Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №644/5206/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року

м. Харків

справа № 644/5206/25

провадження № 22-ц/818/686/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи – державний виконавець Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 11 серпня 2025 року в складі судді Черняка В.Г.

в с т а н о в и в:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків), заінтересована особа: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Скарга мотивована тим, що на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий документ (судовий наказ), виданий 27.08.2024 Орджонікідзевським районним судом міста Харкова у справі № 460/1729/19 про стягнення з нього на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості в розмірі 42423,61 грн.

Постановами державного виконавця від 21.11.2024 відкрито виконавче провадження ВП № 76604826, стягнуто витрати виконавчого провадження, виконавчого збору та накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, яку направлено до банківських установ.

21.11.2024 він звернувся до відповідача із заявою про визначення статусу рахунків НОМЕР_1 , як пенсійного та НОМЕР_2 , як соціального та зняття з них арешту.

Листом в.о. начальника виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту.

Зазначив, що рахунки, на які державним виконавцем накладено арешт та на кошти з яких звернено стягнення, призначені для отримання пенсійних виплат та соціальної допомоги, про що свідчить виписка по рахунку, відповідно якої встановлено, що на вказані рахунки зараховувалися виключно грошові кошти з цільовим призначенням: «Виплати Пенсійного фонду, пенсія» та «Виплата Соціального фонду, соціальна допомога».

Вказав, що державний виконавець, звертаючи стягнення на грошові кошти, що надходять на рахунок, передбачений для пенсійних виплат, не дотримався обов`язку щодо здійснення перевірки відсутності факту спеціального режиму його використання чи відсутності заборон щодо арешту коштів, які знаходяться на цих рахунках.

Посилався на те, що він звернувся до державного виконавця з заявою про зняття арешту в частині його накладення на рахунки, що передбачені для виплати пенсії та соціальної допомоги, та надав відповідні підтверджуючі документи, однак державний виконавець в порушення п.1 ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII арешт з грошових коштів, накладений на такий рахунок, не зняв.

Просив визнати протиправними дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції щодо накладення арешту на кошти, що надходять на рахунки на ім`я ОСОБА_1 ІВАN НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , відкритих в АТ «Ощадбанк»; визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника ВП № 76604826 від 21.11.2024 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунки на ім`я ОСОБА_1 , ІВАN НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , відкритих в АТ «Ощадбанк».

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 11 серпня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 – відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення про визнання протиправними дії державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції щодо накладення арешту на кошти, що надходять на рахунки на ім`я ОСОБА_1 , відкритих в АТ «Ощадбанк».

Апеляційна скарга мотивована тим, що накладення арешту на кошти, що складають пенсійні виплати боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із пенсії, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання належних виплат та достойні умови життя. 26 березня 2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон №2129-IX), яким Розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону доповнено пунктом 10-2, який містить, зокрема положення про те, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації) та визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Зазначив, що постанова ВП № 76604826 від 21.11.2024 про арешт коштів боржника містить відповідне застереження для банків про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом. При цьому ним додана довідка АТ «Ощадбанк» від 21.03.2025, в якій вказано, що дійсно на вказаний рахунок надходить пенсія, однак зазначений рахунок не має спеціального режиму використання. Природа походження коштів на рахунку боржника має значення для вирішення питання про накладення чи зняття арешту на кошти на такому рахунку. Суд першої інстанції дійшов висновку, що його рахунки є звичайними поточними рахунками, не віднесеними до рахунків зі спеціальним режимом використання. При цьому суд поклав наслідки такого «статусу» рахунків виключно на нього. Вважав такі висновки помилковими та такими, що суперечать законодавству. У зв`язку зі збройною агресією рф за для збереження свого життя він вимушений був покинути територію України. З 03.04.2022 року перебуває за кордоном тому можливості особисто відвідати відділення АТ «Державний ощадний банк України» він не мав, рахунки відкривав дистанційно через телеграм бот із використанням застосунку «Дія». Відповідно до Заяви про приєднання № 755129121/311022 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, реквізит «Додаткова інформація» взагалі не був передбачений, а додатковий договір для визначення «спеціального режиму» не укладався. Тобто він, як клієнт фізично не мав можливості виконати вимогу п. 69 Інструкції, оскільки банк не надав такої опції у своїх дистанційних каналах обслуговування. Обов`язок забезпечити можливість відкриття окремого рахунку для соціальних виплат покладено на банк, а не на клієнта.

