Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №725/10616/24 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2026 року

м. Чернівці

справа № 725/10616/24

провадження № 22-ц/822/122/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н.

за участю секретаря судового засідання Тодоряка Г. Д.

позивач ОСОБА_1

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

апеляційна скарга ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 на ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівці від 17 листопада 2025 року

головуюча в суді першої інстанції суддя Піхало Н. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та клопотання про призначення експертизи

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_5 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Просила суд:

1) визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на торговельну марку Ambulance-Express;

2) визнати недійсним укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30 серпня 2024 року договір купівлі-продажу автомобіля марки «Volkswagen Transporter», 2017 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , оснащений реанімаційним обладнанням;

3) визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2017 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , оснащений реанімаційним обладнанням;

4) в порядку поділу майна визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на вказаний автомобіль та стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію в рахунок вартості 1/2 автомобіля у сумі 3 596 600 гривень.

17 листопада 2025 року позивачка звернулася до суду із клопотанням про призначення автотоварознавчої експертизи, яке мотивувала тим, що предметом спору є неподільне майно, а саме автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , оснащений реанімаційним обладнанням, який у незаконний спосіб був реалізований відповідачем. Тому, з метою захисту порушеного права власності одного з подружжя при відчуженні іншим з подружжя спільного майна, ураховуючи те, що позивачка просить стягнути з відповідача вартість частини спірного автомобіля, для визначення його дійсної ринкової вартості необхідним є призначення у справі автотоварознавчої експертизи, проведення якої просила доручити експертам Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Короткий зміст судового рішення у справі

Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівці від 17 листопада 2025 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання клопотання про призначення експертизи.

Клопотання ОСОБА_1 про призначення у справі автотоварознавчої експертизи задоволено.

Призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, виконання якої доручено експертам Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

На вирішення експертизи поставлено наступне питання: яка дійсна ринкова вартість автомобіля марки «Volkswagen Transporter», 2017 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , оснащеного реанімаційним обладнанням, станом на дату проведення експертизи?

Попереджено експерта, який проводитиме експертизу, про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України.

Витрати по проведенню експертизи покладено на ОСОБА_1 ..

Покладено на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обов`язок надати експерту для огляду автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2017 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , номер двигуна НОМЕР_3 , оснащений реанімаційним обладнанням.

Ухвала суду в частині призначення у справі автотоварознавчої експертизи мотивована тим, що в обґрунтування позову в частині вартості спірного майна, а саме автомобіля марки «Volkswagen Transporter», 2017 року випуску, оснащеного реанімаційним обладнанням і визначення ціни позову стороною позивача надано диск з відеоматеріалом, згідно з яким відповідач ОСОБА_2 проводить відео огляд спірного автомобіля та розповідає про транспортний засіб, а також наявне у ньому медичне обладнання, визначаючи його вартість в розмірі 160 000 Євро, що еквівалентно 7 193 200 гривень.

Однак у ході судового розгляду даної справи представник відповідача заперечив щодо заявлених позовних вимог в цілому, у тому числі й щодо вказаної позивачкою вартості спірного автомобіля, а також не визнав як належний доказ диск з відеозаписом. Крім того, за клопотанням представника відповідача було витребувано інформацію з митного органу щодо митної вартості транспортного засобу, яка склала 17 500 Євро, що еквівалентно 535 433 гривні 50 копійок (а. с. 73).

Отже, ураховуючи характер спірних правовідносин сторін, до предмету доказування в даній справі належать саме встановлення дійсної вартості транспортного засобу та наявного в ньому медичного обладнання.

Ураховуючи факт оспорювання стороною відповідача, у тому числі й вартості спірного автомобіля, а також медичного обладнання, яким даний автомобіль оснащено, зважаючи на характер спірних правовідносин сторін та предмет доказування, вартість спірного майна може бути визначена лише експертним шляхом, оскільки потребує спеціальних знань.

З урахуванням наведеного суд прийшов до висновку що для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи необхідним є призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи щодо визначення ринкової вартість автомобіля марки «Volkswagen Transporter», 2017 року випуску, оснащеного реанімаційним обладнанням.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівці від 17 листопада 2025 року про призначення у справі автотоварознавчої експертизи скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що суд першої інстанції постановив ухвалу в частині, яка оскаржується, з порушенням норм процесуального права.

Вказує на те, що пунктом 12 частини першої статті 353 ЦПК України учасник справи наділений правом оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу про призначення експертизи.

Призначаючи судову експертизу після закриття підготовчого провадження та по завершенні стадії розгляду справи по суті суд першої інстанції порушив положення глави 6 розділу 3 «Розгляд справи по суті» ЦПК України, яка не передбачає можливості призначення судової експертизи на цій стадії цивільного процесу.

Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 17 листопада 2025 року про призначення судової експертизи, також знехтував положеннями частини другої статті 222 ЦПК України, які передбачають залишення без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Поновлюючи ОСОБА_1 строк для подання клопотання про призначення експертизи суд не врахував, що в клопотанні представником позивача не наведено жодних причин та обставин, які б були об`єктивно непереборними, та не залежали від волевиявлення сторони позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання клопотання про витребування доказів, та які б були підтвердженні належними доказами.

Вважає, що необґрунтоване проведення експертизи на стадії розгляду справи по суті є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, частиною першою якої передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

ОСОБА_3 оскаржує ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівці від 17 листопада 2025 року лише в частині призначення у справі автотоварознавчої експертизи, а тому в іншій частині ухвала суду апеляційним судом не переглядається.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вище вимогам закону, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 170/129/21 (провадження № 14-97цс22) акцентувала увагу на тому, що право на отримання судового захисту означає, що суб`єкт має право звернутися до суду та матиме право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Можливість реалізувати вказані права повинна бути забезпечена кожній особі без будь-яких дискримінаційних перепон чи занадто формалізованих ускладнень.

При цьому Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на висловлену нею раніше у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 правову позицію, згідно з якою справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Предметом позову у справі є зокрема:

– визнання недійсним укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 30 серпня 2024 року договору купівлі-продажу автомобіля марки «Volkswagen Transporter», 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , оснащеного реанімаційним обладнанням;

– визнання за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної сумісної власності на автомобіль марки «Volkswagen Transporter», 2017 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , оснащений реанімаційним обладнанням;

– в порядку поділу майна визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на вказаний автомобіль та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивачки компенсації в рахунок вартості 1/2 автомобіля у сумі 3 596 600 гривень.

Позов у частині, що стосується автомобіля марки «Volkswagen Transporter» обґрунтований тим, що цей автомобіль придбаний за час проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а тому належав їм на праві спільної сумісної власності.

ОСОБА_2 незаконно відчужив автомобіль на користь ОСОБА_3 без згоди позивачки, а тому оспорюваний договір купівлі-продажу є недійсним.

Вважає, що в порядку поділу автомобіля марки «Volkswagen Transporter» як неподільної речі має право на компенсації половини його вартості у сумі 3 596 600 гривень.

Колегія суддів визначаючись із обґрунтованості висновків суду першої інстанції щодо призначення у справі автотоварознавчої експертизи виходить із наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі № 642/8107/14-ц (провадження № 14-108звц21) вказала на те, що за загальним правилом, при розгляді справ про поділ спільного майна подружжя вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення – гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

При цьому суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

На підтвердження вартості спірного автомобіля ОСОБА_1 разом з подачею позовної заяви надано до суду диск з відеоматеріалом, згідно з яким відповідач ОСОБА_2 проводить відео огляд спірного автомобіля та розповідає про транспортний засіб, а також наявне у ньому медичне обладнання, визначаючи його вартість в розмірі 160 000 Євро, що еквівалентно 7 193 200 гривень.

Саме із такої вартості виходила позивачка пред`являючи до ОСОБА_2 позовну вимогу про стягнення компенсації в рахунок вартості 1/2 автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи у ході справи на стадії підготовчого провадження представник відповідача заперечував щодо заявлених позовних вимог в цілому, у тому числі й щодо вказаної позивачкою вартості спірного автомобіля, а також не визнав як належний доказ диск з відеозаписом. Крім того, за клопотанням представника відповідача було витребувано інформацію з митного органу щодо митної вартості транспортного засобу, яка склала 17 500 Євро, що еквівалентно 535 433 гривні 50 копійок.

Тобто сторони не дійшли згоди щодо вартості спірного автомобіля, а тому його вартість згідно з наведеною вище правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 642/8107/14-ц повинна бути визначена виходячи із дійсної вартості на час розгляду справи.

У цій частині колегія суддів також акцентує увагу на тому, що при вирішенні судом першої інстанції доцільності призначення у справі автотоварознавчої експертизи, так і при перегляді відповідної ухвали, суди не вправі робити висновки про обґрунтованість позову.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів звертає увагу, що доказування – це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності.

Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, існуючим, якщо інше не доказано другою стороною.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України)

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (стаття 110 ЦПК України).

За змістом статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Отже, особливість висновку експерта полягає в тому, що предметом його дослідження є обставини, встановлення яких потребує наявності спеціальних знань і дозволяє встановити певні специфічні обставини, які не можуть бути встановлені іншими доказами (засобами доказування).

При цьому умовою для призначення судом експертизи є те, що сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (пункт 2 частини першої статті 103 ЦПК України).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Дульський проти України» зазначено, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід`ємну частину судової процедури.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до пунктів 8, 10 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста; вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Відповідно до частини другої статті 222 ЦПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

У справі, яка переглядається, ухвалою суду першої інстанції від 17 березня 2025 року закрито підготовче провадження у справі.

Клопотання про призначення у справі автотоварознавчої експертизи подано позивачкою лише 17 листопада 2025 року на стадії розгляду справи по суті.

Колегія суддів погоджується з тим, що такого роду клопотання, як призначення експертизи у справі, за правилами статті 189 ЦПК України, повинні бути заявлені на стадії підготовчого провадження.

Разом з цим ухвалюючи рішення про призначення у справі експертизи суд першої інстанції виходив із того, що вартість спірного автомобіля, а також медичного обладнання, яким даний автомобіль оснащено, зважаючи на характер спірних правовідносин та предмет доказування, може бути визначена лише експертним шляхом, оскільки потребує спеціальних знань.

Колегія суддів погоджується із цим висновком суду першої інстанції, зокрема зважаючи на те, що особа, яка заперечує про задоволення позовних вимог, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй можливість подальшого вирішення процесуальних питань у порядку заперечення щодо предмета доказування, надання та витребування доказів в установленому порядку.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист.

З огляду на характер спірних правовідносин, з урахуванням того, що позивачка мотивувала позовну вимогу фактом придбання спірного автомобіля у період проживання із відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу та наявності підстав для його поділу як спільного сумісного майна, а відповідач заперечував цей факт в цілому, так і визначену позивачкою вартість цього майна, встановленню підлягала обставина щодо дійсної його вартості на час розгляду справи.

З огляду на зміст доводів позивачки та заперечень відповідача, призначення судової експертизи у цій справі було необхідним для справедливого розгляду справи, оскільки суд самостійно без застосування спеціальних знань не може зробити висновок про вартість спірного автомобіля, який до того ж обладнаний спеціальним обладнанням.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції призначаючи у справі експертизу вжив заходів для повного та всебічного розгляду справи, встановлення фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що одним із принципів призначення судової експертизи є принцип доцільності.

З огляду на конкретні обставини цієї справи, не призначення у цій справі автотоварознавчої експертизи не дозволить повно та всебічно встановити обставини справи та відповідно виконати завдання правосуддя щодо справедливого розгляду справи.

Такий висновок апеляційного суду ґрунтується на тому, що дії суду, які сприяють встановленню істини у справі, в жодному разі не повинні сприйматися як дії щодо захисту однієї із сторін процесу. Цивільний процес є формою реалізації правосуддя, яка забезпечує і гарантії здійснення правосуддя, і гарантії права громадян на судовий захист. Такий зв`язок правосуддя і цивільного судочинства пояснює їх принципову єдність як змісту і форми.

Правосуддя через процес необхідно розглядати як доступність, що полягає у певному стандарті, який відбиває вимоги справедливого та ефективного судового захисту, що конкретизується в належних судових процедурах, розумних строках, і безперешкодного звернення усякої заінтересованої особи до суду.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 191/2592/19-ц (провадження № 61-6770св21), від 05 листопада 2025 року у справі № 757/17645/23-ц (провадження N 61-5208св25).

Зокрема у вказаних постановах Верховний Суд вказав на те, що призначення експертизи на стадії розгляду справи по суті задля повного та всебічного розгляду справи, встановлення судом фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, відповідає завданням цивільного судочинства і не порушує принцип змагальності.

Окрім цього, як вбачається із резолютивної частини ухвали суду першої інстанції від 17 листопада 2025 року ОСОБА_1 поновлено строк для подання клопотання про призначення експертизи.

Разом з цим ухвала суду в цій частині не є предметом апеляційного перегляду, чим спростовуються доводи апеляційної скарги щодо безпідставності поновлення строку для подачі відповідного клопотання.

Аргументи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції щодо необхідності та доцільності призначення у справі автотоварознавчої експертизи, що відповідає завданням цивільного судочинства. В зв`язку з наведеним не встановлено порушення права відповідачки на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку у зв`язку необґрунтованим призначенням експертизи.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції від 17 листопада 2025 року в частині призначення автотоварознавчої експертизи у справі постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому її слід залишити без змін.

Щодо розподілу судових витрат

На підставі системного аналізу статті 141, 259, 264, 270 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.

Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.

Розподіл, перерозподіл чи повернення судового збору має вирішувати суд у провадженні якого розглядається справа по суті.

Зазначене узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 550/936/18, від 22 травня 2024 року в справі № 760/30077/19.

З урахуванням вищезазначеного, зважаючи на те, що справа апеляційним судом по суті не розглядалась, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівці від 17 листопада 2025 року в частині призначення автотоварознавчої експертизи у справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Повна постанова складена 13 січня 2025 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді : Мирослава КУЛЯНДА

Ігор ЛИСАК