Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №156/1534/25 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1534/25

Провадження № 2-а/156/2/26

Рядок статзвіту № 140

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2026 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Комзюк Н.Н.,

за участі:

секретаря судового засідання Кирилюк Л.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.12.2025 звернувся до Іваничівського районного суду Волинської області з позовом до ГУ НП у Волинській області, у якому просить скасувати постанову серії ЕНА №6282995 від 05.12.2025, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову зазначав, що 05.12.2025 поліцейським відділу поліції №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області старшим сержантом поліції Шидловською А.В. винесено постанову серії ЕНА №6282995 про притягнення його адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, за фактом того, що 05.12.2025 о 10:39 у сел. Іваничі по вул. Дружби, керуючи транспортним засобом Opel Omega, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при об`їзді припаркованого транспортного засобу він не увімкнув покажчик повороту, чим порушив вимоги п.9 ПДР України. Вказаною постановою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. На момент вчинення маневру покажчик повороту не спрацював, однак він подав чіткий сигнал рукою, що повністю відповідало вимогам п.9.2, 9.3, 9.4 ПДР України. Про технічну несправність покажчика повороту, а також про факт подання сигналу рукою безпосередньо перед початком виконання маневру, він повідомив поліцейському, однак його пояснення, які виключали склад правопорушення, були проігноровані. Таким чином, інкриміноване йому порушення не мало місця, оскільки він дотримався вимог ПДР України, подавши сигнал рукою відповідно до встановлених правил, у зв`язку з технічною несправністю світлового покажчика повороту. Окрім цього, оскаржувану постанову винесено на місці, а тому він був позбавлений можливості скористатися своїми правами, зокрема подати докази, заявити клопотання, користуватись правовою допомогою, тощо. Також, поліцейським не складено протокол про адміністративне правопорушення, що не дало йому можливості висловити свою незгоду з постановою. До постанови не долучено доказів, передбачених ст.251 КУпАП, а саме: протоколу у справі про адміністративне правопорушення, пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновку експерта, речових доказів, тощо. Таким чином, за відсутності належних доказів його вини, а також з урахуванням порушення посадовою особою вимог КУпАП, оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Іваничівського районного суду від 16.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Зазначав, зокрема, що перед об?їздом припаркованого трактора він увімкнув сигнал лівого повороту, однак той не спрацював, а тому він подав сигнал рукою. Додав, що після зупинки його автомобіля поліцейськими, покажчик повороту запрацював. В автосервісі повідомили, що причиною є несправність контактів проводки автомобіля.

Представник відповідача у судове засідання не з?явився, відзив на позовну заяву не подав, проте долучив до матеріалів справи DVD - диск із відеозаписом за постановою серії ЕНА №6282995 від 05.12.2025.

Неявка відповідача, відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.

Підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Пунктом 1 ст.9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У пункті 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Розділом 9 Правил Дорожнього руху України визначені види попереджувальних сигналів, а також способи та необхідність їх застосування.

Зокрема, попереджувальним сигналом є сигнал, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою (п.9.1.а ПДР України).

Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом (п.9.2.б ПДР України).

Відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку встановлена ч.2 ст.122 КУпАП.

З постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6282995 від 05.12.2025 вбачається, що Водій ОСОБА_1 , 05.12.2025 о 10:39 у сел. Іваничі по вул. Дружби, керуючи транспортним засобом Opel Omega, реєстраційний номер НОМЕР_1 , при об`їзді припаркованого транспортного засобу не увімкнув покажчик повороту, чим порушив вимоги п.9 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Cтаттею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до статі 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представником відповідача надано DVD - диск із відеозаписом за постановою серії ЕНА №6282995 від 05.12.2025 на якому зафіксовано рух автомобіля Opel Omega, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій якого, при об`їзді припаркованого транспортного засобу, не увімкнув покажчик лівого повороту.

Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, оскільки одержані з дотриманням закону та, як зазначалось вище, містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 пояснив, що увімкнув покажчик повороту, однак він не спрацював, а тому він подав сигнал рукою.

Однак, суд не може взяти відповідні доводи до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до п.9.3 ПДР України, у разі відсутності або несправності світлових покажчиків повороту сигнали початку руху від правого краю проїзної частини, зупинки зліва, повороту ліворуч, розвороту або перестроювання на смугу руху ліворуч подаються лівою рукою, витягнутою вбік, або правою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору. Сигнали початку руху від лівого краю проїзної частини, зупинки справа, повороту праворуч, перестроювання на смугу руху праворуч подаються правою рукою, витягнутою вбік, або лівою рукою, витягнутою вбік і зігнутою у лікті під прямим кутом угору.

Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50–100 м у населених пунктах і за 150–200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху (п.9.4 ПДР України).

На наданому відповідачем відеозаписі не зафіксовано подання відповідного сигналу рукою, а інших доказів, на підтвердження версії позивача, матеріали справи не містять.

Більше того, з наданих позивачем пояснень вбачається, що на момент подання ним відповідного сигналу рукою, вікна в автомобілі були закриті, оскільки під час руху він не мав можливості їх завчасно відкрити.

Тобто поданий, згідно пояснень ОСОБА_1 , попереджувальний сигнал про об`їзд перешкоди, не міг бути зрозумілим іншим учасникам руху, а тому твердження про те, що його дії відповідали вимогам ПДР України не відповідають дійсності.

Доводи позивача про те, що поліцейським не складено протокол про адміністративне правопорушення, а оскаржувану постанову винесено на місці, що унеможливило здійснення належного захисту, також не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених деякими статтями КУпАП, у тому числі і ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Згідно із п.2 розділу ІІІ цієї Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.

Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч.4 ст.258 КУпАП України.

З досліджених відеоматеріалів також вбачається, що позивачу були роз`яснені права, інспектор поліції не перешкоджав позивачу у реалізації його прав, у тому числі, на отримання правової допомоги, подання заперечень чи клопотань. Позивач реалізував своє право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, тобто захист його прав і свобод забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб?єкта владних повноважень.

Водночас, суд звертає увагу на те, що законом не визнана обов?язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.

Окрім цього, у п.7 оскаржуваної постанови наявна відмітка про те, що до постанови додається відеофіксація, що спростовує доводи позивача про не долучення доказів до постанови.

Інші твердження позивача про незаконність винесеної відносно нього постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

На переконання суду, наявні у матеріалах справи докази підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 порушення вимог ПДР України та скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а також проведення поліцейським розгляду адміністративної справи у відповідності до вимог законодавства.

Отже, судовим розглядом встановлено, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, адміністративне стягнення призначено відповідно до норм КУпАП, а тому вимоги позивача про скасування постанови серії ЕНА №6282995 від 05.12.2025 про накладення адміністративного стягнення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та закриття провадження у справі, задоволенню не підлягають.

Оскільки адміністративний позов задоволенню не підлягає, вітсутні підстави для відшкодування з відповідача на користь позивача судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 14, 19, 72, 77, 90, 139, 245, 246, 250, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп – НОМЕР_2 , громадянин України, адреса проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, код ЄДРПОУ – 40108604, місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Винниченка, 11.

Повний текст рішення складено 15 січня 2026 року.

Суддя: Н.Н. Комзюк