Вирок від 14 січня 2026 р. у справі №155/1947/25 — Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/1947/25

Провадження №1-кп/155/66/26

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2026 місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025030600000154 від 25 червня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Бужани, Горохівського району, Волинської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , з базовою середньою освітою, не працюючого, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України,

за участю прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 у порушення вимог ст. 13 Конституції України ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 19 Кодексу України про надра, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.1995 «Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів», з метою незаконного видобування торфу, не маючи будь-якого передбаченого законодавством дозволу, здійснив незаконне видобування торфу, який відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №827 від 12.12.1994, із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2025 за №600, належить до корисних копалин загальнодержавного значення.

Зокрема, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх намірів, достовірно знаючи про відсутність у нього необхідного для користування надрами та видобування корисних копалин спеціального дозволу (ліцензії), з метою подальшого використання незаконно видобутих корисних копалин - торфу, в особистих цілях, діючи умисно в період часу з 10.06.2025 по 17.06.2025 перебуваючи на території Мар`янівської селищної ради, Луцького району, Волинської області, поблизу околиці с. Ржищів, де за допомогою лопати, шляхом від`єднання верхнього шару ґрунту з покладами корисної копалини торфу з подальшим поміщенням на причіп кустарного виробництва, здійснив незаконний видобуток торфу у кількості 440 кг, який відноситься до корисних копалин загальнодержавного значення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.240 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно в червні 2025 року, перебуваючи на території Мар`янівської селищної ради, Луцького району, Волинської області, поблизу околиці с. Ржищів, за допомогою лопати, здійснив незаконний видобуток торфу у кількості 440 кг, щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

Покази обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд доходить висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і вважає, що його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.240 КК України, як незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

Приймаючи таке рішення, суд керується критеріями доведення винуватості поза розумним сумнівом, наведених у висновках Європейського суду з прав людини, яких суд дійшов у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21 квітня 2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 6 грудня 1988 року). Так, у цих рішеннях зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь - яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, вказане кримінальне правопорушення, згідно ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, особу винного, який на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягався.

Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст.67 КК України, суд не знаходить.

Аналізуючи вимоги ст.ст.50, 65 КК України при призначенні покарання, суд враховує чи відповідатиме покарання за своїм розміром та ступеню тяжкості вчинених злочинів, а також особу винного.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально - правові, відносно - визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, тобто при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання, визначенні «інших обставин справи», індивідуалізацію покарання - конкретизацію виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта, вказане повністю узгоджується з висновком викладеним у постанові ККС ВС від 13.10.2020 року по справі № 645/10158/14-к.

А тому, при таких обставинах, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід обрати міру покарання, передбачену санкцією ч.2 ст.240 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, що є тотожним позиції сторони обвинувачення, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень для реалізації принципу законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Підстав для звільнення від кримінальної відповідальності не встановлено.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 18.06.2025 року в частині накладення арешту на колісний трактор марки «ДТЗ-5404К», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 і свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_5 , з причепом кустарного виробництва та на 440 кілограм торфу (сирцю) - слід скасувати.

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Витрат на залучення експерта немає. Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.240 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 (один) рік, якщо він протягом призначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов`язки, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Горохівського районного суду Волинської області від 18.06.2025 року на:

- колісний трактор марки «ДТЗ-5404К», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 і свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_5 ;

- 440 кілограм торфу (сирцю).

Речові докази, а саме:

- колісний трактор марки «ДТЗ-5404К», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 і свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_5 , які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_5 – залишити останньому за належністю;

- 440 кілограм торфу (сирцю), який зберігається на території господарського двору по АДРЕСА_1 – конфіскувати в дохід держави.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду учасниками судового провадження протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Горохівський районний суд Волинської області

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області ОСОБА_1