Рішення від 24 вересня 2025 р. у справі №361/12724/24 — Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/6489/24, cправа № 361/12724/24

25.09.2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«25» вересня 2025 року місто Бровари

Броварського району

Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань – Бас Я.В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Каракой Тетяна Вікторівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить усунути ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від права на спадкування спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування вимог зазначається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер рідний брат позивача та батько відповідача ОСОБА_5 .

Після його смерті відкрилася спадщина щодо належного йому майна, а саме: земельної ділянки, площею 0,0931 га, кадастровий номер: 3221281201:01:095:0093, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 0,15 га, кадастровий номер: 3221281201:01:095:0092, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, площею 4,0958 га, кадастровий номер: 3221281200:07:017:0005, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада; житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У визначений законом строк позивач та відповідач звернулися до органів нотаріату з питань прийняття спадщини, що відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_5 .

Позивач зазначає, що відповідача слід усунути від на права спадкування після смерті ОСОБА_5 , оскільки вона з 2003 року, тобто останнього разу перебування на території України, не вчинила жодних дій, які б свідчили про бажання та намір покращити життя своєму батьку, який через похилий вік та перенесене у 2017 році захворювання (інсульт) знаходився у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги, яку йому надавали позивач спільно з іншим братом т їх родинами. Позивач повідомляла відповідачу про стан здоров`я її батька, однак та свідомо ухилялася від свого обов`язку забезпечити підтримку та допомогу батькові. ОСОБА_6 не була присутня на похороні батька, участі та витрат у похованні не приймала. З підстав усунення відповідача від права на спадкування за законом звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 10 січня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувано документи, необхідні для розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 11 березня 2025 року витребувано докази у справі.

Ухвалою суду від 29 травня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Каракой Т.В. позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, в тому числі шляхом публікації на веб-сайті судової влади оголошення про виклик у судове засідання.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, яка належно повідомлялася про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, покази свідка, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі міського типу Велика Димерка Броварського району Київської області помер ОСОБА_5 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть, виданого

16 березня 2018 року Виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.

Зі спадкової справи № 592/2018, заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 , вбачається, що 14 вересня 2018 року заяву по прийняття спадщини до Броварської районної державної нотаріальної контори подала ОСОБА_1 , 1950 року народження. Зі свідоцтв про народження та укладення шлюбу вбачається, що ОСОБА_5 та

ОСОБА_1 є рідним братом та сестрою. 01 жовтня 2018 року до нотаріальної контори надійшла заява про прийняття спадщини від ОСОБА_7 , посвідчена ОСОБА_8 тимчасово виконуючою обов`язки нотаріуса Краснодарського нотаріального округу Ткаченко М.В., зареєстрована у реєстрі № 23/222-н/23-2018-12-692, від 03 серпня 2018 року.

У листі № 562 від 04 березня 2024 року державний нотаріус Другої броварської державної нотаріальної контори Падучак-Коваль Л. повідомила ОСОБА_1 про наявність спадкоємця першої черги ОСОБА_7 та видачу їй свідоцтва про право на спадщину за законом.

Відповідно до довідки № 1547 від 01 вересня 2020 року, виданої Виконавчим комітетом Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, ОСОБА_5 (помер

ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на час смерті був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 . У вказаному домоволодінні на день смерті померлого ОСОБА_5 ніхто зареєстрований не був.

З матеріалів справи вбачається, що до складу спадщини померлого ОСОБА_5 входить: земельна ділянка, площею 0,0931 га, кадастровий номер: 3221281201:01:095:0093, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,15 га, кадастровий номер: 3221281201:01:095:0092, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 4,0958 га, кадастровий номер: 3221281200:07:017:0005, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Великодимерська селищна рада; житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Належність вказаного майна ОСОБА_5 підтверджується відповідними правовстановлюючими документами та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкта нерухомого майна щодо суб`єкта від 12 лютого 2024 року.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У частині п`ятій статті 1224 ЦК України зазначено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Частинами першою та другою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен установити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня

2018 року в справі № 337/6000/15-ц, від 04 липня 2018 року в справі № 404/2163/16-ц, від

29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.

Безпорадним необхідно розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від:

14 листопада 2018 року в справі № 712/4709/15-ц, від 04 березня 2019 року в справі

№ 321/1573/17-ц, від 17 липня 2019 року в справі № 676/5086/15-ц, від 29 червня 2021 року в справі № 750/9209/20-ц.

Так, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Крім того, при розгляді такої справи суду належить з`ясовувати, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Таким чином, лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.

При розгляді даної справи по суті позивач не надала до суду доказів, зокрема медичних документів стосовно стану здоров`я спадкодавця, які б безспірно доводили його безпорадний стан. Посилання позивача на ті обставини, що спадкодавцем перенесено інсульт свого підтвердження у судовому засіданні не знайшли. З відповіді, отриманої з Комунального некомерційного підприємства «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня» територіальних громад Броварського району Київської області № 820 від 04 травня 2025 року вбачається, що ОСОБА_5 за медичною допомогою до лікарні не звертався.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 рідний брат позивача та спадкодавця ОСОБА_5 показав, що відповідач у 90-х роках виїхала до російської федерації. Зв`язку з батьком не підтримувала та не спілкувалася з ним. ОСОБА_5 перед смертю хворів, його родина та родина позивача займалася лікуванням спадкодавця, а у подальшому здійснила його поховання.

Разом з тим, суд не може взяти до уваги покази допитаного судом свідка, оскільки вони за відсутності медичних висновків про безпорадний стан спадкодавця не можуть бути його достатнім доказом.

При розгляді даної справи по суті позивач не довела перебування спадкодавця у безпорадному стані та його постійну потребу у такій допомозі саме від відповідача, ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю при можливості її надання, винної поведінки відповідача (зокрема, відмови від надання допомоги батьку), що входить до сукупності обставин передбачених частиною п`ятою статті 1224 ЦК України. З огляду на такі обставини, суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для усунення ОСОБА_7 від права на спадкування після смерті її батька. На день смерті спадкодавцю було 64 роки, при цьому наявності непрацездатності за віком замало з огляду на те, що оцінка безпорадного стану здоров`я потребує саме таких медичних висновків щодо стану здоров`я.

Всупереч вимог статей 12, 81 ЦПК позивачем під час розгляду даної справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження перебування спадкодавця у безпорадному стані (зокрема медичні документи щодо стану здоров`я), не надано доказів на підтвердження потреби у спадкодавця в допомозі саме від відповідача. Проживання спадкоємця першої черги за межами України є недостатнім для застосування щодо неї крайнього заходу у вигляді усунення від права на спадкування.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О.Василишин