Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №695/2788/25 — Черкаський апеляційний суд

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/315/26Головуючий по 1 інстанції

Справа №695/2788/25 Категорія: на ухвалу Середа Л. В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т. Л.

суддіВасиленко Л.І., Сіренко Ю. В.

секретар Широкова Г.К.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивачів - адвоката Лучинович Інни Віталіївни на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.11.2025 (повний текст складено 25.11.2025, суддя в суді першої інстанції Середа Л.В.) про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Богданівське» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками,

в с т а н о в и в :

у червні 2025 року представник позивачів у даній справі – адвокат Лучинович І.В. звернулася до суду з позовом до СТОВ «Богданівське» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.

21.11.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Лучинович І.В. про вжиття заходів забезпечення позову, якою заявник просить забезпечити позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до СТОВ «Богданівське» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками у справі № 695/2788/25 шляхом заборони СТОВ «Богданівське», до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи на земельних ділянках кадастровий номер 7121580800:06:001:0027 площею 3,89 га, що належить ОСОБА_1 , кадастровий номер 7121580800:06:001:0026 площею 3,89 га, що належить ОСОБА_2 , кадастровий номер 7121580800:06:001:0028 площею 3,8901 га, що належить ОСОБА_3 .

Вимоги заяви мотивовані тим, що власники земельних ділянок: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до СТОВ «Богданівське» про усунення перешкод у користуванні їхніми земельними ділянками (кадастрові номери 7121580800:06:001:0027, 7121580800:06:001:0026, 7121580800:06:001:0028). Підставою для звернення стало те, що після завершення строку дії договорів оренди 31.12.2024, відповідач не виконав свого обов`язку повернути земельні ділянки власникам, а натомість продовжує їх самовільне та безоплатне використання протягом 2025 року, що підтверджується, зокрема, фактом внесення хімічних засобів та пересівом ріпаку на кукурудзу. Позивачі вимагають усунути перешкоди, визнати право оренди припиненим, зобов`язати відповідача повернути ділянки, відновити межові знаки та звільнити польові шляхи.

Самовільне використання ділянок відповідачем, яке включає внесення хімічних засобів та посів сільськогосподарських культур, що можуть виснажувати ґрунт, створює ризик незворотних або значно ускладнених наслідків. У разі задоволення позову, фактичне виконання рішення буде ускладнене або відтерміноване через необхідність чекати завершення вегетаційного періоду, ліквідації забруднень чи звернення позивачів до суду з новим позовом про відшкодування збитків. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, зокрема заборони відповідачу здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи, призведе до порушення принципу справедливого та ефективного захисту прав власності, превалювання яких над правами потенційного користувача є очевидним. Більше того, двоє позивачів є пенсіонерами, які мають намір використовувати ділянки для власних потреб, тому затримка та продовження безоплатного самовільного користування відповідачем ставить власників у не порівняно гірше матеріальне становище.

Також у заяві вказано на те, що забезпечення позову у даній справі ніяким чином не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, оскільки така здійснюється на засадах законності. Відповідач не має чинного права оренди земельних ділянок позивачів, тому у даному випадку не йде мова про обмеження відповідача у виконанні договорів, адже їх не існує.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції вказав, що позивачами не доведено реальної загрози погіршення ділянки, а запропонований захід є тотожним задоволенню позову, не є співмірним у співвідношенні між правами про захист яких просить заявник і майновими наслідками для відповідача (збитки від втрати потенційного врожаю, порушення зобов`язань перед контрагентами, несплата податків тощо), при цьому позивачами не доведено реальної загрози погіршення ділянки та відсутні достатні підстави вважати, що виконання можливого рішення про задоволення позову в межах заявлених позовних вимог буде утрудненим або неможливим та не порушить його законні права.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Лучинович І.В. подала 10.12.2025 через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить ухвалу скасувати, прийняти нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу зазначає про те, що поза увагою суду залишилось те, що договір оренди між сторонами припинений у зв`язку з завершенням його строку та на даний час відповідач лише ініціює перед судом питання про визнання укладеною додаткової угоди в частині продовження його строку. Відтак не йдеться про втручання у господарську діяльність відповідача, позаяк останній не набув права користування земельним ділянками позивачів.

Скаржник наголошує на тому, що двоє із трьох позивачів є особами пенсійного віку, мають наміри використовувати земельні ділянки для власних потреб, вирощувати сільськогосподарську продукцію і таким чином використовувати врожай у господарстві, тощо. Натомість відповідач користується землею самовільно і безоплатно. Тому так само невжиття заходів забезпечення позову ставить позивачів у непорівняно гірше і скрутне матеріальне становище.

Крім того, додані відповідачем заперечення на клопотання не могли бути взяті до уваги суду, оскільки подані з порушенням засад рівності учасників справи, так як представнику позивачів, ці матеріали доставлені до підсистеми «Електронний Суд» 25.11.2025 о 08:48, в той час як засідання суду призначена на 08:20 25.11.2025.

Скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність підстав для забезпечення позову, оскільки у відзиві на позовну заяву, відповідач зазначив, що з початку 2025 року ним було внесено хімічні засоби на земельні ділянки позивачів, а в квітні 2025 року здійснено пересів ріпаку на кукурудзу. Тому зазначені обставини не підлягають доказуванню, оскільки відповідач їх визнав у першій заяві по суті, а також на цьому етапі не є доцільним і ефективним проведення, в тому числі судових експертиз, про ненадання висновків якої зазначив суд першої інстанції. При цьому, інститут забезпечення позову є засобом невідкладної реакції на обставини, що створюють загрозу для виконання судового рішення.

Представник позивача вважає висновок суду про тотожність обраного виду забезпечення позову до предмету позову помилковим з огляду на те, що у цій справі заявлено вимоги про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом визнання припиненим права оренди, повернення земельних ділянок, відновлення межових знаків та звільнення польових шляхів. Натомість в порядку забезпечення позову позивачі просили суд на певний період часу (до набрання рішенням суду законної сили) заборонити відповідачу проводити сільськогосподарські роботи на належних їм земельних ділянках, що не є тотожним до задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, ухвалу суду від 25.11.2025 залишити без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги необґрунтованими, недоведеними, а викладені в ній вимоги надуманими та такими, що не відповідають передбаченим чинним законодавством способам захисту цивільного права чи інтересу і не знаходять відображення у наданих матеріалах.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Питання про застосування заходів забезпечення позову, яке вирішувалося судом в оскарженій ухвалі, регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином умовою застосування заходів забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Отже розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом позову у цій справі є усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом визнання припиненим права оренди земельних ділянок, зобов`язання відповідача повернути позивачам земельні ділянки та звільнити польові шляхи, при цьому у заяві про забезпечення позову йдеться про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу, до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, здійснювати будь-які сільськогосподарські роботи на земельних ділянках, отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обраний захід забезпечення позову є тотожним змісту задоволенню заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідач СТОВ «Богданівське» здійснює господарську діяльність тому обґрунтованим є посилання суду першої інстанції і на цю обставину в оскаржуваній ухвалі та такий висновок цілком відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, та п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

У даному випадку, позивачем, всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову (усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_3 ) може унеможливити або істотно ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що представником позивача не обґрунтовані доводи, які б дали суду підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову. При цьому доводи апеляційної скарги не містять обставин, які слугували б підставою для скасування постановленої ухвали.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.11.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу представника позивача – без задоволення.

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25.11.2025 про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у даній цивільній справі – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 14.01.2026.

Суддя-доповідач

Судді