Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №369/2726/24 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2726/24

Провадження № 2/369/1158/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

за участю секретаря Іларіонова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу №369/2726/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Києво-Святошинського суду Київської області від 07 лютого 2022 року з відповідача на користь позивача стягнуто борг у загальному розмірі 826 200,00 грн., який до цього часу не повернутий. У зв`язку з цим виникло грошове зобов`язання, яке відповідач належним чином не виконує, тому є підстави для стягнення згідно ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат. Згідно розрахунку позивача 3% річних за період з 02 березня 2023 року по 02 березня 2024 року складають 24786,00 грн. (826200,00 * 3 % = 24786,00 грн); інфляційні втрати за період з березня 2022 по грудень 2023 року включно складають 129,3 %, що становить 1068276,00 грн (826200,00 грн. * 129,3 % - 1068276,00 грн).

Оскільки сума боргу складає 826200,00 грн., інфляційні втрати становлять різницю між проіндексованою сумою та сумою основного боргу, а саме 242076,00 грн. (1 068 276,00 грн - 826200,00 грн = 242076,00 грн).

Тому загальна сума до стягнення становить 266862,00 грн. (24786,00 грн річних + 242076 грн. інфляційних втрат), яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 квітня 2024 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи сповіщена належним чином, причини неявки не повідомила. Відповідач на адресу суду відзиву на позовну заяву не подала, причини неможливості подати відзив суду не повідомила. Ухвалу суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками отримала, вказана кореспонденція повернулася на адресу суду з відміткою працівника поштового зв`язку «вручено». Будь-яких заяв, клопотань станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням п.п. 3,4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

У відповідності з частинами 1, 3 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2022 року по справі № 369/12561/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки та винагороди – задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 351000,00 грн., суму неустойки за період з 01 листопада 2020 року по 31 січня 2021 року в розмірі 54000,00 грн. суму винагороди (процентів) за договором позики у розмірі 421200,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, а також стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 8 262,00 грн.

Таким чином, факт наявності грошових зобов`язань відповідача перед позивачем, відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Предметом позову у цій справі є стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних, нарахованих за період з 02 березня 2023 року по 02 березня 2024 року та інфляційних втрат за період з березня 2022 року по грудень 2023 року включно за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування суми боргу, підтверджених рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

ОСОБА_2 має грошове зобов`язання перед позивачем, що підтверджується рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 лютого 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в загальному розмірі 826200,00 грн.

Відповідно до інформації Державної служби статистики України від 15 січня 2024 року, наданої Позивачем, індекс інфляції за період з березня 2022 року по грудень 2023 року включно становив 129,3%. З урахуванням зазначеного, сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 1068276,00 грн. (826200,00 ? 129,3% = 1068276,00 грн).

Оскільки сума боргу складає 826200,00 грн., інфляційні втрати становлять різницю між проіндексованою сумою та сумою основного боргу, а саме 242076,00 грн. (1 068 276,00 грн - 826200,00 грн = 242076,00 грн).

Крім того, з ОСОБА_2 підлягають стягненню 3% річних за період з 02 березня 2023 року по 02 березня 2024 року, що складає 24786,00 грн. (826200,00 грн ? 3% = 24786, грн).

Отже, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 становить 266862,00 грн., (242076,00 грн. - інфляційні втрати + 24786,00 грн - 3% річних).

З огляду на те, що ОСОБА_2 порушила вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 ЦК України, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Обставин, які б спростовували заявлені позовні вимоги, розрахунок отриманих інфляційних збитків та 3% річних, судом не встановлено. Як вбачається зі змісту позову, відповідач підтверджену рішенням суду заборгованість не погашає, отримані кошти добровільно не повернуті, обґрунтованого заперечення щодо нарахованої суми інфляційних втрат та 3% річних, а також відзиву на позов не надано, тому суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних, наданим позивачем.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати та 3% річних за вказаний у позові період у розмірі 266862,00 грн

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», - від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 2668,62 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76-84, 141, 247, 263, 265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків, - задовольнити.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних та інфляційні втрати у загальному розмірі 266 862 (двісті шістдесят шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 00 коп..

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2 668 (дві тисячі шістсот шістдесят вісім) грн. 62 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня винесення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА