Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №911/321/23 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2026 р. Справа № 911/321/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2025 про відмову в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами

у справі № 911/321/23 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом ОСОБА_1

до Садівничого товариства "Заліське"

про визнання недійсними рішень загальних зборів членів садівничого товариства,

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Київської області розглядалась справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ; заявник; апелянт; скаржник) до Садівничого товариства "Заліське" (надалі - відповідач; СТ "Заліське"; Товариство) про визнання недійсними рішень загальних зборів членів СТ "Заліське" від 25.09.2021, оформлених протоколом № 1.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.04.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 залишено без змін.

02.07.2025 до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у якій останній просить переглянути рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 за нововиявленими обставинами; скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

Заява обґрунтовувалась тим, що на підставі рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 361/5524/19 ОСОБА_2 не є та не могла бути взагалі керівником СТ "Заліське", як і не могла бути представником СТ "Заліське" у справі № 911/321/23. Заявник зазначає, що ця обставина є нововиявленою і виникла вона лише 04.06.2025.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.09.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 911/321/23 відмовлено.

За висновками місцевого господарського суду, оскільки факт недійсності рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016 по питанню 4 порядку денного відповідно до протоколу № 2 не спростовує факт, який було покладено в основу рішення від 04.07.2023 у справі № 911/321/23, та враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може розглядати інші підстави позову, то підстави для задоволення заяви про перегляд рішення господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 за нововиявленими обставинами, - відсутні.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2025 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції взагалі не взяв до уваги та не мотивував ніяким чином аргумент позивача про ту обставину, яку останній зазначив, як нововиявлену, зокрема про те, що пані ОСОБА_2 брала участь у розгляді справи № 911/321/23, як представник відповідача, СТ «Заліське», на підставі рішення загальних зборів, що відбулися 20 серпня 2016 року, на яких, нібито, її обрали головою правління. Водночас, ЦК України встановлено правові наслідки недійсності правочину, а саме недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.ст. 216, 236 ЦК України). На підставі рішення Господарського суду Київської області від 14 лютого 2023 року в справі № 361/5524/19 пані ОСОБА_2 не є і не могла бути взагалі керівником СТ «Заліське», як і не могла бути представником СТ «Заліське» в справі № 911/321/23, і дана обставина виникла лише 04.06.2025. Вказане, як вважає апелянт, призвело до постановлення, помилкової ухвали, що оскаржується.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2025, апеляційна скарга у справі № 911/321/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2025 про відмову у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 911/321/23. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2025 про відмову у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 911/321/23 призначено на 12.01.2026.

На адресу Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Згідно аргументів відповідача, наведена позивачем обставина, як нововиявлена, не є такою, оскільки не відповідає вимогам, встановленим ч. 2 ст. 320 ГПК України. СТ "Заліське" акцентує, що на момент проведення загальних зборів членів садівничого товариства у 2021 році, рішення, прийняті на загальних зборах у 2016 році мали юридичну силу та носили обов`язковий характер як для відповідача, як юридичної особи, так і для членів садівничого товариства.

Також відповідачем подано клопотання про визнання дій заявника як зловживання процесуальними правами, у якій Товариство просить: визнати дії ОСОБА_1 щодо зазначення в апеляційній скарзі неправдивих відомостей стосовно наявності у нього статусу інваліда ІІ групи зловживанням процесуальними правами; залишити без розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2025 у справі № 911/321/23 про відмову у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами без розгляду; стягнути з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету штраф у сумі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. В обґрунтування клопотання відповідач вказав, що позивачу припинено нарахування пенсії по інвалідності з 09.08.2025, про що останньому достеменно відомо, пенсійне посвідчення останнім не замінено, з огляду на відсутність факту продовження позивачу інвалідності ІІ групи та непроходження ним оцінювання повсякденного функціонування особи до 01.11.2025. Тобто, як зазначає Товариство, фактично, позивач, користуючись обставинами недоопрацювання Пенсійним фондом України сервісу "Пошук пенсійного посвідчення" на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України вводить суд в оману щодо наявності у нього статусу інваліда ІІ групи та безпідставно користується пільгами, наданими таким особам.

12.01.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній акцентував на відсутності повноважень у ОСОБА_2 на представництво інтересів відповідача в суді.

У судовому засіданні 12.01.2026 позивач заявив про відсутність у ОСОБА_2 повноважень на представництво інтересів Товариства.

У свою чергу ОСОБА_2 подано для долучення до матеріалів справи копію протоколу загальних зборів СТ "Заліське" № 1 від 25.09.2021, згідно якого її обрано на посаду голови правління СТ "Заліське" (оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Щодо тверджень скаржника про допуск до участі у справі неналежного представника відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ст. 56 ГПК України).

Згідно протоколу загальних зборів СТ "Заліське" № 1 від 25.09.2021, ОСОБА_2 обрано на посаду голови правління СТ "Заліське".

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно СТ "Заліське" вбачається, що ОСОБА_2 є керівником Товариства (а.с. 259 - 262 т. 4).

За змістом статей 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

За положеннями статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Керівник (одноосібний виконавчий орган), голова та члени колегіального виконавчого органу, голова та члени наглядової ради або ради директорів, ліквідатор, голова та члени комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), головний бухгалтер, корпоративний секретар, а також голова та члени іншого органу товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або установчими документами товариства, є посадовими особами такого товариства. Посадові особи товариства зобов`язані діяти: 1) в інтересах товариства; 2) добросовісно та розумно; 3) у такий спосіб, який, на їхнє добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності товариства; 4) у межах повноважень, наданих їм установчими документами товариства та законодавством (ст.ст. 99, 991 ЦК України).

Статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 13 частини 2 статті 9 названого Закону в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Аналіз приписів Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» дозволяє зробити висновок, що державна реєстрація відповідних рішень (дій), що вже відбулись у тій або іншій юридичній особі, - являє собою лише офіційне визнання (підтвердження) державою факту, що вже мав місце та здійснюється шляхом засвідчення останнього.

До матеріалів справи долучено протокол загальних зборів СТ «Заліське» від 25.09.2021, згідно якого ОСОБА_2 обрано головою його правління. А відтак наявність у неї відповідних повноважень, зокрема на представництво в суді, у колегії суддів не викликає сумнівів.

З огляду на наведене, за висновками судової колегії позивачем не спростовано належними та допустимими доказами відсутність повноважень у керівника СТ "Заліське" ОСОБА_2 на представництво інтересів Товариства в суді.

Також у судовому засіданні 12.01.2026 позивач заявив клопотання про відкладення розгляду справи, з підстав надання йому додаткового часу для отримання розширеного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно СТ "Заліське", з метою встановлення повноважень Гудінової І.Л., як представника відповідача.

Колегією суддів було відхилено таке клопотання позивача, оскільки положеннями ст. 202 ГПК України не передбачено відповідної підстави для відкладання розгляду справи. Крім того, судовою колегією враховано, що з часу отримання (25.12.2025) у своєму «Електронному кабінеті» відзиву на апеляційну скаргу, підписаного ОСОБА_2 , як представником Товариства, у позивача було достатньо часу для отримання розширеного Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно СТ "Заліське".

У судовому засіданні 12.01.2026 судом оголошено перерву до 14.01.2026.

14.01.2026 від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення № 2, в яких позивачем додатково наголошено на відсутність повноважень ОСОБА_2 на представництво інтересів відповідача в суді.

У судовому засіданні 14.01.2026 позивач повторно заявив про відсутність у ОСОБА_2 повноважень на представництво інтересів Товариства.

Колегією суддів досліджено матеріали справи та встановлено наявність у ОСОБА_2 відповідних повноважень на представництво інтересів відповідача в суді.

Апелянт в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2025 та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Київської області.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вже зазначалось, ОСОБА_1 звертався до Господарського суду Київської області з позовом до Садівничого товариства «Заліське», в якому просив визнати недійсними рішення загальних зборів членів СТ «Заліське» від 25.09.2021, оформлених протоколом № 1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що загальні збори членів СТ "Заліське" 25.09.2021 були проведені з порушенням норм діючого законодавства, а саме: проведені без встановлення дійсної кількості членів СТ "Заліське" та без встановлення кворуму на загальних зборах. Позивач зазначав, що станом на 25.09.2021 відповідач не вів обліку членів СТ "Заліське", не вів обліку реєстру видачі членських книжок членами СТ "Заліське", не виготовив реєстр членів товариства з зазначенням імені, по батькові (за наявності), дати народження, країни громадянства, місця проживання та реєстраційного номеру облікової картки платника податків, не оприлюднив для членів товариства реєстру його членів з зазначенням імені, по батькові (за наявності), дати народження, країни громадянства, місця проживання, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, також відповідач не звіряв учасників загальних зборів 25.09.2021 з реєстром членів товариства, зокрема не звіряв за ім`ям, по батькові (за наявності), дати народження, країни громадянства, місця проживання, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, не проводив підрахунку голосів "За", при ухваленні рішень на загальних зборах 25.09.2021, не вів фіксацію проведення загальних зборів товариства, що відбулися 25.09.2021, технічними засобами (відео, аудіо), не виключав з членів товариства жодної особи за період з 20.08.2016 та не має заяв членів товариства про вихід із членів товариства за період з 20.08.2016 по 25.09.2021 та не має в реєстрі вхідної кореспонденції зареєстрованих заяв про вихід з членів товариства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Заліське" про визнання недійсними рішень загальних зборів членів СТ "Заліське" від 25.09.2021, оформлених протоколом № 1, відмовлено повністю.