18 вересня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» АТ «Державний ощадний банк України» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що ОСОБА_1 відкриті звичайні поточні рахунки не віднесені до рахунків зі спеціальним режимом використання та не є окремими поточними рахунками для зарахування виключно заробітної плати, стипендії, пенсії, соціальної допомоги та інших передбачених законодавством України соціальних виплат. При цьому додані ОСОБА_1 до скарги довідки про доходи та виписки по рахункам про зарахування на його рахунки коштів пенсії та інших соціальних виплат, підтверджують не статус рахунків як рахунків із спеціальним режимом використання, а лише можливість зарахування на такі поточні рахунки коштів пенсії та соціальних виплат.

22 вересня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» від Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що 14.07.2025 до відділу державної виконавчої служби надійшла відповідь АТ «Державний Ощадний банк України» від 08.07.2025 за № 40/1211/89343/2025/БП, якою банк повідомив, що рахунки фізичної особи ОСОБА_1 НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 не мають спеціального режиму використання. Станом на 22.09.2025 загальна заборгованість з врахуванням виконавчого збору становить 5952,55 грн. Добровільного погашення заборгованості боржник не здійснює.

16 грудня 2025 року від Індустріального відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали виконавчого провадження № 76604826.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду – залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що постанову про арешт коштів боржника було винесено державним виконавцем у відповідності до Закону № 1404-VIII для забезпечення реального виконання боржником рішення. Заявник не довів, що рахунок, на який державним виконавцем накладено арешт, є рахунком із спеціальним режимом використання, оскільки банк його таким не визнав, тому державний виконавець не мав підстав згідно з частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII зняти арешт.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21 листопада 2024 року ВП № 76604826 відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 644/1188/23 виданого 27.08.2024 Орджонікідзевським районним судом міста Харкова у справі № 644/1188/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості в розмірі 42 423,61 грн (а.с.84).

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 21 листопада 2024 року ВП № 76604826 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання. накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с.83).

21.11.2024 до відділу державної виконавчої служби надійшла заява боржника про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника для здійснення видаткових операцій.

22.11.2024 державним виконавцем була винесена постанова про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника для здійснення видаткових операцій у банківській установі АТ Універсал Банк ( НОМЕР_4 ).

21.11.2024 до відділу надійшла заява боржника про визначення статусу рахунків НОМЕР_1 , як пенсійний рахунок НОМЕР_3 , як соціальний рахунок та зняття з них арешту.

25.11.2024 до відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява боржника – ОСОБА_1 про зняття арешту з банківського рахунку № НОМЕР_3 .

27.02.2025 до відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява боржника – ОСОБА_1 про зняття арешту з банківських рахунків № НОМЕР_3 та НОМЕР_1 та накладення арешту на рахунок НОМЕР_4 .

03.03.2025 року державним виконавцем було припинено дію постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи-боржника у банку для здійснення видаткових операцій. 03.03.2025 року державним виконавцем була винесена постанова про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника для здійснення видаткових операцій у банківській установі АТ Універсал Банк ( НОМЕР_3 ).

На заяву ОСОБА_1 від 03.03.2025 про зняття арешту з пенсійних та соціальних рахунків АТ «Ощадбанк» надав письмову відповідь № 11/5-11/1635/2025/с від 18.03.2025, в якій повідомив, що рахунки, кошти на яких арештовані, є поточними (картковими) рахунками, на які можуть зараховуватися будь-які надходження (грошові кошти), а не виключно грошові кошти, які перераховуються як заробітна плата, пенсія тощо.

22.04.2025 до відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява боржника – ОСОБА_1 про зняття арешту з банківських рахунків № НОМЕР_3 та НОМЕР_1 .

14.07.2025 до відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вх. № 9373) надійшла відповідь АТ «Державний Ощадний банк України» від 08.07.2025 за № 40/1211/89343/2025/ БП, якою банк повідомив, що рахунки фізичної особи ОСОБА_1 № НОМЕР_3 та НОМЕР_1 не мають спеціального режиму використання (а.с.30,82).

Матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.09.2025 ВП № 76604826 виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 644/1188/23 виданого 27.08.2024 Орджонікідзевським районним судом міста Харкова у справі № 644/1188/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Харківські теплові мережі» заборгованості в розмірі 42 423,61 грн – закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», тобто боржником рішення виконано в повному обсязі. Також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.09.2025 ВП № 76604826 знято арешт з усіх рахунків, що належать боржнику ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (тут і далі - у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваних виконавчих дій) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Тобто, виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права та обов`язки виконавців передбачені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга статті 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно зі статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Статтею 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Зазначене правило визначає ті кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Зняття арешту з коштів здійснюється виконавцем відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому, зокрема, зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, зокрема, припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації).

На підставі Закону України від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ, який набрав чинності 06 травня 2023 року, пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено у новій редакції, зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

Зміст припису, викладеного у пункті 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доводить, що Закон не встановлював додаткових заборон чи обмежень на вчинення виконавцем дій з накладення арешту на кошти боржника - фізичної особи на період до припинення або скасування воєнного стану на території України. Цим пунктом лише передбачено, що навіть в разі накладення арешту на кошти боржника - фізичної особи, ця особа може здійснювати видаткові операції за певних умов.

Верховний Суд зауважував, що формулювання наведеного абзацу «…звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника» за змістом відсилає до назви розділу IX Закону України «Про виконавче провадження», який так само й називається «Звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника».

У цьому розділі містяться правові норми, які визначають умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, порядок відрахування та розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника, а також передбачено перелік коштів, на які не може бути звернено стягнення. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову.

Тобто у розумінні приписів цього розділу під зверненням стягнення мається на увазі саме списання (відрахування) коштів, що становлять заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.

Натомість правила, що регулюють питання накладення арешту на майно (кошти) боржника та зняття такого арешту, містяться в розділі VII Закону України «Про виконавче провадження», який має назву «Порядок звернення стягнення на майно боржника».

Норми цього розділу передбачають, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови, зокрема, про арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Отже, приписи розділу VII Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на майно боржника є загальними правилами, а приписи розділу IX цього Закону про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника - спеціальними, оскільки застосовуються лише у визначених випадках, зокрема у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, а також за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Щодо порядку вчинення виконавчих дій, врегульованих розділом IX Закону України «Про виконавче провадження», які полягають у зверненні стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, приписи пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» передбачають їх тимчасове припинення, а саме на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Безумовно, накладення арешту на кошти (майно) боржника є стадією виконавчого провадження - першим етапом звернення стягнення на майно боржника, питання про накладення якого виконавець вирішує під час відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного, ті застереження, що містилися в абзаці 9 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження не можна тлумачити у такий спосіб, що під час воєнного стану на території України припиняються усі виконавчі дії, оскільки це нівелюватиме принцип обов`язковості судових рішень, що набрали законної сили, та призначення інституту виконавчого провадження.

Такому тлумаченню відповідає зміст абзаців 7, 8 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», оскільки наведеними нормами права фактично передбачається можливість накладення арешту виконавцем на кошти боржника. Приписи, які б забороняли накладати арешт на грошові кошти (доходи) боржника, згаданий пункт не містить.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 29 вересня 2023 року у справі № 336/1212/23 (провадження № 61-6333св23), від 24 січня 2024 року у справі № 338/1549/21 (провадження № 61-9264св23), від 26 вересня 2024 року у справі № 338/1549/21 (провадження № 61-3603св24).

У постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. Стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що «арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і є сукупністю заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт.

Виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором, повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей зазначити про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкриті після накладення арешту.

Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

Стаття 68 Закону України «Про виконавче провадження» визначає кошти, що складають заробітну плату як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

Отже, не може бути накладений арешт на кошти, що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї, за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий.

Водночас на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не поширюється. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем на підставі поданих боржником документів, які підтверджують статус коштів, та виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок.

Отже, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника, що знаходяться на його рахунку та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів».

Зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку із накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною, встановленою законом.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що він не довів, що зазначені ним у скарзі рахунки НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , відкритих в АТ «Ощадбанк», мають спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, які знаходилися на ньому, заборонено законом, про що він повідомив виконавця.

Саме банк, який виконує постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути таку постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріали справи свідчать про те, що на запит відділу державної виконавчої служби про цільове призначення банківських рахунків АТ «Ощадбанк» надана письмова відповідь № 40/1211/89343/2025/БТ від 08.07.2025, в якій повідомлено, що рахунки боржника ОСОБА_1 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 не мають спеціального режиму використання.

Надані до суду першої інстанції ОСОБА_1 довідки про доходи та виписки по рахункам про зарахування на його рахунки коштів пенсії та інших соціальних виплат, підтверджують не статус рахунків як рахунків із спеціальним режимом використання, а лише можливість зарахування на такі поточні рахунки коштів пенсії та соціальних виплат.

Під час винесення постанови про накладення арешту коштів на рахунки боржника державний виконавець діяв у межах своїх повноважень, оскільки мав інформацію про те, що відповідні рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 , не мають спеціального режиму використання.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Харкова від 11 серпня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова