Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №902/687/23 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року Справа № 902/687/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Кужель Є. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на рішення Господарського суду Вінницької області від 9 жовтня 2025 року по справі №902/687/23 (суддя Яремчук Ю.О.)

час та місце постановлення рішення: 9 жовтня 2025 року; м. Вінниця, вул. Пирогова, 29; повний текст виготовлено 20 жовтня 2025 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство “Укртрансгаз”

про визнання зобов`язання виконаним

за участю представників сторін:

від Позивача та Відповідача - не з`явилися;

від Третьої особи - Кухтик В.М..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (надалі – Позивач) звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Вінницягаз" (надалі – Відповідач) про визнання зобов`язання припиненим в частині передачі газу у підземному сховищі обсягом 9031,200 тисяч метрів кубічних в лютому 2023 року припиненим виконанням, проведеним належним чином.

В справі брала участь третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Акціонерне товариство “Укртрансгаз” (надалі - Третя особа).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що зобов`язання Позивача в частині передачі природного газу в лютому 2023 року обсягом 9031,200 тис. куб. м., згідно укладеного Договору припинено виконанням, проведеним належним чином, а саме: шляхом передачі від Позивача власного газу в підземному сховищі до Відповідача, що ніби то підтверджується наданими Позивачем торговими сповіщеннями на відчуження означеного обсягу газу та підписаними сторонами двома примірниками акту приймання- передачі природного газу.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 9 жовтня 2025 року в справі №902/687/23 в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що подане Позивачем у лютому 2023 року через інформаційну платформу Оператора газосховищ торгове сповіщення на відчуження обсягу 9031,20 тис.куб.м на користь Відповідача було відхилено у зв`язку з недостатністю обсягу природного газу на рахунку зберігання Позивача, що з позиції суду свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову та визнання зобов`язання Позивача перед Відповідачем в частині передачі природного газу у підземному сховищі обсягом 9031,20 тис.куб.м в лютому 2023 року припиненим.

При цьому місцевий господарський суд вказав, що матеріали справи не містять як додаткового акта, передбаченого пунктом 3.4 Договору, так і заявок Відповідача про коригування обсягів газу, що на переконання суду свідчить про те, що Відповідач був позбавлений можливості розпоряджатися придбаним ним газом за Договором від 16 квітня 2020 року № 12А16712920 та відсутній факт належного виконання зобов`язання Позивачем у справі.

Не погоджуючись з винесеним судом першої інстанції рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу (том 2, а.с. 186-193), в якій з підстав, висвітлених в ній, просив рішення Господарського суду Вінницької області від 9 жовтня 2025 року по справі № 902/687/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.

Зокрема, мотивуючи апеляційну скаргу, Позивач звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що Позивача в частині передачі природного газу в лютому 2023 року обсягом 9031,200 тис. куб м., згідно укладеного Договору припинено виконанням, проведеним належним чином, а саме: шляхом передачі від Позивача власного газу в підземному сховищі до Відповідача, що ніби то підтверджується наданими Позивачем торговими сповіщеннями на відчуження означеного обсягу газу та підписаними сторонами двома примірниками акту приймання- передачі природного газу.

Апелянт вважає, що Позивачем вчинено всі необхідні від нього дії для передачі Відповідачу 9 031,20 тис. куб. м. природного газу у лютому 2023 року, зокрема, 28 лютого 2023 року Позивачем через інформаційну платформу Третьої особи надано торгові сповіщення про передачу (відчуження) 9 031,20 тис. куб.м природного газу в підземному сховищі до Відповідача. Констатує, що відповідно до пункту 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого Позивачем для Відповідача у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, а також те, що сторонами на виконання пункту 3.3 Договору оформлено та підписано два примірники акту приймання-передачі природного газу № РГК83000094 від 28 лютого 2023 року, що з позиції скаржника підтверджує факт передачі від Позивача до Відповідача в лютому 2023 року природного газу обсягом 9 031,20 тис. куб.м.

Позивач вказав, що в рішенні Господарського суду м. Києва у справі № 910/10186/15 не встановлювався факт фізичного відбору 132 527,147 тис. куб. м природного газу з підземного сховища газу Третьої особи, а встановлено факт безпідставного документального оформлення з боку Третьої особи відбору газу обсягом 132 527,147 тис. куб. м. з підземного сховища газу, що належить ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот». Тож з позиції апелянта газ, що належав ПрАТ «Сєвєродонецьке об`єднання Азот» обсягом 132 527,147 тис. куб. м. фізично та фактично АТ «Укртрансгаз» не відбирався, а отже на його переконання знаходиться в підземному сховищі Третьої особи. Наголошує, що Третьою особою безпідставно цей газ не відновлено в обліку.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на судове рішення. Запропоновано Відповідачу та Третій особі в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на апеляційну скаргу Позивача (том 2, а.с. 212).

Ухвалою апеляційного господарського суду від 8 грудня 2025 року проведення підготовчих дій закінчено, розгляд апеляційної скарги призначено на 14 січня 2026 року об 14:40 год..

Ухвалою апеляційного господарського суду від 22 грудня 2025 року задоволено заяву представника Третьої особи про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

8 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Відповідача на апеляційну скаргу Позивача, в якому Відповідач просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Відповідача вказав, що інформація щодо обсягів природного газу, зазначена в актах від 22 червня 2021 року та від 28 вересня 2021 року приватного виконавця, суперечить інформації, вказаній в актах від 12 липня 2021 року та 8 жовтня 2021 року про рух природного газу в ПГС, що обліковується на рахунку зберігання Позивача і учасниками справи не надано доказів на спростування наведеного. При цьому Відповідач звертає увагу на те, що приватний виконавець для складання актів від 22 червня 2021 року та 28 вересня 2021 року не звертався до Третьої особи із запитами щодо наявності в ПГС визначеного ним обсягу природного газу. Наголосив, що приватний виконавець не перевіряв фактичну наявність товару у ПГС на зберіганні Третьої особи. Вважає, що подане Позивачем у лютому 2023 року через інформаційну платформу оператора газосховищ торгове сповіщення на відчуження обсягу 9 031,2 тис. куб. м на користь Відповідача було відхилено Оператором газосховища у зв`язку з недостатністю обсягу природного газу на рахунку зберігання Позивача.

12 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними у матеріалах справи доказами.

В судове засідання від 14 січня 2026 року представники Позивача та Відповідача не з`явилися, про причини неявки Позивач суд апеляційної інстанції не повідомив.

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 8 грудня 2025 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Згідно частин 1-4 статті 120 Господарського процесуального кодексу України: суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою; суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень; ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи.

Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Вказана ухвала була доставлена в електронний кабінет Позивача та Відповідача, що підтверджується Довідками про доставку електронного листа (том 2, а.с. 216).

Суд апеляційної інстанції констатує, що в силу дії статті 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначене статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншим міркуваннями в судовому процесі.

В той же час суд приймає до уваги подане Відповідачем клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відтак, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників Позивача та Відповідача. Суд при цьому наголошує, що при цьому представник Позивача не скористався своїми правом, передбаченим статтею 42 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні від 14 січня 2026 року, яке було проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, представник Третьої особи заперечив проти доводів апеляційної скарги Позивача та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, з огляду на його підставність та обгрунтованість.

Заслухавши пояснення представника Третьої особи, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

При цьому, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 квітня 2020 року між Позивачем та Відповідачем укладений договір № 12А167-129-20 (надалі – Договір; том 1, а.с. 9-10).

Згідно з пункту 1.1 Договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою до Договору № 18 від 28 червня 2022 року, Позивач зобов`язався передати у власність Відповідача з жовтня 2020 року по останнє число дванадцятого місяця включно, яке слідує за датою припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” та затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 № 2102 “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” (зі змінами і доповненнями) природний газ (далі - газ), а Відповідач зобов`язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.

У відповідності до пункту 9.1 Договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою до Договору № 18 від 28 червня 2022 року, Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з 1 жовтня 2020 року до останнього числа дванадцятого місяця включно, яке слідує за датою припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” та затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102 - IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” (зі змінами і доповненнями), а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, обсяг газу, який повинен передаватися Позивачем та прийматися Відповідачем за цим Договором, становить 37 000 000 куб. м.

За умовами пункту 3.1 Договору Позивач передає Відповідачу газ у віртуальній торговій точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу. Право власності на природний газ переходить від Позивача до Відповідача у віртуальній торговій точці в газотранспортній системі, в якій здійснюється передача природного газу або підземних сховищах газу (ПСГ). Після переходу права власності на природний газ покупець несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Торгове сповіщення - інформаційне повідомлення встановленої цим Кодексом форми, що направляється оператору газосховища або від замовника, на рахунку зберігання якого обліковується певний обсяг природного газу, який він має намір відчужити, або від замовника, який має намір набути відповідний обсяг природного газу.

28 лютого 2023 року Позивач через інформаційну платформу Третьої особи надав торгові сповіщення про передачу (відчуження) 9 031,20 тис. куб.м, природного газу в підземному сховищі до Відповідача.

Відповідно до пункту 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого Позивачем для Відповідача у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Сторонами на виконання пункту 3.3 Договору оформлені та підписані два примірники акту приймання-передачі природного газу № РГК83000094 від 28 лютого 2023 року.

Відповідач листом від 15 березня 2023 року повідомив Позивача, що фактичне прийняття Відповідачем природного газу обсягом 9 031,20 тис.куб. м не відбулося.

За доводами Позивача, Відповідач фактично не визнає і заперечує факт того, що зобов`язання Позивача в частині передачі природного газу Відповідачу в лютому 2023 року, обсягом 9 031,20 тис. куб.м, згідно укладеного Договору припинено виконанням, проведеним належним чином.

Позивач стверджує, що газ переданий Відповідачу в підземному сховищі належав на праві власності Позивачу, що підтверджується, тим, що 1 березня 2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю “РГК Трейдінг” (Позивач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 300 з Публічним акціонерним товариством “Рівнеазот” (Договір №1), договір купівлі-продажу природного газу № 76-221 з Публічним акціонерним товариством “Азот” (Договір №2), а також договір купівлі-продажу природного газу № ПГ-17/01 з Приватним акціонерним товариством “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” (Договір №3). 27 вересня 2017 року Публічне акціонерне товариство “Рівнеазот” та Публічне акціонерне товариство “Азот” замінене на ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” відповідно до договорів переведення боргу № 02-2017-227 та № 450-304 відповідно.

У відповідно до вказаних договорів ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” зобов`язувалося передати Позивачу природний газ в наступних обсягах: за Договором № 1 - 21 756,357 тис. куб. м; за Договором № 2 - 63 782,666 тис. куб.м; за Договором № 3 - 2 969,612 тис. куб.м; сукупний обсяг, який підлягав передачі, становив 88 508,631 тис. куб.м.

Оскільки ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” не виконувало зобов`язання щодо поставки природного газу, Позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з позовами до ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” про зобов`язання передати природний за Договором № 1, Договором № 2 та Договором № 3.

Рішеннями від 3 жовтня 2017 у справі № 913/561/17, від 5 грудня 2017 року у справі № 913/872/17 та від 23 січня 2018 у справі № 913/873/17 вказані позови задоволені. Водночас у даних справах № 913/561/17, № 913/872/17, № 913/873/17 мало місце процесуальне правонаступництво, заміна позивача на його правонаступників, а саме: AT “Дніпрогаз” (код ЄДРПОУ - 20262860), AT “Дніпропетровськгаз” (код ЄДРПОУ - 03340920), АТ “Житомиргаз” (код ЄДРПОУ - 03344071), АТ “Закарпатгаз” (код ЄДРПОУ - 05448610), AT “Запоріжгаз” (код ЄДРПОУ - 03345716), AT “Івано-Франківськгаз” (код ЄДРПОУ - 03361046), AT “Київоблгаз” (код ЄДРПОУ - 20578072), AT “Криворіжгаз” (код ЄДРПОУ - 03341397), AT “Львівгаз” (Код ЄДРПОУ - 03349039), AT “Миколаївгаз” (код ЄДРПОУ - 05410263), AT “Рівнегаз” (код ЄДРПОУ - 03366701), АТ “Сумигаз” (код ЄДРПОУ - 03352432), АТ “Хмельницькгаз” (код ЄДРПОУ - 05395598), AT “Чернівцігаз” (код ЄДРПОУ - 03336166), AT “Чернігівгаз” (код ЄДРПОУ - 03358104) (надалі разом - Нові кредитори). Таким чином, вказані вище рішення Господарського суду Луганської області зобов`язували ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” передати Новим кредиторам природний газ відповідно до умов Договору № 1, Договору № 2 та Договору № 3.