В мотивувальній частині вказаного рішення суду, серед іншого, зазначено, що 25.09.2021 на території СТ "Заліське" відбулись загальні збори членів СТ "Заліське", на яких позивач не був присутній. Згідно з актом № 5 від 25.09.2021 про результати реєстрації членів товариства на загальних зборах 25.09.2021, затвердженого головою правління СТ «Заліське», на загальних зборах 25.09.2021 були присутні 315 осіб, з яких 240 зареєструвались в списку особисто та за дорученнями - 75 осіб, форма яких затверджена рішенням правління від 11.07.2007, що підтверджується протоколом № 2 від 11.07.2007, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні. Дані акта № 5 від 25.09.2021 щодо кількості присутніх осіб на загальних зборах від 25.09.2021 повністю відповідають даним списку реєстрації. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25.09.2021 кількість членів СТ "Заліське" становила 600 фізичних осіб. Також, обставини, щодо того, що фактична кількість учасників СТ "Заліське" становить 600 осіб встановлена рішенням господарського суду Київської області від 12.01.2023 у справі № 911/2269/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2023, та постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 у справі № 911/2226/21. З урахуванням цього, суд дійшов висновку, що загальна кількість членів товариства становить 600 осіб та, відповідно, з урахуванням, зокрема положень статті 15 Закону України "Про кооперацію" необхідна кількість членів товариства, що має бути присутньою на зборах, для того, щоб вони вважалися повноважними, має становити 301 особа. Виходячи з оцінки наданих сторонами до матеріалів справи доказів, за їх належністю, допустимістю, достовірністю, вірогідністю, з урахуванням предмета позову і того, що загальними зборами членів СТ "Заліське" 25.09.2021, рішення яких оформлені протоколом № 1, зокрема, внесено зміни та доповнення до статуту товариства та обрано його голову правління за наявності визначеного статтею 15 Закону України "Про кооперацію" кворуму, суд дійшов висновку, що відповідні твердження позивача щодо не встановлення дійсної кількості членів та відсутності кворуму загальних зборів членів СТ "Заліське" на підставі наданих учасниками справи доказів є необґрунтованими. Також суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення своїх корпоративних прав оспорюваними рішеннями загальних зборів СТ "Заліське", оформленими протоколом від 25.09.2021 № 1, а також не доведено наявності негативних наслідків для позивача за фактом прийняття відповідних рішень.

Отже рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 мотивоване тим, що оскаржувані рішення загальних зборів членів СТ "Заліське", які оформлені протоколом № 1 від 25.09.2021, прийняті за наявності визначеного статтею 15 Закону України "Про кооперацію" кворуму, та тим, що позивачем не доведено порушення його корпоративних прав оспорюваними рішеннями та негативних наслідків для позивача за фактом прийняття відповідних рішень.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 04.04.2024 постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 залишено без змін.

Поряд із цим, рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 361/5524/19 за позовом ОСОБА_1 до Садівничого товариства "Заліське" про визнання рішень недійсними та зобов`язання підключити будинок до мережі електропостачання, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; зокрема визнано недійсними рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016 відповідно до протоколу № 2.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 (з урахуванням ухвали від 09.06.2025) рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 361/5524/19 залишено без змін.

На вказані судові рішення у справі № 361/5524/19 заявник посилався у своїй заяві від 01.07.2025 про перегляд рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 за нововиявленими обставинами.

Так, ухвалюючи рішення Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 361/5524/19, судом було встановлено, зокрема наступне.

Зі змісту протоколу загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" № 2 від 20.08.2016 слідує, що на цих зборах по питанню 4 порядку денного ухвалено обрати переважною більшістю голосів на посаду голови СТ "Заліське" ОСОБА_2 (стор. 30).

Суд виснував, що відсутність кворуму під час проведення 20.08.2016 загальних зборів СТ "Заліське" свідчить як про відсутність правомочності у таких зборів приймати рішення, так і про наявність підстав для визнання недійсними цих рішень (стор. 35), з огляду на що судом було задоволено позовну вимогу про визнання недійсними рішень загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016 відповідно до протоколу № 2.

Таким чином, відсутність кворуму під час проведення 20.08.2016 загальних зборів СТ "Заліське" вказувала як про відсутність правомочності у таких зборів приймати рішення, так і про наявність підстав для визнання недійсними прийнятих на відповідних зборах рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 ст. 320 ГПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. пункти 7.4, 7.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).

