Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №953/2011/24 — Харківський апеляційний суд

Суд: Харківський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Заява про ухвалення додаткового рішення

Дата: 13 січня 2026 р.

Справа: №953/2011/24

Суддя: Пилипчук Н. П.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року

м. Харків

справа № 953/2011/24

провадження № 22-з/818/12/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Львової С.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в особі представника Аваляна Єрванда Володимировича, про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова Новікова Е. в інтересах держави в особі позивачів: Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Циркунівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, третя особа: Державне підприємство "Харківська лісова науково-дослідна станція" про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання недійсними договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути земельну ділянку, скасувати реєстрацію

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова Новіков Едуард в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Циркунівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, третя особа: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання недійсними договору купівлі - продажу, зобов`язання повернути земельну ділянку, скасувати реєстрацію.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2025 року позовні вимоги керівника Київської окружної прокуратури м. Харкова Новікова Е. в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Циркунівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, третя особа: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання недійсними договору купівлі - продажу, скасуваня реєстрації, - залишено без задоволення; витребувано у ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600: 41:015:0030, площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київської окружної прокуратури м. Харкова судовий збір у розмірі 5218,50 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника Аваляна Є.В. , - задоволено, рішення Київського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2025 року в частині витребування у ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600: 41:015:0030, площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , а також в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Київської окружної прокуратури м. Харкова судового збору у розмірі 5218,50 грн - скасовано та у задоволенні цих вимог відмовлено, в іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось; стягнуто з Київської окружної прокуратури м. Харкова на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 6262,20 грн за подачу апеляційної скарги.

03 листопада 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подав заяву про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована тим, що у судовому рішенні апеляційного суду не вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, який складає 20 000,00 грн, що підтверджується договором № 1/25 про надання правової допомоги від 07.05.2025. Також судом апеляційної інстанції не ухвалено рішення стосовно прохання змінити рішення суду в його мотивувальній частині.

Просив ухвалити у цивільній справі № 953/2011/24 (провадження № 22-ц/818/3502/25) додаткове судове рішення (постанову), яким змінити рішення Київського районного суду м. Харкова від 08.04.2025 в його мотивувальній частині, виключивши з мотивувальної частини рішення висновки суду про встановлені обставини про те, що: 1) право розпорядження спірними земельними ділянками належало Державному агентству лісових ресурсів України; 2) особи, за захистом інтересів яких звернувся прокурор (Державне агентство лісових ресурсів України), не знали та не мали можливість дізнатися про порушення їх прав; 3) у даній справі поведінку кінцевого набувача слід визнати як недобросовісну, оскільки він в силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки (наявність лісових насаджень), проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення, тобто не може бути призначеною для будівництва й обслуговування житлового будинку; 4) помилкове застосування до правовідносин сторін ст.387 ЦК України; стягнути з позивачів на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви вважає, що заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у березні 2024 року керівник Київської окружної прокуратури м. Харкова Новіков Едуард в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Циркунівської сільської військової адміністрації Харківського району Харківської області, третя особа: Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» про визнання незаконним та скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання недійсними договору купівлі - продажу, зобов`язання повернути земельну ділянку, скасувати реєстрацію та просив усунути перешкоди Харківській районній військовій (державній) адміністрації у користуванні і розпорядженні землями державної власності лісового фонду, а саме:

визнати незаконним та скасувати рішення XXXII сесії V скликання Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області від 30.07.2009, яким передано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку, з кадастровим номером 6325185001:00:038:0192, площею 0,1200 га для ведення садівництва за адресою: АДРЕСА_2 (6310136600:14:015:0030 по АДРЕСА_1 );

визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт серії ЯЛ №183780, зареєстрований 16.08.2010 у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі №011070300234, на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325185001:00:038:0192, площею 0, 1200 га для ведення садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:14:015:0030, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 12.08.2016 №1877, зареєстрований рішенням приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гончаренко Т.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30920470 від 12.08.2016;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:015:0030, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у власність держави в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:14:015:0030 (номер відомостей про речове право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 15887172);

скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600: 41:015:0030, площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з припиненням речових прав ОСОБА_1 ;

вирішити питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення в частині витребування у нього на користь держави в особі Харківської обласної державної адміністрації (Харківської обласної військової адміністрації) земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600: 41:015:0030, площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог; змінити рішення в його мотивувальній частині; скасувати рішення в частині стягнення з нього на користь Київської окружної прокуратури м. Харкова судового збору у розмірі 5218,50 грн, відшкодувати йому судові витрати.

Зі змісту постанови Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2025 року вбачається, що оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 була мотивована тим, що його не було належним чином повідомлено про розгляд справи, та суд апеляційної інстанції вважав, що судом першої інстанції не дотримано закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принцип рівності сторін, а тому дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права з ухваленням нового судового рішення в цій частині.

Тобто, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, зокрема і щодо мотивувальної його частини, судом апеляційної інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, у зв`язку з чим були відсутні підстави для змінити рішення суду першої інстанції щодо його мотивувальної частини.

Виходячи з наведеного заява щодо ухвалення додаткового рішення в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо витрат на правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Матеріали справи свідчать про те, що в суді апеляційної інстанції інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Авалян Є.В. на підставі договору № 1/25 про надання правової допомоги від 07.05.2025, ордеру на надання правничої допомоги серії ВВ № 108360 від 08.05.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН № 5790 від 12.06.2020.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначено про те, що судові витрати також складаються з витрат на професійну правничу правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн, що підтверджується договором № 1/25 про надання правової допомоги від 07.05.2025.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ договору № 1/25 про надання правової допомоги від 07.05.2025, гонорар є фіксованим, визначається сторонами за домовленістю та становить 20 000,00 грн.

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ цього договору факт наданих послуг підтверджується актом приймання наданих послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Також в питанні надання доказів варта уваги позиція Верховного Суду у справі № 922/2604/20, де вказано, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28 травня 2024 року у cправі № 910/1757/22.

У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Проте, ані ОСОБА_1 , ані його адвокатом Аваляном Є.В. не надано детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, що є підставою для відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо витрат з надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 270, 368, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 , в особі представника Аваляна Єрванда Володимировича , про ухвалення додаткового рішення - залишити без задоволення.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Оригінал: reyestr.court.gov.ua