Після набрання зазначеними вище рішеннями законної сили Господарського суду Луганської області видав відповідні накази, на підставі яких 26 січня 2021 року та 1 лютого 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним А. В. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 64326577, № 64326967, № 64327208, № 64297657, № 64297452, № 64297779, № 64297625, № 64297759, № 64297872, № 64297835, № 64296921, № 64297799, № 64300435, № 64297707, № 64297516, № 64300009, № 64325059, № 64326689, № 64327290 та № 64327390 щодо виконання наказів про зобов`язання ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” передати Новим кредиторам природний газ.

18 лютого 2021 року, 16 квітня 2021 року та 8 липня 2021 року до Господарського суду Луганської області надійшли заяви Позивача про заміну сторони у виконавчому провадженні, а саме - про заміну Нових кредиторів на Позивача у вказаних Виконавчих провадженнях на підставі договорів про відступлення права вимоги. Ухвалами Господарського суду Луганської області від 1 березня 2021 у справі № 913/561/17, від 26 квітня 2021 року в справі № 913/873/17 та від 9 серпня 2021 року в справі № 913/872/17 вказані заяви Позивача були задоволені. Відповідні зміни були вчинені і самим приватним виконавцем.

Позивачем вказується, що в межах виконавчих проваджень актами вилучення та передачі майна стягувану від 22 червня 2021 року та від 28 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пишним А. В. передано Позивачу природний газ сукупним обсягом 88 508,631 тис. куб.м, який належав на праві власності ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот”, зберігався в підземному сховищі оператора газосховища – Третьої особи. Рішення Господарського суду Луганської області в справах № 913/561/17, № 913/873/17 та № 913/872/17 щодо передачі ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот” для Позивача природного газу в сукупному обсязі 88 508,631 тис. куб. м були фактично виконані. Приватним виконавцем в межах даних виконавчих проваджень встановлено, що в ПСГ Третьої особи зберігається природний газ в обсязі 132 527,147 тис. куб.м, який належав на праві власності ПрАТ “Сєвєродонецьке об`єднання Азот”, з яких 88 508,631 тис. куб. м даними актами передано Позивачу на виконання вищезазначених рішень господарських судів. Позивач вказує, що частиною обсягу переданого газу був і спірний обсяг 9 031,20 тис.куб. м, що в подальшому переданий Відповідачу.

За доводами Позивача природний газ обсягом 9 031,20 тис.куб. м. є власністю Позивача та переданий Позивачу приватним виконавцем в рамках вищенаведених виконавчих проваджень, на виконання рішень суду, зберігався в підземному сховищі газу Третьої особи і був переданий Відповідачу, що підтверджується відповідними первинними документами.

Позивач вказує, що дії Відповідача щодо заперечення факту прийняття 9 031,20 тис. куб м. є безпідставним, протиправними та такими, що порушують положення укладеного Договору і спростовуються наведеними обставинами.

За таких обставин, Позивач зазначає, що Відповідач протиправно не визнає і заперечує факт припинення зобов`язання виконанням проведеним належним чином, відтак порушує право Позивача, яке підлягає захисту в судовому порядку, з огляду на що Позивач звернувся до господарського суду за захистом, порушеного на його думку, права, з позовом про визнання зобов`язання припиненим.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Зобов`язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд.

Досліджуючи позовні вимоги Позивача та заперечення його апеляційної скарги, котрі зводиться до того, що Позивачем в повному обсязі виконані зобов`язання по Договору щодо передачі 9031,20 тис.куб.м природного газу, та що ніби то підтверджується підписаним актом приймання-передачі природного газу від 28 лютого 2023 року, колегія суду зауважує таке.