Згідно з частиною 2 статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Згідно з положеннями частини 4 статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у постановах послідовно сформулювали правові висновки, що не є нововиявленими обставинами, зокрема:

- не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (пункт 6.38. постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14.04.2021);

- не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (пункти 27-28 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 127/10129/17 від 22.01.2019);

- не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 920/1077/16, від 15.01.2020 у справі № 916/24/17);

- обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими. До того ж не вважається нововиявленою обставина зміни правової позиції суду в інших подібних справах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а);

- не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 9.06. 2022 у справі № 9901/230/20).

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що такі концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2). Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти росії").

Відтак, колегія суддів, виходить з того, що:

(1) перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї;

(2) метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення,

(3) законодавство не містить визначення поняття «нововиявлені обставини», проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення;

(4) необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Такий висновок ґрунтується, окрім вищеокреслених правових позицій, ще й на правових позиціях, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16, від 08.09.2022 у справі № 9901/400/20.

Під час розгляду апеляційної скарги заявника судова колегія враховує, що у пункті 53 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17 зазначено, що оскільки нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не самe це рішення як юридичний факт, а обставина, яку в ньому встановив суд.

Дослідження обставин і перевірка доказів про наявність нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нової правової оцінки обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 910/20564/16.

Суд апеляційної інстанції також зауважує, що прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.07.2023 у справі № 914/935/20, від 23.06.2023 у справі № 918/887/21, від 12.04.2022 у справі № 904/3923/20, від 05.09.2024 у справі № 904/2828/22, від 18.04.2025 у справі № 910/3867/19.

Судова колегія, зокрема, виходить з того, що звертаючись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилався на те, що нововиявленою обставиною, яка стала підставою для подання заяви про перегляд рішення місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами, є обставина встановлена рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі № 361/5524/19, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 (з урахуванням ухвали від 09.06.2025), а саме: визнання недійсними рішення загальних зборів Садівничого товариства "Заліське" від 20.08.2016 відповідно до протоколу № 2, зокрема, яким ОСОБА_2 обрано керівником СТ "Заліське".

В той же час, рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023, та які залишені без змін Постановою Верховного Суду від 04.04.2024, мотивоване тим, що оскаржувані рішення загальних зборів членів СТ "Заліське", які оформлені протоколом № 1 від 25.09.2021, прийняті за наявності визначеного статтею 15 Закону України "Про кооперацію" кворуму, та тим, що позивачем не доведено порушення своїх корпоративних прав оспорюваними рішеннями та негативних наслідків для позивача за фактом прийняття відповідних рішень.

Тим самим, зазначені вище обставини, встановлені у справі № 361/5524/19, не мали б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте у справі № 911/321/23.

Про це, як вважає судова колегія, обґрунтовано виснувався й місцевий господарський суд.

За наведеного колегія суддів констатує, що обставини, встановлені у справі № 361/5524/19 не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається та не могли призвести до іншого результату судового розгляду справи № 911/321/23.

Тому, судова колегія погоджується з висновками суду попередньої інстанції про те, що факт недійсності рішення загальних зборів СТ "Заліське" від 20.08.2016 по питанню 4 порядку денного відповідно до протоколу № 2 не спростовує факт, який було покладено в основу рішення від 04.07.2023 у справі № 911/321/23. Відтак, враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може розглядати інші підстави позову, відсутніми є підстави для задоволення заяви позивача про перегляд рішення господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі № 911/321/23 за нововиявленими обставинами.

В свою чергу, беручи до уваги зазначені у цій постанові висновки щодо наслідків розгляду заяви про перегляд рішення місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами у справі № 911/321/23, доводи апелянта про невзяття судом 1-ої інстанції до уваги та не мотивування останнім жодним чином аргументів позивача про відповідну обставину, яку заявник зазначив, як нововиявлену, - колегією суддів оцінюються критично.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Ухвала Господарського суду Київської області від 09.09.2025 про відмову в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 911/321/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених позивачем в апеляційній скарзі доводів у цілому.

Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору, то такі, в силу приписів ст. 129 ГПК України не здійснюються. ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 ; вид пенсії - по інвалідності ІІ групи).

В частині заявленого клопотання відповідача про визнання дій заявника як зловживання процесуальними правами, то з огляду на наявні в матеріалах справи докази дійсності/чинності пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 станом на момент звернення його до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, судова колегія не вбачає правових підстав для задоволення відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284, 320 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2025 про відмову в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 911/321/23 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 09.09.2025 про відмову в перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 911/321/23 - залишити без змін.

3. Справу № 911/321/23 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.01.2026.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков