткові накладні, акт приймання-передачі) містять відтиски печатки юридичної особи відповідача, достовірність якої відповідачем не було спростовано.

Разом з тим, колегія суддів враховує наявний у матеріалах справи висновок експерта №10348 за результатами проведення судової технічної експертизи документів по справі №922/1808/24, виконаний Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса», здійсненого на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 року.

Як вбачається зі змісту відповідного висновку експерта:

-досліджувані відтиски круглої печатки «...ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БАЛКАНТЕХ»...» на наданих документах - договорі поставки №02-0620 від 09.06.2020, укладеному між ТОВ «Діктум Про» та ТОВ «Балкантех» (т. 1, а.с. 85-88), додатку №1 від 09.06.2020 до договору поставки №2-0620 від 09.06.2020 (т. 1, а.с. 89-90), додатку №2 від 09.06.2020 до договору поставки №02-0620 від 09.06.2020 (т. 1, а.с. 91), видатковій накладній №5 від 16.09.2020 (т. 1, а.с. 92), видатковій накладній №6 від 21.09.2020 (т. 1, а.с. 93), акті приймання-передачі товару від 16.09.2020 за договором №02-0620 від 09.06.2020 (т. 1, а.с. 94), товарно-транспортній накладній №3 від 16.09.2020 (т. 1, а.с. 97) , нанесені кліше круглої печатки ТОВ «Балкантех», експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження та вільні зразки відтисків якого на документах: договорі постачання б/д від 19.03.2019, договір поставки №12/06-223.2 від 12.06.2019 з додатком №1, додатковій угоді №1 від 05.05.2020 до договору поставки №12/06-223.2 від 12.06.2019, договорі поставки б/н від 14.06.2019, договорі поставки б/н від 25.06.2019, договорі поставки №23/01-19 від 23.01.2019, договорі №1006/1 від 10.06.2019, видатковій накладній №2275 від 09.06.2020, товарно-транспортній накладній №P2275 від 09.06.2020, видатковій накладній №PH-0906-2 від 09.06.2020, видатковій накладній №1034 від 04.08.2020, видатковій накладній №155 від 14.08.2020, товарно-транспортній накладній №P155 від 14.08.2020, видатковій накладній №HБ-0916-256 від 16.09.2020, видатковій накладній №АХФ-09/21/003 від 21.09.2020, товарно-транспортній накладній №AКH-0000921/5 від 21.09.2020, видатковій накладній №65 від 26.01.2021, договорі поставки №190521/01 від 19.04.2021, видатковій накладній №160 від 01.02.2022, товарно-транспортній накладній №31 від 01.02.2022, договорі про виготовлення та поставку продукції №б/н від 08.08.2022, договорі поставки №15/12-22 15.12.2022, видатковій накладній №2051 від 14.06.2023, видатковій накладній № --147.03 від 25.07.2023, договорі постачання №22/01/24 від 22.01.2024, договорі №772/24-ХВ від 21.02.2024, договорі поставки №10/07/24/1 від 10.07.2024, надані для порівняльного дослідження;

Колегія суддів звертає увагу на те, що видаткові накладні №5 від 16.09.2020 та №6 від 21.09.2020 відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містять такі обов`язкові реквізити як дату її складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, підпис та відтиск печатки Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех». Слід відзначити, що дійсно підпис проставлено неповноважною особою (наразі невідомою), однак печатка є належною і підтверджує відповідну операцію.

Апеляційний господарський суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.01.2020 року по справі №916/922/19, відповідно до яких суд, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Колегією суддів враховано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Балкантех» не було доведено фактів протиправності використання своєї печатки чи доказів її втрати, так само як і не було надано доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з її втратою чи викраденням.

Тож, відтиск печатки є свідченням участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех» у здійсненні господарської операції за видатковими накладними №5 від 16.09.2020 року та №6 від 21.09.2020 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що подані позивачем видаткові накладні є неналежними або недопустимим доказами виконання умов договору, що повністю узгоджуються із наведеними нормами права та правовими позиціями Верховного Суду.

Враховуючи встановлену ст. 204 Цивільного кодексу України та неспростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний господарський суд вважає його належною у розумінні ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставою для виникнення та існування обумовлених такими правовідносинами кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Стосовно наданих позивачем податкових накладних №25 від 08.07.2020 року, №3 від 08.07.2020 року, №4 від 08.07.2020 року, №13 від 21.09.2020 року, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктами 201.1., 201.7., 201.10. статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

Суд у розгляді даного спору враховує правову позицію, викладену, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 року у справі №905/49/15, від 29.11.2019 року у справі №914/2267/18, від 18.08.2020 року у справі №927/833/18, від 21.09.2021 року у справі №918/1026/20, від 04.08.2022 року у cправі №922/19/21, згідно якої, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто, судам під час розгляду справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Податкова накладна як доказ може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №916/922/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2022 року у справі №922/2115/19 сформувала такий висновок: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Отже, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі слід враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Як вбачається із зазначених положень законодавства, первісною обставиною для складання податкової накладної є здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг та оформлення зазначеної господарської операції первинною бухгалтерською документацією, та як наслідок проведення такої операції - складання податкової накладної та її реєстрація.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Колегія суддів зауважує, що вказані податкові накладні були долучені судом першої інстанції протокольною ухвалою суду від 02.09.2024 року.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про підтвердження наданими позивачем доказами обставин вчинення господарських операцій між ним та відповідачем, зокрема, щодо поставки товару за договором на загальну суму 4149600,00 грн. Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується оплата заборгованості з боку відповідача за отриманий товар лише частково на суму 3134120,34 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1015479,66 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Кожен правовий висновок Верховного Суду, на який посилався заявник апеляційної скарги, було оцінено на релевантність в аспекті подібності до правовідносин, що склалися між учасниками цього спору і застосовано судом при прийнятті рішення у цій справі, якщо було встановлено подібність правовідносин. Проте, виходячи з завдань господарського судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному вирішенні спорів, а не доведенні чи роз`ясненні учасникам провадження змісту постанов суду касаційної інстанції, оцінці правильності розуміння ними висновків суду за результатами розгляду касаційної скарги, враховуючи, що судом була надана відповідь на основні аргументи позову та заперечень щодо нього, суд вважає за недоцільне наводити у судовому рішенні аналіз всієї практики касаційних судів, на яку посилався відповідач.

На підставі викладеного, враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех» без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 року у справі №922/1808/24 без змін.

З урахуванням приписів статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Балкантех» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 28.04.2025 року у справі №922/1808/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 14.01.2026 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua