Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №916/1924/25 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1924/25

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”

на рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 року, суддя в І інстанції Желєзна С.П. повний текст якого складено 21.08.2025, в м. Одесі

у справі: №916/1924/25

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Етюд”

про стягнення 27 458,19 грн

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Етюд” про стягнення заборгованості у загальному розмірі 27 458,19 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 22 834,76 грн, пені у розмірі 2 909,17 грн, 3% річних у розмірі 311,42 грн, збитків від інфляції у розмірі 1 402,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу постачальником “останньої надії” в частині оплати вартості спожитого природного газу у вересні-жовтні 2024 року.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 у справі №916/1924/25 позов задоволено частково; стягнуто з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Етюд” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” суму основного боргу у розмірі 654,53 грн, 3% річних у розмірі 66,37 грн, пеню у розмірі 80,86 грн, збитки від інфляції у розмірі 359,83 грн, судовий збір у розмірі 102,47 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Суд установив, що у період з 01.09.2024 по 31.10.2024 ОСББ «Етюд» було закріплене за постачальником «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», у зв`язку з чим між сторонами вважався укладеним договір постачання природного газу. Також суд врахував преюдиційно встановлену у справі № 916/5190/24 обставину щодо наявності у відповідача статусу колективного побутового споживача та дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази втрати такого статусу у вересні–жовтні 2024 року.

З огляду на встановлений статус відповідача, суд визнав обґрунтованими доводи ОСББ «Етюд» щодо необхідності застосування тарифу для населення у розмірі 7,95689 грн за 1 куб. м газу з ПДВ та відхилив доводи позивача про застосування ціни, визначеної за формулою, передбаченою пунктом 24 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 809. Врахувавши обсяг спожитого природного газу у 1000 куб. м та здійснену відповідачем оплату, суд дійшов висновку про наявність заборгованості у розмірі 654,53 грн.

Крім того, суд здійснив перерахунок 3% річних, пені та інфляційних втрат із застосуванням тарифу для населення та з урахуванням періодів прострочення заборгованості за вересень і жовтень 2024 року, а також часткового погашення боргу. При цьому пеню було нараховано у розмірі 0,01 % за кожен день прострочення як для колективного побутового споживача. За результатами такого перерахунку суд дійшов висновку про стягнення з ОСББ «Етюд» 3% річних у сумі 66,37 грн, пені у сумі 80,86 грн та інфляційних втрат у сумі 359,83 грн, відмовивши у задоволенні позову в іншій частині.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України”, в якій останнє просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 у справі №916/1924/25 в частині відмови у стягненні основного боргу у розмірі 22 180,23 грн, пені у розмірі 2 828,31 грн, 3% річних у розмірі 245,05 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 043,01 грн – скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Україна” щодо стягнення основного боргу у розмірі 22 180,23 грн, пені у розмірі 2 828,31 грн, 3% річних у розмірі 245,05 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 043,01 грн, у стягненні яких було відмовлено, – задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що що внаслідок відсутності іншого постачальника об`єми газу, спожиті Відповідачем (ОСББ) у спірний період, були автоматично віднесені Оператором ГТС до портфеля ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Належність споживача до певної категорії (у даному випадку - «виробник теплової енергії») визначається виключно Оператором ГРМ (АТ «Одесагаз») на інформаційній платформі. Позивач не має повноважень самостійно змінювати категорію споживача чи ціну газу, оскільки при нарахуваннях він зобов`язаний керуватися виключно даними цієї платформи.

Відповідач був зареєстрований на платформі саме як «виробник теплової енергії», і протягом спірного періоду не вчинив жодних дій для оскарження чи зміни цієї категорії, що свідчить про його згоду з таким статусом. Відповідно, ціна газу розраховувалася Позивачем за формулою, передбаченою Постановою КМУ №809 (у редакції Постанови №1102) саме для виробників тепла. У Позивача відсутні правові підстави застосовувати ціну для категорії «населення», оскільки дані інформаційної платформи є обов`язковими для сторін згідно з Правилами постачання природного газу.

Суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України «Про житлово-комунальні послуги» та мораторій на підвищення цін (Закон №2479-IX), оскільки між сторонами виникли ринкові відносини щодо постачання ресурсу, а не надання комунальних послуг населенню. ОСББ у цих відносинах виступає як суб`єкт ринку - виробник теплової енергії, а отже, висновки суду щодо застосування ціни для побутових споживачів суперечать статтям 629, 632 ЦК України та спеціальному законодавству у сфері ринку природного газу.

Колегія суддів зазначає, що за правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження). Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 27 458,19 грн, то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України та має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 у справі №916/1924/25; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі – Позивач, Постачальник, Постачальник «останньої надії») відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі – Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі – оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого Відповідачем за вересень 2024-жовтень 2024 року автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених Позивачем.

Факт включення Відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого Відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується: - листом оператора ГТС від 26.02.2025 № ТОВВИХ-25-3191; - Інформація щодо остаточної алокації відборів ПГ; - інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10); - відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (у вигляді принтскрину з особистого кабінету Позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

За вересень 2024-жовтень 2024 року Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 30 137,12 грн.

24.02.2025 ОСББ “Етюд” було перераховано на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 7302,36 грн, що підтверджується випискою від 24.02.2025 та платіжною інструкцією №1266 від 24.02.2025.

Листом №119/4.2.1-13796-2025 від 21.02.2025 представник ТОВ “ГК “Нафтогаз України” звернувся до ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” з адвокатським запитом, відповідно до якого просив надати інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, ОСББ “Етюд” за період з 01.08.2024 по 31.10.2024.

Листом №ТОВВИХ-25-3191 від 26.02.2025 ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” у відповідь на адвокатський запит було надано скриншоти з інформаційної платформи щодо запитуваних споживачів. Згідно із скриншотами з інформаційної платформи ОСББ “Етюд” було закріплено за постачальником “останньої надії” - ТОВ “ГК “Нафтогаз України” протягом періодів з 01.09.2024 по 30.10.2024, з 01.10.2024 по 31.10.2024, обсяг спожитого відповідачем природного газу у вересні 2024 року становить 489,00 м. куб., у жовтні 2024 року – 511,00 м. куб.

Листом № 119/4.1.2-3164-2025 від 15.01.2025 ТОВ “ГК “Нафтогаз України” повідомив відповідача про заборгованість у розмірі 39 572,18 грн. На підтвердження надсилання листа позивачем надано опис вкладення від 15.01.2025.

Відповідач борг не сплатив, що і стало підставою для звернення ТОВ “ГК “Нафтогаз України” до Господарського суду Одеської області з відповідними позовними вимогами.

Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Постачання природного газу постачальником “останньої надії” здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором.

Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” є публічним.

Укладений між сторонами публічний Типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з визначенням, наведеним в ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст.633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496, постачальник “останньої надії”, яким є Позивач, здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” не потребує двостороннього підписання.

Відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику “останньої надії” через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.

Згідно з абз.1 п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником “останньої надії” та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.

Абз.10 п.2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії” на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об`єкта в таких випадках:

- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником “останньої надії” відключення по об`єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника “останньої надії”;

- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.

Як зазначалося раніше, ОСББ «Етюд» протягом періоду з 01.09.2024 по 31.10.2024 згідно з відомостями ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», наданими листом №ТОВВИХ-25-3191 від 26.02.2025, було закріплено за постачальником «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України». При цьому обсяг спожитого відповідачем природного газу протягом періоду з 01.09.2024 по 31.10.2024 склав 1000,00 м. куб..

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції дійшов висновків про неналежне виконання Відповідачем зобов`язань по сплаті, однак вказав про неправильність визначення ціни природного газу, зважаючи на наявність у ОСББ «ЕТЮД» статусу колективного побутового споживача природного газу, а отже про необхідність застосування тарифу у розмірі 7,95689 грн за кубічний метр газу з ПДВ, тобто тарифу для населення, під час здійснення розрахунку вартості спожитого ОСББ «Етюд» природного газу.

Натомість, Позивач в апеляційній скарзі стверджує про помилковість таких висновків суду.

Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», колегія суддів зазначає таке.

За змістом ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживачем вважається фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1). В цей же час, побутовим споживачем є фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (п. 23 ч. 1).

Таким чином, з наведеного вбачається, що чинне законодавство України до побутових споживачів природного газу відносить лише фізичних осіб, які використовують газ для власних побутових потреб. Натомість, фізичні особи-підприємці або юридичні особи вважаються непобутовими споживачами. Враховуючи правовий статус відповідача, зокрема те, що він є юридичною особою, в силу положень пункту 23 частини 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" він не належить до побутових споживачів.

Водночас колегія суддів вважає, що при вирішенні питання щодо вартості газу, поставленого позивачем, як постачальником "останньої надії", необхідно керуватися не лише суб`єктним статусом відповідача, але й особливостями цього статусу і законодавчими випадками встановлення ціни природного газу для ОСББ з урахуванням цих особливостей.

Так, правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, а також особливості статусу цих об`єднань визначено Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

За змістом ст. 1 цього Закону об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (надалі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Управління багатоквартирним будинком здійснює об`єднання через свої органи управління (ч.1 ст. 12 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку").

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку співвласники зобов`язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.

Згідно з ст. 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави дійти висновку, що ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб`єктом господарювання. Об`єднання не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа воно не має свого власного споживання. Природний газ, що постачається в багатоквартирний будинок використовується задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема, роботи індивідуального теплового пункту, котелень, тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників (теплопостачання, гарячого водопостачання і інше).

Також, у постанові від 27.05.2025 по cправі №916/2778/24 Верховний Суд дійшов висновку, що відповідач, як юридична особа, що створена шляхом об`єднання власників квартир, зокрема фізичних осіб, які у розумінні Закону України "Про ринок природного газу" є побутовими споживачами, споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем.

Близька за змістом правова позиція щодо правового визначення юридичної особи, що створена шляхом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, за аналогією закону застосовано Верховним Судом у постановах від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21, від 22.01.2025 у справі №916/1071/24 тощо.

Таким чином, у справі, що переглядається, відповідач задовольняючи потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з Компанією (постачальником "останньої надії" за Типовим договором) фактично виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах співвласників багатоквартирного будинку.

Також судова колегія вважає слушними посилання суду першої інстанції на те, що у межах справи №916/5190/24 судом були встановлені преюдиційні для вирішення даного спору обставини – наявність у ОСББ «ЕТЮД» статусу колективного побутового споживача природного газу. Господарським судом враховано, що вказані обставини були встановлені судом станом на квітень-травень 2024 рік. Враховуючи відсутність в матеріалах даної справи доказів, які можуть підтвердити обставину втрати відповідачем зазначеного статусу станом на вересень-жовтень 2024 року, господарський суд доходить висновку, що вказана обставина не потребує повторного доведення під час вирішення даного спору.

Судова колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги не містять жодних заперечень щодо неможливості застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування".

Позивач не надав доказів, котрі б свідчили про протилежне, а лише покликається на те, що він самостійно не обирає споживача, не впливає на визначення категорії споживання того чи іншого споживача, не має права припинити постачання природного газу тому чи іншому споживачу.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що вищезазначені пояснення не спростовують тієї обставини, що ОСББ фактично задовольняє потреби побутових споживачів самостійно шляхом самозабезпечення і у відносинах з позивачем (постачальником "останньої надії") виступає колективним побутовим споживачем природного газу для потреб та в інтересах саме мешканців будинку. При цьому здійснення нарахування за завищеною ціною по суті суперечитиме положенням Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води, укладеного 09.02.2021 з метою недопущення застосування до кінцевих споживачів комунальних послуг (населення) підвищених тарифів та приписам Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", де встановлено, зокрема, що об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення.

Доводи скаржника про те, що відповідач отримував природній газ як установа, яка виробляє та постачає теплову енергію, що підтверджується інформацією (яка внесена третьою особою (не позивачем і не відповідачем)) на Інформаційній платформі, не змінює статусу ОСББ як колективного побутового споживача (Постанова КГС ВС від 22.01.2025 у справі №916/1071/24.

В доводах скарги, апелянт обмежився лише посилання на необхідність виконання відповідачем умов типового договору, однак, колегія суддів зазначає, що ані судом, ані відповідачем по справі не ставиться під сумнів наявність заборгованості та обов`язок виконання умов договору, однак, у даному випадку діють законодавчі обмеження щодо вартості поставленого природного газу за певний період, що не було враховано позивачем під час виставлення рахунків.

Відтак апеляційний суд вважає висновки місцевого господарського суду про те, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним побутовим споживачем, обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам законодавства.

При цьому, у відповідності до положень частини другої статті 1 Закону України “Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування” протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ для побутових споживачів, а також для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку (крім нежитлових приміщень), виробників теплової енергії - якщо вони використовують природний газ для виробництва теплової енергії для населення та уклали договір з суб`єктом ринку природного газу, на якого відповідно до частини першої статті 11 Закону України “Про ринок природного газу” покладено спеціальні обов`язки, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24 лютого 2022 року.

Тобто, наведеними положеннями законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, в т.ч. для об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення останнього до Реєстру споживачів постачальника “останньої надії”.

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що для визначення вартості спожитого Відповідачем газу мають бути використані ціни постачальника “останньої надії”, встановлені для населення - https://gas.ua/uk/home/slr, а доводи Апелянта з незгодою Позивача з визначенням “категорії споживача” ОСББ та неправильного визначення ціни за газ на увагу не заслуговують.

Відповідно до архіву ціни ПОН у спірному періоду у вересні-жовтні 2024 року (для побутових споживачів було встановлено ціну 7,95689 грн за 1 куб.м.

Враховуючи споживання ОСББ «Етюд» природного газу обсягом 1000 куб. м., його вартість має становити 7 956,89 грн (7,95689 грн * 1000 = 7 956,89 грн). Приймаючи до уваги сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 7 302,36 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом присудження до стягнення з ОСББ «Етюд» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» суми основного боргу у розмірі 654,53 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення Відповідачем зобов`язання щодо своєчасної сплати за спожитий природний газ у повному обсязі, а отже Відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно умов п. 4.5. договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд відзначає, що виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Враховуючи висновки про необхідність застосування тарифу для населення, судом було здійснено перерахунок 3% річних, пені та збитків від інфляції на заборгованість за вересень 2024 року у розмірі 3 890,92 грн (489,00 м. куб. * 7,95689 грн = 3 890,92 грн) з 01.11.2024 до 23.02.2025, тобто до дати погашення боргу. Так, протягом зазначеного періоду розмір 3% становить 36,72 грн, пені – 44,75 грн, збитків від інфляції – 210,23 грн.

Розрахунок 3% річних, пені та збитків від інфляції на заборгованість за жовтень 2024 року у розмірі 4 065,97 грн (511,00 м. куб. * 7,95689 грн = 4 065,97 грн) здійснений судом протягом періоду з 03.12.2024 до 23.02.2025, а також протягом періоду з 24.02.2025 до 31.03.2025 на заборгованість у розмірі 654,53 грн. Протягом зазначених періодів розмір 3% становить 29,65 грн, пені – 36,11 грн, збитків від інфляції – 149,60 грн.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальна сума 3% річних, пені та збитків від інфляції, які слід стягнути з ОСББ «Етюд» на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України», становить 66,37 грн, 80,86 грн та 359,83 грн відповідно. Вищевикладене має наслідком часткове задоволення позовних вимог ТОВ «ГК «Нафтогаз України» в цій частині позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки їм вже було надано належну оцінку судом першої інстанції, вони не спростовують зроблених судом висновків про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача суми пені.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 у справі №916/1924/25.

За таких обставин, апеляційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 у справі №916/1924/25 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі залишається без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” на рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 у справі №916/1924/25 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 21.08.2025 у справі №916/1924/25 - залишити без змін.

Постанова в порядку статті 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Ярош

судді Г.І. Діброва

Я.Ф. Савицький