Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №369/14326/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14326/24

Провадження № 2-а/369/56/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Іларіонова І.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 369/14326/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про притягнення до адміністративного стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що інспектором Управління патрульної поліції в місті Києві Будніком І.С. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EHA №2825286, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 680 грн. В оскаржуваній постанові зазначено, що 13 серпня 2024 року в місті Києві по вул. Академіка Заболотного, 20-а, керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11, чим порушив пункт п. 17.1 ПДР. Зазначає, що з метою запобігання створенню аварійної ситуації він здійснив зупинку біля правого краю проїзної частини та увімкнув аварійну світлову сигналізацію. Вказує, що здійснена ним зупинка транспортного засобу мала характер вимушеної, оскільки була зумовлена технічною несправністю автомобіля, а саме некоректною роботою системи охоронної сигналізації, яка, за його припущенням, блокувала подальшу експлуатацію транспортного засобу.

Позивач вважає, що постанова винесена із порушенням вимог чинного законодавства, не відповідає дійсним обставинам справи та підлягає скасуванню. Просив суд скасувати постанову інспектора Управління патрульної поліції в місті Києві Будніка І.С. серії ЕНА №2825286 від 13 серпня 2024 року та закрити провадження у справі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 29 серпня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У встановлений законом строк сторони заперечень щодо такого порядку не заявили.

30 вересня 2024 року представником відповідача Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Сокирко Г.П. до суду подано відзив на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначає, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що на момент підходу інспектора транспортний засіб не мав ознак технічної несправності, оскільки двигун запускався та працював у штатному режимі, індикатори несправностей на панелі приладів були відсутні, температура двигуна перебувала в межах норми. Відповідач також зазначає, що з відеозапису події вбачається факт керування транспортним засобом саме позивачем, що спростовує його твердження про керування автомобілем іншою особою. Просила суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Судом встановлено, що 13 серпня 2024 року інспектором Управління патрульної поліції у м. Києві Будніком І.С. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії EHA №2825286, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Зі змісту даної постанови вбачається, що 13 серпня 2024 року о 20:03 год. в м. Києві, на вул. Академіка Заболотного, 20-А, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «TOYOTA RAV 4», д.н.з. НОМЕР_1 здійснив зупинку на смузі для маршрутних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 17.1 ПДР України.

У відповідності до положення ч. 3 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, у вигляді накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з вимогами п. 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

У відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням п. 8 ч. 1 ст. 23 цього Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

На підставі ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 122 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАСУ країни кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З долученого до відзиву диску з відеозаписом з нагрудного відеореєстратора працівника поліції вбачається, що 13 серпня 2024 року о 20 год. 03 хв під час патрулювання території Голосіївського району м. Києва працівником патрульної поліції Будніком І.С. було виявлено транспортний засіб «TOYOTA RAV4», д.н.з. НОМЕР_2 , який перебував у смузі для маршрутних транспортних засобів, де зупинка транспортних засобів заборонена Правилами дорожнього руху України.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що керування транспортним засобом здійснювала інша особа, а не він; зупинка мала характер вимушеної у зв`язку з технічною несправністю автомобіля.

З наданого суду відеозапису події вбачається, що позивач перебував на місці водія транспортного засобу, спілкувався з працівником поліції як особа, яка керувала транспортним засобом. Крім того, приблизно на 0:30 секунді відеозапису зафіксовано пояснення позивача, в якому він зазначає: «я ж не доїхав до знаку».

Суд звертає увагу, що наведене формулювання є таким, що об`єктивно вказує на безпосереднє керування транспортним засобом саме позивачем, оскільки містить посилання на процес руху транспортного засобу та особисте прийняття рішень під час такого руху.

Таким чином, твердження позивача про те, що керування транспортним засобом здійснювала інша особа, спростовуються власними поясненнями позивача, зафіксованими на відео, а також сукупністю інших досліджених судом доказів.

Посилання позивача на вимушену зупинку у зв`язку з технічною несправністю транспортного засобу також не знайшли належного підтвердження.

З матеріалів справи та відеозапису вбачається, що двигун транспортного засобу запускався та працював у штатному режимі; на панелі приладів були відсутні індикатори несправностей; температура двигуна перебувала в межах норми. За таких обставин суд дійшов висновку, що наявність технічної несправності, яка б унеможливлювала подальший рух транспортного засобу, належними та допустимими доказами не підтверджена.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, містять відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення; опис обставин, установлених при розгляді справи; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження.

Приймаючи до уваги, що дотримання ПДР України є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху з метою створення безпеки для інших учасників дорожнього руху, уникнення дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків, суд приходить до переконання, що відповідач належними та допустимими доказами довів факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії EHA №2825286 від 13 серпня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 680 грн. винесена правомірно та скасуванню не підлягає, у зв`язку з чим заявлений позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 8, п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 3 ст. 122, ч. 1 ст. 222, ст. 251, ст. 252, ст. 280 КУпАП, ч. 1 та ч. 2 ст. 77, ч. 1 ст. 139, п. 2 ч. 1 ст. 241, ч.ч. 1-2 ст. 243, ст. 244-246, ч. 3 ст. 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в місті Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА