Суд: Івано-Франківський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 14 січня 2026 р.
Справа: №354/1223/25
Суддя: Повзло В. В.
Справа № 354/1223/25
Провадження № 33/4808/102/26
Категорія ч 2 ст. 173-2 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Ковалюк О. М.
Суддя-доповідач Повзло
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2026 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В.
розглянувши апеляційну скаргу адвоката Скіця Станіслава Миколайовича, що діє в інтересах особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 (п`ятсот десять) грн., стягнуто з судовий збір.
ВСТАНОВИВ:
Оскарженою постановою судді встановлено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство за наступних обставин.
21 серпня 2025 року близько 19:30 год. АДРЕСА_2 в магазині «MINI MIX» громадянин ОСОБА_1 умисно погрожував нанесенням тілесних ушкоджень, а саме: душив за шию свого малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав шкоди психічному здоров`ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Скіць С.М. просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП в діях ОСОБА_1 .
Вважає рішення суду першої інстанції незаконним, поспішно винесеним з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що матеріали справи не місять жодних об`єктивних фактичних даних, які б підтверджували вчинення ОСОБА_1 будь-яких насильницьких дій фізичного чи психологічного характеру відносно сина.
Наголошує, що протокол складений тільки зі слів заявниці та її сина і у ньому відсутні відомості про свідків події, матеріальні чи медичні докази, а викладені обставини мають суто суб`єктивний та оціночний характер.
Звертає увагу, що заяви та пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 також не можуть вважатися належними і допустимими доказами, оскільки є повідомленнями зацікавлених осіб та не підтверджені доказами, а також з їх змісту не вбачається фактів, які б свідчили про наявність умислу на вчинення домашнього насильства або реальне заподіяння шкоди.
Зазначає, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони є настання шкоди фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого, але матеріалами справи не підтвердження настання шкоди ОСОБА_2 .
Вказує, що суд не надав оцінку письмовим пояснення ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_4 , які місять відомості щодо поведінки та мотивів заявниці. А також суд не взяв до уваги документи про стан здоров`я заявниці.
Також наголошує, що заявниця повідомила суд про її примирення з ОСОБА_1 та про відсутність у неї претензій до ОСОБА_1 у зв`язку з чим просила закрити провадження у зв`язку з відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
До початку апеляційного розгляду від адвоката Скіця С.М. надійшла заява у якій він просив апеляційну скаргу розглядати у його відсутності та у відсутності ОСОБА_1 , також просив задовольнити вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.
Так, особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких обставин, відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, а також з метою реалізації права на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку, вважаю за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутність ОСОБА_1 та його адвоката Скіця С.М.
Дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги, доходжу висновку, що в задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, постанову суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- та відеозапису.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Розгляд справи відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.
Посадовою особою, що складає протокол, ставиться у вину особі вчинення таких конкретних протиправних діянь, що містять в собі ознаки того чи іншого адміністративного правопорушення, що відображається у протоколі. Суддя ж, розглянувши справу, повинен переконатись у наявності чи відсутності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності за конкретні дії.
Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelin v. Russia» заява №926/08, рішення від 20.09.2016 року), суд не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Склад правопорушення - це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
З огляду на зміст матеріалів справи, такі вимоги закону суддею суду першої інстанції дотримано в повному обсязі.
По суті пред`явленого ОСОБА_1 обвинувачення, доходжу наступного висновку.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 083952 від 28 серпня 2025 року (а.с. 1) 21 серпня 2025 року близько 19:30 год. Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Поляниця, вул. Урочище Вишні, буд. № 305 в магазині «MINI MIX» громадянин ОСОБА_1 умисно погрожував нанесенням тілесних ушкоджень, а саме: душив за шию свого малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав шкоди психічному здоров`ю, чим вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру, вчинивши правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.
При цьому враховую те, що протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Зважаючи на викладене та враховуючи позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо протоколу про адміністративне правопорушення, висловлену в рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації», а тому доходжу до висновку, що протокол не може бути самостійним та достатнім доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Обвинувачення є зрозумілим та таким, що не підлягає до будь-якого подвійного тлумачення.
Право на захист особи не порушено.
До протоколу на підтвердження викладених в ньому обставин долучено:
Письмову заяву ОСОБА_3 від 21 серпня 2025 року (а.с. 3), в якій вона зазначає, що її чоловік ОСОБА_1 вчинив напад на її сина в магазині «MINI MIX» в с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області, а саме душив та тягав по магазину, внаслідок чого дитина налякана, не хоче спілкуватися з батьком;
Письмову заяву ОСОБА_3 від 22 серпня 2025 року (а.с. 4), згідно якої після погроз батька, який морально давить на її сина, в ОСОБА_5 вже істерика, живе в страху, психічно не стабільний;
Письмові пояснення ОСОБА_3 , матері потерпілого ОСОБА_6 , від 22 серпня 2025 року (а.с. 5), в яких вона вказала, що вночі було переслідування щодо неї та її сина з боку ОСОБА_1 , зазначає що він пише Матвію смс-ки, морально давить на нього, дитина залякана, постійно в стресі, просить вжити міри;
Довідку про прийняття і реєстрацію заяви ОСОБА_3 від 19 вересня 2025 року (а.с. 32), виданою дізнавачем СД ВП №1 (м. Яремче) Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області В.Поляк, в якій зазначено, що у серпні 2025 року в с. Поляниця ОСОБА_1 застосував до сина ОСОБА_5 фізичну силу, чим спричинив тілесні ушкодження, відповідно до якої по даному факту внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025096110000073 з попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 125 КК України та витягом з ЄРДР від 19 вересня 2025 року;
Копію відповіді № 2674 від 25 вересня 2025 року (а.с. 51) КНП «Яремчанська центральна міська лікарня» на запит адвоката від 22 вересня 2025 року, в кому зазначено, що 22 серпня 2025 року дитина ОСОБА_2 звернувся у відділення екстреної медичної допомоги зі скаргами на біль в правому підребер`ї при глибокому диханні. Зі слів дитини та її матері було «здавлення грудної клітки і живота бувшим чоловіком»;
Копію клінічного догоспітального протоколу № 1009 від 21 серпня 2025 року (а.с. 51) об 22:30 год., відповідно до якого після огляду чергового лікаря встановлений діагноз: забій грудної клітки справа, скеровано на консультацію дитячого хірурга;
Вказані вище докази спростовують твердження апелянта про те, що матеріалами справи не підтвердження настання шкоди ОСОБА_2 .
На відеозаписах, які містяться на компакт-дисках в матеріалах справи (а.с. 8), безсторонньо зафіксовано деякі обставини події, зокрема: зафіксовано розмову працівника поліції з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з приводу обставин події, що відбулась, в якій вони підтвердили, що ОСОБА_1 близько 19:30 год. затягнув сина в магазин, та на запитання чи бив його тато, ОСОБА_5 дав відповідь: «так, він мене бив часто». Також ОСОБА_5 пояснює, що тато хотів його задушити, показує, як останній брав його за горло, але не бив, а тягав по магазині і їх розбороняли. Стверджує, що коли дихає, то болить праве ребро. Крім того на запитання чи хоче він бути з татом ОСОБА_5 відповідає працівнику поліції, що тато його часто бив, він його боїться і не хоче з ним бути.
Під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Твердження апелянта про те, що пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не відповідають дійсності, вважаю, не є слушним, оскільки будь-яких сумнівів щодо пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 під час апеляційного не встановлено, їх показання узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
Також не є слушним твердження апелянта про те, що заявниця повідомила суд про її примирення з ОСОБА_1 та про відсутність у неї претензій до ОСОБА_1 у зв`язку з чим просила закрити провадження у зв`язку з відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки таке не впливає на кваліфікацію вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та не є підставами для звільнення особи від відповідальності.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, -
Притягнення особи до відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП можливе у разі вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Об`єктивна сторона вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі виражається в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Відповідно до ч. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;
фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 3 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя.
Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, доводиться сукупністю доказів, які були надані суду першої інстанції та досліджені під час судового розгляду, з чим погоджується апеляційний суд.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції дотримався цих вимог закону та належним чином з`ясував обставини, що свідчать про наявність або відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, та обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що висновок судді суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими доказами, що узгоджуються між собою, та яким суддя дав належний аналіз і оцінив їх у сукупності, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 083952 від 21 серпня 2025 року, письмовою заявою ОСОБА_3 від 21 серпня 2025 року, письмовою заявою ОСОБА_3 від 21 серпня 2025 року, письмовими поясненнями ОСОБА_3 , довідкою про прийняття і реєстрацію заяви ОСОБА_3 від 19 вересня 2025 року, копією відповіді № 2674 від 25 вересня 2025 року КНП «Яремчанська центральна міська лікарня», копією клінічного догоспітального протоколу № 1009 від 21 серпня 2025 року, а також наявними відеозаписами.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами, підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню та мають значення при прийнятті рішення по справі, є належними та допустимими. Відповідно відсутні сумніви у їх достовірності та істинності.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Обставин, які б підтверджували позицію апелянта щодо незаконності постанови суду першої інстанції та наявності підстав для її скасування з закриттям провадження у справі за результатами апеляційного розгляду не встановлено, а доводи апеляційної скарги зводяться фактично до повторного перегляду встановлених судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на наведене, постанову судді суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу адвоката Скіця Станіслава Миколайовича, що діє в інтересах особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 11 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло
Оригінал: reyestr.court.gov.ua