Як вбачається з доводів позовної заяви Позивач не заперечує обставин відхилення Третьою особою торгових сповіщень Відповідача на набуття газу, а вказував на те, що природний газ обсягом 9 031,20 тис.куб. м є власністю Позивача та був переданий Позивачу приватним виконавцем в рамках вищенаведених виконавчих проваджень, на виконання рішень суду, зберігався в підземному сховищі газу Третьої особи і був переданий Відповідачу.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України "Про ринок природного газу".

Відповідно до статтей 48 та 49 Закону України "Про ринок природного газу" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою від 30 вересня 2015 року № 2495 затвердила Кодекс газосховищ.

Пунктами 1, 2, 3 розділу 8 Кодексу газосховищ визначено, що замовники мають право укладати угоди, на підставі яких відбувається передача природного газу, що зберігається в газосховищах. Оператор газосховища забезпечує функціонування інформаційної платформи, за допомогою якої обліковується передача природного газу, що зберігається в газосховищах. Обліковий запис щодо передачі природного газу, що зберігається в газосховищах, з рахунку зберігання замовника, який передає природний газ, на рахунок зберігання замовника, що приймає природний газ, здійснюється оператором газосховища на підставі торгових сповіщень про передачу природного газу, що надаються йому замовниками.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про ринок природного газу" сховище природного газу (далі - газосховище) - технологічний комплекс, створений у природній або штучній ємності з метою накопичення природного газу (включаючи ємність установки LNG, призначену для зберігання природного газу), і технологічно поєднані з цим комплексом споруди, призначені для зберігання (закачування, відбору) природного газу. Оператор газосховища - це суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із зберігання (закачування, відбору) природного газу з використанням одного або декількох газосховищ на користь третіх осіб (замовників).

Згідно з розділом 1 Кодексу газосховищ торгове сповіщення це інформаційне повідомлення встановленої цим Кодексом форми, що направляється оператору газосховища або від замовника, на рахунку зберігання якого обліковується певний обсяг природного газу, який він має намір відчужити, або від замовника, який має намір набути відповідний обсяг природного газу.

Торгове сповіщення має містити таку інформацію: реквізити, у тому числі ЕІС-код замовника, який надає торгове сповіщення; реквізити суб`єкта ринку природного газу, у тому числі його ЕІС-код, який є іншою стороною передачі природного газу, що зберігається в газосховищах; предмет торгового сповіщення - передача або прийом природного газу, що зберігається в газосховищах; обсяг природного газу, що передається; митний режим природного газу, що передається (пункт 4 розділу 8 кодексу).

У пункті 5 розділу 8 Кодексу газосховищ, визначено, що Оператор газосховища підтверджує торгові сповіщення та обліковує передачу природного газу, що зберігається в газосховищах, якщо: торгове сповіщення про передачу природного газу, надане замовником, збігається з відповідним торговим сповіщенням іншої сторони передачі природного газу, що зберігається в газосховищах; замовник, який передає природний газ, має на момент передачі природного газу на своєму рахунку зберігання обсяг природного газу не менший, ніж обсяг природного газу, вказаний у торговому сповіщенні; обсяг природного газу, який передається, не перебуває під обтяженням або обмеженням (у т. ч. арештом), якщо оператор газосховища був поінформований відповідно до чинного законодавства про такі обтяження або обмеження (у т. ч. арешт); суб`єкт ринку природного газу, який приймає природний газ, має на момент передачі природного газу укладений з оператором газосховища договір зберігання (закачування, відбору) природного газу та необхідний розподілений робочий обсяг за договором зберігання (закачування, відбору) природного газу; замовник, що надав торгове сповіщення про передачу природного газу, що зберігається в газосховищах, не має простроченої заборгованості перед оператором газосховища за договором зберігання (закачування, відбору) природного газу; замовник, який передає або приймає природний газ, виконує вимоги цього Кодексу та договору зберігання (закачування, відбору) природного газу.

