Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №916/5313/24 — Південно-західний апеляційний господарський суд

Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: кредитування, з них

Дата: 14 січня 2026 р.

Справа: №916/5313/24

Суддя: Діброва Г.І.

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/5313/24

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 року про передачу справи №916/5313/24 для розгляду Господарським судом Одеської області в межах справи №916/333/25 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ», суддя першої інстанції Смелянець Г.Є., повний текст складено 11.11.2025

у справі № 916/5313/24

за позовом: Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ

до відповідача: ОСОБА_1 , м.Звенигородка Черкаської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом: Підприємство об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «Успіх», м.Одеса

про стягнення 238 212 грн 48 коп.

та за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , м. Звенигородка Черкаської області

до відповідачів: 1. Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ

2. Підприємство об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «Успіх», м. Одеса

про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та ухвали суду першої інстанції.

У грудні 2024 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про солідарне стягнення з Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «Успіх», м. Одеса та ОСОБА_1 , м. Звенигородка Черкаської області заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.02.2022 у розмірі 238 212 грн 48 коп., з яких: 205 492 грн 62 коп., - заборгованість за кредитом; 32 719 грн 86 коп. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.12.2024 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/5313/24.

18.12.2024 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсними укладених між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ та Підприємством об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ», м. Одеса кредитного договору та договору поруки від 07.02.2024 з ОСОБА_1 , м. Звенигородка Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23 грудня 2024 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , м. Звенигородка Черкаської області до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки та об`єднано зустрічний позов в одне провадження з первісним позовом у справі №916/5313/24.

23.04.2025 Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ звернулося до господарського суду із заявою про залишення частини позовних вимог без розгляду, в якій просив суд:

роз`єднати позовні вимоги про стягнення солідарно з Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ» та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.02.2022 у розмірі 238 212 грн 48 коп., з яких: 205 492 грн 62 коп., - заборгованість за кредитом; 32 719 грн 86 коп., - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії;

позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ» про стягнення на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.02.2022 у розмірі 238 212 грн 48 коп., з яких: 205 492 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом; 32 719 грн 86 коп., - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії залишити без розгляду;

позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , м. Звенигородка про стягнення на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» м. Київ, заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.02.2022 у розмірі 238 212 грн 48 коп., з яких: 205 492 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом; 32 719 грн 86 коп. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії задовольнити у повному обсязі;

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23 квітня 2025 року заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ про залишення частини позовних вимог без розгляду за вх.№12942/25 від 23.04.2025 задоволено частково; позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ» про стягнення солідарно на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.02.2022 у розмірі 238 212 грн 48 коп., з яких: 205 492 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом; 32 719 грн. 86 коп. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії залишено без розгляду; у задоволенні решти вимог заяви відмовлено; залучено до участі у справі №916/5313/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом - Підприємство об`єднання громадян ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ», місто Одеса.

17.10.2025 до Господарського суду Одеської області від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення співвідповідача (вх.№32747/25), в якому останній просив суд залучити Підприємство об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ» до участі у справі №916/5313/24 як другого відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10 листопада 2025 року клопотання ОСОБА_1 про залучення співвідповідача за вх.№32747/25 від 17.10.2025 у справі №916/5313/24 задоволено; залучено до участі у справі №916/5313/24 співвідповідача за зустрічним позовом - Підприємство об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ».

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10 листопада 2025 року передано справу №916/5313/24 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом, - Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ», про стягнення 238 212 грн 48 коп. та за зустрічним позовом: ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ», про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки для розгляду Господарським судом Одеської області в межах справи №916/333/25 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ».

Передаючи справу №916/5313/24 в межах справи №916/333/25 про банкрутство, суд першої інстанції зазначив, що одним з відповідачів за зустрічним позовом є Підприємство об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ», щодо якого ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2025 у справі №916/333/25 відкрито провадження про банкрутство, та якого постановою Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 у справі №916/333/25 визнано банкрутом, тому господарський суд, посилаючись на ч.2,3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, дійшов висновку, що спір у даній справі підлягає вирішенню в межах справи №916/333/25 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ з ухвалою суду про передачу справи №916/5313/24 для розгляду Господарським судом Одеської області в межах справи №916/333/25 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ» не погодилась, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд ухвалу від 10.11.2025 року у справі № 916/5313/24 скасувати повністю, справу №916/5313/24 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, наголосив про те, що:

правочин, який має намір визнати недійсним ОСОБА_1 , вчинено між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та Підприємством об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ». ОСОБА_1 не є стороною правочину;

особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено;

позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ» є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, а тому не є пов`язаним із здійсненням провадження у справі про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ», відтак не підлягають передачі у справу про банкрутство, а мають розглядатись окремо.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.12.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на ухвалу Господарського суду Одеської області від 10.11.2025 року у справі № 916/5313/24, вирішено розглянути справу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

ОСОБА_1 та Підприємство об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ» своїми правами згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу, в строк, визначений ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження у справі, не надали, що згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 10 листопада 2025 року року про передачу справи №916/5313/24 для розгляду Господарським судом Одеської області в межах справи №916/333/25 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ» відповідає вимогам чинного процесуального законодавства України та не потребує скасування, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами зобов`язань за кредитним договором № б/н від 09.02.2022 та договором поруки № POR1644221449416 від 09.02.2022.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані договори укладено з порушенням вимог законодавства, оскільки банком не зазначено реальної процентної ставки (реальна процентна ставка є завуальованою в договорі та додаткових угодах), не вказано абсолютного значення подорожчання кредиту, не подано інформації про вартість всіх супутніх послуг, внаслідок цього споживач позбавлений був реальної можливості зробити свідомий вибір щодо необхідності кредитування у обраному банку.

позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , м. Звенигородка Черкаської області про стягнення на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» м. Київ, заборгованості за кредитним договором № б/н від 09.02.2022 у розмірі 238 212 грн 48 коп., з яких: 205 492 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом; 32 719 грн 86 коп. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії задовольнити у повному обсязі;

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що банк, як позивач, скористався своїм правом про надання заяви про залишення позову без розгляду у відповідній частині у встановлені процесуальним законодавством строки.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні решти вимог заяви Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» щодо роз`єднання позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що всупереч вимогам ч.6 ст.173 Господарського процесуального кодексу України, банк не навів підстав для такого роз`єднання та не зазначено, яким чином таке роз`єднання сприятимете виконанню завдання господарського судочинства.

Дана ухвала залишена без змін апеляційною та касаційною інстанціями.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10 листопада 2025 року передано справу №916/5313/24 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за первісним позовом, - Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ», про стягнення 238 212 грн 48 коп. та за зустрічним позовом: ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ» про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки для розгляду Господарським судом Одеської області в межах справи №916/333/25 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ».

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для передачі справи №916/5313/24 для розгляду Господарським судом Одеської області в межах справи №916/333/25 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ».

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з аргументами, викладеними скаржником в апеляційній скарзі та погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі про передачу справи №916/5313/24 для розгляду Господарським судом Одеської області в межах справи №916/333/25 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ».

Право на звернення до господарського суду в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частини перша, друга статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (див. постанову Верховного Суду від 16.06.2022 у справі № 905/813/20).

За приписами частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (з 21.10.2019 введено в дію КУзПБ).

За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.

Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (див. висновок, викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16, постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможним боржником. При цьому обов`язковим завданням провадження у справі про банкрутство є справедливе задоволення усієї сукупності вимог кредиторів в порядку черговості встановленому законом. Тому провадження у справах про банкрутство об`єктивно формується на засадах конкуренції кредиторів.

Тобто призначення провадження у справі про банкрутство полягає у збалансуванні реалізації прав та законних інтересів учасників справи. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів.

Раціональність механізму конкурсної процедури полягає саме в тому, що вона надає інструментарій для узгодження прав та інтересів усіх кредиторів, а також забезпечує взаємні права та інтереси сукупності кредиторів і боржника. При цьому інструментом гарантування прав кожного із сукупності кредиторів є принцип конкурсного імунітету, за яким кредитор не має права задовольнити свої вимоги до боржника інакше, як в межах відкритого провадження у справі про банкрутство. Кредитори можуть задовольнити свої вимоги за правилами конкретної конкурсної процедури (висновок, викладений у постановах судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 910/9535/18 та від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15).

Дотримання цього принципу забезпечується, зокрема, концентрацією судових спорів, стороною яких є боржник, у межах справи про його банкрутство відповідно до пункту 8 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України та кореспондуючими цій нормі правилами статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частиною третьою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено правило, за яким матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Отже, законодавець вкотре підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20), постанови Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19, від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19).

У постановах від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.

Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства має здійснюватися господарським судом у межах справи про банкрутство, яку такий суд розглядає.

При цьому, вирішуючи питання про необхідність розгляду спору, стороною якого є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, суди мають виходити не лише з того, чи підлягають такі вимоги вартісній оцінці з урахуванням положень статті 163 Господарського процесуального кодексу України, а й надати оцінку змісту заявлених вимог та порушеного права або інтересу, на захист якого такий позов подано (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20).

У розвиток наведених правових позицій у постанові від 15.06.2021 у справі № 916/585/18 (916/1051/20) Велика Палата Верховного Суду сформулювала такий правовий висновок: якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 62 Кодексу України з процедур банкрутства усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Отже, Кодекс України з процедур банкрутства розширив юрисдикційнсть господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, визначивши критерій впливу спору на майнові активи боржника вирішальним при з`ясуванні питання щодо необхідності його розгляду в межах справи про банкрутство однієї із сторін.

Системний аналіз змісту приписів статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства у сукупності із зазначеними нормами Господарського процесуального кодексу України щодо предметної та територіальної юрисдикції (підсудності) свідчить, що принцип концентрації в межах справи про банкрутство всіх спорів, у яких стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, є універсальним і норми Господарського процесуального кодексу України чи Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють винятків із цього правила.

Цей підхід є дієвим механізмом забезпечення реалізації принципу конкурсного імунітету, а також судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, за яким усі рішення чи дії, що можуть вплинути на майнові активи боржника, мають бути підконтрольні суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство законодавець запровадив принцип концентрації усіх спорів, стороною в яких є боржник, у межах однієї справи, що має на меті забезпечення ефективного судового контролю за процедурою банкрутства та захист прав кредиторів.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 289/2207/17 зазначено, що всі спори, які можуть вплинути на обсяг прав та обов`язків боржника або його кредиторів, підлягають розгляду судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, незалежно від їх процесуальної форми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справі № 289/718/18, від 19.06.2019 у справі № 289/2210/17, у яких підкреслено, що принцип концентрації має застосовуватися широко та спрямований на унеможливлення паралельного розгляду спорів, пов`язаних із правовим статусом боржника.

Отже, сам факт участі боржника у спорі після відкриття провадження у справі про банкрутство є істотною процесуальною обставиною, яка обумовлює необхідність розгляду такого спору в межах справи про банкрутство.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки, укладених 07.02.2024 між Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», м. Київ, та Підприємством об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ», м. Одеса, а також договору поруки, укладеного з ОСОБА_1 , м. Звенигородка Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23 грудня 2024 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі №916/5313/24.

Постановою Господарського суду Одеської області від 15.10.2025 у справі №916/333/25 визнано банкрутом Підприємство об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ», припинено процедуру розпорядження майном боржника та відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців – до 15.04.2025.

Отже, з урахуванням положень Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема статей 7, 30, 42, а також правових висновків Верховного Суду, спори щодо визнання недійсними будь-яких правочинів боржника, у тому числі кредитних договорів та договорів поруки, підлягають розгляду виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах такої справи.

Такий підхід забезпечує концентрацію всіх майнових спорів, стороною яких є боржник, у межах однієї процедури банкрутства, що відповідає принципам процесуальної економії, правової визначеності та захисту інтересів кредиторів.

За таких обставин, враховуючи, що щодо Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ» ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.02.2025 у справі №916/333/25 відкрито провадження у справі про банкрутство, а постановою від 15.10.2025 його визнано банкрутом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спір у даній справі підлягає розгляду в межах справи №916/333/25 про банкрутство боржника.

Доводи апеляційної скарги про немайновий характер зустрічного позову не заслуговують на увагу, з огляду на те, що не відповідають правовій позиції Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18 зазначив, що спори про визнання правочинів недійсними за своєю правовою природою є такими, що безпосередньо впливають на майнову сферу боржника, оскільки у разі їх задоволення породжують правові наслідки, передбачені статтею 216 Цивільного кодексу України.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 910/21981/16, у якій суд наголосив, що навіть за відсутності окремо заявленої вимоги про застосування реституції, сам факт визнання правочину недійсним створює правову невизначеність щодо активів та зобов`язань боржника, що є неприпустимим поза межами справи про банкрутство.

