Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №275/1207/24 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №275/1207/24 Головуючий у 1-й інст. Данилюк О. С.

Категорія 32 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Павицької Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) у м. Житомирі

цивільну справу №275/1207/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Брусвяна” про стягнення орендної плати та пені

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Брусвяна”

на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2025 року, яке ухвалене під головуванням судді Данилюк О.С. в смт Брусилові,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Брусвяна” (далі - ТзОВ “Брусвяна”). Просила стягнути з ТзОВ “Брусвяна”: пеню в розмірі 17 400 грн за невнесення орендної плати у строки, визначені договором оренди землі від 16 березня 2009 року; заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за період із 01 січня 2024 року по 18 березня 2024 року в розмірі 2 130,96 грн.

Позов обґрунтований тим, що 16 березня 2009 року між нею та ТзОВ “Брусвяна” був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого вона надала, а орендар ТзОВ “Брусвяна” прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,23 га, кадастровий номер 1820986000:05:000:0232, терміном на 15 років. Вказаний договір зареєстрований в Брусилівському районному реєстраційному відділі ЖРФ ДП «Центр ДЗК» 18 березня 2009 року за №040920500004. Відповідно до п.9 вказаного договору оренди землі орендна плата вноситься до 01 листопада поточного року. Згідно з п.12 цього договору оренди землі, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 3% несплаченої суми за кожний день прострочення. Додатковою угодою від 07 грудня 2018 року до цього договору оренди землі внесені зміни до п.7, який викладений в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 10 000 грн, але не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або за бажанням орендодавця в натуральній формі». Всі інші умови договору оренди землі від 16 березня 2009 року залишені без змін. Однак, в порушення умов указаного вище договору, орендна плата за 2023 рік була виплачена їй (позивачу) шляхом перерахування на банківську картку лише 29 грудня 2023 року, тобто з простроченням на 58 днів, через що вважає, що ТзОВ “Брусвяна” має виплатити їй пеню у розмірі 17 400 гривень. Розмір пені встановлений шляхом визначення 3% із несплаченої суми, а саме: з 10 000 грн, що становить 300 грн у день, які помножені на кількість прострочених 58 днів. Крім того, дія вказаного договору оренди землі припинена 18 березня 2024 року в зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, але орендна плата за період із 01 січня 2024 року по 18 березня 2024 року в розмірі 2 130,96 грн до цього часу не виплачена. Розмір орендної плати встановлений шляхом визначення розміру орендної плати за день, тобто розмір орендної плати за рік - 10 000 гривень поділено на кількість днів у 2024 році - 366, що становить 27,32 грн у день, які помножені на кількість днів оренди - 78. Із вимогою про виплату вказаної орендної плати та пені 15 квітня 2024 року вона зверталася до ТзОВ “Брусвяна”, але до цього часу жодних виплат не отримала.

Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2025 року позов задоволений частково. Стягнуто з ТзОВ “Брусвяна” на користь ОСОБА_1 за договором оренди землі від 16 березня 2009 року пеню в розмірі 17 400 грн, заборгованість з орендної плати за період із 01 січня 2024 року по 18 березня 2024 року в розмірі 1 640,84 грн, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 180,81 грн, а всього 20 221,65 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ТзОВ “Брусвяна” подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аргументовані тим, що представником відповідача категорично заперечувалося щодо належності, достатності та допустимості доказів того, що орендна плата за 2023 рік виплачена несвоєчасно, а саме, 29 грудня 2023 року, тобто з простроченням у 58 днів. Вважає, що подане позивачем клопотання про встановлення додаткового строку для подачі письмових доказів не підлягало задоволенню. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строку з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Позивач ОСОБА_1 та її представник після кожного судового засідання у ході висловлених заперечень із приводу достовірності та повноти поданих доказів заявляє клопотання про надання додаткового строку для приєднання письмових доказів, а саме, відомостей про зарахування коштів на її особистий рахунок. Представником позивача не вказувалися, що існують будь-які причини, які перешкоджають подачі додаткових доказів та позивач здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. До матеріалів справи долучено довідку про нарахування та виплату орендної плати до договору оренди землі від 16 вересня 2009 року, відповідно до якої ОСОБА_1 за період із 2019 року по 2023 рік щорічно проводилася виплата орендної плати у сумі 10 000 грн. Відповідно до Податкового кодексу України вказані доходи підлягають оподаткуванню. Тобто, за період часу із 2018 року по 2023 рік товариство зайво сплатило ОСОБА_1 кошти у вигляді орендної плати на загальну суму 11 700 грн, тобто ОСОБА_1 щорічно отримувала переплату в сумі 1 950 грн. Отже, розмір коштів, фактично отриманих ОСОБА_1 від ТзОВ “Брусвяна”, є більшим ніж сума, яку вона мала б отримувати у разі виплати оренди за період після укладення додаткової угоди від 07 грудня 2018 року, в тому числі й з 01 січня по 18 березня 2024 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Осадчий А.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому зазначає, що в порушення умов договору оренди землі орендна плата за 2023 рік була виплачена ОСОБА_1 шляхом перерахування на банківську картку лише 29 грудня 2023 року, тобто з простроченням на 58 днів. Представник відповідача у жодній заяві по суті справи чи при наданні пояснень в судовому засіданні не вказав конкретну дату, коли все ж таки була проведена виплата орендної плати ОСОБА_1 за 2023 рік. Посилання представника відповідача на норми Податкового кодексу України щодо сплати податків та зборів при виплаті орендної плати позивачу є безпідставним, оскільки предметом розгляду справи та позову є саме невчасна виплата орендної плати відповідно до договору оренди земельної ділянки, а не сплата податків та зборів ТзОВ “Брусвяна”.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволеною з наступних підстав.

Правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України «Про оренду землі», ЗК України та загальними нормами ЦК України.

Відповідно до вимог ст.124 ЗК України, передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з частиною першою ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій ст.627 ЦК України зазначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно з ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Визначення, процедура укладення, вимоги до змісту та порядок припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з вимогами ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

У ст.21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з положеннями ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства. Так, за положеннями частини другої ст.13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України). За положеннями частини третьої ст.12 та частини першої ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Частини п`ята та шоста ст.81 ЦПК України передбачають, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 16 березня 2009 року між ОСОБА_1 та ТзОВ “Брусвяна” був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_1 надала, а орендар ТзОВ “Брусвяна” прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,23 га, кадастровий номер 1820986000:05:000:0232, терміном на 15 років. Договір зареєстрований в Брусилівському районному відділі ЖРФ ДП «Центр ДЗК» 18 березня 2009 року за № 040920500004 (а.с.8-10).

Пунктом 7 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки в рік у грошовій формі в розмірі 718,17 грн на особистий рахунок орендодавця.

Відповідно до п.9 указаного вище договору оренди землі орендна плата вноситься до 01 листопада поточного року.

Згідно п.12 цього договору оренди землі у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 3% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Окрім того, пунктом 32 указаного договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Пунктом 38 договору встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Додатковою угодою від 07 грудня 2018 року до договору оренди землі, яка підписана орендодавцем ОСОБА_1 та орендатором ТзОВ “Брусвяна”, внесені зміни до п.4, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 81 789,43 грн, а також до п.7, який викладений в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 10 000 грн, але не менше 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або за бажанням орендодавця в натуральній формі» (а.с.11). Всі інші умови договору оренди землі від 16 березня 2009 року залишені без змін.

ОСОБА_1 15 квітня 2024 року зверталася з листом до ТзОВ “Брусвяна” про виплату їй орендної плати за період із 01 січня 2024 року до 18 березня 2024 року, а також пені за несвоєчасну виплату орендної плати за 2023 рік в розмірі 17 400 грн (а.с.18).

Із виписки з власного банківського рахунку за 01 квітня 2024 року вбачається надходження в грудні на рахунок суми у 10 000 грн, а з скріншоту з онлайн сторінки особистого кабінету позивача у АТ «ПриватБанк» про зарахування орендної плати 29 грудня 2023 року (а.с.13-14).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач надала докази на підтвердження надходження їй від відповідача орендної плати за 2023 рік - 29 грудня 2023 року з простроченням у 58 днів та судом першої інстанції правильно нарахована і стягнута передбачена договором оренди пеня в розмірі 3% несплаченої суми за кожен день прострочення в сумі 17 400 грн. Доказів того, що орендна плата за 2023 рік виплачена відповідачем своєчасно відповідно до умов договору суду не надано.

Із довідки з нарахування та виплати орендної плати, наданої ТзОВ “Брусвяна”, вбачається, що у 2024 році орендна плата ОСОБА_1 не виплачувалася (а.с.40).

Враховуючи податкові відрахування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на користь ОСОБА_1 за період з 01 січня по 18 березня 2024 року має бути стягнута з необхідними податковими відрахуваннями (23%) орендна плата в сумі 1 640,84 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач під час звернення до суду з позовом не надала належних та допустимих доказів про порушення ТзОВ “Брусвяна” терміну сплати орендної плати спростовуються матеріалами позову. Обставина звернення позивача до відділення АТ «ПриватБанк» для отримання виписки по рахунку за період із 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не змінює висновки суду, оскільки за своєю суттю носить уточнюючий характер щодо надходження коштів на рахунок позивача, оскільки до позову долучений скріншот про зарахування коштів від ТзОВ “Брусвяна”.

Решта доводів апеляційної скарги спростовується викладеним вище та не надає підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що б призвело до неправильного вирішення справи по суті, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.

Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.

Керуючись ст.ст.268,367,368,374-375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Брусвяна” залишити без задоволення.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 23 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої ст.389 ЦПК України.

Головуюча Судді: