Постанова від 06 січня 2026 р. у справі №918/973/23 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 січня 2026 року Справа № 918/973/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Юрчук М.І.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Мартинов О.В.

відповідача: представник не з`явився

прокурор Немкович І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 05.02.2024, повне рішення складено 06.02.2024 у справі № 918/973/23

за позовом Приватного підприємства-фірма "Алком"

до відповідача Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації

треті особи, які не заявляються самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача

- Міністерство освіти і науки України

- Державна наукова установа "Український інститут науково-технічної експертизи та інформації"

- Державне підприємство "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації"

про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності

У вересні 2023 року Приватне підприємство-фірма "Алком" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.02.2024 у справі № 918/973/23 позов задоволено.

Припинено право спільної часткової власності Приватного підприємства-фірма "Алком" (33028, м. Рівне, вул. Замкова, 26а, код. 30318075) на 13/100 частини нежитлового будинку № 22а, розташованого у місті Рівне по вулиці Замковій.

Виділено в натурі Приватному підприємству-фірмі "Алком" два окремих нежитлових приміщення загальною площею 767,9 кв.м, що відповідають розміру 13/100 частки у нежитловому будинку № 22а, розташованого у місті Рівне, по вулиці Замковій, які складаються з:

Нежитлове приміщення № 1: Підвал: № 1 підвал площею 124,9 кв.м; № 2 підвал площею 40,3 кв.м; № 3 підвал площею 23,3 кв.м; 1 поверх № 4 тамбур площею 3,3 кв.м; № 5 торгова зала площею 225,0 кв.м; № 6 торгова зала площею 44,0 кв.м; № 7 торгова зала площею 49,8 кв.м; № 8 підсобне приміщення площею 11,3 кв.м; № 9 підсобне приміщення площею 8,8 кв.м; № 10 приміщення площею 27,3 кв.м; № 11 рукомийна площею 5,5 кв.м; № 12 туалет площею 0,9 кв.м; № 14 туалет площею 1,0 кв.м; № 13 коридор площею 3,0 кв.м; № 15 туалет площею 1,0 кв.м; № 16 туалет площею 1,0 кв.м; № 17 підсобне приміщення площею 30,0 кв.м. Загальною площею 600,4 кв.м.

Нежитлове приміщення № 2: 1 поверх № 1 приміщення площею 32,6 кв.м; № 2 коридор площею 3,3 кв.м; № 3 електрощитова площею 10,6 кв.м; № 4 приміщення площею 17,4 кв.м; № 5 приміщення площею 16,2 кв.м; № 6 приміщення площею 37,0 кв.м; № 7 приміщення площею 43,0 кв.м; № 8 приміщення площею 7,4 кв.м; Загальною площею 167,5 кв.м.

10.10.2025, згідно з поштовим штемпелем, Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої скаржник зазначає:

- в основу оспорюваного рішення судом першої інстанції покладено висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна, виданий Комунальним підприємством "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" від 18.08.2023 № 42-Ю;

- при цьому поза увагою суду залишено те, що у графі даного висновку "Документ, що посвідчує право власності" зазначено постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі № 918/1034/21, а також витяг з Державного реєстру речових прав від 29.05.2023 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 22267056101);

- згідно з вказаним витягом підставою для здійснення державної реєстрації права власності за ППФ "Алком" на другий та третій ярус площею 397,4 кв. м та 407,9 кв. м відповідно слугували рішення Господарського суду Рівненської області від 08.04.2008 у справі № 19/9 та постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі № 918/1034/21;

- при цьому, як зазначено вище, і рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.04.2008 і постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 констатовано право власності позивача саме на здійснені ним невід`ємні поліпшення - другий та третій ярус площею 397,4 кв. м та 407,9 кв. м відповідно;

- відтак, навіть документам, які покладено в основу оспорюваного рішення, суд першої інстанції належної оцінки не надав;

- поза увагою суду першої інстанції залишено те, що постанова Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 № 1117 "Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них", на яку ним здійснено посилання при постановленні оспорюваного рішення від 05.02.2024, втратила чинність ще 22.06.2018, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2018 "Деякі питання функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно";

- у справах № 19/9 та № 918/1034/21 судами констатовано, що ППФ "Алком" на праві власності належать лише здійснені ним невід`ємні поліпшення - зведені другий та третій яруси площею 397,4 кв. м та 407,9 кв. м відповідно;

- оскільки ППФ "Алком" та Міністерство освіти і науки України були учасниками справ № 19/9 та № 918/1034/21, а Рівненський ЦНТІ - справи № 19/9, факт того, що ППФ "Алком" на праві власності належать лише здійснені ним невід`ємні поліпшення, є преюдиційно встановленим та не потребує доказуванню у справі № 918/973/23;

- однак, незважаючи на вказане, всупереч ст. 75 ГПК України, оспорюваним рішенням ППФ "Алком" виділено в натурі приміщення підвалу та першого поверху загальною площею 767,9 кв.м, а не другий та третій яруси площею 397,4 кв.м та 407,9 кв.м, на які останнє має право;

- суд першої інстанції в оспорюваному рішенні дійшов помилкового висновку, що ППФ "Алком" та Рівненський ЦНТЕІ є співвласниками будинку № 22а, розташованого у м. Рівне по вулиці Замковій, оскільки новий об`єкт речових прав, який включав би зведені яруси, не реєструвався у встановленому законом порядку;

- більше того Центр заснований на державній власності та належить до сфери управління Міністерства освіти та науки України, а його майно є державною власністю і закріплюється за останнім лише на праві повного господарського відання;

- таким чином фактичним власником будівлі по вул. Замковій, 22-а у м. Рівне є держава в особі Міністерства освіти і науки України, а не Рівненський ЦНТЕІ;

- оскільки власником будівлі по вул. Замковій, 22-а у м. Рівне є держава в особі Міністерства освіти і науки України, Рівненський ЦНТЕІ є неналежним відповідачем у даній справі, тому суд першої інстанції, з урахуванням вимог ст. 48 ГПК України та ст. 136 ГК України, мав би постановити рішення про відмову у задоволенні позову ППФ "Алком", а не про його задоволення;

- більше того оспорюване майно взагалі не може бути приватизоване. Так згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 01.09.2021 № 953, Державне підприємство "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" припинено шляхом реорганізації через приєднання до Державної наукової установи "Український інститут науково-технічної експертизи та інформації" (код ЄДРПОУ - 40814998) (далі - Інститут);

- згідно з даними вебпорталу "registry.nauka.gov.ua", Інститут включено до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави;

- поряд з цим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 4 Закону "Про приватизацію державного і комунального майна", наукові установи, включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, не підлягають приватизації;

- отже спірне майно, в силу вимог закону, взагалі не підлягає приватизації та вибуло у приватну власність всупереч прямій забороні.

На підставі викладеного прокурор просить поновити строк на апеляційне оскарження, рішення Господарського суду Рівненської області від 05.02.2024 у справі № 918/973/23 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

13.10.2025 апеляційну скаргу зареєстровано у суді апеляційної інстанції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 13.10.2025, для розгляду справи № 918/973/23 визначено колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Юрчук М.І.

Листом № 918/973/23/5359/25 від 13.10.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.

17.10.2025 до суду надійшли матеріали справи № 918/973/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2025, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України на рішення Господарського суду Рівненської області від 05.02.2024 у справі № 918/973/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 19.11.2025 об 11:00 год.

28.10.2025 (вх. № 8345/25) від Міністерства освіти і науки України надійшли додаткові пояснення, в яких підтримує вимоги апеляційної скарги та просить, зокрема, здійснювати розгляд справи за відсутності його представника у зв`язку із значною кількістю справ.

11.11.2025 (вх. № 8839/25) від представника Приватного підприємства-фірма "Алком" надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження.

18.11.2025 (вх. № 9056/25) від Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури надійшли заперечення на клопотання Приватного підприємства-фірма "Алком" про закриття апеляційного провадження.

19.11.2025 (вх. № 9066/25) від представника Приватного підприємства-фірма "Алком" Незнамової Т.О. надійшла заява, в якій підтримує клопотання Приватного підприємства-фірма "Алком" клопотання про закриття апеляційного провадження та повідомляє про неможливість взяти участь в судовому засіданні 19.11.2025.

Заслухавши в судовому засіданні 19.11.2025 пояснення прокурора та представника позивача, вирішуючи питання чи порушені права та (або) обов`язки Міністерства освіти і науки України, колегія суддів дійшла висновку про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державне підприємство "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації", Державну наукову установу "Український інститут науково-технічної експертизи та інформації" та Міністерство освіти і науки України, оскільки рішення у цій справі може вплинути на їх права та обов`язки, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції ухвалою від 19.11.2025 відклав розгляд справи на 07.01.2026 о 12:00.

31.12.2025 (вх. № 10282/25) від Державної наукової установи "Український інститут науково-технічної експертизи та інформації" надійшли пояснення, в яких просить врахувати його позицію, як третьої особи, та задовольнити апеляційну скаргу прокурора в повному обсязі, а розгляд справи здійснити без участі його представника.

05.01.2026 (вх. № 51/26) від Державного підприємства "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" надійшли пояснення, в яких просить врахувати його позицію, як третьої особи, та задовольнити апеляційну скаргу прокурора в повному обсязі, а розгляд справи здійснити без участі його представника.

07.01.2026 (вх. № 157/26) від Приватного підприємства-фірми "Алком" надійшли додаткові пояснення.

В судове засідання 07.01.2026 з`явився прокурор та позивач, відповідач та треті особи не забезпечили участі своїх уповноважених представників.

Поштове відправлення № R067042948869 з вкладенням ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025, направлене відповідачу Рівненському державному центру науково-технічної і економічної інформації на адресу: м. Рівне. вул. Замкова, 22а, повернуто органом поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" /т. 2, а.с. 32-37/.

Поштове відправлення № R067042948842 з вкладенням ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025, направлене третій особі Державному підприємству "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" на адресу: м. Рівне. вул. Замкова, 22а, повернуто органом поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" /т. 2, а.с. 38-43/.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 19.11.2025 явка представників сторін в судове засідання 07.01.2026 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представників відповідача та третіх осіб, оскільки їх неявка не перешкоджає перегляду справи.

У судовому засіданні 07.01.2026 прокурор підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги, позивач надав заперечення щодо апеляційної скарги прокурора з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до частини 1 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у судовому засіданні 07.01.2026 прокурора та позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 22267056101, Приватному підприємству-фірмі "Алком" належить 13/100 частини нежитлового будинку № 22а, розташованого у місті Рівне по вулиці Замковій. Співвласником 87/100 частини вказаного будинку є Рівненський державний центр науково-технічної і економічної інформації /т. 1, а.с. 80/.

01.09.2023 Приватним підприємством-фірмою "Алком" направлено на адресу Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації пропозицію поділити нежитловий будинок № 22а, розташований у місті Рівне по вулиці Замковій відповідно до висновку № 42-ю від 18 серпня 2023 року "Про технічну можливість виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна" розробленого Комунальним підприємством "Рівненське бюро технічної інвентаризації" /т. 1, а.с. 8, 11-19/.

Зазначена вище пропозиція позивача залишилась поза увагою відповідачем, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду першої інстанції.

05.02.2024 місцевий господарський суд за наслідками розгляду позовних вимог ухвалив рішення про задоволення позову.

Вказане рішення мотивоване наявністю технічної можливості виділення 13/100 частки, належній позивачу із спільної часткової власності, і таке виділення відповідатиме положенням статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2010 року № 1117 "Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них".

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно з статтею 131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстави для звернення прокурора з апеляційною скаргою в інтересах Міністерства освіти і науки України встановлені в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.10.2025 про відкриття апеляційного провадження у справі № 918/973/23.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

У справі "Bellet v. France" ("Беллет проти Франції", пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.09.2023, серед іншого: прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/973/23 за позовом Приватного підприємства-фірма "Алком" до відповідача Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності; вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 23.10.2023 об 11:00.

Поштове відправлення № 0600225968672 з вказаною вище ухвалою, направлене відповідачу Рівненському державному центру науково-технічної і економічної інформації на адресу: м. Рівне. вул. Замкова, 22а, повернуто органом поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" /т. 1, а.с. 27-29/.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що в подальшому вся кореспонденція, яка направлялася відповідачу Рівненському державному центру науково-технічної і економічної інформації, в тому числі ухвала Господарського суду Рівненської області від 10.01.2024 про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.02.2024 о 14:30, поверталася на адресу суду першої інстанції з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" /т. 1, а.с. 36-37, 45-46, 54-55, 71-76, 90-91/.

Вказане свідчить про необізнаність відповідача щодо розгляду справи № 918/973/23 в суді першої інстанції та про дату, час і місце проведення судового засідання, зокрема 05.02.2024 о 14:30, в якому ухвалено рішення, що є предметом апеляційного оскарження.

Положеннями частин 2, 3 статті 120 ГПК України визначено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи є обов`язком суду, а відсутність на час проведення судового засідання в матеріалах справи доказів належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи - є підставою для відкладення розгляду справи згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України.

При цьому розгляд справи судом за відсутності учасників справи та інших осіб є можливим лише у разі наявності у суду відомостей щодо належного повідомлення учасників справи та інших осіб про дату, час та місце судового засідання.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про розгляд справи та наявність судового провадження, оскільки судова кореспонденція, надіслана на адресу відповідача, була повернута на адресу суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Водночас колегією суддів встановлено, що відповідно до відповіді № 2019315 від 18.11.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за кодом ЄДРПОУ відповідача у цій справі - 02736515 найменуванням юридичної особи є Державне підприємство "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації", яке перебуває у стані припинення за рішенням засновників, дата запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи - 31.05.2016, номер запису: 16081270013001584 /т. 2, а.с. 12-13/.

Також зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем долучався витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.08.2023, відповідно до якого найменуванням юридичної особи за кодом 02736515 є Державне підприємство "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації", а не Рівненський державний центр науково-технічної і економічної інформації /т. 1, а.с. 10/.

Вказане не було враховано судом першої інстанції під час дослідження матеріалів позовної заяви та вирішення питання щодо належного визначення найменування та місцезнаходження відповідача, що, у свою чергу, вплинуло на належність здійснення повідомлення відповідача про розгляд справи.

Також суд апеляційної інстанції зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вжиття судом першої інстанції заходів щодо з`ясування належної та актуальної адреси відповідача після неодноразового повернення судової кореспонденції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач не був належним чином обізнаний про розгляд справи № 918/973/23 в суді першої інстанції, у зв`язку з чим не мав можливості скористатися своїми процесуальними правами учасника справи, наданими Господарським процесуальним кодексом України.

Право бути належним чином повідомленим про існування судового провадження або право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання справи не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження (подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 918/1478/14, від 03.08.2022 у справі № 909/595/21).

Отже колегія суддів вважає, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, обмежившись посиланням на повернення судової кореспонденції з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою" та не з`ясувавши належне найменування, правовий статус і актуальне місцезнаходження відповідача, дійшов помилкового висновку щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

При цьому згідно з частиною 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи, що відповідно до пункту 3 частини 3 статті 277 ГПК України є обов`язковою підставою для його скасування.

Одночасно згідно з пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Отже враховуючи, що справа в суді першої інстанції була розглянута за відсутності належного повідомлення відповідача, яке в даному випадку є обов`язковим, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного рішення з урахуванням доводів та заперечень прокурора, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно з частиною 2 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що Приватне підприємство-фірма "Алком" та Рівненський державний центр науково-технічної і економічної інформації є співвласниками будинку № 22а розташованого у м. Рівне по вулиці Замковій. Позивачем запропоновано відповідачу поділити вказаний вище нежитловий будинок відповідно до висновку № 42-ю від 18 серпня 2023 року "Про технічну можливість виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна". Однак вказана пропозиція позивача залишена без уваги та задоволення.

Заперечуючи проти позову прокурор у своїй апеляційній скарзі, серед іншого, вказав, що власником будівлі по вул. Замковій, 22-а у м. Рівне є держава в особі Міністерства освіти і науки України, а тому Рівненський ЦНТЕІ є неналежним відповідачем у даній справі.

Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Отже відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до участі у справі у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Відтак належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20)

Однак суд не може за власною ініціативою залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача (така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 910/7122/17).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що поняття "сторона у спорі" може не бути тотожним за змістом поняттю "сторона у процесі": сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки Верховного Суду сформульовані у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17.

Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі як відповідач, вони не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (постанова Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21).

Так судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.04.2008 у справі № 19/9 задоволено позов Приватного підприємства фірми "Алком" (33000, м. Рівне, вул. Замкова, 26-а, код ЄДРПОУ 30318075) до Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації (33000, м. Рівне, вул. Замкова, 22-а, код ЄДРПОУ 02736515), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області та Міністерство освіти і науки України про визнання права власності на частку в нерухомому майні. Визнано за приватним підприємством фірмою "Алком" право власності на 53,1 % частки індивідуально визначеного нерухомого майна - актовий зал та хол, з влаштованими другим та третім ярусом загальним розміром 1456,1 кв. м, розміщені на першому поверсі лабораторного корпусу будинку Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації за адресою у м. Рівне, вул. Замкова, 22-а.

В подальшому постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2023, рішення Господарського суду Рівненської області від 01.02.2022 у справі № 918/1034/21 за позовом виконуючого обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти та науки України до Приватного підприємства - фірма "Алком", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про скасування рішення щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно та припинення права власності скасовано та прийнято нове - про задоволення позову. Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 915373 від 15.03.2013, а також припинено право власності Приватного підприємства фірми "Алком" на об`єкт нерухомого майна у м. Рівне по вул. Замковій, 22-а, площею 1456,1 кв. м.

Також у мотивувальній частині вказаної вище постанови від 24.05.2022 у справі № 918/1034/21, апеляційний господарський суд встановив наступне:

"Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.04.2008р. в справі № 19/9 задоволено позовні вимоги ППФ "Алком" та визнано право власності останнього на здійснені ним невід`ємні поліпшення, а саме влаштування другого та третього ярусу в актовому залі лабораторного корпусу будинку Державного центру науково-технічної і економічної інформації за адресою: вул.Замкова, 22-а, вмісті Рівне площами 397,4 кв.м та 407,9 кв.м відповідно.

Крім того, судом вказано, що право власності ППФ "Алком" визнано в частці 53,1 % від індивідуально визначеного нерухомого майна, яким як зазначалося вище є лише актовий зал та хол з влаштованим другим та третім ярусом загальним розміром 1 456,1 кв.м, а не вся будівля загальною площею 6 321,1 кв.м (згідно виписки з матеріалів інвентаризаційної справи).

Отже, згідно рішення господарського суду в справі № 19/9 від 08.04.2008р., 53,1 % частики від індивідуально визначеного нерухомого майна площею 1 456,1 кв.м становлять лише добудовані другий та третій яруси в актовому залі лабораторного корпусу будинку Державного ЦНТЕІ вул. Замкова, 22-а, в місті Рівне площами 397,4 кв.м та 407,9 кв.м відповідно.

При цьому, як встановлено судом державним реєстратором Реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області Прокоп`юк Р.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №915373 від 15.03.2013р., відповідно до якого за ППФ "Алком" зареєстровано право спільної часткової власності на 531/1000 на об`єкт нерухомого майна "будівля" з реєстраційним номером 22267056101, яким, згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є вся будівля по вул.Замкова, 22-а, в місті Рівне.

Водночас, як встановлено судом, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №915373 від 15.03.2013р. прийнято незаконно, всупереч встановленому Порядку реєстрації та за відсутності усіх необхідних документів та щодо прав, які явно виходять за межі заявлених, а тому підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Відносно покликання відповідача на те, що між сторонами відсутні правовідносини, на які поширюється дія Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", слід зазначити про те, що відповідно до свідоцтва про право власності від 21.09.2000р., будівля по вул. Замкова, 22-а, в місті Рівне належить Верховній Раді України в особі Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації на праві державної власності.

Водночас, Законом України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" Державне підприємство "Рівненський ЦНТЕІ" не підлягало приватизації, тобто відчуженню чи вибуттю з державної власності у будь-якій іншій формі.

Також, згідно статуту "Рівненського державного центру науково-технічної і економічної інформації", затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України від 22.06.2000р., центр заснований на державній власності і підпорядкований Міністерству освіти та науки України. Майно Рівненського ЦНТЕІ є державною власністю і закріплюється за останнім на праві повного господарського відання. Відчуження (вибуття) засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за центром, здійснюється за погодженням з Міністерством освіти та науки України у порядку, встановленому чинним законодавством.

Таким чином, зазначений Закон надає спірному майну статусу такого, що не підлягає приватизації за жодних умов, не залежно від правовідносин між сторонами" (постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі № 918/1034/21).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того згідно з долученим прокурором до апеляційної скарги п. 1.2 статуту Державного підприємства "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" (код ЄДРПОУ 02736515), затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України № 492 від 12.05.2016 (далі - статут), серед іншого, вбачається, що наказом Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації № 31 від 27 вересня 2010 р. "Про затвердження примірного статуту та перейменування державного підприємства", Рівненський державний центр науково-технічної і економічної інформації перейменовано у Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації.

Згідно з п. 1.1 статуту, Державне підприємство "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" є державним підприємством, яке засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства освіти та науки України.

Відповідно до розділу 4 вказаного статуту майно Державного підприємства "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" є власністю держави і закріплюється за Центром на праві повного господарського відання/т. 1, а.с. 157-162/.

18.12.2016 наказом Міністерства освіти і науки України закріплено на праві оперативного управління за Державним підприємством "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" нерухоме майно, а саме: - лабораторний корпус з автогаражами площею 5092,6 кв.м, який розташований за адресою: м. Рівне, вул. Замкова, 22а /т. 1, а.с. 156/.

01.09.2021 наказом Міністерства освіти та науки України № 953 "Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 12.05.2016 № 493 (зі змінами)" (далі - Наказ), серед іншого, пункт 1 Наказу викладено у такій редакції: "Припинити Державне підприємство "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" (код ЄДРПОУ 02736515) шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державної наукової установи "Український інститут науково-технічної експертизи та інформації" (код ЄДРПОУ 40814998) /т. 1 а.с. 154-155/.

Колегія суддів зазначає, що у постанові від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що у статтях 104 та 107 ЦК України не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Внаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

У основу зазначеної постанови об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду покладено висновок про те, що незважаючи на відсутність складання передавального акта, питання про правонаступництво Житомирського державного технологічного університету щодо всього майна, всіх прав та обов`язків державного підприємства "Житомирський державний центр науково-технічної інформації та інновацій" (справа № 296/443/16-ц), а також про правонаступництво державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" стосовно всього майна, всіх прав та обов`язків Концерну "Укрспирт" (справа № 619/1619/17-ц) і державного підприємства "Воютицький спиртовий завод" (справа № 452/3299/16-ц) було безпосередньо вирішено актами органів державної влади (їх засновників), зокрема, пунктом 3 наказу Міністерства освіти і науки України від 15.09.2015 № 933 (справа № 296/443/16-ц), пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.2010 № 672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості" (справи № 619/1619/17-ц і № 452/3299/16-ц), в зв`язку з чим датою виникнення універсального правонаступництва визначено дату видачі Міністерством освіти і науки України вказаного наказу та дату прийняття Кабінетом Міністрів України зазначеної постанови відповідно.

Згідно з п. 1.2 статуту Державної наукової установи "Український інститут науково-технічної експертизи та інформації" (далі - Інститут, код ЄДРПОУ 40814998), затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України № 492 від 18.06.2021, Інститут є державною установою, утримується за рахунок коштів державного бюджету, належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Згідно з п. 7.2 статуту Державної наукової установи "Український інститут науково-технічної експертизи та інформації" є державною власністю і закріплюється за нею на праві оперативного управління, а саме: - будівлі, технічне обладнання, транспортні засоби та інше майно тривалого користування, що утворюють основні фонди установи /т. 1 а.с. 163-172/.

Отже починаючи з 01.09.2021 універсальне правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства "Рівненський державний центр науки, інновацій та інформатизації" настало у Державної наукової установи "Український інститут науково-технічної експертизи та інформації" на підставі наказу Міністерства освіти та науки України № 953.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини безпосередньо пов`язані з правом державної власності на нерухоме майно, яке перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України та закріплене на праві оперативного управління за Державною науковою установою "Український інститут науково-технічної експертизи та інформації".

Водночас заявлені у цій справі позовні вимоги фактично спрямовані на вирішення питання щодо прав та обов`язків особи, яка не була залучена до участі у справі як відповідач, що свідчить про відсутність належного складу сторін.

Пред`явлення позовної вимоги до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у позові та виключає необхідність надавати оцінку іншим аргументам скаржника, які стосуються передусім з`ясування обставин обґрунтованості/необґрунтованості позову, оскільки дослідженню цих обставин має передувати встановлення належного суб`єктного складу учасників спірних правовідносин (близький за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

За наведеного колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства-фірма "Алком" з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача.

Твердження наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу не спростовують наведеного вище.

Крім того, з огляду на наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, підстави для задоволення клопотання Приватного підприємства-фірма "Алком" про закриття апеляційного провадження відсутні.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача щодо відсутності доказів наявності у Міністерства освіти і науки України речового права на спірне майно, яке є об`єктом права спільної часткової власності, оскільки обставини належності спірного майна державі вже були встановлені у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 у справі № 918/1034/21 та мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Рівненської області від 05.02.2024 у справі № 918/973/23 необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки колегією суддів встановлено наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні позову, відповідно до положень ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури - задоволити.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 05 лютого 2024 року у справі № 918/973/23 скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства-фірма "Алком" (33028, м. Рівне, вул. Замкова, 22А, код ЄДРПОУ 30318075) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 26 997 (двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 918/973/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повну постанову складено "15" січня 2026 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Юрчук М.І.