Відповідно до пунктів 6, 7, 8, 9 розділу 8 Кодексу газосховищ у разі передачі/прийому замовником у газосховищі будь-якої частини обсягу природного газу, який був поданий на точку виходу до газосховища чи групи газосховищ на умовах користування потужністю з обмеженнями у визначенні Кодексу газотранспортної системи, замовник зобов`язується, крім інформації, визначеної в пункті 4 цієї глави, зазначити в торговому сповіщенні, що природний газ, який підлягає передачі, був поданий на точку виходу до газосховища чи групи газосховищ на умовах користування потужністю з обмеженнями.

Після підтвердження торгового сповіщення оператор газосховища збільшує обсяг природного газу на рахунку зберігання замовника, який приймає природний газ, та зменшує обсяг природного газу на рахунку зберігання замовника, який передає природний газ, на обсяг природного газу, який був вказаний у торговому сповіщенні.

Строк підтвердження торгових сповіщень не повинен перевищувати 2 години, з моменту їх отримання. Оператор газосховища має мінімізувати час на адміністрування торгових сповіщень.

Якщо оператор газосховища не підтверджує торгове сповіщення, він зобов`язаний протягом 2-х годин повідомити причини відмови замовнику, який передає або приймає природний газ, що зберігається в газосховищах, в електронному вигляді.

Колегією суду враховується, що відповідно до скріншоту з інформаційної платформи торгових сповіщень Оператора газосховищ, 28 лютого 2023 року Позивач через інформаційну платформу Третьої особи надав торгове сповіщення на відчуження 9 031,20 тис.куб.м природного газу в підземному сховищі на користь Відповідача з послідуючим його відхиленням Оператором газосховищ – Третьою особою.

Третьою особою надано пояснення за вх. № канц. 01-34/6441/25 від 16 червня 2025 року (том 2, а.с. 127) з зазначенням того, що торгове сповіщення Позивача було відхилене оператором газосховищ, оскільки, згідно з обліком природного газу в газосховищах Третьої особи на рахунку зберігання Позивача обліковувався недостатній об`єм природного газу, а саме 0,00013 тис. куб. м.

В той же час, Позивач в своїй апеляційній скарзі зазначає, що не відновлення обліку природного газу, частина якого передана до Відповідача є виключно внаслідок невиконання Третьою особою рішення суду у справі №3910/10186/15, що опосередковано підкреслює те, що Позивач знав про недостатній об`єм природного газу Позивача в газосховищах Третьої особи.

При цьому обставини правомірності чи неправомірності дій оператора газосховищ щодо відхилення торгового сповіщення Позивача не входять до предмета доказування у цій справі, з огляду на предмет та підстави позову, а також складу учасників справи.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За наведених обставин, враховуючи, що подане Позивачем у лютому 2023 року через інформаційну платформу Оператора газосховищ торгове сповіщення на відчуження обсягу 9 031,20 тис.куб.м на користь Відповідача було відхилено у зв`язку з недостатністю обсягу природного газу на рахунку зберігання Позивача, колегія суду виснує про відсутність правових підстав для задоволення позову та визнання зобов`язання Позивача перед Відповідачем в частині передачі природного газу у підземному сховищі обсягом 9 031,20 тис.куб.м в лютому 2023 року припиненим.

В той же час, щодо твердження Позивача про те, що газ переданий Відповідачу, знаходився в підземному сховищі станом на день передачі (28 лютого 2023 року), то колегія суду звертає увагу апелянта на такі положення Договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого Позивачем для Відповідача у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. При цьому, як погоджено сторонами в пункті 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Відповідач зобов`язався надати Позивачу підписані та скріплені печаткою Відповідача два примірника акту приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги переданого газу, його фактична ціна та вартість; Позивач не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов`язується повернути Відповідачу один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплено печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; у випадку передачі газу у ПСГ сторони складають додатково акт, який повинен містити відомості щодо фактичного об`єму газу, що передається у ПСГ (підземне сховище газу) і погоджується з Оператором газосховищ.

В той же час, пунктом 3.5 Договору передбачено, що коригування обсягів газу оформляється Відповідачем у вигляді заявки.

Як визначено пунктом 2.5 Договору, фактичний обсяг переданого Відповідачу газу визначається з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2494, Кодексу газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 та Кодексом газосховищ, який затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2495.

Натомість матеріали справи не містять як додаткового акта, передбаченого пунктом 3.4 Договору, так і заявок Відповідача про коригування обсягів газу, що свідчить про те, що Відповідач був позбавлений можливості розпоряджатися придбаним ним газом за Договором, що в свою чергу вказує на відсутність факту належного виконання зобов`язання Позивачем у справі.

Доходячи вищевказаного висновку суд апеляційної інстанції враховує правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2024 року в справі № 918/337/23.

Відтак Відсутність акта та заявки свідчить про те, що спірний об`єм газу не був прийнятий Відповідачем, а тому відсутні підстави вважати зобов`язання щодо передачі визначених обсягів газу виконаним і як наслідок припиненим.

З огляду на положення статті 629 Цивільного кодексу України, згідно з якими договір є обов`язковим для виконання сторонами, суд наголошує, що як продавець (позивач), так і покупець (відповідач) мають вчинити дії щодо передачі і приймання товару.

Підсумовуючи усе описане вище, колегія суду зауважує, що відсутність акта та заявки, про які зазначено вище у цій постанові, свідчить про те, що спірний об`єм газу не був прийнятий Відповідачем, а тому відсутні підстави вважати зобов`язання щодо передачі визначених обсягів газу виконаним і, як наслідок, припиненим. Дане ж вказує на неможливість задоволення позову по цій справі.

Колегія суду при цьому наголошує, що оператор газотранспортної системи (Третя особа) не адміністрував передачу права власності на наведений обсяг природного газу, оскільки відповідні номінації на віртуальну точку, в якій мала б відбутись передача природного газу не існували.

Перехід права власності на спірні обсяги природного газу не відбувся у зв`язку із відсутністю факту адміністрування Оператором газотранспортної системи такого переходу права власності з підстав неподання відповідних номінацій, що підтверджується актом № 142/02-23 про рух природного газу в газосховищах, що обліковується на рахунку зберігання замовника, з якого вбачається, що у лютому 2023 року в газосховищі Третьої особи перебувало лише 0,00013 тис. куб. м газу Позивача.

В той же час, в розрізі доводів апеляційної скарги щодо вчинення всіх необхідних дій визначених Договором для передання товару Відповідачем, колегія суду констатує, що зобов`язання вважається виконаним належним чином відповідно до умов Договору, якщо боржник виконав його таким чином та способом, на які повинні були розраховувати обидві сторони, а за наслідками такого виконання кредитор отримав можливість розпоряджатися виконаним на свій розсуд.

Схожа правова позиція наведена також і у постанові Верховного Суду в постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 918/337/23.

Окрім того, колегією суду враховується, що у справі № 906/710/23 за позовом Позивача до АТ «Житомиргаз» про зобов`язання припиненим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 20 червня 2024 року зазначив, що: «…природний газ в обсязі 88 508,631 тис. куб. м. ТОВ «ЙЕ Енергія» від ПрАТ СДО «Азот» не передавався, що підтверджується інформацією з обліку руху в ПГС АТ «Укртрансгаз» за період з 01.01.2017 по 11.05.2023, а зі змісту постанови Верховного Суду від 27.10.2021 у справі № 910/10186/15 вбачається, що АТ «Укртрансгаз» не вчинило дій з поновлення в обліку ПГС ПрАТ СДО «Азот» 132 527,174 тис. куб. м., отже, матеріалами справи не підтвердились обставини наявності спірного обсягу природного газу на рахунку зберігання позивача в ПГС АТ «Укртрансгаз».

В той же час покликання Позивача в апеляційній скарзі на судові рішення у справах № 913/561/17, № 913/873/17 та № 913/872/17, а також на акти приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Пишного А.В., які на думку Позивача підтверджують, що газ був переданий Відповідачу та належить йому на праві власності, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі.

У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Згідно з пунктами 23-24 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 року № 512/5 передача стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, здійснюється в установлений виконавцем строк за участю сторін виконавчого провадження.

У разі наявності інформації про місцезнаходження предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження вказує час та місце примусового виконання рішення про передачу стягувачу присуджених предметів, а також попереджає стягувача про повернення йому виконавчого документа на підставі пункту 4 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" , якщо він не з`явиться на виконання без поважних причин.

Виконавець в присутності понятих вилучає у боржника предмети, зазначені у виконавчому документі і передає їх стягувачу або його представнику, про що складає акт передачі. Акт складається у трьох примірниках. Один примірник акта залишається у виконавчому провадженні, інші - вручаються стягувачу та боржникові або їх представникам під підпис.

В акті зазначаються реквізити виконавчого документа та номер виконавчого провадження, прізвища, імена та по батькові виконавця, сторін виконавчого провадження та інших осіб, які беруть участь у передачі майна, короткий опис майна. Акт підписуються виконавцем та сторонами виконавчого провадження, а також іншими особами, які беруть участь у передачі майна. У разі відмови сторін виконавчого провадження від підпису про це зазначається в акті.

Наведені норми закону та інструкції свідчать про те, що вилучення майна боржника полягає в документуванні процесу огляду майна боржника та передбачає фіксацію наявності такого майна з подальшим його вилученням.

Окрім того Третя особа стверджує, що приватний виконавець Пишний А.В. не звертався до товариства із запитами щодо наявності майна (природного газу Позивача) в ПСГ, не перевіряв фактичну наявність такого майна, обмежившись посиланням на договори зберігання природного газу, акти та судові рішення, даних доводів Позивачем не спростовано.

З огляду на викладене вище, доводи Позивача про набуття права власності на природний газ на підставі складених приватним виконавцем актів, без фактичного встановлення наявності такого майна є безпідставними та не доведеними.

Крім того суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта і на те, що за змістом чинного ГПК України (розділ VI), що у випадку нездійснення приватним чи державним виконавцем дій у межах виконавчого провадження належним чином, такі дії оспорюються поданням скарги до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (а не подачею інших, нових позовів).

В той же час апеляційний господарський суд звертає увагу скаржника і на те, що інформація, яка міститься в актах приватного виконавця, складених 22 червня 2021 року та 28 вересня 2021 року, про передачу природного газу на користь Позивача, суперечить інформації, вказаній в акті про рух природного газу в газосховищах, що обліковується на рахунку зберігання замовника, підписаному 12 липня 2021 року між Третьою особою та Позивачем, у якому зазначено, що на кінець червня 2021 року на рахунку зберігання значиться лише 0,005 тис.куб.м природного газу. При цьому даний акт підписаний 12 липня 2021 року Позивачем без зауважень.

Згідно з актом про рух природного газу в газосховищах, що обліковується на рахунку зберігання замовника, підписаного між Третьою особою та Позивачем 8 жовтня 2021 року, на кінець вересня 2021 року на рахунку зберігання значиться лише 0,020 тис.куб.м природного газу. І цей акт підписаний 8 жовтня 2021 року Позивачем без жодних зауважень.

Як вбачається з акту про рух природного газу в газосховищах, що обліковується на рахунку зберігання замовника, підписаного 10 березня 2023 року між Третьою особою та Позивачем, у якому зазначено, що на початок лютого 2023 року та на кінець лютого 2023 року на рахунку зберігання значиться лише 0,00013 тис.куб.м природного газу.

Відтак, підсумовуючи усе вищеописане в даній постанові, в розрізі відсутності доказів щодо зберігання в ПГС Позивача необхідних об`ємів природного газу та як наслідок виконання зобов`язань по переданню такого газу Відповідачу, колегія суддів доходить висновку про не доведення належними та допустимими доказами позовних вимог, а відтак відмовляє з задоволенні позову про визнання зобов`язання в частині передачі газу у підземному сховищі обсягом 9031,200 тисячу метрів кубічних в лютому 2023 року припиненим виконанням, проведеним належним чином.

Дане рішення й було прийняте і місцевим господарським судом.

Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд залишає рішення місцевого господарського суду без змін.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання Позивача, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відтак Північно-західний апеляційний господарський суд відмовляє в задоволенні позову про визнання зобов`язання виконаним, а відтак залишає без змін оспорюване рішення.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги на рішення суду покладаються на Позивача, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" на рішення Господарського суду Вінницької області від 9 жовтня 2025 року по справі №902/687/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 9 жовтня 2025 року по справі №902/687/23 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

5. Справу №902/687/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови виготовлено 15 січня 2026 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.