Таким чином, вимоги про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки, стороною яких є боржник, не можуть розглядатися ізольовано від процедури банкрутства, оскільки їх результат потенційно впливає на обсяг вимог кредиторів та склад ліквідаційної маси.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не є стороною правочину, а відтак не має права вимагати визнання його недійсним та те, що особа, яка звертається з позовом про визнання договору недійсним, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, і що такі обставини нібито не доведені ОСОБА_1 , відхиляються судовою колегією та не розглядаються, бо вони стосуються питань, які вирішуються судом тільки при розгляді справи по суті, тоді як наразі судом апеляційної інстанції переглядається в апеляційному порядку питання правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства України. При цьому, у даній справі прийнято до розгляду зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів про визнання недійсними кредитного договору та договору поруки, які перебувають у нерозривному правовому зв`язку, а питання, зокрема, наявності у позивача за зустрічним позовом порушеного права чи законного інтересу, доведеності та обгрунтованості заявлених ним вимог, зокрема, відповідно до норм частини першої статті 215 Цивільного кодексу України можуть бути вирішені судом тільки при їх розгляді по суті.

Довід апелянта про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є немайновими, не пов`язані з формуванням активу боржника та, відповідно, не підлягають розгляду в межах справи про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ», є необґрунтованим та ґрунтується на формальному підході до визначення предмета спору без урахування його правових наслідків, з огляду на таке.

Незважаючи на те, що вимога про визнання правочину недійсним формально належить до немайнових, її задоволення безпосередньо впливає на обсяг та дійсність зобов`язань боржника перед кредитором, а отже — на пасив боржника та баланс інтересів усіх учасників процедури банкрутства. Усунення недійсного кредитного зобов`язання змінює розмір заявлених та потенційних кредиторських вимог, що має істотне значення для формування конкурсної маси та подальшого здійснення ліквідаційної процедури.

Відповідно до статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори щодо визнання недійсними правочинів боржника підлягають розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, незалежно від формального характеру позовних вимог. Закон не ставить можливість такого розгляду у залежність від того, чи спрямовані вимоги безпосередньо на стягнення майна, оскільки правові наслідки їх задоволення впливають на склад і обсяг майнових зобов`язань боржника.

Крім того, формування конкурсної маси у справі про банкрутство охоплює не лише визначення активів боржника, але й встановлення обґрунтованості, дійсності та розміру його зобов`язань. Вирішення спору щодо дійсності кредитного договору прямо впливає на фінансовий стан боржника та можливість задоволення вимог інших кредиторів, що свідчить про безпосередній зв`язок такого спору з процедурою банкрутства.

Розгляд зазначеного спору поза межами справи про банкрутство суперечив би принципу концентрації спорів, створював би ризик ухвалення різних за змістом судових рішень та порушував би права інших кредиторів, які не є учасниками окремого провадження, але на яких безпосередньо впливають наслідки визнання правочину дійсним або недійсним.

За наведених обставин спір про визнання недійсним кредитного договору та пов`язаних із ним правочинів є таким, що безпосередньо пов`язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство боржника та впливає на склад та обсяг його зобов`язань, а тому підлягає розгляду виключно в межах відповідної справи про банкрутство.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно застосував положення норм процесуального законодавства та статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, дотримався правових висновків Верховного Суду та обґрунтовано передав справу для її розгляду в межах справи про банкрутство боржника, оскільки вирішальним для визначення підсудності даного спору є не формальне найменування заявлених вимог як немайнових, а їх правові наслідки, які у разі задоволення зустрічного позову можуть призвести до зміни обсягу зобов`язань боржника, складу його активів та вплинути на задоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства.

Таким, чином судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, викладені скаржником, оскільки останні фактично зводяться до незгоди з прийнятим місцевим господарським судом судовим рішенням у даній справі та стосуються її розгляду по суті.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ не потребує задоволення, а ухвала Господарського суду Одеської області від 10 листопада 2025 року про передачу справи №916/5313/24 для розгляду Господарським судом Одеської області в межах справи №916/333/25 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ» відповідає вимогам процесуального законодавства і відсутні достатні правові підстави для її скасування.

Згідно вимогам ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення у даному випадку покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 43. 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», м.Київ залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 10 листопада 2025 року про передачу справи №916/5313/24 для розгляду Господарським судом Одеської області в межах справи №916/333/25 про банкрутство Підприємства об`єднання громадян «ЛАМВИР» Звенигородської районної громадської організації осіб з інвалідністю «УСПІХ», м.Одеса у справі № 916/5313/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Повний текст постанови складено 15.01.2026 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва

Судді Я.Ф. Савицький

А.І. Ярош

Оригінал: reyestr.court.gov.ua